Матеріал "Функції психологічного захисту"

Функції психологічного захисту

Як відзначає український психолог Т. С. Яценко, основна функція психологічного захисту полягає в недопущення людиною до власної свідомості розуміння наявності в неї негативних рис характеру. З точки зору американського психолога Т. Шибутані, захищається в решті решт не біологічний організм, а особистість, яка охороняє себе від усвідомлення неприємних для власної гідності фактів.

Психологічний захист у вузькому тлумаченні негативно впливає на самоорієнтацію людини, оскільки викривляє інформацію стосовно власної поведінки, намірів, віддалених та близьких наслідків такої поведінки. В цьому разі психологічний захист невиправдано ускладнює процес порівняння та співставлення власної самооцінки та оцінки партнерів по спілкуванню. Приклад: вплив статевого деморфізму на об'єктивність оцінки партнера (за дослідженням Т. М. Домнич). Жінка дає чоловікові об'єктивну характеристику лише при умові, що вона ставиться до нього або добре, або нейтрально. Чоловік же здатний на об'єктивну характеристику жінки лише тоді, коли він ставиться до неї негативно, або нейтрально. При тому обидві половини людства переконані у власній об'єктивності та неупередженості.

Кінцевою метою психологічного захисту є, як вже відзначалось, зниження рівня негативного емоційного напруження у структурі психіки суб'єкта спілкування. Але всі проблеми виникають як наслідок тих засобів, що використовувались для цього. А саме: засоби, що спрямовані на викривлення інформації, з тим, щоб суб'єкт зберіг у себе відчуття послідовності та логічності власної поведінки та позитивної оцінки його оточенням. Загальними наслідками подібного психологічного захисту є упередженість в оцінках, ігнорування нового досвіду, патологічне бажання нав'язати свою точку зору (як зазначає Т. Шибутані). При всіх цих симптомах людина переконана у своїй об'єктивності і неупередженості.

Ці психологічні механізми мають велике значення як для усвідомлення індивідом власної ідентичності1, так і для власної самоповаги - за умови порушення об'єктивності в оцінці. Це люди «із подвійною спрямованістю, що знаходяться у конфлікті із собою, в яких свідоме психічне життя та життя неусвідомлених афектів знаходиться в постійному протиріччі» - як пише Л. І. Божович.