Медичне забезпечення безпеки дорожньго руху

Бібліотека Інші навчальні предмети Матеріали до уроків
Про матеріал
Дана розробка містить маріали для викладання медичної підготовки водіїв у професійно - технічних навчальних закладах.
Перегляд файлу
Інтерактивний плакат. Медичне забезпечення безпеки дорожнього руху. Комаргородське вище професійне училище. Розробила викладач: М. А Подуфалова
Тема1 Тема 2 Тема 3 Тема 4 Тема 5 Тема 6 Тема 7 Тема 8 Тема 9 Тема 10 Тема 11 Тема 12 Тема 13 Тема 14 Тема 15 Тема 16
Загальні положення . Дорожньо –транспортний травматизм . Принципи організації медичної допомоги потерпілим. Юридичні аспекти в питаннях надання медичної допомоги потерпілим . Медична аптечка для спорядження транспортних засобів.
Дорожньо-транспортний травматизм – одна з найнебезпечніших світових загроз здоров’ю і життю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я він посідає восьме місце в списку головних причин смертності серед молоді. В Україні щороку відбувається майже 200 000 дорожньо-транспортних пригод, в яких 40000 осіб отримують травми, а понад 5000 осіб гинуть. Рівень смертності внаслідок дорожньо-транспортних пригод в Україні (102 особи на 1 млн. жителів) значно перевищує показники таких країн, як Швейцарія (49 осіб), Німеччина (62 особи). Аналіз ДТП працівниками науково-дослідного інституту безпеки дорожнього руху МВС України свідчить, що рівень дорожньо-транспортного травматизму за участю дітей теж залишається високим. Виявлені закономірності зміни «активності» травматизму дітей за віком та за категоріями учасників дорожнього руху вказали не тільки на недоліки в роботі з навчання дітей, але і на напрямки, за якими повинна проводитись профілактична робота.
Принципи організації медичної допомоги потерпілим Викликати бригади обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Спробувати обережно, без ривків, вийняти потерпілого з автомобіля. Якщо це зробити не вдалося, дочекатися рятувальників. Травмовану людину треба покласти на рівну тверду поверхню. У холодну пору року треба щось підкласти (пальто або куртку). Щоб забезпечити дихання, слід м’яко змістити голову вбік (щоб запобігти западанню язика) і перевірити чи не має у роті вставних щелеп, осколків, вибитих зубів, інородних тіл. При сильній кровотечі необхідно накласти давлючу пов’язку вище рани. Для цього можна використовувати шарф, хустку або навіть рукав сорочки. Якщо під рукою є автомобільна аптечка необхідно постраждалому ввести знеболюючий засіб, щоб попередити розвиток шоку. Укол шприцтюбиком роблять в будь-яку непошкоджену ділянку тіла.
Юридичні аспекти в питаннях надання медичної допомоги потерпілим . Зі всього обсягу громадян, є категорії осіб для яких надання першої медичної допомоги є їх прямим обов'язком а не правом. Зокрема це:- медичні працівники (лікарі і фармацевти)- посадові особи поліції,- рятувальники,- окремі службові особи оздоровчо-розважальних установ, організацій, підприємств, трудових колективів,- водії автомобілів,- борт-провідники,- викладачі, і ще цілий ряд інших хороших професій... За найрадикальніші випадки бездіяльності передбачена кримінальна відповідальність за ст. 136 ККУ - ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Автомобільна аптечка. Медична аптечка першої допомоги — це один із обов'язкових компонентів у будь-якій автівці. В екстреній ситуації вміст аптечки може надати неоціненну допомогу, та тільки за правильного його використання. Важливо: Склад стандартних медичних аптечок строго регламентований. Ув Україні автомобільні аптечки мають відповідати вимогам Наказу МОЗ №187 від 07.07.98. Купуючи автомобільну аптечку, перевіряйте її на відповідність вимогам державних стандартів і наказів Міністерства охорони здоров'я. Текст наказу, що регламентує вміст аптечки для України, наведений тут. Важливо: Треба пам'ятати, що у препаратів у складі аптечки обмежений термін придатності. Вчасно замінюйте медпрепарати, які втратили термін придатності!«Базова» комплектація вмісту автоаптечки визначена в двох варіантах: АМА-1 – для автомобілів, що вміщують не більше 9 осіб (тобто не більш 8 сидячих місць + 1 водійське);АМА-2 – для автомобілів із більш ніж 8 сидячими місцями, крім водійського. Комплектація автомобільної аптечки. Переліки вмісту для АМА-1 і АМА-2 ідентичні – відрізняється тільки кількість кожного медичного засобу. Весь вміст будь-якої автоаптечки ділиться на два комплекти: Для зупинки кровотеч (Набір №1) – згідно зі статистикою, близько 80% людей, які загинули в автомобільних аваріях, загинули ще до приїзду швидкої допомоги саме від крововтрати. Для надання першої допомоги при травмах (Набір №2).
Засоби для зупинки кровотечі Набір №1
Для надання першої допомоги при травмах Набір №2
ВАЖЛИВО! Кожен з двох наборів основного комплекту автомобільної аптечки повинен лежати в окремому поліетиленовому пакеті-кишені. ВАЖЛИВО! У кожній автоаптечкці також повинна лежати інструкція з її застосування. Однак, як показує практика, після аварії водій навряд чи зможе ефективно допомогти потерпілому, якщо попередньо не пройде курси термінової медичної допомоги.
Засоби, якими можна доповнити аптечку1. Нітрогліцерин Використовують для усунення нападів стенокардії (болю чи відчуття дискомфорту за грудиною).2. Валідол. Застосовують при неврозах, істерії, стенокардії (хворобливих відчуттях за грудиною).3. Розчин аміаку десятивідсотковий (нашатирний спирт)При вдиханні впливає на дихальний центр як збудник.4. Губка гемостатична. Застосовують локально для зупинки кровотеч. Губка — це суха, пориста, гігроскопічна (вбирає вологу) речовина білого кольору з жовтуватим відтінком. Застосовують локально асептично (стерильно), для цього беруть необхідну кількість препарату (від однієї чверті губки до чотирьох і понад те губок) і за його допомогою тампонують (заповнюють) поверхню рани. З цією метою губку придавлюють до поверхні марлевим тампоном або пласким хірургічним інструментом на три-п’ять хвилин. За потреби всю поверхню рани засипають губкою або губку поміщають у марлевий тампон, який залишають у порожнині рани на добу.
5. Розчин перекису водню тривідсотковий. Застосовують розчин перекису водню як антисептичний (що знищує мікроби) засіб зовнішньо.6. Розчин брильянтовий зелений спиртовий («зеленка»)Використовується при гнійному запаленні шкіри і дрібних пошкодженнях шкіри, має антисептичну (знезаражувальну) дію. Важливо: Не можна користуватися «зеленкою» при рясних кровотечах, інфікованих ранах.7. Вата. Накладають на рану поверх стерильного бинта чи серветки. Використовують як підкладку між шкірою і шиною під час фіксації переломів.8. Розчин йоду п’ятивідсотковий. Застосовують як антисептичний засіб для обробки країв рани.
9. Гіпотермічний пакет. Призначений для місцевого охолодження тканин організму, сприяє зниженню запальної реакції у тканинах і зупинці кровотечі. Використовується при травмах, ударах, перегріваннях, укусах комах, внутрішніх кровотечах тощо. Інструкції наведені на упаковці.10. Олія вазелінова. Застосовують при запорах, отруєннях жиророзчинними отрутами (бензин, гас, бензол, чотирихлористий вуглець абощо). Застосовується зовнішньо як засіб, що пом'якшує шкіру і як основа для інших препаратів.11. Фуразолідон. Препарат застосовують для лікування інфекційних захворювань органів шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, шкірних покривів, а також для лікування харчових отруєнь.12. Смекта. Застосовують при діареї, при порушенні режиму харчування і якісного складу їжі, для симптоматичного лікування печії, здуття і дискомфорту в животі, при гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, коліті.
13. Активоване вугілля. Застосовують при порушеннях травлення, метеоризмі, підвищеній кислотності, отруєннях.14. Анальгін. Знеболювальний засіб, що застосовується при головному болеві, невралгії, радикулітах, гарячковому стані.15. Но-шпа. Застосовується при спазмах шлунка і кишківника, нападах жовчно- й сечокам'яної хвороби.16. Аспірин. Використовується як болезаспокійливий, жарознижувальний і протизапальний засіб.
17. Цитрамон. Застосовують як болезаспокійливий, слабкий жарознижувальний і протизапальний засіб. Трохи підвищує артеріальний тиск.18. Комірці для фіксації шийного відділу хребта. Призначені для фіксації шийних хребців при травмах хребта. Правила використання комірців у цьому посібнику не наведені. Звертайтеся до інструкції виробника.19. Шини еластичніПризначені для надання першої медичної допомоги при травмах верхніх або нижніх кінцівок для транспортної іммобілізації. Детальніше про накладання шин - тут.
Онови анатомії та фізіології людини
Організм як цілісність
Організм як цілісність. Елементарна структурна і функціональна одиниця організму — це клітина. Всі клітини організму мають схожу будову. Зовні вони вкриті мембраною. На поверхні мембрани розташовані рецептори — білкові утворення, які здатні реагувати на дії різних подразників. Усередині клітини зазвичай є ядро і цитоплазма — в'язка напіврідка речовина, в якій містяться різні органели — біологічні утворення, відповідальні за певні функції у клітині. У кожній клітині постійно відбуваються процеси метаболізму: процес розпаду складних органічних сполук на простіші і процес утворення нових. Для зростання й відновлення клітин потрібне постійне надходження кисню і поживних речовин. Незамінними учасниками хімічних реакцій у клітинах є біологічні каталізатори — ферменти. Вони тисячократно пришвидшують хімічні реакції, таким чином економлячи значну кількість енергії. На активність ферментів істотно впливають навколишні умови. Так, найсприятливіші для ферментів температури — в діапазоні від 36 до 38 ° C. Підвищення температури тіла понад 38 ° C призведе до того, що структура ферментів буде порушена й обмінні процеси у клітинах значно сповільняться. Певні ферменти краще функціонують у кислому середовищі (ферменти шлунка), а певні — у слабкій лужній. Клітини спеціалізуються на виконанні певних функцій ув організмі. Зі клітин утворюються тканини. В людському організмі розрізняють тканини чотирьох типів: епітеліальну, сполучну, м'язову і нервову. Епітеліальна тканина покриває зовнішню частину тіла, вистилає порожнини тіла і внутрішніх органів, утворює більшість залоз. Сполучну тканину становлять основні клітини і міжклітинна речовина. Сполучна тканина утворює кістки, хрящі, оболонки різних органів. Сполучною тканиною також називають жирову тканину, кров, лімфу і так звану ретикулярну тканину, що творить кровотворні органи. Тканина цього типу бере участь у загоєнні ран, оскільки має високу здатністю до відновлення, завдяки їй на місці пошкодження утворюється сполучнотканинний рубець. М'язова тканина забезпечує пересування людини, а також рух частин її тіла. Головна особливість тканини цього типу — це здатність до скорочення. Нервова тканина відповідає за проведення нервового імпульсу, що виникає у відповідь на подразнення, до нервових центрів, а від них — до органів, відповідальних за реакцію на подразнення. Нервова тканина у своєму складі містить нейрони, з чиїх відростків утворюються нервові волокна, й елементи нейроглії, через яку до нейронів надходять кисень і поживні речовини. Кілька тканин, об'єднаних для виконання певної функції, утворює орган. Орган має певну форму й будову і відповідає за виконання однієї чи кількох специфічних функцій. Своєю чергою, органи, які виконують ув організмі спільну функцію, об'єднуються у фізіологічну систему. В людському організмі виділяють такі фізіологічні системи: нервову, ендокринну, опорно-рухову, кровоносну, дихальну, травну, сечостатеву і сенсорні системи. Для реалізації різноманітних функцій і забезпечення процесів життєдіяльності необхідна узгодженість різних органів і систем. Так, для здійснення руху потрібна взаємодія опорно-рухової й нервової систем. Об'єднання різних органів і фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного результату, називають функціональними системами. Таким чином, організм — це цілісність, збої в одній із його систем можуть призвести до порушення інших функцій.
Опорно-рухова система. Опорно-рухову систему людини утворюють скелет, зв'язки і м'язи.
Серцево-судинна система. Основна функція системи кровообігу — постачання кров'ю органів і тканин, забезпечення безперервного руху крові по судинах. Кров доставляє до клітин організму кисень і поживні речовини й виводить із них продукти розпаду. Особливо чутливі до нестачі кисню клітини мозку. Припинення руху крові кровоносними судинами навіть на короткий час смертельно небезпечне для організму. Серце розташоване у грудній клітині за грудиною і перед стравоходом. Обабіч серця розташовані легені.
Будова серця. Серце — це порожнистий м'язовий орган. Його верхівка спрямована вниз і ліворуч. Зовні серце вкрите перикардом — фіброзною оболонкою, яка запобігає його тертю під час скорочень. Стінки серця складаються зі трьох шарів: епікарда (зовнішній), міокарда (середній) і ендокарда (внутрішній). Людське серце чотирикамерне. У серці розрізняють робочу мускулатуру і спеціальну тканину, в якій виникає і проводиться збудження. Завдяки здатності до збудливості серце можна «завести» після його зупинки. Коли виникає збудження в якій-небудь ділянці серця, воно поширюється по всій серцевій тканині. Ця властивість називається провідністю. Рух серцевого м'яза приводить до її скорочення, завдяки чому й відбувається перекачування крові в організмі. Серцевий цикл. Початком серцевого циклу зазвичай вважають скорочення передсердь. Воно триває приблизно одну десяту секунди. За цей період кров із передсердь виштовхується до розслаблених шлуночків. Після надходження крові до шлуночків вони починають скорочуватися, викидаючи кров у кровоносні судини. Шлуночки скорочуються приблизно за три десяті секунди. Потім настає фаза загального розслаблення тривалістю приблизно чотири десяті секунди, коли у стані спокою перебувають і передсердя, і шлуночки. Такого періоду відпочинку достатньо для того, щоб серцевий м'яз цілковито відновив працездатність.
Кровоносні судини. Від серця кров рухається артеріями. Це найбільші кровоносні судини, вони здатні витримувати сильний тиск крові. Великі артерії розгалужуються на дрібніші, а ті поділяються на артеріоли. З артеріол кров потрапляє до дрібних капілярів. Саме в капілярах і відбувається обмін речовин між кров'ю і клітинами організму. Кров, насичена вуглекислим газом і продуктами розпаду органічних речовин, із капілярів збирається у венули, потім у більші судини — вени, за якими вона й повертається до серця. Виділяють велике й мале коло кровообігу. Мале коло кровообігу. Зі правого шлуночка венозна кров через легеневу артерію надходить у дрібніші артерії, а з них — у легеневі капіляри. Там відбувається газообмін: кисень із легень переходить у кров, а вуглекислий газ — у легені. Після насичення киснем кров стає артеріальною і легеневими венами повертається до лівого передсердя. Велике коло кровообігу. Артеріальна кров виштовхується з лівого шлуночка в аорту. Далі, проходячи артеріями й артеріолами, вона потрапляє в капіляри, крізь які кисень і поживні речовини потрапляють до клітин організму. Своєю чергою, зі клітин вуглекислий газ і продукти розпаду органічних речовин переходять у кров і вона стає венозною. За венулами й венами кров повертається до серця — у праве передсердя. Артеріальний тиск. Рух крові судинами можливий завдяки різниці тисків на початку й наприкінці великого і малого кіл кровообігу. Артеріальний тиск вимірюють на плечовій артерії за допомогою манометра. У нормі він становить сто двадцять (плюс-мінус десять) міліметрів ртутного стовпчика під час скорочення серця і сімдесят (плюс-мінус десять) міліметрів ртутного стовпчика при розслабленні серцевого м'яза. Кровоносні судини в нормі перебувають у певному тонусі. Коли тонус збільшується, судини звужуються, і тиск зростає. Стан підвищеного кров'яного тиску називають гіпертонією. При зменшенні тонусу судин тиск знижується — стан гіпотонії. Обидва ці стани негативно позначаються на роботі інших систем організму. Артеріальний пульс. Викидання крові з серця спричиняє коливання стінок артерій. Такі коливання називають артеріальним пульсом. Там, де великі артерії розташовані близько до поверхні тіла, коливання їхніх стінок легко можна промацати пальцями. Найкраще пульс промацується на внутрішній стороні зап'ястка, на скронях, на шиї. За пульсом можна визначити частоту серцевих скорочень. Частота пульсу дорослої людини становить приблизно шістдесят-сімдесят ударів на хвилину.
Стан небезпечний для життя людини
Стан, небезпечний для життя людини. При важких травмах, коли потерпілий перебуває в глибокому несвідомому стані і не подає ніяких ознак життя, необхідно визначити, живий він або мертвий. Ознаки життя: - обумовлене серцебиття нижче соска ліворуч: - наявність пульсу; - наявність дихання визначається по запотіванню дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, або по руху ватки (нитки), піднесеної до носа. - наявність реакції зіниць на світло. При висвітленні ока пучком світла спостерігається звуження зіниці. При денному світлі це можна перевірити так: на якийсь час закривають око рукою, потім швидко відводять руку убік, при цьому буде помітно звуження зіниці ;
Ознаки смерті. Сумнівні: дихання і серцебиття не визначаються, відсутня реакція на укол голкою і реакція зіниць на світло. Явні ознаки: помутніння роговиці ока і її висихання; через 4 години після смерті з'являється трупне задубіння, шо починається з голови; з'являються трупні плями. Припинення серцевої діяльності Припинення серцевої діяльності може відбутися внаслідок утоплення, удушення, отруєння газами, ураженні електричним струмом або блискавкою, крововиливами в мозок, інфаркті міокарда та при інших захворюваннях серця, тепловому ударі, крововтраті. Основні симптоми зупинки серця: - втрата свідомості; - відсутність пульсу; - відсутність серцевих тонів; - зупинка дихання; - блідість або синюшність шкіри і слизових оболонок; - розширення зіниць; - судоми, які з'являються в момент втрати свідомості, і є першим помітним симптомом зупинки серця. Ці симптоми свідчать про зупинку кровообігу й про те, шо не можна втрачати ні секунди, а приступати до масажу серця та штучного дихання. Суть непрямого масажу серця складається в ритмічному здавлюванні серця між грудиною і хребтом.
Зупинка дихання. Причинами зупинка дихання можуть послужити утоплення, удушення, ураження електричним струмом, крововилив у мозок, травматичний шок, отруєння токсичними речовинами або лікарськими препаратами. Реанімація при зупинці дихання. Для проведення штучного дихання методом „із рота в рот
Сонячний та тепловий удар. Сонячний удар — викликаний впливом на організм сонячного випромінювання. Тепловий удар — це гостре захворювання спричинене, порушенням терморегуляції організму внаслідок тривалого впливу високої температури зовнішнього середовища. Причини: утруднення тепловіддачі з поверхні тіла(висока температура, вологість, відсутність руху повітря), підвищена теплопродукція тіла (фізична робота, розлад терморегуляції). Симптоми цих захворювань подібні. Потерпілий відчуває втому, головний біль, запаморочення, слабість, більу ногах і спині, з'являється почервоніння шкіри, а іноді й блювання. Пізніше з'являються шум у вухах, потемніння в очах, задишка, серцебиття. При відсутності в цей час допомоги виникає ціаноз (посиніння) обличчя, пульс слабшає, потерпілий непритомніє, спостерігаються судоми. Потерпілий може загинути внаслідок паралічу дихання та зупинки серця. Подання першої допомоги. Потерпілого необхідно перенести в прохолодне місце, зняти з нього одяг покласти його на спину, трохи піднявши голову;- остудити голову та область серця холодною водою або покласти холодний компрес, при цьому охолодження не повинно бути швидким і різким:- напоїти холодною водою;- дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом для збудження дихання:- дати потерпілому випити 25 - 30 крапель Зеленіна;Транспортування потерпілого в лікарню необхідно здійснювати в положенні лежачи на спині з піднятою головою.
Втрата свідомості Втрата свідомості - це стан при якому зберігаються захисні реакції організму потерпілого. Він намагається відсторонитися або відштовхнутися рукою від подразника. Потерпілого можна вивести із цього стану наполегливими звертаннями або зовнішнім впливом. Несвідомий стан близький до коми, коли потерпілий не реагує на навколишнє оточення, не відповідає на питання. Із цього стану його можна вивести, застосовуючи грубі болючі впливи (щипки, уколи). При цьому, у потерпілого з'являються мімічні рухи, які позначають страждання.
Перша допомога при ДТП (дорожньо-транспортних пригодах).
Кожен водій зобов’язаний володіти основами надання першої медичної допомоги як самому собі, так і іншим постраждалим, а також мати аптечку першої допомоги. Це потрібно, як говориться, не для галочки, а для того, щоб бути корисними своїми знаннями та навичками в екстремальній ситуації, що може врятувати життя людині. Які типові риси нещасних випадків на транспорті?«Людський фактор» – неможливість контролювати свою реакцію і дії інших учасників нещасного випадку внаслідок стресу і раптовості. При причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний:-вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу . Своєчасна та ефективна медична долікарська допомога на місці події є найважливішим чинником збереження життя постраждалих та прискорення одужання в посттравматичному періоді.
Надаючи першу допомогу, необхідно діяти за правилами: Негайно визначити характер і джерело травми. Найбільш часті травми у випадку ДТП ─ поєднання пошкоджень черепа, нижніх кінцівок і грудної клітки. Витягти потерпілого з автомобіля або винести з кювету, оглянути його, звільнити від одягу, розстебнувши, розірвавши і розрізавши її. При цьому треба володіти навичками вилучення постраждалого з автомобіля, щоб невмілими діями не заподіяти шкоду. Надати першу допомогу відповідно до виявлених травмами. Перенести потерпілого в безпечне місце, укрити від холоду, спеки чи дощу. Викликати лікаря («Швидку допомогу»). Організувати транспортування потерпілого в лікувальну установу (якщо в цьому є необхідність). Врахуйте, що в ряді випадків будь-яка транспортування потерпілого протипоказана (зупинка дихання і серцевої діяльності, сильна кровотеча, множинні травми), так як може бути небезпечною для життя.
На першому місці стоять загрозливі для життя стани: -артеріальна кровотеча;- порушення дихання; -зупинка серцевої діяльності. Все інше (опіки, біль в області серця і т.д.) – потім. Рятувальник повинен за 5-10 секунд визначити, які з трьох найважливіших станів є і діяти по порядку, починаючи з більш важливих і закінчуючи менш важливими заходами.
КровотечіВизначення типу кровотечі: Наявність рани, кров яскраво-червона, б'є фонтаном – артеріальна кровотеча. Наявність рани, кров темно-вишнева, випливає рівномірно – венозна кровотеча. Наявність неглибокої рани, кров червона, випливає з рани у формі крапельок роси – капілярна кровотеча
Артеріальна кровотеча. Перша допомога : Накласти на рану чисту, стерильну серветку та натиснути безпосередньо на рану;Підняти кінцівку;Якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов'язку, що тисне, та при можливості одночасно притиснути артерію на відстані;Якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут.
Венозна кровотеча. Перша допомога:накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;підняти кінцівку;якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов'язку.
Капілярна кровотеча. Перша допомога: Капілярна кровотечабуває при пошкодженні найдрібніших кровоносних судин (капілярів) при зчісуванні шкіри і поверхневих ранах. Кров сочиться зі всієї поверхні рани, витікає поволі, по краплях. Перша допомога – змазати шкіру навкруги рани йодом і накласти стерильну пов'язку.
Перша допомога при ДТП включає комплекс реанімаційних заходів: проведення серцево-легеневої церебральної реанімації;первинний огляд травмованого згідно алгоритмам АБС;відновлення прохідності дихальних шляхів;тимчасова зупинка кровотечі;транспортна іммобілізація кінцівок. Негайний виклик швидкої допомоги із зазначенням точної адреси події і кількості травмованих людей, що дозволяє диспетчеру правильно прийняти рішення про кількість бригад швидкої допомоги, які посилаються на місце катастрофи. Своєчасна та ефективна долікарська допомога при ДТП має велике значення у зниженні смертності в першу «золоту» годину після травмування і дозволяє своєчасно запобігти ускладнення і сприятливо вплинути на виживаність що потрапив у ДТП людини.
Загальні поняття про першу долікарняну допомогу особам які потерпіли при нещасних випадках або ДТП.
Що кажуть Правила дорожнього руху з приводу надання медичної допомоги при ДТП?У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Своєчасна і ефективна медична долікарська допомога на місці події є найважливішим чинником збереження життя постраждалих та прискорення одужання в посттравматичному періоді.
Надаючи першу допомогу, необхідно діяти за правилами: Негайно визначити характер і джерело травми. Найбільш часті травми у разі ДТП ─ поєднання пошкоджень черепа, нижніх кінцівок і грудної клітки. Витягти потерпілого з автомобіля або винести з кювету, оглянути його, звільнити від одягу, розстебнувши, розірвавши чи розрізавши його. При цьому треба володіти навичками вилучення постраждалого з автомобіля, щоб невмілими діями не заподіяти шкоду. Надати першу допомогу відповідно до виявлених травмами. Перенести постраждалого в безпечне місце, укрити від холоду, спеки чи дощу. Викликати лікаря («Швидку допомогу»). Організувати транспортування потерпілого в лікувальну установу (якщо в цьому є необхідність). Врахуйте, що в ряді випадків будь-яка транспортування потерпілого протипоказана (зупинка дихання та серцевої діяльності, сильна кровотеча, множинні травми), так як може бути небезпечною для життя.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ПОРАНЕННЯХ 1. Рани - механічне порушення цілісності шкіри чи слизової оболонки, а іноді й більш глибоких тканин - зустрічаються досить часто. Небезпечність ран полягає в кровотечі та в інфекції. Правильна обробка ран скорочує терміни їх загоєння і запобігає виникненню ускладнень. 2. Обробку ран необхідно проводити, по можливості, вимитими руками, за допомогою бинта, вати, марлі чи чистої тканини. Рана супроводжується болем і кровотечею. При сильній кровотечі перш за все необхідно її зупинити. 3. Для надання першої допомоги при пораненні необхідно відкрити індивідуальний пакет, який є в аптечці, у відповідності з тими правилами, які надруковані на його упаковці. Якщо індивідуальний пакет відсутній, то для пов’язки можна використати чисту носову хустину, чисту тканину і т.ін. Накладати вату безпосередньо на рану не можна. 4. При відсутності дезінфікуючого розчину достатньо накрити рану марлею, покласти зверху шар вати та перев’язати бинтом. Якщо такий розчин є (йод, спирт, бензин та ін.), то ним змащують тільки шкіру навколо рани. В саму рану можна вливати тільки 3%-ний розчин перекису водню. Інші розчини, воду, мазі, порошки, вату вводити туди небезпечно. 5. Не можна прибирати з рани згустки крові, сторонні тіла, так як це може визвати сильну кровотечу. 6. Якщо з рани виступають внутрішні органи (кишка, мозок, кістка), їх прикривають марлею, але не вправляють. При великих ранах кінцівок поранену кінцівку необхідно зафіксувати Якщо рана забруднена землею, необхідно терміново звернутись до лікаря для введення протиправцевої сироватки.
ОЖИВЛЕННЯ 1. Необхідність оживлення потерпілого виникає при різноманітних тяжких травмах, утопленні, ураженні електричним струмом, гострих отруєннях, інфаркті міокарду, крововтратах і т.ін. 2. При зупинці серцевих скорочень і дихання настає клінічна смерть, яка, якщо не проводити оживлення, через 5-7 хвилин переходить в біологічну смерть. Безсумнівними ознаками біологічної смерті є помутніння рогівки ока та її висихання. При здавленні ока пальцями з боків зіниця звужується, стаючи схожою на котячу. Пізніше з’являються трупне заклякнення м’язів голови та трупні плями синюватого кольору в нижчележачих ділянках шкіри. 3. Якщо настала біологічна смерть, проводити оживлення немає сенсу. При зупинці дихання перестає рухатись грудна клітка, повітря не виходить із рота чи носа, що перевіряється дзеркалом або ниткою. 4. Штучне дихання здійснюється методом “рот до рота” чи “рот до носа” після перевірки стану ротової порожнини та глотки. Потерпілому, що лежить на спині, однією рукою підіймають шию, а другою закидають голову, затуляючи при цьому ніс. Той, що проводить оживлення, робить глибокий вдих, міцно притуляє свій рот до рота потерпілого (можна через марлю чи тонку тканину) та з силою видихає. Грудна клітка потерпілого при цьому розширюється. Потім треба дати повітрю вийти із легенів і через 3 - 5 секунд повторити все знову. При зупинці серця пульс не виявляється. 5. Закритий (непрямий) масаж серця здійснюють двома руками, поклавши кисті рук одна на одну, шляхом досить сильних поштовхів нижньої частини грудної клітки з періодичністю 60 за хвилину. Якщо оживлення проводять двоє, то після одного штучного вдиху треба зробити 4 поштовхи. Якщо надає допомогу один, то після 3 вдихів він робить 15 поштовхів грудної клітки. Оживлення треба робити відразу на місці події, не чекаючи прибуття медичних працівників.
Реанімація при зупинці дихання. Для проведення штучного дихання методом „із рота в рот
Забиті місця, розтягнення зв'язок та вивихи,ознаки, ускладнення, перша допомога.
Забиття — ушкодження м'яких тканин, яке зазвичай супроводжується крововиливами під шкіру, що проявляються як гематоми («синці»). Забиття бувають різного ступеня тяжкості, й за самим тільки виглядом синця неможливо визначити, якими серйозними будуть наслідки травми. Ознаки забиття. Біль в ушкодженому місціУтворення гематоми й набряку. Важливо: Ознаки забиття дуже схожі на ознаки закритого перелому. За наявності хоч найменших сумнівів щодо того, що у потерпілого може бути перелом, треба взятися за надання першої допомоги як при переломах. Детальніше про ознаки й надання першої допомоги при закритих переломах читайте на цій сторінці. Перша допомога при забиттіЩо беремо з аптечки: Перев'язувальний пакет або Бинт. Що ще знадобиться: Лід, сніг, пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду. Перша допомога при забиттях має бути спрямована на те, щоб зупинити крововилив під шкіру. При забитті кінцівок1 Піднесіть травмовану кінцівку.2 Накладіть тугу пов'язку на забите місце. Способи накладання пов'язок наведені цій сторінці.3 До місця забиття прикладіть холод (сніг, лід, будь-який заморожений продукт, акумулятор холоду з торби-холодильника тощо). При забитті обличчя й тіла. У цьому разі накласти здавлювальну пов'язку може бути складно, тому зменшити біль і крововилив під шкіру треба хоча б накладанням холоду на травмовану ділянку.1 Покладіть хворого, забезпечте йому спокій.2 До місця забиття прикладіть холод (сніг, лід, будь-який заморожений продукт, акумулятор холоду з торби-холодильника тощо).
Вивих — вихід суглобових кінців кісток із суглобової западини, іноді при цьому відбувається розрив суглобової сумки і зв'язок. Найчастіше стаються вивихи плечового і ліктьового суглобів, великого пальця і тазостегнового суглоба. Ознаки вивиху. Різкий біль при промацуванні місця ушкодження і спробі рухнутися. Набряклість місця ушкодження. Зміна форми суглоба. Неможливість або обмеження рухів у суглобіПерша допомога при вивихах. Що беремо з аптечки: Косинка медична перев'язкова Що ще знадобиться: Шина еластична чи драбинчаста. Лід, сніг, пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду. Важливо: Не намагайтеся вправляти вивих самостійно! Інакше ви можете поглибити тяжкість ушкодження. Для вправлення потрібні спеціальні знання й навички, тому це мають виконувати професіонали. Перша допомога має бути спрямована на знерухомлення ушкодженої кінцівки, запобігання набряклості і крововиливам під шкіру.1 Знерухомте ушкоджений суглоб.2 Зафіксуйте ушкоджену кінцівку за допомогою накладання шини, фіксувальної пов'язки, косинки чи прибинтуйте її до тулуба чи здорової кінцівки. Детальніше про ці способи фіксації — тут.3 На місце вивиху прикладіть холод (сніг, лід, будь-який заморожений продукт, акумулятор холоду з торби-холодильника тощо). Важливо: Місця вивиху в жодному разі не можна гріти!4 Якомога швидше відвезіть потерпілого до медичного закладу. Вивих найкраще вправляти не пізніш як за три-чотири години після отримання травми, інакше в місці ушкодження утворюється набряк, що може значно ускладнити процес вправляння суглоба.
Норма. Передній вивихзз. Задній вивих
Розтягнення зв’язок – одна з найбільш частих травм, стикався з нею, швидше за все, кожен. Зазвичай страждають суглоби голеностопа коліна, променевозап’ястні, плечові. Виникає травмування в результаті падіння, невдалого подворачіванія ноги, падінні безпосередньо на руку. Небезпечні фактори – слизький лід, незручне взуття, високі підбори. Розтягнення зв’язок можливо в побуті, вдома, на вулиці, в спортзалі і т. Д. Щоб зрозуміти, як відбувається ця травма, потрібно уявляти собі анатомічну будову суглоба. Симптоми. При розриві зв’язок людина відчуває гострий біль. Якщо пошкоджується багато волокон, то можна відчути навіть бавовна. Утворюється набряк і синець під шкірою. Біль посилюється, якщо повертати суглоб в ту ж сторону, що і при травмуванні. Діагностується порушення опори, рухів. При серйозних травм набрякає не тільки область суглоба, але прилеглі області. На дотик цю ділянку гарячий. Лікування. При розтягненнях 1 і 2 ступеня подальше лікування можна проводити вдома. Пацієнтам показаний спокій, кінцівку потрібно помістити на невелике піднесення, наприклад, за допомогою валика. У першу добу після травми до суглобу слід прикладати холод. Будь-які теплові процедури, масаж і прийом алкоголю в цей період заборонені! Для зняття болю і набряку можна застосовувати прописані лікарем нестероїдні протизапальні препарати. Рухливість суглоба краще поки обмежити. У легких випадках при ходьбі накладають на суглоб еластичну пов’язку. При розривах 3 ступеня необхідна госпіталізація. Якщо зв’язки не зможуть самовідновитися, лікар може призначити хірургічне лікування. У відновлювальному періоді пацієнтам показані такі процедури, як ЛФК і масаж (під контролем лікаря), УВЧ-терапія, мікромасаж ультразвуком, парафино- і магнітотерапія, басейн. Загоєнню зв’язок також сприяє вживання їжі, насиченою білком і кальцієм. Повністю зв’язки після пошкодження відновлюються через 8-9 тижнів. Розриви 1 ступеня гояться зазвичай без будь-яких проблем. При більш істотних розривах можливі в подальших поколювання, біль хронічного характеру. Пов’язано це з тим, що при рубцювання сполучної тканини утворюються вузлики, в які втягуються і нервові закінчення.
Переломи, види та ознаки, ускладнення при переломах. Надання першої допомоги при переломах щелепи, ключиць, ребер,хребта та кісток таза.
Перелом – це розрив кістки, спричинений прикладанням більшої сили, ніж кістка здатна витримати. Найчастіше при цьому виникає біль, набряк та болючість в області травми. Буває також, що в момент перелому чутно характерний тріск. Візуально спостерігається набряклість, деформація, зміщення шкіри у місці перелому, а також аномальні рухи кістки. Перелом може бути:закритим (шкіру не пошкоджено) або відкритим (шкіру пошкоджено);без зміщення (з незначним зміщенням осі кісткових відламків) або зі зміщенням;простий або складний (зі значним пошкодженням м’яких тканин, тобто м’язів, нервів, судин).
Відкритий перелом — порушення цілісності кістки з виходом кінця кістки назовні, за якого стається ушкодження м'яких тканин і утворюється відкрита рана. Цей вид перелому небезпечний тим, що у потерпілого може виникнути больовий шок, і, крім того, існує ймовірність великої крововтрати й занесення інфекції до рани. Ознаки відкритого перелому. Вихід кістки з відкритої рани. Перша допомога при відкритих переломах. Що беремо з аптечки: Бинт. Перев'язувальний пакет. Серветки з фурагіном. Серветки зі хлоргексидином. Серветки марлеві медичні стерильніЩо ще знадобиться: Шина еластична чи драбинчаста. Першу допомогу треба спрямувати передусім на зупинку кровотечі з відкритої рани, запобігання інфікування і знерухомлення ушкодженої кінцівки.1 При сильній кровотечі з рани накладіть джгут вище від місця ушкодження. 2 Якщо кровотеча незначна, достатньо накласти здавлювальну пов'язку на рану. Для цього можете використовувати серветку зі хлоргексидином, серветку кровоспинну з фурагіном або стерильну медичну серветку (залежно від того, що є в аптечці). 3 На рану накладіть серветку зі хлоргексидином, серветку кровоспинну з фурагіном або стерильну медичну серветку (склад аптечок різниться для різних країн).4 Зафіксуйте ушкоджену кінцівку за допомогою накладання шини чи іншими способами 5 Якомога швидше транспортуйте потерпілого до медичного закладу.
Закритий перелом — порушення цілісності кістки без утворення відкритої рани. Ознаки закритого переломуІнтенсивний біль у місці травми. Неможливість рухання кінцівкою. Зміна довжини і форми кінцівки. Рухливість у місці перелому, якої не має бути. Перша допомога при закритих переломах. Що беремо з аптечки: Бинт. Перев'язувальний пакет. Косинка медична перев'язувальна Еластичний бинт. Що ще знадобиться: Шина еластична чи драбинчаста. Будь-який твердий матеріал, із якого можна виготовити шину (дерев'яні дошки, гіпсокартон тощо)Першу допомогу треба спрямувати передусім на знерухомлення ушкодженої кінцівки й фіксацію її в нерухомому стані.1 Знерухомте ушкоджений суглоб.2 Зафіксуйте ушкоджену кінцівку за допомогою накладання шини, фіксувальної пов'язки, використання косинки чи прибинтуйте її до тулуба або здорової кінцівки. 3 Якомога швидше доправте потерпілого до медичного закладу. Забезпечення нерухомості травмованих кінцівок. При вивихах і переломах необхідно вжити заходів, спрямованих на знерухомлення ушкодженої кінцівки — транспортної іммобілізації. Це допоможе запобігти подальшому ушкодженню кровоносних судин, нервів і м'яких тканин, які оточують місце перелому, що, своєю чергою, знизить небезпеку виникнення травматичного шоку, значних крововиливів і ускладнень. Транспортну іммобілізацію кінцівок можна зробити за допомогою шин — фіксаторів для різних частин тіла, бинтових пов'язок і власного одягу потерпілого. Шини можуть бути стандартизованими, які можна придбати в аптеках, і імпровізованими, виготовленими з підручних засобів (дошки, палиці, пучки прутів). У цьому розділі наведено основні способи іммобілізації ушкодженої кінцівки
Перелом щелеп - пошкодження щелепний кістки з порушенням її цілості. Що провокує перелом щелеп: Причини перелому щелеп мало чим відрізняється від загальної етіології переломів кісток. Травматичні переломи: можуть бути отримані побутовим, спортивним, вогнепальною або іншим способом. Патологічний перелом: виникає при мінімальному зовнішньому впливі на патологічно змінену кісткову тканину. Патогенез (що відбувається?) Під час Перелома щелеп: Неогнестрельние переломи відбуваються по
Переломи ключиці складають 15% від загального числа переломів. Класифікація переломів ключиціЗ урахуванням локалізації в травматології виділяють переломи зовнішньої, середньої і внутрішньої третини ключиці, з урахуванням характеру уламків – поперечні, косопоперечние, косі і осколкові переломи, в залежності від виду ушкодження – відкриті та закриті переломи. Можливі переломи ключиці без зміщення і зі зміщенням уламків. Переломи ключиці зі зміщенням можуть супроводжуватися ушкодженням плеври, поблизу нервів і кровоносних судин. Причини перелому ключиціВ результаті прямої травми (удар в область ключиці) звичайно виникають косопоперечние, поперечні і осколкові переломи ключиці. При непрямій травмі (падіння на витягнуту руку, лікоть або плече) з'являються косі і косопоперечние переломи ключиці. В окремих випадках причиною перелому ключиці стає різке скорочення м'язів (наприклад, при епілептичному припадку). Симптоми перелому ключиціПацієнта турбує біль у місці перелому. Рухи рукою на стороні пошкодження різко обмежені. Надплечье набряково, укорочено. Форма ключиці змінена. Плече опущене, спостерігається його зміщення досередини і кпереди. Здоровою рукою хворий притримує пошкоджену кінцівку за лікоть або передпліччя і притискає її до тулуба. Можливі крововиливи, патологічна рухливість і крепітація уламків ключиці. Перша допомога при переломі ключиціКінцівка на стороні поразки підвішують на косиночной пов'язці або згинають у ліктьовому суглобі і прибинтовують до тіла. Лікування перелому ключиціПри переломах по типу «зеленої гілки» і переломах ключиці без зміщення накладають фіксуючу пов'язку. Термін фіксації у дітей становить 2-3 тижні, у дорослих – 1 місяць. При переломі ключиці зі зміщенням уламків виконується місцеве знеболювання з подальшою репозиції. Потім накладається спеціальна пов'язка. У дитячому віці для утримання відламків зазвичай достатньо кілець Дельбе. Дорослим накладають рамку Чіжіна та інші фіксуючі пов'язки. При відкритих переломах ключиці і закритих переломах з пошкодженням нервів, плеври і кровоносних судин (або з погрозою пошкодження цих утворень нестабільними кістковими відламками) проводять хірургічні операції.
ПЕРЕЛОМ КЛЮЧИЦІ
Перелом ребер – найпоширеніше пошкодження грудної клітки. Переломи ребер складають близько 16% від загального числа переломів. Симптоми перелому ребрагострий біль;неможливість зробити глибокий вдих;кашель з кров'ю (виникає, якщо зачеплена легеня);наявність неприродних западин та опуклостей на передбачуваному місці перелому;набряк та гематома на місці забитого місця;пришвидшене серцебиття;підвищення температури тіла. Невідкладна допомога при закритому переломіНе відкладаючи на потім, викликати швидку допомогу. Перевести хворого сидяче/напівлежаче положення. Дати йому заспокійливе та/або знеболююче (Ібупрофен, Кетанов, Аспірин, Нурофен). Якщо під рукою немає препаратів, але є спиртне, дозволяється взяти 100 грамів горілки або іншого алкоголю. Після прибуття швидкої потрібно медикам про те, які кошти прийняв потерпілий. Надати зовнішній тиск на зламане ребро шляхом прив’язки зігнутою в лікті руки до тіла підтримуючою
Хребет – опора і основна частина скелета. Він складається з окремих кісток (хребців), які з'єднуються за допомогою безперервних і перериваних з'єднань. Між кожними двома сусідніми хребцями розташовані еластичні міжхребцеві диски, які виконують роль амортизаторів при статичних (стоянні) і динамічних (ходьбі, бігу, стрибках) навантаженнях. Основу хребетного стовпа складають масивні тіла хребців. Позаду від кожного тіла відходить дуга хребця, що має форму півкільця. У просторі між тілом і дугою хребця знаходиться спинний мозок. На кожній дузі хребця є сім відростків (чотири суглобових, два поперечних і один остистий). У хребті виділяють 5 відділів. Шийний відділ складається з 7 хребців, грудний – з 12, поперековий – з 5, крижовий – з 5 (в цьому відділі хребці зрощені в єдину кістку – крижі), куприковий – з 5 хребців. Перша допомога при переломах шийного відділу хребта. При підозрі на такий перелом слід враховувати, що різкі рухи можуть викликати зміщення уламків і пошкодження спинного мозку, тому діяти необхідно гранично дбайливо і акуратно. Пацієнта укладають на спину на носилки. Шию фіксують спеціальним коміром. Голову потерпілого не можна тягнути або повертати. Лікування переломів шийного відділу хребт. При неосложенних переломах хребта накладають комір Шанца або гіпсовий корсет строком до 4 місяців. При загрозі зсуву відламків проводять витягання петлею Гліссона або апаратне витягування за череп терміном до 1 місяця, після чого виконують іммобілізацію жорстким коміром на строк до 4 місяців. При важких ушкодженнях виробляють фіксують операції з використанням пластин, ламінарних контракторів і трансартікулярних фіксаторів. Причини переломів хребта. Найчастіше причиною перелому хребта стає падіння з висоти (на голову, ноги або сідниці). У виникненні переломів шийного відділу хребта велику роль грає інерційний механізм травми (так звана «хлистова травма»), який найчастіше виникає при автотранспортних пригодах: машина різко зупиняється, корпус людини утримується ременем безпеки, при цьому голова за інерцією продовжує рухатися вперед. В результаті шия різко згинається, і хребці роздавлюються. Іноді подібна травма стає причиною перелому грудних хребців. Крім того, переломи хребта можуть виникати при здавленні і прямій травмі (ударі по шиї або спині).
Переломи кісток тазу – тяжке ушкодження скелета. Тяжкість травми зумовлена великою втратою крові, що минає з уламків кісток тазу і м'яких тканин, а також розвитком шоку, зумовленого больовим синдромом і крововтратою. Переломи кісток тазу за даними сучасної травматології складають 4-7% від загального числа переломів. Можуть супроводжуватися ушкодженнями внутрішніх органів, ускладнює стан хворого і представляють безпосередню небезпеку для його життя. Таз – система з'єднаних між собою кісток, які розташовуються в основі хребта. Таз є опорою для скелета, захищає розташовані в нижній частині живота внутрішні органи і служить сполучною ланкою між кістками нижніх кінцівок і тулуба. Можливий різний механізм травми, але, найчастіше переломи кісток тазу виникають в результаті падіння з висоти, здавлення при автомобільних аваріях, обвалах будівель, нещасні випадки на виробництві (наприклад, в шахті) і наїздах на пішоходів. Вид перелому кісток тазу залежить від багатьох факторів, у тому числі – від напряму (бічне, переднезаднее) і ступеня здавлення. Вид і тривалість іммобілізації залежать від локалізації ушкодження, наявності або відсутністю порушення цілісності тазового кільця. При ізольованих і крайових переломах виконується фіксація на щиті або в гамаку, іноді – з використанням шин Белера або валиків в підколінної області. Порушення цілісності тазового кільця є показанням до накладання скелетного витягнення.
Правила накладання шин.
Найголовніше при першій допомозі при вивихах і переломах – забезпечити нерухомість пошкоджених ділянок! Перша допомога. Насамперед необхідно застосувати міри до зменшення болі і повного позбавлення руху (фіксації) кісткових відламків. Навіть незначне зміщення відламків може призвести до посилення болі, пошкодження судин і нервів. Найпростіший метод фіксації: туго прибинтувати пошкоджену руку до тулуба, ногу – до здорової ноги. Найбільш ефективний спосіб – накладення шин, спеціально для цього призначених або вже виготовлених з підручного матеріалу (дерев’яна планка, дошка, палка, лижа, зон і інші предмети). Шина повинна бути такої довжини, щоб захопити по крайній мірі два суглоби – вище і нижче місця перелому. Надаючи першу допомогу при переломі хребта, пам’ятайте: навіть невелике зміщення хребців може призвести до травми спинного мозку і найважчих наслідків. Пораненого переломом грудного відділу хребта вкладають на спину на дошку, зняті двері, дерев’яний щит і т.п. і прив’язують. При відсутності таких засобів потерпілого акуратно вкладають на ноші і прив’язують його таким чином, щоб при транспортуванні тіло залишалося нерухомим. Потерпілого можуть також переносити декілька чоловік на міцному простирадлі або одіялі, однак при цьому діяти потрібно синхронно, акуратно і дуже обережно. Категорично забороняється саджати потерпілого або ставити на ноги. Якщо поранений знаходиться без свідомості, то його вкладають на живіт, підклавши під верхню частину грудної клітки і лоб валики (у випадку вдушення запавши язиком або блювотними масами). При відкритому переломі спочатку оброблюється рана, накладається стерильна пов’язка, а потім вже приймаються міри по наданню повної нерухомості
Наприклад, при переломі гомілки шина повинна обов’язково щільно захоплювати гомілковостопний і колінний суглоби. При переломі крупних кісток (стегна, плечової кістки) необхідно фіксувати всі три суглоби кінцівки. У випадку перелому стегна шина накладається від пахи і продовжується до стопи, дещо виступаючи за її край. Друга шина, більш коротка, накладається на внутрішню поверхню ноги від проміжності. Перед накладанням шину слід обмотати бинтом, рушником, простирадлом і т.п. Шини прибинтовують по всій протяжності кінцівки. Зовнішня шина при переломі стегна, окрім того, прибинтовується у своїй верхній частині і до тулуба. При переломах ребер для зменшення болі грудну клітку туго перев’язують бинтами, довгим рушником або простирадлом. Транспортують потерпілого в положення сидячи.
При переломах кісток тазу потерпілого варто покласти на тверду рівню поверхню зі зігнутими в колінах ногами, під коліна підкладають валик. Перед вкладанням область тазу у потерпілого туго бинтують. При транспортуванні потерпілого в лікувальний заклад ноги в колінах і в області гомілковостопних суглобів необхідно не туго зв’язати. При переломах шийного відділу хребта фіксують голову потерпілого, вкладеного на ноші, наступним чином: довкола голови і під підборіддям накладають пов’язку, кінці якої міцно прив’язують до ручок нош. Голову можна також фіксувати, обклавши її мішочками (наприклад, поліетиленовими) з піском. Вкладати потерпілого на ноші повинні декілька чоловік, фіксуючи тіло в суворо горизонтальному положенні руками в області шиї, спини, тазу, гомілок і стоп.
Травми грудей та живота: Види та ознаки. Пневмоторакс. Перша допомога. Особливості транспортування.
Травми грудної клітини. При ДТП часто виникають травми грудної клітини у не пристебнутих ременем безпеки водіїв і пасажирів при ударі об кермову колонку чи передню панель у салоні автомобіля. Ушкодження грудної клітини трапляються також у збитих автомобілем пішоходів у мить удару об капот. Травми грудної клітини поділяють на закриті й відкриті. Закриті ушкодження – це струси, забиття і здавлення грудної клітини. Відкриті травми поділяють на проникаючі й непроникаючі. При огляді потерпілого передусім треба звернути увагу на наявність деформацій грудної клітини й різні виступи, а також на наявність синців, саден, слідів вдавлень від кермової колонки чи від паска безпеки. Ці ознаки будуть першими сигналами про можливі травми грудної клітини. При травмі грудної клітки хворий відчуває різкий біль у грудях, що посилюється під час вдиху і видиху. Особливо сильний біль виникає при переломі ребер, що нерідко супроводжується ушкодженнями плеври — оболонки, яка вкриває грудну клітку зсередини.
Травми живота. Травми живота поділяють на відкриті й закриті. При відкритих пораненнях відбувається ушкодження органів черевної порожнини. При травмі кишківника його вміст виходить у черевну порожнину, що може призвести до гнійного запалення очеревини. Відкриті поранення можна без зусиль визначити візуально. Закриті травми виникають при ударах і здавленнях. Ці травми небезпечні через чималу ймовірність виникнення внутрішньої кровотечі. Перша допомога при відкритих ранах живота. Що беремо з аптечки: Перев'язувальний пакет або серветку. Що знадобиться: Лід, сніг, пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду Вода.1 Накладіть на рану стерильну вологу серветку, не вправляючи внутрішніх органів.2 Серветку треба постійно змочувати водою, щоб не пересихали петлі кишківника. Важливо: Потерпілому зі проникаючим пораненням живота не можна давати ні пити, ні їсти. Не намагайтеся вправляти випали органи!При транспортуванні потерпілого зі травмами живота треба укласти на спину, під зігнуті коліна необхідно підкласти валик. Ознаки закритої травми живота: Гострий біль у животіНудота, блювота. Ці травми небезпечні тим, що велика ймовірність виникнення внутрішньої кровотечі. Перша допомога при закритих ранах живота. Що знадобиться: Лід, сніг, пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду Вода.1 Покладіть холод (сніг, лід, пляшку з холодною водою, акумулятори холоду) на живіт.2 Не дозволяйте постраждалому прийому води, їжі і знеболювальних препаратів.3 Відвезіть потерпілого до лікарні..
Пневмоторакс — скупчення газу (найчастіше, повітря) в плевральній порожнині з одночасним підвищенням тиску в ній, відбувається поступовий колапс легені[. Є ускладненням деяких хвороб чи травм грудної клітки, іноді може бути самостійним захворюванням. Клінічні ознаки. Гострий біль у грудній клітці, що підсилюється при вдиху. Задишка. Сльозотеча. Прискорене дихання. Напади сухого кашлю. Прискорене серцебиття. Почуття панічного страху. Блідість шкіри. Перша допомога. При підозрі на пневмоторакс слід негайно викликати швидку допомогу або звернутися до лікаря (або медика). Якщо це відкритий пневмоторакс, необхідно накласти стерильну повязку на відкриту рану грудної клітини. Допомогти постраждалому прийняти напівсидяче положення або покласти його на спину так, щоб верхня частина тулуба була піднятою.
Зупинка дихання. Техніка і способи штучного відновлення дихання. Непритомність. Ознаки, перша допомога.
Припинення газообміну в легенях тривалістю більше 5 хв може викликати пошкодження життєво важливих органів, особливо головного мозку. Практично завжди слідом настає зупинка серцевої діяльності, якщо негайно не вдається відновити респіраторну функцію. Симптоми ознаки При зупинці дихання у пацієнта порушується свідомість, шкірні покриви стають ціанотичний (якщо немає важкої анемії). У відсутності допомоги через кілька хвилин після виникнення гіпоксії настає зупинка серцевої діяльності. До повного припинення дихання пацієнти без неврологічних порушень можуть перебувати в стані збудження, замішання, посилено намагатися дихати. Виникає тахікардія і посилюється потовиділення; можна спостерігати втягнення міжреберних проміжків та області грудинно-ключичного зчленування. У пацієнтів із захворюваннями ЦНС або слабкістю дихальних м'язів спостерігається слабке, утруднене, нерегулярне або парадоксальне дихання. Пацієнти з чужорідним тілом в дихальних шляхах можуть кашляти, давитися і вказувати на свою шию. У грудних дітей, особливо у віці до 3 міс, апное може розвинутися гостро без всяких тривожних передумов, в результаті розвитку інфекційного процесу, метаболічних розладів або високої ціни дихання. Методи штучного дихання Перш ніж приступати до проведення штучного дихання, необхідно звільнити постраждалого від тісного одягу, розстібнути комір, ліфчик, послабити ремінь. Потім потрібно очистити порожнину рота від слизу, ґрунту та інших предметів, зокрема від зубних протезів, шляхом введення в порожнину рота пальця, загорнутого в марлю або іншу чисту тканину. Якщо у постраждалого щільно стиснуті щелепи, їх необхідно розімкнути силою. При відсутності роторозширювача, можна використати шпатель, ложку, міцну паличку, якими розводять стиснуті щелепи. При цьому потрібно поводитись обережно, щоб не зламати зуби постраждалого, уламки яких можуть попасти в трахею і далі в легені. У випадку западання язика, потрібно висунути вперед нижню щелепу так, щоб нижні зуби були попереду верхніх, витягти язик, тримаючи його через носову хусточку або марлю. Якщо язик і далі западає, його проколюють шпилькою і фіксують до нижньої губи. Штучне дихання проводять терпляче і спокійно протягом тривалого часу, до появи нормального дихання. Якщо дихання не відновлюється, його стараються відновити аж до появи реальних ознак біологічної смерті.
«Рот до рота» або «Рот до носа» Для проведення штучного дихання постраждалого необхідно покласти спину, стати на коліна біля його голо-покласти одну руку під його шию, другу - на лоб і максимально відхилити голову назад. Затиснути пальцями ніс постраждалого, розкрити його рот, зробити глибокий вдих повітря і щільно, притиснувши свій рот до рота постраждалого, здійснити різке видихання повітря доти, доки легені постраждалого не наповняться повітрям і грудна клітка почне підійматися. Потім необхідно дати можливість постраждалому зробити пасивний видих і продовжувати вдихати повітря йому в легені, приблизно 10-12 на хвилину. При неможливості вдування повітря через рот постраждалого, його вдувають через ніс. При цьому, постраждалого можна покласти на бік, для попередження западання язика. Рятувальник стає на колінах біля голови постраждалого. Однією рукою він закриває рот та відхиляє голову, другою рукою допомагає видиханню повітря, стискуючи нижню частину грудної клітки після вдування повітря через носові ходи.
Непритомність - стан короткочасної втрати свідомості внаслідок раптового порушення мозкового кровообігу. Причини: аритмії , інфаркт міокарда , порушення кровотоку лівих камер серця , сильний кашель , емоційний вплив , різке падіння артеріального тиску , анемія , гіпоксія та ін Симптоми . Зазвичай перед втратою свідомості людина відчуває нудоту , слабкість, дискомфорт , шум у вухах , почуття « туману перед очима» і т.д. Об'єктивно під час втрати свідомості шкіра бліда , холодна на дотик , вкрита потом , пульс ослаблений , артеріальний тиск знижений , рефлекси часто пригноблені, реакція зіниць на світло слабка . Перша допомога . Спочатку необхідно надати людині положення лежачи на спині. Потім підняти ноги , підклавши під них згорток з одягу чи інший підручний матеріал , для того щоб налагодити приплив крові до структур головного мозку. Або можна посадити людину на стілець , при цьому звісивши голову між колінами. Потім звільнити шию від одягу, що стискує , шарфів і т.д. Звільнити при необхідності верхні дихальні шляхи. Голову потрібно повернути набік , щоб запобігти аспірації блювотних мас.. Якщо є можливість , то необхідно піднести до носа ватку або тканину , попередньо змочену нашатирним спиртом для роздратування і стимуляції дихального і судинного центрів . При відсутності серцевої діяльності проводиться закритий масаж серця , штучне дихання. При гіпотонічній кризі вводяться такі препарати , як мезатон , ефедрин.
Опіки теплові та хімічні. Ураження електричним струмом. Отруєння газами,етиловим бензином,антифризом.
Опік — ураження шкіри та тканин організму під дією високих температур, їдких хімічних речовин, інтенсивного короткохвильового випромінювання, що призводить до втрати клітинами організму своєї молекулярної структури. Залежно від походження, опіки поділяють на кілька типів: термічні,хімічні,променеві,радіаційні. Залежно від глибини ураження термічні опіки поділяють на легкі (І ступеня), середньої тяжкості (II ступеня), тяжкі (III ступеня) і вкрай тяжкі (IV ступеня). Опіки І ступеня характеризуються почервонінням шкіри у місці опіку. При дотику теплого предмета до цього місця відчувається зростаючий біль. Опіки II ступеня характеризуються не тільки почервонінням шкіри, а й появою пухирців, заповнених прозорою рідиною, тривалим ниючим болем. Опіки III ступеня характеризуються сильним болем. Поверхня обпеченої шкіри вкривається пухирцями, вона втрачає життєздатність. Окремі місця шкіри обвуглені, але глибокі тканини функціонують. Опіки IV ступеня характеризуються обвугленням глибоких тканин, повною втратою ними життєздатності. У потерпілого може також виникнути загальне тяжке ураження, відоме під назвою опікова хвороба.
Термічні опіки. Термічні опіки можуть виникати через дію електричного струму, зіткнення з вогнем або сильно розігрітим металом, гарячими рідинами, парою. Опіки призводять до порушення захисної функції шкіри, внаслідок чого крізь рану можуть проникати збудники різних інфекцій. Головне завдання у наданні першої допомоги — це захист ураженого місця від проникнення хвороботворних мікроорганізмів. Перша допомога при термічних опіках. Що беремо з аптечки: Бинт. Перев'язувальний пакет. Пов'язка гелева про випадок опіків. Якщо до рани прикипів одяг. Важливо: В жодному разі не відривайте одягу від рани!1 Акуратно обріжте одяг навколо рани..2 Забинтуйте рану, нічим не обробляючи її3 Відвезіть ппотерпілого до лікарні. Якщо немає прикиппання одягу. Важливо: Не торкайтеся місця опіку руками, не пробивайте бульбашок, не наносьте на рану олії, кремів тощо.1 Якщо є можливість, постарайтесь охолодити місце опіку. Для цього можна накласти гелеву пов'язку про випадок опіків або охолоджувати ушкоджене місце холодною проточною водою впродовж п’ятнадцяти хвилин.2 Накладіть стерильні пов'язки, нічим не обробляючи уражених місць. Гелеву пов'язку можна залишити під стерильними серветками. 3 Якщо обпечена значна площа поверхні тіла, використайте шматок чистої тканини, простирадло тощо, щоб захистити уражені ділянки.4 За потреби зігрійте потерпілого, особливо в холодну пору року, забезпечте великою кількістю гарячих напоїв: чаєм, мінеральною чи злегка підсоленою водою.5 За першої-ліпшої змоги транспортуйте потерпілого до лікувального закладу.
ІІІІІІІV
Хімічні опіки. Хімічні опіки можуть виникати через потрапляння на людську шкіру їдких речовин — кислот, лугів. Опіки призводять до порушення захисної функції шкіри, внаслідок чого крізь рану можуть проникати збудники різних інфекцій. Головне завдання у проведенні першої допомоги — це захист ураженого місця. Перша допомога при хімічних опіках. Що беремо з аптечки: Бинт. Перев'язувальний пакет. Важливо: Не торкайтеся місця опіку руками, не пробивайте бульбашок, не наносьте на рану олій, кремів.1 Якщо хімічна речовина, яка спричинила опік, потрапила на одяг потерпілого, негайно зніміть його або розріжте.2 Ушкоджені ділянки ретельно промийте проточною водою.3 При хімічних опіках очей їх необхідно промити водою чи фізіологічним розчином.4 На ушкоджені місця накладіть стерильні пов'язки. 5 Якщо опік поширюється на значну площу поверхні тіла, використайте шматок чистої тканини, простирадло тощо, щоб захистити ушкоджені ділянки шкіри.6 За потреби зігрійте потерпілого, особливо в холодну пору року, забезпечте великою кількістю гарячих напоїв: чаєм, мінеральною чи трохи підсоленою водою.7 За першої-таки змоги транспортуйте потерпілого до лікувального закладу.
Електротравматизм - це результат порушення правил техніки безпеки та інструктажів, відсутності технагляду та аварійного режиму роботи електроустановок. Це наслідок незадовільної ізоляції струмо-провідних частин, перехід напруг на корпус електроустановок, обрив проводів (і як наслідок - крокова напруга, напруга дотику). Причиною електротравматизму в багатьох випадках є непродумані, помилкові дії оперативного обслуговуючого персоналу. Основні причини уражень електрострумом: • дотик до струмопровідних або неструмопровідних частин, що опинились під напругою; • користування несправним електрообладнанням, електроінструментом, вимірювальними приладами, лампами і побутовими електроприладами. Рефлекторна реакція організму на дію електричного струму зі сторони центральної і периферійної нервової систем призводить до порушення нормального ритму роботи серця, що викликає фібриляцію серця, внаслідок чого кровообіг припиняється. Електричні опіки - найбільш розповсюджений вид електротравм. Вони можуть стати наслідком безпосередньої дії струму на шкіру і тканини (контактний опік), який виникає під час проходження струму через тіло людини внаслідок його контакту зі струмоведучою річчю; дії електричної дуги без проходження струму через тіло людини (дуговий опік), зумовленої великою енергією і високою температурою дуги (як правило, ці опіки є наслідком короткого замикання); сумісної дії електричного струму і дуги (змішаний).
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при ураженні електричним струмом та блискавкою не медичними працівниками:1) переконатися у відсутності небезпеки;2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, при можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
Отруєння вихлопними газами. Вихлопні гази небезпечні тим, що їхнє потрапляння до салону автомобіля не завжди можна вчасно визначити, особливо в сучасних автомобілях, тому, що вони майже не мають запаху й кольору. У невеликому закритому гаражі при ввімкненому двигуні смертельна концентрація чадного газу, що міститься у вихлопах авта, може бути досягнута за п’ять хвилин. Отруїтися чадним газом можна й у щільній тягнучці. Небезпека для здоров'я полягає в тому, що чадний газ утворює стійке з'єднання з гемоглобіном, наявним у людській крові. Внаслідок цього червоні кров'яні тільця втрачають здатність переносити кисень до клітин організму і забирати зі клітин вуглекислий газ. Таким чином порушується газообмін у тканинах, що може призвести до непоправних наслідків. Ознаки отруєння вихлопними газами: Головний біль. Запаморочення. Блювота. Багряні плями, які зливаються між собою. М'язова слабкість. Задуха. Блідість шкірних покривів. Втрата свідомості (кома)Важливо: Якщо постраждалому не надати вчасно допомоги, він може померти через нестачу кисню й паралічу дихального центру.
Перша допомога при отруєнні вихлопними газами. Передусім необхідно усунути вплив чадного газу на людський організм і забезпечити доступ кисню до дихальних шляхів. Що беремо з аптечки: Марля чи тканина. Рукавички. Що ще знадобиться: Нашатирний спирт (розчин аміаку)Вата1 Постраждалого винесіть на свіже повітря.2 Розщебніть одяг який тисне.3 Обгорнувши пальці тканиною чи марлею, очистіть ротову порожнину. Якщо потерпілого нудить, поверніть його голову набік, щоб він не захлинувся блювотними масами.4 Дайте понюхати вату, змочену нашатирним спиртом.5 Якщо стан потерпілого не поліпшується, він не приходить до тями, перестає дихати, у нього зникає пульс, починайте серцево-легеневу реанімацію. Важливо: Постраждалого з отруєнням вихлопними газами треба якомога швидше повезти до лікувального закладу. Медична довідка: Щоб усунути наслідки отруєння чадним газом, треба вживати продукти, які мають антитоксичну дію. До них належать молоко, фруктові й овочеві соки (особливо персиковий, ананасовий, мультифруктовий, морквяний), а також солодощі, які містять глюкозу.
Етиловий бензин. Етилований бензин це летюча отруту. Випаровується навіть при нулі градусів. Він легко всмоктується відкритою шкірою людини, підошвами взуття, деревиною, штукатуркою, бетоном. В пароподібному стані етилований бензин легко проникає через здорову шкіру в дихальні шляхи, а із забруднених рук і в шлунково-кишковий тракт. Крім отруєнь етилований бензин викликає опіки кистей рук і передпліч, а при мокрій, просоченої їм одязі і на інших ділянках тіла. При недотриманні правил особистої гігієни і техніки безпеки (вдихання парів, постійне промокання одягу та взуття, заковтування при перекачуванні бензину шлангом) можуть бути отруєння етилованим бензином. З метою профілактики отруєнь і опіків слід суворо дотримуватися правил особистої гігієни та заходів захисту тіла і дихальних шляхів, проводити саннтарно-освітню роботу, оформляти вітрини наочними посібниками та інше. Все це може повністю забезпечити безпеку. Перша допомога при отруєнні бензиномвивести потерпілого з приміщення насиченого парами бензину;забезпечити надходження свіжого повітряорганізувати тепле пиття, не нижче температури тіла, у достатній кількості для більш швидкого виведення токсинів;укутати хворого ковдрою, враховуючи підвищену потребу в теплі;рекомендується прийняти активоване вугілля. При важкому ступені отруєння і слабкому подиху необхідно застосувати кисневу подушку. Промити шлунок слід при попаданні бензину в харчовий тракт, процедуру проводять за допомогою зонда до отримання чистих промивних вод. Потім вводять через зонд рослинне масло і/або розчин активованого вугілля.
Отруєння антифризом. Антифриз - це рідина, не замерзаюча при низьких температурах (від 0° до -75°), що використовується для охолодження двигунів. В якості антифризу. Клінічна картина отруєння залежить головним чином від кількості прийнятого антифризу. При важкій формі переважають симптоми ураження ЦНС (мозкова форма). Нервово-психічні зміни аналогічні тим, які спостерігаються при дії наркотику у великій дозі - збудження, депресія, глибока кома. До цих симптомів приєднуються блювота, іноді кривава, різкий біль у подложечной області, олігурія, лейкоцитоз, явища початку набряку легень. Смерть настає в перші 1-2 дні при явищах зупинки дихання. У агональном стані - різкий ціаноз обличчя, судоми, блювання, прискорене дихання. В легких літніх хворих виявляються токсичний набряк, геморагії і обширні крововиливи; у мозку - дрібні крововиливи: у нирках - різке повнокров'я клубочків, в ниркових канальцях - кристали щавлевокислого кальцію. Якщо отруєння антифризом розвивається з переважним ураженням нирок (ренальна форма), після початкових явищ сп'яніння виявляються симптоми наростаючої уремічної коми: затьмарення свідомості, гематурія, анурія, напади судом; на 10-12-й день, інколи через 3 тижні хворий гине. эмфизематозны, задні ущільнені, темно-червоного кольору, при розрізі - піниста рідина; в мозку - явища стазу, кільцеподібні геморагії; в шлунку - безліч ерозій і дрібних крововиливів. Перша допомога при отруєнні У випадках легкого отруєння відзначаються лише симптоми наркотичної дії і короткочасна ейфорія. Лікування. Перша допомога - промивання шлунка, сифонні клізми, спокій, тепло, кисень, повторні кровопускання Сот 200 до 400 мл). Потім щедре введення лугів (під шкіру 500-1000 мл 3-4% содового розчину або per os по 2 г питної соди кожну годину) до слаболужної реакції сечі, сірчанокислий магній внутрішньом'язово або внутрішньовенно (по 5 мл 25% водного розчину), глюкоза (по 20 - 40 мл 25-40% розчину внутрішньовенно).
Перша допомога потопаючим. Надання першої допомоги при теплових і сонячних ударах,опіках,отруєннях газами,замерзанні,обмороженні та потопленні.
Допомога потопельнику. Утоплення – термінальний стан або настання смерті внаслідок проникнення рідини в дихальні шляхи, рефлекторної зупинки серця в холодній воді чи спазму голосової щілини. При наданні допомоги треба пам'ятати, що потопельник може здійснювати судомні, неусвідомлені, нескоординовані рухи, внаслідок чого може втопити самого рятівника. Важливо: Підпливати до потопельника потрібно ззаду, щоб він не міг обхопити вас руками. Просунувши руки під пахви чи тримаючи за волосся, треба повернути його горілиць і плисти до берега. Важливо: У разі утоплення діяти треба швидко. Будь-яке зволікання може стати страшною трагедією!Перша допомога при початковому утопленні (потерпілий перебуває у свідомості)У разі, коли потопельника витягли з води на початковій стадії утоплення, першу допомогу треба спрямувати на усунення наслідків психічної травми й переохолодження. Постраждалі, врятовані в цей період утоплення, зберігають свідомість і не потребують заходів реанімації.1 Зніміть мокрий одяг із потерпілого, витріть його насухо, переодягніть або закутайте в теплу ковдру.2 Дайте гаряче солодке питво. Перша допомога в разі, якщо постраждалий непритомний. Важливо: Не намагайтеся цілковито звільнити легені від води — це марно! Ви даремно втратите час, і, крім того, виконуючи так звані черевні поштовхи, можете спровокувати потрапляння кислоти зі шлунка в легені.1 Перевірте наявність пульсу на сонних і стегнових артеріях.2 Перевірте наявність самостійного дихання. Важливо: Не витрачайте часу на спробу виявити відсутність подиху за допомогою дзеркала чи руху обривка нитки. Ви маєте вкрай мало часу! Наявність цієї ознаки треба встановити за рухом грудної клітини і звуку видиху.3 За відсутності пульсу й дихання у потерпілого негайно починайте серцево-легеневу реанімацію. Алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації наведений на цій сторінці.4 Якщо дихання відсутнє, проте є пульс, то треба почати штучне дихання з частотою десять вдувань повітря на хвилину і повторно перевіряти пульс після кожних десяти вдувань. Важливо: Серцево-легеневу реанімацію при утопленні треба проводити навіть тоді, коли людина перебувала під водою впродовж десяти-двадцяти хвилин (особливо якщо йдеться про утоплення дитини у холодній воді).
Тепловий удар. Тепловий удар – гострий стан через перегрівання організму. Причини:ускладнена тепловіддача з поверхні тіла (висока температура, вологість, відсутність руху вітру);важка фізична праця. Ознаки теплового удару: Слабкість. Головний біль. Запаморочення. Біль у ногах і спиніНудота. Шум у вухах. Утрата свідомостіМарення, галюцинаціїСудоми. Підвищення температури тіла до сорока-сорока одного градуса за Цельсієм. Перша допомога при тепловому ударіЩо знадобиться: Нашатирний спирт (розчин аміаку)Вата. Вода. Пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду1 Перенесіть постраждалого у прохолодне місце.2 Підкладіть під голову м'який предмет, щоб вона була трохи піднята.3 Розщебніть одяг.4 Прикладіть до голови потерпілого холодний предмет.5 Облийте потерпілого холодною водою.6 Якщо потерпілий перебуває у свідомості, дайте йому випити холодної води.7 Якщо потерпілий утратив свідомість, піднесіть до носа нашатирний спирт.8 Транспортувати постраждалого до лікувального закладу треба в положенні лежачи на спині з піднятою головою.
Перша допомога при замерзанніВідмороження може виникнути при місцевому впливі сильного холоду на тіло. При цьому головну роль відіграє мороз, але виникнення відмороження можливо також при вологому повітрі і вітрі. Діючи на судини, холод викликає їх звуження; виникає недостатність кровопостачання на певній ділянці тіла, проявляється збліднення шкіри. Якщо не надати вчасно першу допомогу, може статися тканинне відмирання. Залежно від розмірів поразок тіла розрізняють три ступені відмороження: I. почервоніння і збліднення шкіри, до втрати чутливості, II. утворюються бульбашки, III. відбувається некроз (омертвіння) відмороженого ділянки тіла. Замерзання – мається на увазі загальне ураження організму холодом, часто спостерігається у виснажених людей, і у алкоголіків. Проявляється відчуттям сонливості, втоми, втратою сил, падає температура тіла – можлива втрата свідомості. Заходи першої допомоги при замерзанніПостраждалого укладають в теплому приміщенні, кладуть його у ванну з температурою води кімнатного рівня. Якщо відсутня можливість підготувати ванну, миють водою, холодної, а потім більшої температури. Після настання почервоніння шкіри і зникнення онімінні кінцівок, приступають до заходів з пожвавлення. При поверненні свідомості переохолодженого потрібно напоїти кофем або чаєм, укрити теплою ковдрою і перевезти до лікарні.
Перша допомога при отруєнні чадним газом.
.
Послідовність у наданні допомоги потерпілим у ДТП. Визначення і термінове припинення дії травмуючого фактора,вивільнення потерпілого із транспортного засобу. Надання першої допомоги.
Огляд місця події 1) оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним, забезпечити власну безпеку та безпеку людей навколо. Для цього слід припаркувати власний транспортний засіб на безпечній відстані від місця події так, щоб він не заважав під’їзду до місця події екстреним службам, при цьому необхідно увімкнути аварійні вогні, зачинити двері транспортного засобу та впевнитись, що немає загроз власному життю. Якщо власний автомобіль знаходиться на проїжджій частині, необхідно з боку руху виставити трикутний знак аварійної зупинки на відстані не менше 20 м у населеному пункті та не менше 40 м поза населеним пунктом. Вдягнути світловідбивний жилет (за наявності) та гумові рукавички, за потреби взяти з собою власну автомобільну аптечку та вогнегасник; 2) оглянути місце події на наявність небезпечних речовин: рідин, газів, паливно-мастильних речовин. Звернути увагу чи є ознаки задимлення транспортного засобу, чи стійкий він на дорозі (чи є ризик скочування на похилій площині), чи є інші небезпечні чинники. За їх наявності або підозри на їх наявність до місця події не слід підходити. Слід перевірити, чи працює двигун транспортного засобу, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Переконатись, що ніщо не загрожує життю інших учасників події чи свідків; 3) визначити точне розташування місця події. Це дасть можливість надати точну інформацію під час виклику екстрених служб; 4) визначити кількість постраждалих. Якщо постраждалих більше, ніж тих, хто може надавати допомогу, необхідно провести сортування постраждалих і визначити тих, кому допомога має бути надана в першу чергу. Це, насамперед, люди, які дихають, але є непритомними (не менше 2-х дихальних рухів за 10 сек.), люди з масивною кровотечею; 5) якщо є постраждалі, незалежно від їх кількості і стану, необхідно відразу викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, Національну поліцію України, пожежно-рятувальну службу. Варто зателефонувати хоча б на одну із служб і дати відповіді на всі запитання диспетчера. З цього моменту будуть задіяні всі необхідні служби.
2. Доступ до постраждалого: необхідно наблизитись до постраждалого так, щоб уникнути загроз для власного життя чи життя самого/самих постраждалих. При цьому за можливості необхідно обрати такий напрямок руху, щоб постраждалому не довелось повертати голову у бік, з якого наближається той, хто надає допомогу. Для цього необхідно підійти так, щоб бути в полі зору постраждалого, чітко та голосно звертаючись до нього: після того, як отримано доступ до постраждалого і відчинено двері біля водія, необхідно вимкнути двигун його транспортного засобу; забезпечити стабілізацію автомобіля, запобігши можливості його випадкового руху. Для цього слід застосувати ручні гальма або підкласти блоки під колеса; оцінити стан свідомості постраждалого, звернувшись до нього. Якщо немає реакції – трактувати його стан як непритомний і викликати на підмогу когось зі свідків події; виконати стабілізацію шийного відділу хребта, зафіксувавши голову постраждалого руками до підголовника сидіння. Цю маніпуляцію оптимально виконувати удвох, коли одна особа зафіксовану голову з частиною шиї і грудного відділу хребта приводить до підголовника сидіння, а інша особа, розташувавшись 2 на задньому сидінні, фіксує голову руками до підголовника. За цих умова виникає доступ до ключа запалення та ручного гальма. Виклик допомоги за такими телефонами:112 – загальний номер екстреної допомоги. В деяких регіонах він може непрацювати;103 – екстрена (швидка) медична допомога;102 – Національна поліція України;101 – пожежно-рятувальна служба
3. Надання першої допомоги:1) надання першої допомоги виконується за алгоритмом С – зупинка критичної кровотечі, А – забезпечення прохідності дихальних шляхів,В – перевірка наявності і частоти дихання, С – перевірка наявності та оцінкапульсу;2) необхідно знайти масивні кровотечі та зупинити їх. При кровотечі з кінцівок використовувати засіб для зупинки кровотечі механічний по типу «САТ» або зробити імпровізований джгут із косинки тканинної перев’язувальної чи з іншого підручного засобу. При вузловій кровотечі (з пахвинної, пахвової ділянки чишиї) затампонувати рану, використавши будь-який перев’язувальний матеріал. Ознаками масивної кровотечі є: наявність пульсуючого струменя крові, велика пляма крові біля постраждалого, що розтікається, значне просякання кров’ю одягу. Для невеликих поранень достатньо накласти тісну пов’язку, використавши бинт, втому числі еластичний;3) перевірити прохідність дихальних шляхів. В разі якщо постраждалий притомний і розмовляє, цей крок можна оминути. Якщо постраждалий непритомний, необхідно перевірити і за потреби очистити дихальні шляхи,відкривши його рот. Необхідно пам’ятати про необхідність стабілізації шийного відділу хребта. Під час відкриття рота або інших дій голова постраждалого не повинна рухатись;4) перевірити наявність дихання, вислуховуючи його власним вухом біля вуст постраждалого протягом 10 сек.(у нормі за цей період повинно бути 2-4 дихальних рухи). При відсутності дихання (0 або 1 дихальний рух за 10 сек.) постраждалого слід екстрено евакуювати з транспортного засобу і розпочати серцево-легеневуреанімацію;5) перевірити наявність і частоту периферичного пульсу (на променевій артерії) протягом 10 сек. Нормальна частота пульсу від 60 до 100 ударів за хвилину. Після перевірки пульсу необхідно ретельно оглянути постраждалого у салоні транспортного засобу та знайти всі рани, які можуть загрожувати життю, а саме:травми обличчя: можуть заблокувати прохідність дихальних шляхів; травми грудної клітки: можуть впливати на дихання постраждалого;будь-які інші кровотечі, у тому числі незначні. Накласти пов’язки на всі рани;6) повторно оцінити стан свідомості постраждалого;7) захистити постраждалого від дії факторів навколишнього середовища, передусім від переохолодження (для цього його слід накрити термоковдрою на поліетиленовій основі або іншою ковдрою чи одягом).
Як потрібно витягувати постраждалого з автомобіля, щоб надати першу допомогу при ДТП?Пам'ятаючи про те, що у потерпілого нерідко буває пошкоджена грудна клітка, переносити його треба вкрай обережно, здійснюючи тягу за пахові області. При цьому постарайтеся не стискати грудну клітку. Слідкуйте за тим, щоб не заподіяти потерпілому болю і щоб Ваші дії не погіршили його стан.
. Правила і засоби перенесення потерпілого. Правила і способи транспортування потерпілого різними видами транспортних засобів.
Транспортування — один із важливих елементів подання першої допомоги. Для перенесення потерпілого використовують стандартні медичні ноші або їхню імпровізацію з підручних матеріалів (щит, намет, плащ, ковдра). Перенесення потерпілих у будинок, на транспорт, у медпункт має велике значення для швидкого надання медичної допомоги. Перенесення має бути проведене обережно, уміло, щоб не завдати шкоди потерпілому. Перенесення на руках одним носієм. Якщо потерпілий може пересуватися сам, йому може допомогти товариш, він повинен обняти потерпілого за талію однією рукою, а другою придержувати за руку, перекинувши її через своє плече. Якщо потерпілий не може йти сам, можна посадити його до себе на спину або обхопити однією рукою тулуб, а другою — стегна.
Перенесення на руках двома носіями. Найпростіше перенесення потерпілого на руках двома носіями, які йдуть один за одним . Поширене перенесення на руках методом
Перенесення на ношах. Будь-який спосіб перенесення на руках розрахований на коротку відстань, оскільки це важко для носіїв. Значно легше перенесення на ношах, що дає можливість робити зупинки для відпочинку, не турбуючи потерпілого. Складні стандартні ноші — брезентове або парусинове полотнище, натягнуте на два дерев'яних бруси, які закінчуються чотирма ручками. Укладення потерпілого на ноші. Правила укладання і перенесення потерпілих. Два чоловіки розвертають і встановлюють ноші з тієї сторони потерпілого, де пошкодження (рана, опіки, перелом). Троє за командою
Покласти потерпілого на ноші можуть і два чоловіки. Для цього вони обидва стають на одне і те ж коліно, перший підкладає одну руку під голову і плечевий пояс потерпілого, а другу — під поперек; другий підтримує таз і кінцівки потерпілого. Потерпілий, якщо може, обнімає першого за шию. Носії піднімаються одночасно й опускають на ноші потерпілого. На ноші потерпілого укладають, враховуючи місце пошкодження та характер цього пошкодження. Якщо ноші без узголів'я, то необхідно покласти що-небудь під голову потерпілого (одяг чи солому, траву). Але якщо у людини, яка втратила свідомість, починається блювота, потрібно прийняти подушку, повернути голову на бік і притримувати в такому положенні. Це робиться для того, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи. При пораненні в груди з переломами або з іншими пошкодженнями необхідно підняти верхню половину тіла. При пораненнях у живіт потерпілого укладають на спину, піднявши йому тулуб і зігнувши ноги в колінах. Таке положення розслабляє м'язи живота, зменшує біль і поліпшує дихання. При пошкодженнях хребта, укладаючи потерпілого на ноші, не можна не допускати згинання тіла і тим самим зміщення тіл хребців і стискання або пошкодження стиснутого мозку. Людину з пошкодженням хребта або таза без потреби не садити і не перекладати. Потерпілого обережно укладають у випрямленому положенні спиною на ноші, на які покладений дикт, або дошки, накриті м'якою підстилкою. Під коліна, щоб ноги були в зігнутому положенні, підкладають який-небудь валик. При переломах і пораненнях щелепи у потерпілого в роті збираються кров, слина, слиз і западає язик. Через це, якщо можна, потерпілого переносять на ношах у напівсиди чому положенні або укладають на живіт. При укладанні на живіт під лоб підстеляють одяг і повертають голову потерпілого в сторону. При перенесенні на ношах людей з пошкодженими кінцівками роблять так: поламану руку прибинтовують до грудей, а при травмі ноги під коліна кладуть валик з одягу. Переносячи потерпілого, носії повинні намагатися зберігати горизонтальне положення нош на спусках, при подоланні перепон. Висновок. Правильне транспортування не лише рятує життя, але й забезпечує подальше успішне лікування ушкодження, зменшує втрату працездатності. За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули в наслідок нещасних випадків та катастроф, могли би бути врятованими, якби їм своєчасно і правильно надали першу медичну допомогу. Отже для того щоб правильно надати першу медичну допомогу і транспортувати потерпілого до лікувальної установи потрібно знати правила надання першої медичної допомоги та транспортування потерпілого.
Небезпечні наслідки вживання алкоголю,наркотиків і ліків,що негативно впливають на стан людини і зниження швидкості реакції,послабленням уваги,погіршення зорового відчуття,сонливість,невідворотні зміни в організмі.
Вплив алкоголю й наркотиків на мозок і нервову систему. Алкогольні й наркотичні сп'яніння — це причина більшості ДТП. Пов'язано це з тим, що водій утрачає здатність адекватно сприймати те, що відбувається довкола, й учасно реагувати на виникнення загрози для безпеки на дорозі. Й хоча законодавство передбачає ряд покарань за водіння у стані сп'яніння, а також під упливом лікарських засобів, які знижують швидкість реакції, сумна статистика, на жаль, не поліпшується. Вживані алкоголь або наркотичні речовини потрапляють у кров, за допомогою якої переносяться до інших частин тіла. Оскільки найбільшу потребу в харчуванні кров'ю відчуває головний мозок, то на нього і припадає основний удар отруйних речовин. Негативна дія алкоголю на мозок пов'язана з тим, що при алкогольній інтоксикації погіршується доступ кисню до нейронів — структурно-функціональних одиниць нервової системи. При цьому спостерігаються такі зовнішні прояви порушень роботи мозку:придушуються умовні, себто зумовлені життєвими обставинами, людські рефлекси;складні рухи формуються набагато повільніше, ніж зазвичай, порушується координація, людині складно керувати своєю поведінкою;час реакції на те, що відбувається довкола значно зростає внаслідок того, що гальмівні процеси переважають над процесами збудження в центральній нервовій системі;погіршується сприйняття від органів чуття;різко знижується увага, погіршується пам'ять;можуть порушуватися процеси мислення, орієнтування, знижується критичне ставлення до себе й виникає неадекватне оцінювання подій, які відбуваються, часто на тлі цього виникає переоцінювання власних можливостей.
Тепер кілька слів про вплив наркотиків на людський організм. Люди, котрі вживають наркотики, створюють у своєму мозку нейрохімічні механізми розладів психіки. При цьому порушується основна функція мозку — відображення дійсності, зокрема можуть з'являтися галюцинації. Наприклад, після вживання наркотичних речовин людина може бачити предмети, яких немає, чути слова, яких ніхто не вимовляв тощо. За наркотичного отруєння виникають ускладнення сприйняття, втрата уваги й концентрації, а також здатності логічно мислити і правильно оцінювати ситуацію, забудькуватість, психоз, підвищена збудливість, неможливість зосередитися, напади страху й паніки. Сукупність цих факторів і призводить до непоправних наслідків водіння у стані сп'яніння. Мабуть, кожен водій чув про таку процедуру, як перевірка вмісту алкоголю і наркотичних речовин у крові. Під вмістом алкоголю в цьому разі мають на увазі концентрацію етанолу, виражену у проміле (позначається — «‰») — тисячних частках об'єму. Так, вислів «вміст алкоголю у крові становить п’ять десятих проміле» означає, що в одному літрі (тисяча мілілітрів) крові міститься п’ять десятих мілілітра спирту. У різних країнах установлені різні допустимі концентрації алкоголю у крові. Так, для Білорусі ця норма становить три десяті проміле, для України – дві десяті проміле на один літр видихуваного повітря.
Перевірку водія щодо стану алкогольного сп'яніння може провести працівник Державтоінспекції на місці зупинки автомобіля ( докладніше про юридичні аспекти і захист ваших прав на дорозі читайте у книжці «Ваш адвокат» видавництва «Моноліт», онлайн-версія книжки є на сайті monolith.in. ua у розділі «Ваш адвокат».). У разі сумнівів щодо дотримання всіх правил, законності й об'єктивності проведення такої перевірки на місці радимо вам пройти незалежну медекспертизу в одному з медичних закладів країни, яким надано таке право. У разі ж, коли працівник ДАІ має підстави вважати, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння чи під дією препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції, для перевірки він скеровує цього водія до найближчого закладу охорони здоров'я. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичної чи психотропної речовини обов'язкове. Для обстеження в медичних закладах можуть використовувати слину, сечу і змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя й рук. Для дослідження можуть використовувати і кров, але тільки якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки інших речовин, зазначених вище. Для України повний список адрес медичних закладів, які мають право на проведення незалежної медичної експертизи, зібраний на сайті нашого видавництва — monolith.in.ua у розділі «Ваш адвокат». Це унікальна інформація, яку зібрали за допомогою інформаційних запитів, надісланих до Міністерства охорони здоров'я України. Для того, щоб ув інших країнах довідатися про адреси медичних закладів, які мають право на проведення незалежної медичної експертизи, надсилайте інформаційний запит до Міністерства охорони здоров'я країни перебування.І наостанок хотілося б укотре повторити: не сідайте за кермо в нетверезому стані – бережіть себе і не створюйте небезпеки для інших учасників дорожнього руху!
1 / 114
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Інтерактивний плакат. Медичне забезпечення безпеки дорожнього руху. Комаргородське вище професійне училище. Розробила викладач: М. А Подуфалова

Номер слайду 2

Тема1 Тема 2 Тема 3 Тема 4 Тема 5 Тема 6 Тема 7 Тема 8 Тема 9 Тема 10 Тема 11 Тема 12 Тема 13 Тема 14 Тема 15 Тема 16

Номер слайду 3

Загальні положення . Дорожньо –транспортний травматизм . Принципи організації медичної допомоги потерпілим. Юридичні аспекти в питаннях надання медичної допомоги потерпілим . Медична аптечка для спорядження транспортних засобів.

Номер слайду 4

Дорожньо-транспортний травматизм – одна з найнебезпечніших світових загроз здоров’ю і життю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я він посідає восьме місце в списку головних причин смертності серед молоді. В Україні щороку відбувається майже 200 000 дорожньо-транспортних пригод, в яких 40000 осіб отримують травми, а понад 5000 осіб гинуть. Рівень смертності внаслідок дорожньо-транспортних пригод в Україні (102 особи на 1 млн. жителів) значно перевищує показники таких країн, як Швейцарія (49 осіб), Німеччина (62 особи). Аналіз ДТП працівниками науково-дослідного інституту безпеки дорожнього руху МВС України свідчить, що рівень дорожньо-транспортного травматизму за участю дітей теж залишається високим. Виявлені закономірності зміни «активності» травматизму дітей за віком та за категоріями учасників дорожнього руху вказали не тільки на недоліки в роботі з навчання дітей, але і на напрямки, за якими повинна проводитись профілактична робота.

Номер слайду 5

Принципи організації медичної допомоги потерпілим Викликати бригади обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Спробувати обережно, без ривків, вийняти потерпілого з автомобіля. Якщо це зробити не вдалося, дочекатися рятувальників. Травмовану людину треба покласти на рівну тверду поверхню. У холодну пору року треба щось підкласти (пальто або куртку). Щоб забезпечити дихання, слід м’яко змістити голову вбік (щоб запобігти западанню язика) і перевірити чи не має у роті вставних щелеп, осколків, вибитих зубів, інородних тіл. При сильній кровотечі необхідно накласти давлючу пов’язку вище рани. Для цього можна використовувати шарф, хустку або навіть рукав сорочки. Якщо під рукою є автомобільна аптечка необхідно постраждалому ввести знеболюючий засіб, щоб попередити розвиток шоку. Укол шприцтюбиком роблять в будь-яку непошкоджену ділянку тіла.

Номер слайду 6

Юридичні аспекти в питаннях надання медичної допомоги потерпілим . Зі всього обсягу громадян, є категорії осіб для яких надання першої медичної допомоги є їх прямим обов'язком а не правом. Зокрема це:- медичні працівники (лікарі і фармацевти)- посадові особи поліції,- рятувальники,- окремі службові особи оздоровчо-розважальних установ, організацій, підприємств, трудових колективів,- водії автомобілів,- борт-провідники,- викладачі, і ще цілий ряд інших хороших професій... За найрадикальніші випадки бездіяльності передбачена кримінальна відповідальність за ст. 136 ККУ - ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

Номер слайду 7

Автомобільна аптечка. Медична аптечка першої допомоги — це один із обов'язкових компонентів у будь-якій автівці. В екстреній ситуації вміст аптечки може надати неоціненну допомогу, та тільки за правильного його використання. Важливо: Склад стандартних медичних аптечок строго регламентований. Ув Україні автомобільні аптечки мають відповідати вимогам Наказу МОЗ №187 від 07.07.98. Купуючи автомобільну аптечку, перевіряйте її на відповідність вимогам державних стандартів і наказів Міністерства охорони здоров'я. Текст наказу, що регламентує вміст аптечки для України, наведений тут. Важливо: Треба пам'ятати, що у препаратів у складі аптечки обмежений термін придатності. Вчасно замінюйте медпрепарати, які втратили термін придатності!«Базова» комплектація вмісту автоаптечки визначена в двох варіантах: АМА-1 – для автомобілів, що вміщують не більше 9 осіб (тобто не більш 8 сидячих місць + 1 водійське);АМА-2 – для автомобілів із більш ніж 8 сидячими місцями, крім водійського. Комплектація автомобільної аптечки. Переліки вмісту для АМА-1 і АМА-2 ідентичні – відрізняється тільки кількість кожного медичного засобу. Весь вміст будь-якої автоаптечки ділиться на два комплекти: Для зупинки кровотеч (Набір №1) – згідно зі статистикою, близько 80% людей, які загинули в автомобільних аваріях, загинули ще до приїзду швидкої допомоги саме від крововтрати. Для надання першої допомоги при травмах (Набір №2).

Номер слайду 8

Засоби для зупинки кровотечі Набір №1

Номер слайду 9

Для надання першої допомоги при травмах Набір №2

Номер слайду 10

ВАЖЛИВО! Кожен з двох наборів основного комплекту автомобільної аптечки повинен лежати в окремому поліетиленовому пакеті-кишені. ВАЖЛИВО! У кожній автоаптечкці також повинна лежати інструкція з її застосування. Однак, як показує практика, після аварії водій навряд чи зможе ефективно допомогти потерпілому, якщо попередньо не пройде курси термінової медичної допомоги.

Номер слайду 11

Засоби, якими можна доповнити аптечку1. Нітрогліцерин Використовують для усунення нападів стенокардії (болю чи відчуття дискомфорту за грудиною).2. Валідол. Застосовують при неврозах, істерії, стенокардії (хворобливих відчуттях за грудиною).3. Розчин аміаку десятивідсотковий (нашатирний спирт)При вдиханні впливає на дихальний центр як збудник.4. Губка гемостатична. Застосовують локально для зупинки кровотеч. Губка — це суха, пориста, гігроскопічна (вбирає вологу) речовина білого кольору з жовтуватим відтінком. Застосовують локально асептично (стерильно), для цього беруть необхідну кількість препарату (від однієї чверті губки до чотирьох і понад те губок) і за його допомогою тампонують (заповнюють) поверхню рани. З цією метою губку придавлюють до поверхні марлевим тампоном або пласким хірургічним інструментом на три-п’ять хвилин. За потреби всю поверхню рани засипають губкою або губку поміщають у марлевий тампон, який залишають у порожнині рани на добу.

Номер слайду 12

5. Розчин перекису водню тривідсотковий. Застосовують розчин перекису водню як антисептичний (що знищує мікроби) засіб зовнішньо.6. Розчин брильянтовий зелений спиртовий («зеленка»)Використовується при гнійному запаленні шкіри і дрібних пошкодженнях шкіри, має антисептичну (знезаражувальну) дію. Важливо: Не можна користуватися «зеленкою» при рясних кровотечах, інфікованих ранах.7. Вата. Накладають на рану поверх стерильного бинта чи серветки. Використовують як підкладку між шкірою і шиною під час фіксації переломів.8. Розчин йоду п’ятивідсотковий. Застосовують як антисептичний засіб для обробки країв рани.

Номер слайду 13

9. Гіпотермічний пакет. Призначений для місцевого охолодження тканин організму, сприяє зниженню запальної реакції у тканинах і зупинці кровотечі. Використовується при травмах, ударах, перегріваннях, укусах комах, внутрішніх кровотечах тощо. Інструкції наведені на упаковці.10. Олія вазелінова. Застосовують при запорах, отруєннях жиророзчинними отрутами (бензин, гас, бензол, чотирихлористий вуглець абощо). Застосовується зовнішньо як засіб, що пом'якшує шкіру і як основа для інших препаратів.11. Фуразолідон. Препарат застосовують для лікування інфекційних захворювань органів шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, шкірних покривів, а також для лікування харчових отруєнь.12. Смекта. Застосовують при діареї, при порушенні режиму харчування і якісного складу їжі, для симптоматичного лікування печії, здуття і дискомфорту в животі, при гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, коліті.

Номер слайду 14

13. Активоване вугілля. Застосовують при порушеннях травлення, метеоризмі, підвищеній кислотності, отруєннях.14. Анальгін. Знеболювальний засіб, що застосовується при головному болеві, невралгії, радикулітах, гарячковому стані.15. Но-шпа. Застосовується при спазмах шлунка і кишківника, нападах жовчно- й сечокам'яної хвороби.16. Аспірин. Використовується як болезаспокійливий, жарознижувальний і протизапальний засіб.

Номер слайду 15

17. Цитрамон. Застосовують як болезаспокійливий, слабкий жарознижувальний і протизапальний засіб. Трохи підвищує артеріальний тиск.18. Комірці для фіксації шийного відділу хребта. Призначені для фіксації шийних хребців при травмах хребта. Правила використання комірців у цьому посібнику не наведені. Звертайтеся до інструкції виробника.19. Шини еластичніПризначені для надання першої медичної допомоги при травмах верхніх або нижніх кінцівок для транспортної іммобілізації. Детальніше про накладання шин - тут.

Номер слайду 16

Онови анатомії та фізіології людини

Номер слайду 17

Організм як цілісність

Номер слайду 18

Організм як цілісність. Елементарна структурна і функціональна одиниця організму — це клітина. Всі клітини організму мають схожу будову. Зовні вони вкриті мембраною. На поверхні мембрани розташовані рецептори — білкові утворення, які здатні реагувати на дії різних подразників. Усередині клітини зазвичай є ядро і цитоплазма — в'язка напіврідка речовина, в якій містяться різні органели — біологічні утворення, відповідальні за певні функції у клітині. У кожній клітині постійно відбуваються процеси метаболізму: процес розпаду складних органічних сполук на простіші і процес утворення нових. Для зростання й відновлення клітин потрібне постійне надходження кисню і поживних речовин. Незамінними учасниками хімічних реакцій у клітинах є біологічні каталізатори — ферменти. Вони тисячократно пришвидшують хімічні реакції, таким чином економлячи значну кількість енергії. На активність ферментів істотно впливають навколишні умови. Так, найсприятливіші для ферментів температури — в діапазоні від 36 до 38 ° C. Підвищення температури тіла понад 38 ° C призведе до того, що структура ферментів буде порушена й обмінні процеси у клітинах значно сповільняться. Певні ферменти краще функціонують у кислому середовищі (ферменти шлунка), а певні — у слабкій лужній. Клітини спеціалізуються на виконанні певних функцій ув організмі. Зі клітин утворюються тканини. В людському організмі розрізняють тканини чотирьох типів: епітеліальну, сполучну, м'язову і нервову. Епітеліальна тканина покриває зовнішню частину тіла, вистилає порожнини тіла і внутрішніх органів, утворює більшість залоз. Сполучну тканину становлять основні клітини і міжклітинна речовина. Сполучна тканина утворює кістки, хрящі, оболонки різних органів. Сполучною тканиною також називають жирову тканину, кров, лімфу і так звану ретикулярну тканину, що творить кровотворні органи. Тканина цього типу бере участь у загоєнні ран, оскільки має високу здатністю до відновлення, завдяки їй на місці пошкодження утворюється сполучнотканинний рубець. М'язова тканина забезпечує пересування людини, а також рух частин її тіла. Головна особливість тканини цього типу — це здатність до скорочення. Нервова тканина відповідає за проведення нервового імпульсу, що виникає у відповідь на подразнення, до нервових центрів, а від них — до органів, відповідальних за реакцію на подразнення. Нервова тканина у своєму складі містить нейрони, з чиїх відростків утворюються нервові волокна, й елементи нейроглії, через яку до нейронів надходять кисень і поживні речовини. Кілька тканин, об'єднаних для виконання певної функції, утворює орган. Орган має певну форму й будову і відповідає за виконання однієї чи кількох специфічних функцій. Своєю чергою, органи, які виконують ув організмі спільну функцію, об'єднуються у фізіологічну систему. В людському організмі виділяють такі фізіологічні системи: нервову, ендокринну, опорно-рухову, кровоносну, дихальну, травну, сечостатеву і сенсорні системи. Для реалізації різноманітних функцій і забезпечення процесів життєдіяльності необхідна узгодженість різних органів і систем. Так, для здійснення руху потрібна взаємодія опорно-рухової й нервової систем. Об'єднання різних органів і фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного результату, називають функціональними системами. Таким чином, організм — це цілісність, збої в одній із його систем можуть призвести до порушення інших функцій.

Номер слайду 19

Опорно-рухова система. Опорно-рухову систему людини утворюють скелет, зв'язки і м'язи.

Номер слайду 20

Серцево-судинна система. Основна функція системи кровообігу — постачання кров'ю органів і тканин, забезпечення безперервного руху крові по судинах. Кров доставляє до клітин організму кисень і поживні речовини й виводить із них продукти розпаду. Особливо чутливі до нестачі кисню клітини мозку. Припинення руху крові кровоносними судинами навіть на короткий час смертельно небезпечне для організму. Серце розташоване у грудній клітині за грудиною і перед стравоходом. Обабіч серця розташовані легені.

Номер слайду 21

Будова серця. Серце — це порожнистий м'язовий орган. Його верхівка спрямована вниз і ліворуч. Зовні серце вкрите перикардом — фіброзною оболонкою, яка запобігає його тертю під час скорочень. Стінки серця складаються зі трьох шарів: епікарда (зовнішній), міокарда (середній) і ендокарда (внутрішній). Людське серце чотирикамерне. У серці розрізняють робочу мускулатуру і спеціальну тканину, в якій виникає і проводиться збудження. Завдяки здатності до збудливості серце можна «завести» після його зупинки. Коли виникає збудження в якій-небудь ділянці серця, воно поширюється по всій серцевій тканині. Ця властивість називається провідністю. Рух серцевого м'яза приводить до її скорочення, завдяки чому й відбувається перекачування крові в організмі. Серцевий цикл. Початком серцевого циклу зазвичай вважають скорочення передсердь. Воно триває приблизно одну десяту секунди. За цей період кров із передсердь виштовхується до розслаблених шлуночків. Після надходження крові до шлуночків вони починають скорочуватися, викидаючи кров у кровоносні судини. Шлуночки скорочуються приблизно за три десяті секунди. Потім настає фаза загального розслаблення тривалістю приблизно чотири десяті секунди, коли у стані спокою перебувають і передсердя, і шлуночки. Такого періоду відпочинку достатньо для того, щоб серцевий м'яз цілковито відновив працездатність.

Номер слайду 22

Кровоносні судини. Від серця кров рухається артеріями. Це найбільші кровоносні судини, вони здатні витримувати сильний тиск крові. Великі артерії розгалужуються на дрібніші, а ті поділяються на артеріоли. З артеріол кров потрапляє до дрібних капілярів. Саме в капілярах і відбувається обмін речовин між кров'ю і клітинами організму. Кров, насичена вуглекислим газом і продуктами розпаду органічних речовин, із капілярів збирається у венули, потім у більші судини — вени, за якими вона й повертається до серця. Виділяють велике й мале коло кровообігу. Мале коло кровообігу. Зі правого шлуночка венозна кров через легеневу артерію надходить у дрібніші артерії, а з них — у легеневі капіляри. Там відбувається газообмін: кисень із легень переходить у кров, а вуглекислий газ — у легені. Після насичення киснем кров стає артеріальною і легеневими венами повертається до лівого передсердя. Велике коло кровообігу. Артеріальна кров виштовхується з лівого шлуночка в аорту. Далі, проходячи артеріями й артеріолами, вона потрапляє в капіляри, крізь які кисень і поживні речовини потрапляють до клітин організму. Своєю чергою, зі клітин вуглекислий газ і продукти розпаду органічних речовин переходять у кров і вона стає венозною. За венулами й венами кров повертається до серця — у праве передсердя. Артеріальний тиск. Рух крові судинами можливий завдяки різниці тисків на початку й наприкінці великого і малого кіл кровообігу. Артеріальний тиск вимірюють на плечовій артерії за допомогою манометра. У нормі він становить сто двадцять (плюс-мінус десять) міліметрів ртутного стовпчика під час скорочення серця і сімдесят (плюс-мінус десять) міліметрів ртутного стовпчика при розслабленні серцевого м'яза. Кровоносні судини в нормі перебувають у певному тонусі. Коли тонус збільшується, судини звужуються, і тиск зростає. Стан підвищеного кров'яного тиску називають гіпертонією. При зменшенні тонусу судин тиск знижується — стан гіпотонії. Обидва ці стани негативно позначаються на роботі інших систем організму. Артеріальний пульс. Викидання крові з серця спричиняє коливання стінок артерій. Такі коливання називають артеріальним пульсом. Там, де великі артерії розташовані близько до поверхні тіла, коливання їхніх стінок легко можна промацати пальцями. Найкраще пульс промацується на внутрішній стороні зап'ястка, на скронях, на шиї. За пульсом можна визначити частоту серцевих скорочень. Частота пульсу дорослої людини становить приблизно шістдесят-сімдесят ударів на хвилину.

Номер слайду 23

Номер слайду 24

Стан небезпечний для життя людини

Номер слайду 25

Стан, небезпечний для життя людини. При важких травмах, коли потерпілий перебуває в глибокому несвідомому стані і не подає ніяких ознак життя, необхідно визначити, живий він або мертвий. Ознаки життя: - обумовлене серцебиття нижче соска ліворуч: - наявність пульсу; - наявність дихання визначається по запотіванню дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, або по руху ватки (нитки), піднесеної до носа. - наявність реакції зіниць на світло. При висвітленні ока пучком світла спостерігається звуження зіниці. При денному світлі це можна перевірити так: на якийсь час закривають око рукою, потім швидко відводять руку убік, при цьому буде помітно звуження зіниці ;

Номер слайду 26

Ознаки смерті. Сумнівні: дихання і серцебиття не визначаються, відсутня реакція на укол голкою і реакція зіниць на світло. Явні ознаки: помутніння роговиці ока і її висихання; через 4 години після смерті з'являється трупне задубіння, шо починається з голови; з'являються трупні плями. Припинення серцевої діяльності Припинення серцевої діяльності може відбутися внаслідок утоплення, удушення, отруєння газами, ураженні електричним струмом або блискавкою, крововиливами в мозок, інфаркті міокарда та при інших захворюваннях серця, тепловому ударі, крововтраті. Основні симптоми зупинки серця: - втрата свідомості; - відсутність пульсу; - відсутність серцевих тонів; - зупинка дихання; - блідість або синюшність шкіри і слизових оболонок; - розширення зіниць; - судоми, які з'являються в момент втрати свідомості, і є першим помітним симптомом зупинки серця. Ці симптоми свідчать про зупинку кровообігу й про те, шо не можна втрачати ні секунди, а приступати до масажу серця та штучного дихання. Суть непрямого масажу серця складається в ритмічному здавлюванні серця між грудиною і хребтом.

Номер слайду 27

Номер слайду 28

Зупинка дихання. Причинами зупинка дихання можуть послужити утоплення, удушення, ураження електричним струмом, крововилив у мозок, травматичний шок, отруєння токсичними речовинами або лікарськими препаратами. Реанімація при зупинці дихання. Для проведення штучного дихання методом „із рота в рот" або „із рота в ніс", потерпілого треба покласти спиною на тверду плоску поверхню. Під лопатки підкласти згорнуту валиком ковдру, щоб забезпечити закидання голови. Вивести уперед нижню шелепу, перевірити стан ротової порожнини: чи немає в ній блювотних мас, крові, сторонніх предметів, зубних протезів. Малюнки 12.1 - 12.2. Накинути на ротовий отвір постраждалого хустку або серветку, затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, потім захопити своїми губами губи потерпілого та виконати повільний видих. Якщо грудна клітка потерпілого піднімається, то все виконано правильно. Частота вдувань повинна становити 10 - 12 разів на хвилину. Це важка робота, тому через 2-3 хвилини попросіть себе замінити.

Номер слайду 29

Сонячний та тепловий удар. Сонячний удар — викликаний впливом на організм сонячного випромінювання. Тепловий удар — це гостре захворювання спричинене, порушенням терморегуляції організму внаслідок тривалого впливу високої температури зовнішнього середовища. Причини: утруднення тепловіддачі з поверхні тіла(висока температура, вологість, відсутність руху повітря), підвищена теплопродукція тіла (фізична робота, розлад терморегуляції). Симптоми цих захворювань подібні. Потерпілий відчуває втому, головний біль, запаморочення, слабість, більу ногах і спині, з'являється почервоніння шкіри, а іноді й блювання. Пізніше з'являються шум у вухах, потемніння в очах, задишка, серцебиття. При відсутності в цей час допомоги виникає ціаноз (посиніння) обличчя, пульс слабшає, потерпілий непритомніє, спостерігаються судоми. Потерпілий може загинути внаслідок паралічу дихання та зупинки серця. Подання першої допомоги. Потерпілого необхідно перенести в прохолодне місце, зняти з нього одяг покласти його на спину, трохи піднявши голову;- остудити голову та область серця холодною водою або покласти холодний компрес, при цьому охолодження не повинно бути швидким і різким:- напоїти холодною водою;- дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом для збудження дихання:- дати потерпілому випити 25 - 30 крапель Зеленіна;Транспортування потерпілого в лікарню необхідно здійснювати в положенні лежачи на спині з піднятою головою.

Номер слайду 30

Втрата свідомості Втрата свідомості - це стан при якому зберігаються захисні реакції організму потерпілого. Він намагається відсторонитися або відштовхнутися рукою від подразника. Потерпілого можна вивести із цього стану наполегливими звертаннями або зовнішнім впливом. Несвідомий стан близький до коми, коли потерпілий не реагує на навколишнє оточення, не відповідає на питання. Із цього стану його можна вивести, застосовуючи грубі болючі впливи (щипки, уколи). При цьому, у потерпілого з'являються мімічні рухи, які позначають страждання.

Номер слайду 31

Перша допомога при ДТП (дорожньо-транспортних пригодах).

Номер слайду 32

Кожен водій зобов’язаний володіти основами надання першої медичної допомоги як самому собі, так і іншим постраждалим, а також мати аптечку першої допомоги. Це потрібно, як говориться, не для галочки, а для того, щоб бути корисними своїми знаннями та навичками в екстремальній ситуації, що може врятувати життя людині. Які типові риси нещасних випадків на транспорті?«Людський фактор» – неможливість контролювати свою реакцію і дії інших учасників нещасного випадку внаслідок стресу і раптовості. При причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний:-вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу . Своєчасна та ефективна медична долікарська допомога на місці події є найважливішим чинником збереження життя постраждалих та прискорення одужання в посттравматичному періоді.

Номер слайду 33

Надаючи першу допомогу, необхідно діяти за правилами: Негайно визначити характер і джерело травми. Найбільш часті травми у випадку ДТП ─ поєднання пошкоджень черепа, нижніх кінцівок і грудної клітки. Витягти потерпілого з автомобіля або винести з кювету, оглянути його, звільнити від одягу, розстебнувши, розірвавши і розрізавши її. При цьому треба володіти навичками вилучення постраждалого з автомобіля, щоб невмілими діями не заподіяти шкоду. Надати першу допомогу відповідно до виявлених травмами. Перенести потерпілого в безпечне місце, укрити від холоду, спеки чи дощу. Викликати лікаря («Швидку допомогу»). Організувати транспортування потерпілого в лікувальну установу (якщо в цьому є необхідність). Врахуйте, що в ряді випадків будь-яка транспортування потерпілого протипоказана (зупинка дихання і серцевої діяльності, сильна кровотеча, множинні травми), так як може бути небезпечною для життя.

Номер слайду 34

На першому місці стоять загрозливі для життя стани: -артеріальна кровотеча;- порушення дихання; -зупинка серцевої діяльності. Все інше (опіки, біль в області серця і т.д.) – потім. Рятувальник повинен за 5-10 секунд визначити, які з трьох найважливіших станів є і діяти по порядку, починаючи з більш важливих і закінчуючи менш важливими заходами.

Номер слайду 35

КровотечіВизначення типу кровотечі: Наявність рани, кров яскраво-червона, б'є фонтаном – артеріальна кровотеча. Наявність рани, кров темно-вишнева, випливає рівномірно – венозна кровотеча. Наявність неглибокої рани, кров червона, випливає з рани у формі крапельок роси – капілярна кровотеча

Номер слайду 36

Артеріальна кровотеча. Перша допомога : Накласти на рану чисту, стерильну серветку та натиснути безпосередньо на рану;Підняти кінцівку;Якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов'язку, що тисне, та при можливості одночасно притиснути артерію на відстані;Якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут.

Номер слайду 37

Венозна кровотеча. Перша допомога:накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;підняти кінцівку;якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов'язку.

Номер слайду 38

Капілярна кровотеча. Перша допомога: Капілярна кровотечабуває при пошкодженні найдрібніших кровоносних судин (капілярів) при зчісуванні шкіри і поверхневих ранах. Кров сочиться зі всієї поверхні рани, витікає поволі, по краплях. Перша допомога – змазати шкіру навкруги рани йодом і накласти стерильну пов'язку.

Номер слайду 39

Номер слайду 40

Перша допомога при ДТП включає комплекс реанімаційних заходів: проведення серцево-легеневої церебральної реанімації;первинний огляд травмованого згідно алгоритмам АБС;відновлення прохідності дихальних шляхів;тимчасова зупинка кровотечі;транспортна іммобілізація кінцівок. Негайний виклик швидкої допомоги із зазначенням точної адреси події і кількості травмованих людей, що дозволяє диспетчеру правильно прийняти рішення про кількість бригад швидкої допомоги, які посилаються на місце катастрофи. Своєчасна та ефективна долікарська допомога при ДТП має велике значення у зниженні смертності в першу «золоту» годину після травмування і дозволяє своєчасно запобігти ускладнення і сприятливо вплинути на виживаність що потрапив у ДТП людини.

Номер слайду 41

Загальні поняття про першу долікарняну допомогу особам які потерпіли при нещасних випадках або ДТП.

Номер слайду 42

Що кажуть Правила дорожнього руху з приводу надання медичної допомоги при ДТП?У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Своєчасна і ефективна медична долікарська допомога на місці події є найважливішим чинником збереження життя постраждалих та прискорення одужання в посттравматичному періоді.

Номер слайду 43

Надаючи першу допомогу, необхідно діяти за правилами: Негайно визначити характер і джерело травми. Найбільш часті травми у разі ДТП ─ поєднання пошкоджень черепа, нижніх кінцівок і грудної клітки. Витягти потерпілого з автомобіля або винести з кювету, оглянути його, звільнити від одягу, розстебнувши, розірвавши чи розрізавши його. При цьому треба володіти навичками вилучення постраждалого з автомобіля, щоб невмілими діями не заподіяти шкоду. Надати першу допомогу відповідно до виявлених травмами. Перенести постраждалого в безпечне місце, укрити від холоду, спеки чи дощу. Викликати лікаря («Швидку допомогу»). Організувати транспортування потерпілого в лікувальну установу (якщо в цьому є необхідність). Врахуйте, що в ряді випадків будь-яка транспортування потерпілого протипоказана (зупинка дихання та серцевої діяльності, сильна кровотеча, множинні травми), так як може бути небезпечною для життя.

Номер слайду 44

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ПОРАНЕННЯХ 1. Рани - механічне порушення цілісності шкіри чи слизової оболонки, а іноді й більш глибоких тканин - зустрічаються досить часто. Небезпечність ран полягає в кровотечі та в інфекції. Правильна обробка ран скорочує терміни їх загоєння і запобігає виникненню ускладнень. 2. Обробку ран необхідно проводити, по можливості, вимитими руками, за допомогою бинта, вати, марлі чи чистої тканини. Рана супроводжується болем і кровотечею. При сильній кровотечі перш за все необхідно її зупинити. 3. Для надання першої допомоги при пораненні необхідно відкрити індивідуальний пакет, який є в аптечці, у відповідності з тими правилами, які надруковані на його упаковці. Якщо індивідуальний пакет відсутній, то для пов’язки можна використати чисту носову хустину, чисту тканину і т.ін. Накладати вату безпосередньо на рану не можна. 4. При відсутності дезінфікуючого розчину достатньо накрити рану марлею, покласти зверху шар вати та перев’язати бинтом. Якщо такий розчин є (йод, спирт, бензин та ін.), то ним змащують тільки шкіру навколо рани. В саму рану можна вливати тільки 3%-ний розчин перекису водню. Інші розчини, воду, мазі, порошки, вату вводити туди небезпечно. 5. Не можна прибирати з рани згустки крові, сторонні тіла, так як це може визвати сильну кровотечу. 6. Якщо з рани виступають внутрішні органи (кишка, мозок, кістка), їх прикривають марлею, але не вправляють. При великих ранах кінцівок поранену кінцівку необхідно зафіксувати Якщо рана забруднена землею, необхідно терміново звернутись до лікаря для введення протиправцевої сироватки.

Номер слайду 45

ОЖИВЛЕННЯ 1. Необхідність оживлення потерпілого виникає при різноманітних тяжких травмах, утопленні, ураженні електричним струмом, гострих отруєннях, інфаркті міокарду, крововтратах і т.ін. 2. При зупинці серцевих скорочень і дихання настає клінічна смерть, яка, якщо не проводити оживлення, через 5-7 хвилин переходить в біологічну смерть. Безсумнівними ознаками біологічної смерті є помутніння рогівки ока та її висихання. При здавленні ока пальцями з боків зіниця звужується, стаючи схожою на котячу. Пізніше з’являються трупне заклякнення м’язів голови та трупні плями синюватого кольору в нижчележачих ділянках шкіри. 3. Якщо настала біологічна смерть, проводити оживлення немає сенсу. При зупинці дихання перестає рухатись грудна клітка, повітря не виходить із рота чи носа, що перевіряється дзеркалом або ниткою. 4. Штучне дихання здійснюється методом “рот до рота” чи “рот до носа” після перевірки стану ротової порожнини та глотки. Потерпілому, що лежить на спині, однією рукою підіймають шию, а другою закидають голову, затуляючи при цьому ніс. Той, що проводить оживлення, робить глибокий вдих, міцно притуляє свій рот до рота потерпілого (можна через марлю чи тонку тканину) та з силою видихає. Грудна клітка потерпілого при цьому розширюється. Потім треба дати повітрю вийти із легенів і через 3 - 5 секунд повторити все знову. При зупинці серця пульс не виявляється. 5. Закритий (непрямий) масаж серця здійснюють двома руками, поклавши кисті рук одна на одну, шляхом досить сильних поштовхів нижньої частини грудної клітки з періодичністю 60 за хвилину. Якщо оживлення проводять двоє, то після одного штучного вдиху треба зробити 4 поштовхи. Якщо надає допомогу один, то після 3 вдихів він робить 15 поштовхів грудної клітки. Оживлення треба робити відразу на місці події, не чекаючи прибуття медичних працівників.

Номер слайду 46

Реанімація при зупинці дихання. Для проведення штучного дихання методом „із рота в рот" або „із рота в ніс", потерпілого треба покласти спиною на тверду плоску поверхню. Під лопатки підкласти згорнуту валиком ковдру, щоб забезпечити закидання голови. Вивести уперед нижню шелепу, перевірити стан ротової порожнини: чи немає в ній блювотних мас, крові, сторонніх предметів, зубних протезів. Малюнки 12.1 - 12.2. Накинути на ротовий отвір постраждалого хустку або серветку, затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, потім захопити своїми губами губи потерпілого та виконати повільний видих. Якщо грудна клітка потерпілого піднімається, то все виконано правильно. Частота вдувань повинна становити 10 - 12 разів на хвилину. Це важка робота, тому через 2-3 хвилини попросіть себе замінити. Техніка непрямого масажу серця. Потерпілого кладуть на спину натверду поверхню, стають збоку від нього. Долонями рук, накладеними одна на одну, надавлюють на грудину з такою силою, щоб прогнути її в напрямку до хребта на 4 - 5 см. Роблять 50 - 60 енергійних ритмічних поштовхів на хвилину, натискуючи на грудну клітку. Після кожного поштовху віднімають руки від грудини, щоб дати можливість грудній клітці розправитися. Під час масажу використовують не тільки силу м'язів рук, а й всю вагу свого тіла.

Номер слайду 47

Забиті місця, розтягнення зв'язок та вивихи,ознаки, ускладнення, перша допомога.

Номер слайду 48

Забиття — ушкодження м'яких тканин, яке зазвичай супроводжується крововиливами під шкіру, що проявляються як гематоми («синці»). Забиття бувають різного ступеня тяжкості, й за самим тільки виглядом синця неможливо визначити, якими серйозними будуть наслідки травми. Ознаки забиття. Біль в ушкодженому місціУтворення гематоми й набряку. Важливо: Ознаки забиття дуже схожі на ознаки закритого перелому. За наявності хоч найменших сумнівів щодо того, що у потерпілого може бути перелом, треба взятися за надання першої допомоги як при переломах. Детальніше про ознаки й надання першої допомоги при закритих переломах читайте на цій сторінці. Перша допомога при забиттіЩо беремо з аптечки: Перев'язувальний пакет або Бинт. Що ще знадобиться: Лід, сніг, пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду. Перша допомога при забиттях має бути спрямована на те, щоб зупинити крововилив під шкіру. При забитті кінцівок1 Піднесіть травмовану кінцівку.2 Накладіть тугу пов'язку на забите місце. Способи накладання пов'язок наведені цій сторінці.3 До місця забиття прикладіть холод (сніг, лід, будь-який заморожений продукт, акумулятор холоду з торби-холодильника тощо). При забитті обличчя й тіла. У цьому разі накласти здавлювальну пов'язку може бути складно, тому зменшити біль і крововилив під шкіру треба хоча б накладанням холоду на травмовану ділянку.1 Покладіть хворого, забезпечте йому спокій.2 До місця забиття прикладіть холод (сніг, лід, будь-який заморожений продукт, акумулятор холоду з торби-холодильника тощо).

Номер слайду 49

Вивих — вихід суглобових кінців кісток із суглобової западини, іноді при цьому відбувається розрив суглобової сумки і зв'язок. Найчастіше стаються вивихи плечового і ліктьового суглобів, великого пальця і тазостегнового суглоба. Ознаки вивиху. Різкий біль при промацуванні місця ушкодження і спробі рухнутися. Набряклість місця ушкодження. Зміна форми суглоба. Неможливість або обмеження рухів у суглобіПерша допомога при вивихах. Що беремо з аптечки: Косинка медична перев'язкова Що ще знадобиться: Шина еластична чи драбинчаста. Лід, сніг, пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду. Важливо: Не намагайтеся вправляти вивих самостійно! Інакше ви можете поглибити тяжкість ушкодження. Для вправлення потрібні спеціальні знання й навички, тому це мають виконувати професіонали. Перша допомога має бути спрямована на знерухомлення ушкодженої кінцівки, запобігання набряклості і крововиливам під шкіру.1 Знерухомте ушкоджений суглоб.2 Зафіксуйте ушкоджену кінцівку за допомогою накладання шини, фіксувальної пов'язки, косинки чи прибинтуйте її до тулуба чи здорової кінцівки. Детальніше про ці способи фіксації — тут.3 На місце вивиху прикладіть холод (сніг, лід, будь-який заморожений продукт, акумулятор холоду з торби-холодильника тощо). Важливо: Місця вивиху в жодному разі не можна гріти!4 Якомога швидше відвезіть потерпілого до медичного закладу. Вивих найкраще вправляти не пізніш як за три-чотири години після отримання травми, інакше в місці ушкодження утворюється набряк, що може значно ускладнити процес вправляння суглоба.

Номер слайду 50

Норма. Передній вивихзз. Задній вивих

Номер слайду 51

Розтягнення зв’язок – одна з найбільш частих травм, стикався з нею, швидше за все, кожен. Зазвичай страждають суглоби голеностопа коліна, променевозап’ястні, плечові. Виникає травмування в результаті падіння, невдалого подворачіванія ноги, падінні безпосередньо на руку. Небезпечні фактори – слизький лід, незручне взуття, високі підбори. Розтягнення зв’язок можливо в побуті, вдома, на вулиці, в спортзалі і т. Д. Щоб зрозуміти, як відбувається ця травма, потрібно уявляти собі анатомічну будову суглоба. Симптоми. При розриві зв’язок людина відчуває гострий біль. Якщо пошкоджується багато волокон, то можна відчути навіть бавовна. Утворюється набряк і синець під шкірою. Біль посилюється, якщо повертати суглоб в ту ж сторону, що і при травмуванні. Діагностується порушення опори, рухів. При серйозних травм набрякає не тільки область суглоба, але прилеглі області. На дотик цю ділянку гарячий. Лікування. При розтягненнях 1 і 2 ступеня подальше лікування можна проводити вдома. Пацієнтам показаний спокій, кінцівку потрібно помістити на невелике піднесення, наприклад, за допомогою валика. У першу добу після травми до суглобу слід прикладати холод. Будь-які теплові процедури, масаж і прийом алкоголю в цей період заборонені! Для зняття болю і набряку можна застосовувати прописані лікарем нестероїдні протизапальні препарати. Рухливість суглоба краще поки обмежити. У легких випадках при ходьбі накладають на суглоб еластичну пов’язку. При розривах 3 ступеня необхідна госпіталізація. Якщо зв’язки не зможуть самовідновитися, лікар може призначити хірургічне лікування. У відновлювальному періоді пацієнтам показані такі процедури, як ЛФК і масаж (під контролем лікаря), УВЧ-терапія, мікромасаж ультразвуком, парафино- і магнітотерапія, басейн. Загоєнню зв’язок також сприяє вживання їжі, насиченою білком і кальцієм. Повністю зв’язки після пошкодження відновлюються через 8-9 тижнів. Розриви 1 ступеня гояться зазвичай без будь-яких проблем. При більш істотних розривах можливі в подальших поколювання, біль хронічного характеру. Пов’язано це з тим, що при рубцювання сполучної тканини утворюються вузлики, в які втягуються і нервові закінчення.

Номер слайду 52

Номер слайду 53

Переломи, види та ознаки, ускладнення при переломах. Надання першої допомоги при переломах щелепи, ключиць, ребер,хребта та кісток таза.

Номер слайду 54

Перелом – це розрив кістки, спричинений прикладанням більшої сили, ніж кістка здатна витримати. Найчастіше при цьому виникає біль, набряк та болючість в області травми. Буває також, що в момент перелому чутно характерний тріск. Візуально спостерігається набряклість, деформація, зміщення шкіри у місці перелому, а також аномальні рухи кістки. Перелом може бути:закритим (шкіру не пошкоджено) або відкритим (шкіру пошкоджено);без зміщення (з незначним зміщенням осі кісткових відламків) або зі зміщенням;простий або складний (зі значним пошкодженням м’яких тканин, тобто м’язів, нервів, судин).

Номер слайду 55

Відкритий перелом — порушення цілісності кістки з виходом кінця кістки назовні, за якого стається ушкодження м'яких тканин і утворюється відкрита рана. Цей вид перелому небезпечний тим, що у потерпілого може виникнути больовий шок, і, крім того, існує ймовірність великої крововтрати й занесення інфекції до рани. Ознаки відкритого перелому. Вихід кістки з відкритої рани. Перша допомога при відкритих переломах. Що беремо з аптечки: Бинт. Перев'язувальний пакет. Серветки з фурагіном. Серветки зі хлоргексидином. Серветки марлеві медичні стерильніЩо ще знадобиться: Шина еластична чи драбинчаста. Першу допомогу треба спрямувати передусім на зупинку кровотечі з відкритої рани, запобігання інфікування і знерухомлення ушкодженої кінцівки.1 При сильній кровотечі з рани накладіть джгут вище від місця ушкодження. 2 Якщо кровотеча незначна, достатньо накласти здавлювальну пов'язку на рану. Для цього можете використовувати серветку зі хлоргексидином, серветку кровоспинну з фурагіном або стерильну медичну серветку (залежно від того, що є в аптечці). 3 На рану накладіть серветку зі хлоргексидином, серветку кровоспинну з фурагіном або стерильну медичну серветку (склад аптечок різниться для різних країн).4 Зафіксуйте ушкоджену кінцівку за допомогою накладання шини чи іншими способами 5 Якомога швидше транспортуйте потерпілого до медичного закладу.

Номер слайду 56

Номер слайду 57

Закритий перелом — порушення цілісності кістки без утворення відкритої рани. Ознаки закритого переломуІнтенсивний біль у місці травми. Неможливість рухання кінцівкою. Зміна довжини і форми кінцівки. Рухливість у місці перелому, якої не має бути. Перша допомога при закритих переломах. Що беремо з аптечки: Бинт. Перев'язувальний пакет. Косинка медична перев'язувальна Еластичний бинт. Що ще знадобиться: Шина еластична чи драбинчаста. Будь-який твердий матеріал, із якого можна виготовити шину (дерев'яні дошки, гіпсокартон тощо)Першу допомогу треба спрямувати передусім на знерухомлення ушкодженої кінцівки й фіксацію її в нерухомому стані.1 Знерухомте ушкоджений суглоб.2 Зафіксуйте ушкоджену кінцівку за допомогою накладання шини, фіксувальної пов'язки, використання косинки чи прибинтуйте її до тулуба або здорової кінцівки. 3 Якомога швидше доправте потерпілого до медичного закладу. Забезпечення нерухомості травмованих кінцівок. При вивихах і переломах необхідно вжити заходів, спрямованих на знерухомлення ушкодженої кінцівки — транспортної іммобілізації. Це допоможе запобігти подальшому ушкодженню кровоносних судин, нервів і м'яких тканин, які оточують місце перелому, що, своєю чергою, знизить небезпеку виникнення травматичного шоку, значних крововиливів і ускладнень. Транспортну іммобілізацію кінцівок можна зробити за допомогою шин — фіксаторів для різних частин тіла, бинтових пов'язок і власного одягу потерпілого. Шини можуть бути стандартизованими, які можна придбати в аптеках, і імпровізованими, виготовленими з підручних засобів (дошки, палиці, пучки прутів). У цьому розділі наведено основні способи іммобілізації ушкодженої кінцівки

Номер слайду 58

Номер слайду 59

Перелом щелеп - пошкодження щелепний кістки з порушенням її цілості. Що провокує перелом щелеп: Причини перелому щелеп мало чим відрізняється від загальної етіології переломів кісток. Травматичні переломи: можуть бути отримані побутовим, спортивним, вогнепальною або іншим способом. Патологічний перелом: виникає при мінімальному зовнішньому впливі на патологічно змінену кісткову тканину. Патогенез (що відбувається?) Під час Перелома щелеп: Неогнестрельние переломи відбуваються по "слабким лініях" щелеп. Патологічні переломи обумовлені наявністю захворювань - хронічного остеомієліту, злоякісної пухлини, фіброзного оститу та ін Переломи зазвичай відкриті. Симптоми Перелома щелеп: Симптоми перелому щелеп визначаються больовим синдромом, зміщенням уламків, їх рухливістю, зміною прикусу, порушенням мови і жування, рясним слинотечею. При переломі альвеолярного відростка визначає симптом - порушення артикуляції. Перебіг переломів може ускладнюватися остеомієліт і околочелюстной флегмоною. Вогнепальні переломи щелеп мають більш різноманітну локалізацію, зазвичай поєднуються з пораненням очей, носа, кісток черепа, супроводжуються рясним носовою і ротовим кровотечею. Можливі аспірація крові, блювотних мас, зубів та інші ускладнення (асфіксія, менінгіт). Діагностика перелома щелеп: Рентгенограмма дозволяє уточнити локалізацію і характер перелому. Своєрідність клінічних проявів багато в чому визначається локалізацією перелому. Лікування перелома щелеп: Лікування полягає в зіставленні уламків і їх фіксації. Іммобілізація забезпечується дротяними назубних шинами, дротяними або полімерними нитками, остеосинтезом металевими стрижнями, а також за допомогою спеціальних апаратів . Вони вшивають, при великих дефектах накладають дротові пластинкові шви. Невідкладна допомога складається з транспортної іммобілізації, зупинки кровотечі, попередження асфіксії і протишокових заходів. Транспортну іммобілізацію виробляють жорсткої підборіддя пращевідной пов'язкою. Для попередження асфіксії хворого саджають або укладають на бік. Якщо мова западає, то його прошивають лігатурою і фіксують. При необхідності роблять трахеотомію. Важливо забезпечити харчування хворого рідкої висококалорійною їжею, вводиться за допомогою поїльника або чайної ложки. Для запобігання розвитку травматичного остеомієліту вводять антибіотики.

Номер слайду 60

Номер слайду 61

Переломи ключиці складають 15% від загального числа переломів. Класифікація переломів ключиціЗ урахуванням локалізації в травматології виділяють переломи зовнішньої, середньої і внутрішньої третини ключиці, з урахуванням характеру уламків – поперечні, косопоперечние, косі і осколкові переломи, в залежності від виду ушкодження – відкриті та закриті переломи. Можливі переломи ключиці без зміщення і зі зміщенням уламків. Переломи ключиці зі зміщенням можуть супроводжуватися ушкодженням плеври, поблизу нервів і кровоносних судин. Причини перелому ключиціВ результаті прямої травми (удар в область ключиці) звичайно виникають косопоперечние, поперечні і осколкові переломи ключиці. При непрямій травмі (падіння на витягнуту руку, лікоть або плече) з'являються косі і косопоперечние переломи ключиці. В окремих випадках причиною перелому ключиці стає різке скорочення м'язів (наприклад, при епілептичному припадку). Симптоми перелому ключиціПацієнта турбує біль у місці перелому. Рухи рукою на стороні пошкодження різко обмежені. Надплечье набряково, укорочено. Форма ключиці змінена. Плече опущене, спостерігається його зміщення досередини і кпереди. Здоровою рукою хворий притримує пошкоджену кінцівку за лікоть або передпліччя і притискає її до тулуба. Можливі крововиливи, патологічна рухливість і крепітація уламків ключиці. Перша допомога при переломі ключиціКінцівка на стороні поразки підвішують на косиночной пов'язці або згинають у ліктьовому суглобі і прибинтовують до тіла. Лікування перелому ключиціПри переломах по типу «зеленої гілки» і переломах ключиці без зміщення накладають фіксуючу пов'язку. Термін фіксації у дітей становить 2-3 тижні, у дорослих – 1 місяць. При переломі ключиці зі зміщенням уламків виконується місцеве знеболювання з подальшою репозиції. Потім накладається спеціальна пов'язка. У дитячому віці для утримання відламків зазвичай достатньо кілець Дельбе. Дорослим накладають рамку Чіжіна та інші фіксуючі пов'язки. При відкритих переломах ключиці і закритих переломах з пошкодженням нервів, плеври і кровоносних судин (або з погрозою пошкодження цих утворень нестабільними кістковими відламками) проводять хірургічні операції.

Номер слайду 62

ПЕРЕЛОМ КЛЮЧИЦІ

Номер слайду 63

Перелом ребер – найпоширеніше пошкодження грудної клітки. Переломи ребер складають близько 16% від загального числа переломів. Симптоми перелому ребрагострий біль;неможливість зробити глибокий вдих;кашель з кров'ю (виникає, якщо зачеплена легеня);наявність неприродних западин та опуклостей на передбачуваному місці перелому;набряк та гематома на місці забитого місця;пришвидшене серцебиття;підвищення температури тіла. Невідкладна допомога при закритому переломіНе відкладаючи на потім, викликати швидку допомогу. Перевести хворого сидяче/напівлежаче положення. Дати йому заспокійливе та/або знеболююче (Ібупрофен, Кетанов, Аспірин, Нурофен). Якщо під рукою немає препаратів, але є спиртне, дозволяється взяти 100 грамів горілки або іншого алкоголю. Після прибуття швидкої потрібно медикам про те, які кошти прийняв потерпілий. Надати зовнішній тиск на зламане ребро шляхом прив’язки зігнутою в лікті руки до тіла підтримуючою

Номер слайду 64

Номер слайду 65

Хребет – опора і основна частина скелета. Він складається з окремих кісток (хребців), які з'єднуються за допомогою безперервних і перериваних з'єднань. Між кожними двома сусідніми хребцями розташовані еластичні міжхребцеві диски, які виконують роль амортизаторів при статичних (стоянні) і динамічних (ходьбі, бігу, стрибках) навантаженнях. Основу хребетного стовпа складають масивні тіла хребців. Позаду від кожного тіла відходить дуга хребця, що має форму півкільця. У просторі між тілом і дугою хребця знаходиться спинний мозок. На кожній дузі хребця є сім відростків (чотири суглобових, два поперечних і один остистий). У хребті виділяють 5 відділів. Шийний відділ складається з 7 хребців, грудний – з 12, поперековий – з 5, крижовий – з 5 (в цьому відділі хребці зрощені в єдину кістку – крижі), куприковий – з 5 хребців. Перша допомога при переломах шийного відділу хребта. При підозрі на такий перелом слід враховувати, що різкі рухи можуть викликати зміщення уламків і пошкодження спинного мозку, тому діяти необхідно гранично дбайливо і акуратно. Пацієнта укладають на спину на носилки. Шию фіксують спеціальним коміром. Голову потерпілого не можна тягнути або повертати. Лікування переломів шийного відділу хребт. При неосложенних переломах хребта накладають комір Шанца або гіпсовий корсет строком до 4 місяців. При загрозі зсуву відламків проводять витягання петлею Гліссона або апаратне витягування за череп терміном до 1 місяця, після чого виконують іммобілізацію жорстким коміром на строк до 4 місяців. При важких ушкодженнях виробляють фіксують операції з використанням пластин, ламінарних контракторів і трансартікулярних фіксаторів. Причини переломів хребта. Найчастіше причиною перелому хребта стає падіння з висоти (на голову, ноги або сідниці). У виникненні переломів шийного відділу хребта велику роль грає інерційний механізм травми (так звана «хлистова травма»), який найчастіше виникає при автотранспортних пригодах: машина різко зупиняється, корпус людини утримується ременем безпеки, при цьому голова за інерцією продовжує рухатися вперед. В результаті шия різко згинається, і хребці роздавлюються. Іноді подібна травма стає причиною перелому грудних хребців. Крім того, переломи хребта можуть виникати при здавленні і прямій травмі (ударі по шиї або спині).

Номер слайду 66

Номер слайду 67

Переломи кісток тазу – тяжке ушкодження скелета. Тяжкість травми зумовлена великою втратою крові, що минає з уламків кісток тазу і м'яких тканин, а також розвитком шоку, зумовленого больовим синдромом і крововтратою. Переломи кісток тазу за даними сучасної травматології складають 4-7% від загального числа переломів. Можуть супроводжуватися ушкодженнями внутрішніх органів, ускладнює стан хворого і представляють безпосередню небезпеку для його життя. Таз – система з'єднаних між собою кісток, які розташовуються в основі хребта. Таз є опорою для скелета, захищає розташовані в нижній частині живота внутрішні органи і служить сполучною ланкою між кістками нижніх кінцівок і тулуба. Можливий різний механізм травми, але, найчастіше переломи кісток тазу виникають в результаті падіння з висоти, здавлення при автомобільних аваріях, обвалах будівель, нещасні випадки на виробництві (наприклад, в шахті) і наїздах на пішоходів. Вид перелому кісток тазу залежить від багатьох факторів, у тому числі – від напряму (бічне, переднезаднее) і ступеня здавлення. Вид і тривалість іммобілізації залежать від локалізації ушкодження, наявності або відсутністю порушення цілісності тазового кільця. При ізольованих і крайових переломах виконується фіксація на щиті або в гамаку, іноді – з використанням шин Белера або валиків в підколінної області. Порушення цілісності тазового кільця є показанням до накладання скелетного витягнення.

Номер слайду 68

Правила накладання шин.

Номер слайду 69

Найголовніше при першій допомозі при вивихах і переломах – забезпечити нерухомість пошкоджених ділянок! Перша допомога. Насамперед необхідно застосувати міри до зменшення болі і повного позбавлення руху (фіксації) кісткових відламків. Навіть незначне зміщення відламків може призвести до посилення болі, пошкодження судин і нервів. Найпростіший метод фіксації: туго прибинтувати пошкоджену руку до тулуба, ногу – до здорової ноги. Найбільш ефективний спосіб – накладення шин, спеціально для цього призначених або вже виготовлених з підручного матеріалу (дерев’яна планка, дошка, палка, лижа, зон і інші предмети). Шина повинна бути такої довжини, щоб захопити по крайній мірі два суглоби – вище і нижче місця перелому. Надаючи першу допомогу при переломі хребта, пам’ятайте: навіть невелике зміщення хребців може призвести до травми спинного мозку і найважчих наслідків. Пораненого переломом грудного відділу хребта вкладають на спину на дошку, зняті двері, дерев’яний щит і т.п. і прив’язують. При відсутності таких засобів потерпілого акуратно вкладають на ноші і прив’язують його таким чином, щоб при транспортуванні тіло залишалося нерухомим. Потерпілого можуть також переносити декілька чоловік на міцному простирадлі або одіялі, однак при цьому діяти потрібно синхронно, акуратно і дуже обережно. Категорично забороняється саджати потерпілого або ставити на ноги. Якщо поранений знаходиться без свідомості, то його вкладають на живіт, підклавши під верхню частину грудної клітки і лоб валики (у випадку вдушення запавши язиком або блювотними масами). При відкритому переломі спочатку оброблюється рана, накладається стерильна пов’язка, а потім вже приймаються міри по наданню повної нерухомості

Номер слайду 70

Наприклад, при переломі гомілки шина повинна обов’язково щільно захоплювати гомілковостопний і колінний суглоби. При переломі крупних кісток (стегна, плечової кістки) необхідно фіксувати всі три суглоби кінцівки. У випадку перелому стегна шина накладається від пахи і продовжується до стопи, дещо виступаючи за її край. Друга шина, більш коротка, накладається на внутрішню поверхню ноги від проміжності. Перед накладанням шину слід обмотати бинтом, рушником, простирадлом і т.п. Шини прибинтовують по всій протяжності кінцівки. Зовнішня шина при переломі стегна, окрім того, прибинтовується у своїй верхній частині і до тулуба. При переломах ребер для зменшення болі грудну клітку туго перев’язують бинтами, довгим рушником або простирадлом. Транспортують потерпілого в положення сидячи.

Номер слайду 71

При переломах кісток тазу потерпілого варто покласти на тверду рівню поверхню зі зігнутими в колінах ногами, під коліна підкладають валик. Перед вкладанням область тазу у потерпілого туго бинтують. При транспортуванні потерпілого в лікувальний заклад ноги в колінах і в області гомілковостопних суглобів необхідно не туго зв’язати. При переломах шийного відділу хребта фіксують голову потерпілого, вкладеного на ноші, наступним чином: довкола голови і під підборіддям накладають пов’язку, кінці якої міцно прив’язують до ручок нош. Голову можна також фіксувати, обклавши її мішочками (наприклад, поліетиленовими) з піском. Вкладати потерпілого на ноші повинні декілька чоловік, фіксуючи тіло в суворо горизонтальному положенні руками в області шиї, спини, тазу, гомілок і стоп.

Номер слайду 72

Травми грудей та живота: Види та ознаки. Пневмоторакс. Перша допомога. Особливості транспортування.

Номер слайду 73

Травми грудної клітини. При ДТП часто виникають травми грудної клітини у не пристебнутих ременем безпеки водіїв і пасажирів при ударі об кермову колонку чи передню панель у салоні автомобіля. Ушкодження грудної клітини трапляються також у збитих автомобілем пішоходів у мить удару об капот. Травми грудної клітини поділяють на закриті й відкриті. Закриті ушкодження – це струси, забиття і здавлення грудної клітини. Відкриті травми поділяють на проникаючі й непроникаючі. При огляді потерпілого передусім треба звернути увагу на наявність деформацій грудної клітини й різні виступи, а також на наявність синців, саден, слідів вдавлень від кермової колонки чи від паска безпеки. Ці ознаки будуть першими сигналами про можливі травми грудної клітини. При травмі грудної клітки хворий відчуває різкий біль у грудях, що посилюється під час вдиху і видиху. Особливо сильний біль виникає при переломі ребер, що нерідко супроводжується ушкодженнями плеври — оболонки, яка вкриває грудну клітку зсередини.

Номер слайду 74

Травми живота. Травми живота поділяють на відкриті й закриті. При відкритих пораненнях відбувається ушкодження органів черевної порожнини. При травмі кишківника його вміст виходить у черевну порожнину, що може призвести до гнійного запалення очеревини. Відкриті поранення можна без зусиль визначити візуально. Закриті травми виникають при ударах і здавленнях. Ці травми небезпечні через чималу ймовірність виникнення внутрішньої кровотечі. Перша допомога при відкритих ранах живота. Що беремо з аптечки: Перев'язувальний пакет або серветку. Що знадобиться: Лід, сніг, пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду Вода.1 Накладіть на рану стерильну вологу серветку, не вправляючи внутрішніх органів.2 Серветку треба постійно змочувати водою, щоб не пересихали петлі кишківника. Важливо: Потерпілому зі проникаючим пораненням живота не можна давати ні пити, ні їсти. Не намагайтеся вправляти випали органи!При транспортуванні потерпілого зі травмами живота треба укласти на спину, під зігнуті коліна необхідно підкласти валик. Ознаки закритої травми живота: Гострий біль у животіНудота, блювота. Ці травми небезпечні тим, що велика ймовірність виникнення внутрішньої кровотечі. Перша допомога при закритих ранах живота. Що знадобиться: Лід, сніг, пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду Вода.1 Покладіть холод (сніг, лід, пляшку з холодною водою, акумулятори холоду) на живіт.2 Не дозволяйте постраждалому прийому води, їжі і знеболювальних препаратів.3 Відвезіть потерпілого до лікарні..

Номер слайду 75

Номер слайду 76

Пневмоторакс — скупчення газу (найчастіше, повітря) в плевральній порожнині з одночасним підвищенням тиску в ній, відбувається поступовий колапс легені[. Є ускладненням деяких хвороб чи травм грудної клітки, іноді може бути самостійним захворюванням. Клінічні ознаки. Гострий біль у грудній клітці, що підсилюється при вдиху. Задишка. Сльозотеча. Прискорене дихання. Напади сухого кашлю. Прискорене серцебиття. Почуття панічного страху. Блідість шкіри. Перша допомога. При підозрі на пневмоторакс слід негайно викликати швидку допомогу або звернутися до лікаря (або медика). Якщо це відкритий пневмоторакс, необхідно накласти стерильну повязку на відкриту рану грудної клітини. Допомогти постраждалому прийняти напівсидяче положення або покласти його на спину так, щоб верхня частина тулуба була піднятою.

Номер слайду 77

Зупинка дихання. Техніка і способи штучного відновлення дихання. Непритомність. Ознаки, перша допомога.

Номер слайду 78

Припинення газообміну в легенях тривалістю більше 5 хв може викликати пошкодження життєво важливих органів, особливо головного мозку. Практично завжди слідом настає зупинка серцевої діяльності, якщо негайно не вдається відновити респіраторну функцію. Симптоми ознаки При зупинці дихання у пацієнта порушується свідомість, шкірні покриви стають ціанотичний (якщо немає важкої анемії). У відсутності допомоги через кілька хвилин після виникнення гіпоксії настає зупинка серцевої діяльності. До повного припинення дихання пацієнти без неврологічних порушень можуть перебувати в стані збудження, замішання, посилено намагатися дихати. Виникає тахікардія і посилюється потовиділення; можна спостерігати втягнення міжреберних проміжків та області грудинно-ключичного зчленування. У пацієнтів із захворюваннями ЦНС або слабкістю дихальних м'язів спостерігається слабке, утруднене, нерегулярне або парадоксальне дихання. Пацієнти з чужорідним тілом в дихальних шляхах можуть кашляти, давитися і вказувати на свою шию. У грудних дітей, особливо у віці до 3 міс, апное може розвинутися гостро без всяких тривожних передумов, в результаті розвитку інфекційного процесу, метаболічних розладів або високої ціни дихання. Методи штучного дихання Перш ніж приступати до проведення штучного дихання, необхідно звільнити постраждалого від тісного одягу, розстібнути комір, ліфчик, послабити ремінь. Потім потрібно очистити порожнину рота від слизу, ґрунту та інших предметів, зокрема від зубних протезів, шляхом введення в порожнину рота пальця, загорнутого в марлю або іншу чисту тканину. Якщо у постраждалого щільно стиснуті щелепи, їх необхідно розімкнути силою. При відсутності роторозширювача, можна використати шпатель, ложку, міцну паличку, якими розводять стиснуті щелепи. При цьому потрібно поводитись обережно, щоб не зламати зуби постраждалого, уламки яких можуть попасти в трахею і далі в легені. У випадку западання язика, потрібно висунути вперед нижню щелепу так, щоб нижні зуби були попереду верхніх, витягти язик, тримаючи його через носову хусточку або марлю. Якщо язик і далі западає, його проколюють шпилькою і фіксують до нижньої губи. Штучне дихання проводять терпляче і спокійно протягом тривалого часу, до появи нормального дихання. Якщо дихання не відновлюється, його стараються відновити аж до появи реальних ознак біологічної смерті.

Номер слайду 79

«Рот до рота» або «Рот до носа» Для проведення штучного дихання постраждалого необхідно покласти спину, стати на коліна біля його голо-покласти одну руку під його шию, другу - на лоб і максимально відхилити голову назад. Затиснути пальцями ніс постраждалого, розкрити його рот, зробити глибокий вдих повітря і щільно, притиснувши свій рот до рота постраждалого, здійснити різке видихання повітря доти, доки легені постраждалого не наповняться повітрям і грудна клітка почне підійматися. Потім необхідно дати можливість постраждалому зробити пасивний видих і продовжувати вдихати повітря йому в легені, приблизно 10-12 на хвилину. При неможливості вдування повітря через рот постраждалого, його вдувають через ніс. При цьому, постраждалого можна покласти на бік, для попередження западання язика. Рятувальник стає на колінах біля голови постраждалого. Однією рукою він закриває рот та відхиляє голову, другою рукою допомагає видиханню повітря, стискуючи нижню частину грудної клітки після вдування повітря через носові ходи.

Номер слайду 80

Непритомність - стан короткочасної втрати свідомості внаслідок раптового порушення мозкового кровообігу. Причини: аритмії , інфаркт міокарда , порушення кровотоку лівих камер серця , сильний кашель , емоційний вплив , різке падіння артеріального тиску , анемія , гіпоксія та ін Симптоми . Зазвичай перед втратою свідомості людина відчуває нудоту , слабкість, дискомфорт , шум у вухах , почуття « туману перед очима» і т.д. Об'єктивно під час втрати свідомості шкіра бліда , холодна на дотик , вкрита потом , пульс ослаблений , артеріальний тиск знижений , рефлекси часто пригноблені, реакція зіниць на світло слабка . Перша допомога . Спочатку необхідно надати людині положення лежачи на спині. Потім підняти ноги , підклавши під них згорток з одягу чи інший підручний матеріал , для того щоб налагодити приплив крові до структур головного мозку. Або можна посадити людину на стілець , при цьому звісивши голову між колінами. Потім звільнити шию від одягу, що стискує , шарфів і т.д. Звільнити при необхідності верхні дихальні шляхи. Голову потрібно повернути набік , щоб запобігти аспірації блювотних мас.. Якщо є можливість , то необхідно піднести до носа ватку або тканину , попередньо змочену нашатирним спиртом для роздратування і стимуляції дихального і судинного центрів . При відсутності серцевої діяльності проводиться закритий масаж серця , штучне дихання. При гіпотонічній кризі вводяться такі препарати , як мезатон , ефедрин.

Номер слайду 81

Опіки теплові та хімічні. Ураження електричним струмом. Отруєння газами,етиловим бензином,антифризом.

Номер слайду 82

Опік — ураження шкіри та тканин організму під дією високих температур, їдких хімічних речовин, інтенсивного короткохвильового випромінювання, що призводить до втрати клітинами організму своєї молекулярної структури. Залежно від походження, опіки поділяють на кілька типів: термічні,хімічні,променеві,радіаційні. Залежно від глибини ураження термічні опіки поділяють на легкі (І ступеня), середньої тяжкості (II ступеня), тяжкі (III ступеня) і вкрай тяжкі (IV ступеня). Опіки І ступеня характеризуються почервонінням шкіри у місці опіку. При дотику теплого предмета до цього місця відчувається зростаючий біль. Опіки II ступеня характеризуються не тільки почервонінням шкіри, а й появою пухирців, заповнених прозорою рідиною, тривалим ниючим болем. Опіки III ступеня характеризуються сильним болем. Поверхня обпеченої шкіри вкривається пухирцями, вона втрачає життєздатність. Окремі місця шкіри обвуглені, але глибокі тканини функціонують. Опіки IV ступеня характеризуються обвугленням глибоких тканин, повною втратою ними життєздатності. У потерпілого може також виникнути загальне тяжке ураження, відоме під назвою опікова хвороба.

Номер слайду 83

Термічні опіки. Термічні опіки можуть виникати через дію електричного струму, зіткнення з вогнем або сильно розігрітим металом, гарячими рідинами, парою. Опіки призводять до порушення захисної функції шкіри, внаслідок чого крізь рану можуть проникати збудники різних інфекцій. Головне завдання у наданні першої допомоги — це захист ураженого місця від проникнення хвороботворних мікроорганізмів. Перша допомога при термічних опіках. Що беремо з аптечки: Бинт. Перев'язувальний пакет. Пов'язка гелева про випадок опіків. Якщо до рани прикипів одяг. Важливо: В жодному разі не відривайте одягу від рани!1 Акуратно обріжте одяг навколо рани..2 Забинтуйте рану, нічим не обробляючи її3 Відвезіть ппотерпілого до лікарні. Якщо немає прикиппання одягу. Важливо: Не торкайтеся місця опіку руками, не пробивайте бульбашок, не наносьте на рану олії, кремів тощо.1 Якщо є можливість, постарайтесь охолодити місце опіку. Для цього можна накласти гелеву пов'язку про випадок опіків або охолоджувати ушкоджене місце холодною проточною водою впродовж п’ятнадцяти хвилин.2 Накладіть стерильні пов'язки, нічим не обробляючи уражених місць. Гелеву пов'язку можна залишити під стерильними серветками. 3 Якщо обпечена значна площа поверхні тіла, використайте шматок чистої тканини, простирадло тощо, щоб захистити уражені ділянки.4 За потреби зігрійте потерпілого, особливо в холодну пору року, забезпечте великою кількістю гарячих напоїв: чаєм, мінеральною чи злегка підсоленою водою.5 За першої-ліпшої змоги транспортуйте потерпілого до лікувального закладу.

Номер слайду 84

ІІІІІІІV

Номер слайду 85

Хімічні опіки. Хімічні опіки можуть виникати через потрапляння на людську шкіру їдких речовин — кислот, лугів. Опіки призводять до порушення захисної функції шкіри, внаслідок чого крізь рану можуть проникати збудники різних інфекцій. Головне завдання у проведенні першої допомоги — це захист ураженого місця. Перша допомога при хімічних опіках. Що беремо з аптечки: Бинт. Перев'язувальний пакет. Важливо: Не торкайтеся місця опіку руками, не пробивайте бульбашок, не наносьте на рану олій, кремів.1 Якщо хімічна речовина, яка спричинила опік, потрапила на одяг потерпілого, негайно зніміть його або розріжте.2 Ушкоджені ділянки ретельно промийте проточною водою.3 При хімічних опіках очей їх необхідно промити водою чи фізіологічним розчином.4 На ушкоджені місця накладіть стерильні пов'язки. 5 Якщо опік поширюється на значну площу поверхні тіла, використайте шматок чистої тканини, простирадло тощо, щоб захистити ушкоджені ділянки шкіри.6 За потреби зігрійте потерпілого, особливо в холодну пору року, забезпечте великою кількістю гарячих напоїв: чаєм, мінеральною чи трохи підсоленою водою.7 За першої-таки змоги транспортуйте потерпілого до лікувального закладу.

Номер слайду 86

Електротравматизм - це результат порушення правил техніки безпеки та інструктажів, відсутності технагляду та аварійного режиму роботи електроустановок. Це наслідок незадовільної ізоляції струмо-провідних частин, перехід напруг на корпус електроустановок, обрив проводів (і як наслідок - крокова напруга, напруга дотику). Причиною електротравматизму в багатьох випадках є непродумані, помилкові дії оперативного обслуговуючого персоналу. Основні причини уражень електрострумом: • дотик до струмопровідних або неструмопровідних частин, що опинились під напругою; • користування несправним електрообладнанням, електроінструментом, вимірювальними приладами, лампами і побутовими електроприладами. Рефлекторна реакція організму на дію електричного струму зі сторони центральної і периферійної нервової систем призводить до порушення нормального ритму роботи серця, що викликає фібриляцію серця, внаслідок чого кровообіг припиняється. Електричні опіки - найбільш розповсюджений вид електротравм. Вони можуть стати наслідком безпосередньої дії струму на шкіру і тканини (контактний опік), який виникає під час проходження струму через тіло людини внаслідок його контакту зі струмоведучою річчю; дії електричної дуги без проходження струму через тіло людини (дуговий опік), зумовленої великою енергією і високою температурою дуги (як правило, ці опіки є наслідком короткого замикання); сумісної дії електричного струму і дуги (змішаний).

Номер слайду 87

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при ураженні електричним струмом та блискавкою не медичними працівниками:1) переконатися у відсутності небезпеки;2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, при можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Номер слайду 88

Отруєння вихлопними газами. Вихлопні гази небезпечні тим, що їхнє потрапляння до салону автомобіля не завжди можна вчасно визначити, особливо в сучасних автомобілях, тому, що вони майже не мають запаху й кольору. У невеликому закритому гаражі при ввімкненому двигуні смертельна концентрація чадного газу, що міститься у вихлопах авта, може бути досягнута за п’ять хвилин. Отруїтися чадним газом можна й у щільній тягнучці. Небезпека для здоров'я полягає в тому, що чадний газ утворює стійке з'єднання з гемоглобіном, наявним у людській крові. Внаслідок цього червоні кров'яні тільця втрачають здатність переносити кисень до клітин організму і забирати зі клітин вуглекислий газ. Таким чином порушується газообмін у тканинах, що може призвести до непоправних наслідків. Ознаки отруєння вихлопними газами: Головний біль. Запаморочення. Блювота. Багряні плями, які зливаються між собою. М'язова слабкість. Задуха. Блідість шкірних покривів. Втрата свідомості (кома)Важливо: Якщо постраждалому не надати вчасно допомоги, він може померти через нестачу кисню й паралічу дихального центру.

Номер слайду 89

Перша допомога при отруєнні вихлопними газами. Передусім необхідно усунути вплив чадного газу на людський організм і забезпечити доступ кисню до дихальних шляхів. Що беремо з аптечки: Марля чи тканина. Рукавички. Що ще знадобиться: Нашатирний спирт (розчин аміаку)Вата1 Постраждалого винесіть на свіже повітря.2 Розщебніть одяг який тисне.3 Обгорнувши пальці тканиною чи марлею, очистіть ротову порожнину. Якщо потерпілого нудить, поверніть його голову набік, щоб він не захлинувся блювотними масами.4 Дайте понюхати вату, змочену нашатирним спиртом.5 Якщо стан потерпілого не поліпшується, він не приходить до тями, перестає дихати, у нього зникає пульс, починайте серцево-легеневу реанімацію. Важливо: Постраждалого з отруєнням вихлопними газами треба якомога швидше повезти до лікувального закладу. Медична довідка: Щоб усунути наслідки отруєння чадним газом, треба вживати продукти, які мають антитоксичну дію. До них належать молоко, фруктові й овочеві соки (особливо персиковий, ананасовий, мультифруктовий, морквяний), а також солодощі, які містять глюкозу.

Номер слайду 90

Етиловий бензин. Етилований бензин це летюча отруту. Випаровується навіть при нулі градусів. Він легко всмоктується відкритою шкірою людини, підошвами взуття, деревиною, штукатуркою, бетоном. В пароподібному стані етилований бензин легко проникає через здорову шкіру в дихальні шляхи, а із забруднених рук і в шлунково-кишковий тракт. Крім отруєнь етилований бензин викликає опіки кистей рук і передпліч, а при мокрій, просоченої їм одязі і на інших ділянках тіла. При недотриманні правил особистої гігієни і техніки безпеки (вдихання парів, постійне промокання одягу та взуття, заковтування при перекачуванні бензину шлангом) можуть бути отруєння етилованим бензином. З метою профілактики отруєнь і опіків слід суворо дотримуватися правил особистої гігієни та заходів захисту тіла і дихальних шляхів, проводити саннтарно-освітню роботу, оформляти вітрини наочними посібниками та інше. Все це може повністю забезпечити безпеку. Перша допомога при отруєнні бензиномвивести потерпілого з приміщення насиченого парами бензину;забезпечити надходження свіжого повітряорганізувати тепле пиття, не нижче температури тіла, у достатній кількості для більш швидкого виведення токсинів;укутати хворого ковдрою, враховуючи підвищену потребу в теплі;рекомендується прийняти активоване вугілля. При важкому ступені отруєння і слабкому подиху необхідно застосувати кисневу подушку. Промити шлунок слід при попаданні бензину в харчовий тракт, процедуру проводять за допомогою зонда до отримання чистих промивних вод. Потім вводять через зонд рослинне масло і/або розчин активованого вугілля.

Номер слайду 91

Отруєння антифризом. Антифриз - це рідина, не замерзаюча при низьких температурах (від 0° до -75°), що використовується для охолодження двигунів. В якості антифризу. Клінічна картина отруєння залежить головним чином від кількості прийнятого антифризу. При важкій формі переважають симптоми ураження ЦНС (мозкова форма). Нервово-психічні зміни аналогічні тим, які спостерігаються при дії наркотику у великій дозі - збудження, депресія, глибока кома. До цих симптомів приєднуються блювота, іноді кривава, різкий біль у подложечной області, олігурія, лейкоцитоз, явища початку набряку легень. Смерть настає в перші 1-2 дні при явищах зупинки дихання. У агональном стані - різкий ціаноз обличчя, судоми, блювання, прискорене дихання. В легких літніх хворих виявляються токсичний набряк, геморагії і обширні крововиливи; у мозку - дрібні крововиливи: у нирках - різке повнокров'я клубочків, в ниркових канальцях - кристали щавлевокислого кальцію. Якщо отруєння антифризом розвивається з переважним ураженням нирок (ренальна форма), після початкових явищ сп'яніння виявляються симптоми наростаючої уремічної коми: затьмарення свідомості, гематурія, анурія, напади судом; на 10-12-й день, інколи через 3 тижні хворий гине. эмфизематозны, задні ущільнені, темно-червоного кольору, при розрізі - піниста рідина; в мозку - явища стазу, кільцеподібні геморагії; в шлунку - безліч ерозій і дрібних крововиливів. Перша допомога при отруєнні У випадках легкого отруєння відзначаються лише симптоми наркотичної дії і короткочасна ейфорія. Лікування. Перша допомога - промивання шлунка, сифонні клізми, спокій, тепло, кисень, повторні кровопускання Сот 200 до 400 мл). Потім щедре введення лугів (під шкіру 500-1000 мл 3-4% содового розчину або per os по 2 г питної соди кожну годину) до слаболужної реакції сечі, сірчанокислий магній внутрішньом'язово або внутрішньовенно (по 5 мл 25% водного розчину), глюкоза (по 20 - 40 мл 25-40% розчину внутрішньовенно).

Номер слайду 92

Перша допомога потопаючим. Надання першої допомоги при теплових і сонячних ударах,опіках,отруєннях газами,замерзанні,обмороженні та потопленні.

Номер слайду 93

Допомога потопельнику. Утоплення – термінальний стан або настання смерті внаслідок проникнення рідини в дихальні шляхи, рефлекторної зупинки серця в холодній воді чи спазму голосової щілини. При наданні допомоги треба пам'ятати, що потопельник може здійснювати судомні, неусвідомлені, нескоординовані рухи, внаслідок чого може втопити самого рятівника. Важливо: Підпливати до потопельника потрібно ззаду, щоб він не міг обхопити вас руками. Просунувши руки під пахви чи тримаючи за волосся, треба повернути його горілиць і плисти до берега. Важливо: У разі утоплення діяти треба швидко. Будь-яке зволікання може стати страшною трагедією!Перша допомога при початковому утопленні (потерпілий перебуває у свідомості)У разі, коли потопельника витягли з води на початковій стадії утоплення, першу допомогу треба спрямувати на усунення наслідків психічної травми й переохолодження. Постраждалі, врятовані в цей період утоплення, зберігають свідомість і не потребують заходів реанімації.1 Зніміть мокрий одяг із потерпілого, витріть його насухо, переодягніть або закутайте в теплу ковдру.2 Дайте гаряче солодке питво. Перша допомога в разі, якщо постраждалий непритомний. Важливо: Не намагайтеся цілковито звільнити легені від води — це марно! Ви даремно втратите час, і, крім того, виконуючи так звані черевні поштовхи, можете спровокувати потрапляння кислоти зі шлунка в легені.1 Перевірте наявність пульсу на сонних і стегнових артеріях.2 Перевірте наявність самостійного дихання. Важливо: Не витрачайте часу на спробу виявити відсутність подиху за допомогою дзеркала чи руху обривка нитки. Ви маєте вкрай мало часу! Наявність цієї ознаки треба встановити за рухом грудної клітини і звуку видиху.3 За відсутності пульсу й дихання у потерпілого негайно починайте серцево-легеневу реанімацію. Алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації наведений на цій сторінці.4 Якщо дихання відсутнє, проте є пульс, то треба почати штучне дихання з частотою десять вдувань повітря на хвилину і повторно перевіряти пульс після кожних десяти вдувань. Важливо: Серцево-легеневу реанімацію при утопленні треба проводити навіть тоді, коли людина перебувала під водою впродовж десяти-двадцяти хвилин (особливо якщо йдеться про утоплення дитини у холодній воді).

Номер слайду 94

Номер слайду 95

Тепловий удар. Тепловий удар – гострий стан через перегрівання організму. Причини:ускладнена тепловіддача з поверхні тіла (висока температура, вологість, відсутність руху вітру);важка фізична праця. Ознаки теплового удару: Слабкість. Головний біль. Запаморочення. Біль у ногах і спиніНудота. Шум у вухах. Утрата свідомостіМарення, галюцинаціїСудоми. Підвищення температури тіла до сорока-сорока одного градуса за Цельсієм. Перша допомога при тепловому ударіЩо знадобиться: Нашатирний спирт (розчин аміаку)Вата. Вода. Пляшка з холодною водою, акумулятори холоду з торби-холодильника чи будь-яке інше джерело холоду1 Перенесіть постраждалого у прохолодне місце.2 Підкладіть під голову м'який предмет, щоб вона була трохи піднята.3 Розщебніть одяг.4 Прикладіть до голови потерпілого холодний предмет.5 Облийте потерпілого холодною водою.6 Якщо потерпілий перебуває у свідомості, дайте йому випити холодної води.7 Якщо потерпілий утратив свідомість, піднесіть до носа нашатирний спирт.8 Транспортувати постраждалого до лікувального закладу треба в положенні лежачи на спині з піднятою головою.

Номер слайду 96

Перша допомога при замерзанніВідмороження може виникнути при місцевому впливі сильного холоду на тіло. При цьому головну роль відіграє мороз, але виникнення відмороження можливо також при вологому повітрі і вітрі. Діючи на судини, холод викликає їх звуження; виникає недостатність кровопостачання на певній ділянці тіла, проявляється збліднення шкіри. Якщо не надати вчасно першу допомогу, може статися тканинне відмирання. Залежно від розмірів поразок тіла розрізняють три ступені відмороження: I. почервоніння і збліднення шкіри, до втрати чутливості, II. утворюються бульбашки, III. відбувається некроз (омертвіння) відмороженого ділянки тіла. Замерзання – мається на увазі загальне ураження організму холодом, часто спостерігається у виснажених людей, і у алкоголіків. Проявляється відчуттям сонливості, втоми, втратою сил, падає температура тіла – можлива втрата свідомості. Заходи першої допомоги при замерзанніПостраждалого укладають в теплому приміщенні, кладуть його у ванну з температурою води кімнатного рівня. Якщо відсутня можливість підготувати ванну, миють водою, холодної, а потім більшої температури. Після настання почервоніння шкіри і зникнення онімінні кінцівок, приступають до заходів з пожвавлення. При поверненні свідомості переохолодженого потрібно напоїти кофем або чаєм, укрити теплою ковдрою і перевезти до лікарні.

Номер слайду 97

Перша допомога при отруєнні чадним газом.

Номер слайду 98

.

Номер слайду 99

Номер слайду 100

Послідовність у наданні допомоги потерпілим у ДТП. Визначення і термінове припинення дії травмуючого фактора,вивільнення потерпілого із транспортного засобу. Надання першої допомоги.

Номер слайду 101

Огляд місця події 1) оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним, забезпечити власну безпеку та безпеку людей навколо. Для цього слід припаркувати власний транспортний засіб на безпечній відстані від місця події так, щоб він не заважав під’їзду до місця події екстреним службам, при цьому необхідно увімкнути аварійні вогні, зачинити двері транспортного засобу та впевнитись, що немає загроз власному життю. Якщо власний автомобіль знаходиться на проїжджій частині, необхідно з боку руху виставити трикутний знак аварійної зупинки на відстані не менше 20 м у населеному пункті та не менше 40 м поза населеним пунктом. Вдягнути світловідбивний жилет (за наявності) та гумові рукавички, за потреби взяти з собою власну автомобільну аптечку та вогнегасник; 2) оглянути місце події на наявність небезпечних речовин: рідин, газів, паливно-мастильних речовин. Звернути увагу чи є ознаки задимлення транспортного засобу, чи стійкий він на дорозі (чи є ризик скочування на похилій площині), чи є інші небезпечні чинники. За їх наявності або підозри на їх наявність до місця події не слід підходити. Слід перевірити, чи працює двигун транспортного засобу, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Переконатись, що ніщо не загрожує життю інших учасників події чи свідків; 3) визначити точне розташування місця події. Це дасть можливість надати точну інформацію під час виклику екстрених служб; 4) визначити кількість постраждалих. Якщо постраждалих більше, ніж тих, хто може надавати допомогу, необхідно провести сортування постраждалих і визначити тих, кому допомога має бути надана в першу чергу. Це, насамперед, люди, які дихають, але є непритомними (не менше 2-х дихальних рухів за 10 сек.), люди з масивною кровотечею; 5) якщо є постраждалі, незалежно від їх кількості і стану, необхідно відразу викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, Національну поліцію України, пожежно-рятувальну службу. Варто зателефонувати хоча б на одну із служб і дати відповіді на всі запитання диспетчера. З цього моменту будуть задіяні всі необхідні служби.

Номер слайду 102

2. Доступ до постраждалого: необхідно наблизитись до постраждалого так, щоб уникнути загроз для власного життя чи життя самого/самих постраждалих. При цьому за можливості необхідно обрати такий напрямок руху, щоб постраждалому не довелось повертати голову у бік, з якого наближається той, хто надає допомогу. Для цього необхідно підійти так, щоб бути в полі зору постраждалого, чітко та голосно звертаючись до нього: після того, як отримано доступ до постраждалого і відчинено двері біля водія, необхідно вимкнути двигун його транспортного засобу; забезпечити стабілізацію автомобіля, запобігши можливості його випадкового руху. Для цього слід застосувати ручні гальма або підкласти блоки під колеса; оцінити стан свідомості постраждалого, звернувшись до нього. Якщо немає реакції – трактувати його стан як непритомний і викликати на підмогу когось зі свідків події; виконати стабілізацію шийного відділу хребта, зафіксувавши голову постраждалого руками до підголовника сидіння. Цю маніпуляцію оптимально виконувати удвох, коли одна особа зафіксовану голову з частиною шиї і грудного відділу хребта приводить до підголовника сидіння, а інша особа, розташувавшись 2 на задньому сидінні, фіксує голову руками до підголовника. За цих умова виникає доступ до ключа запалення та ручного гальма. Виклик допомоги за такими телефонами:112 – загальний номер екстреної допомоги. В деяких регіонах він може непрацювати;103 – екстрена (швидка) медична допомога;102 – Національна поліція України;101 – пожежно-рятувальна служба

Номер слайду 103

3. Надання першої допомоги:1) надання першої допомоги виконується за алгоритмом С – зупинка критичної кровотечі, А – забезпечення прохідності дихальних шляхів,В – перевірка наявності і частоти дихання, С – перевірка наявності та оцінкапульсу;2) необхідно знайти масивні кровотечі та зупинити їх. При кровотечі з кінцівок використовувати засіб для зупинки кровотечі механічний по типу «САТ» або зробити імпровізований джгут із косинки тканинної перев’язувальної чи з іншого підручного засобу. При вузловій кровотечі (з пахвинної, пахвової ділянки чишиї) затампонувати рану, використавши будь-який перев’язувальний матеріал. Ознаками масивної кровотечі є: наявність пульсуючого струменя крові, велика пляма крові біля постраждалого, що розтікається, значне просякання кров’ю одягу. Для невеликих поранень достатньо накласти тісну пов’язку, використавши бинт, втому числі еластичний;3) перевірити прохідність дихальних шляхів. В разі якщо постраждалий притомний і розмовляє, цей крок можна оминути. Якщо постраждалий непритомний, необхідно перевірити і за потреби очистити дихальні шляхи,відкривши його рот. Необхідно пам’ятати про необхідність стабілізації шийного відділу хребта. Під час відкриття рота або інших дій голова постраждалого не повинна рухатись;4) перевірити наявність дихання, вислуховуючи його власним вухом біля вуст постраждалого протягом 10 сек.(у нормі за цей період повинно бути 2-4 дихальних рухи). При відсутності дихання (0 або 1 дихальний рух за 10 сек.) постраждалого слід екстрено евакуювати з транспортного засобу і розпочати серцево-легеневуреанімацію;5) перевірити наявність і частоту периферичного пульсу (на променевій артерії) протягом 10 сек. Нормальна частота пульсу від 60 до 100 ударів за хвилину. Після перевірки пульсу необхідно ретельно оглянути постраждалого у салоні транспортного засобу та знайти всі рани, які можуть загрожувати життю, а саме:травми обличчя: можуть заблокувати прохідність дихальних шляхів; травми грудної клітки: можуть впливати на дихання постраждалого;будь-які інші кровотечі, у тому числі незначні. Накласти пов’язки на всі рани;6) повторно оцінити стан свідомості постраждалого;7) захистити постраждалого від дії факторів навколишнього середовища, передусім від переохолодження (для цього його слід накрити термоковдрою на поліетиленовій основі або іншою ковдрою чи одягом).

Номер слайду 104

Як потрібно витягувати постраждалого з автомобіля, щоб надати першу допомогу при ДТП?Пам'ятаючи про те, що у потерпілого нерідко буває пошкоджена грудна клітка, переносити його треба вкрай обережно, здійснюючи тягу за пахові області. При цьому постарайтеся не стискати грудну клітку. Слідкуйте за тим, щоб не заподіяти потерпілому болю і щоб Ваші дії не погіршили його стан.

Номер слайду 105

. Правила і засоби перенесення потерпілого. Правила і способи транспортування потерпілого різними видами транспортних засобів.

Номер слайду 106

Транспортування — один із важливих елементів подання першої допомоги. Для перенесення потерпілого використовують стандартні медичні ноші або їхню імпровізацію з підручних матеріалів (щит, намет, плащ, ковдра). Перенесення потерпілих у будинок, на транспорт, у медпункт має велике значення для швидкого надання медичної допомоги. Перенесення має бути проведене обережно, уміло, щоб не завдати шкоди потерпілому. Перенесення на руках одним носієм. Якщо потерпілий може пересуватися сам, йому може допомогти товариш, він повинен обняти потерпілого за талію однією рукою, а другою придержувати за руку, перекинувши її через своє плече. Якщо потерпілий не може йти сам, можна посадити його до себе на спину або обхопити однією рукою тулуб, а другою — стегна.

Номер слайду 107

Перенесення на руках двома носіями. Найпростіше перенесення потерпілого на руках двома носіями, які йдуть один за одним . Поширене перенесення на руках методом "замка". Для утворення сидіння — "замка" — кожний з носіїв береться лівою рукою за своє праве передпліччя, а правою кистю — за ліве передпліччя товариша . Але при цьому обидві руки кожного носія зайняті й неможливо зробити опори для спини потерпілого. Через це "замок" потрібно робити з трьох рук: один носій береться правою рукою за своє ліве передпліччя; другий носій береться правою рукою за ліве плече першого і вільною кистю лівої руки замикає трикутник. Вдвох можна перенести потерпілого і більш простим способом. Кожний з них береться пальцями за передпліччя другого біля кисті. На ці з'єднані руки садять потерпілого. З'єднавши вільні руки за спиною потерпілого, носії підтримують його, а він також тримається руками за їхні плечі. Можна нести потерпілого вдвох і з допомогою лямок, складених для цього у вигляді вісімки. Потерпілого садовлять верхи на перехрестя лямок, надітих через плечі двох носіїв. Під час перенесення носії ідуть у потилицю один в один; задній підтримує руками за пахви потерпілого, який схиляється головою йому на плече, й тулубом — на груди і смуги лямок. Носії можуть іти і поряд, підтримуючи руками потерпілого, який сидить на перехресті лямок; потерпілий при цьому схиляє тулуб і голову на плече і груди одного з носіїв.

Номер слайду 108

Перенесення на ношах. Будь-який спосіб перенесення на руках розрахований на коротку відстань, оскільки це важко для носіїв. Значно легше перенесення на ношах, що дає можливість робити зупинки для відпочинку, не турбуючи потерпілого. Складні стандартні ноші — брезентове або парусинове полотнище, натягнуте на два дерев'яних бруси, які закінчуються чотирма ручками. Укладення потерпілого на ноші. Правила укладання і перенесення потерпілих. Два чоловіки розвертають і встановлюють ноші з тієї сторони потерпілого, де пошкодження (рана, опіки, перелом). Троє за командою "Берись!" стають на одне або обидва коліна зі здорової сторони потерпілого і підкладають під нього руки: перший із них підтримує однією рукою голову потерпілого, а другою рукою — спину в області лопаток; другий підтримує однією рукою поперек, а другий — сідничну область; третій підводить одну руку під стегна, а другу — під гомілку . За командою "Піднімай!" вони обережно піднімають потерпілого, намагаючись як найдалі підвести під нього, руки трохи нахиливши його на себе, а четвертий підсовує до них ноші. За командою "Опускай!" вони опускають потерпілого на ноші.

Номер слайду 109

Покласти потерпілого на ноші можуть і два чоловіки. Для цього вони обидва стають на одне і те ж коліно, перший підкладає одну руку під голову і плечевий пояс потерпілого, а другу — під поперек; другий підтримує таз і кінцівки потерпілого. Потерпілий, якщо може, обнімає першого за шию. Носії піднімаються одночасно й опускають на ноші потерпілого. На ноші потерпілого укладають, враховуючи місце пошкодження та характер цього пошкодження. Якщо ноші без узголів'я, то необхідно покласти що-небудь під голову потерпілого (одяг чи солому, траву). Але якщо у людини, яка втратила свідомість, починається блювота, потрібно прийняти подушку, повернути голову на бік і притримувати в такому положенні. Це робиться для того, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи. При пораненні в груди з переломами або з іншими пошкодженнями необхідно підняти верхню половину тіла. При пораненнях у живіт потерпілого укладають на спину, піднявши йому тулуб і зігнувши ноги в колінах. Таке положення розслабляє м'язи живота, зменшує біль і поліпшує дихання. При пошкодженнях хребта, укладаючи потерпілого на ноші, не можна не допускати згинання тіла і тим самим зміщення тіл хребців і стискання або пошкодження стиснутого мозку. Людину з пошкодженням хребта або таза без потреби не садити і не перекладати. Потерпілого обережно укладають у випрямленому положенні спиною на ноші, на які покладений дикт, або дошки, накриті м'якою підстилкою. Під коліна, щоб ноги були в зігнутому положенні, підкладають який-небудь валик. При переломах і пораненнях щелепи у потерпілого в роті збираються кров, слина, слиз і западає язик. Через це, якщо можна, потерпілого переносять на ношах у напівсиди чому положенні або укладають на живіт. При укладанні на живіт під лоб підстеляють одяг і повертають голову потерпілого в сторону. При перенесенні на ношах людей з пошкодженими кінцівками роблять так: поламану руку прибинтовують до грудей, а при травмі ноги під коліна кладуть валик з одягу. Переносячи потерпілого, носії повинні намагатися зберігати горизонтальне положення нош на спусках, при подоланні перепон. Висновок. Правильне транспортування не лише рятує життя, але й забезпечує подальше успішне лікування ушкодження, зменшує втрату працездатності. За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули в наслідок нещасних випадків та катастроф, могли би бути врятованими, якби їм своєчасно і правильно надали першу медичну допомогу. Отже для того щоб правильно надати першу медичну допомогу і транспортувати потерпілого до лікувальної установи потрібно знати правила надання першої медичної допомоги та транспортування потерпілого.

Номер слайду 110

Номер слайду 111

Небезпечні наслідки вживання алкоголю,наркотиків і ліків,що негативно впливають на стан людини і зниження швидкості реакції,послабленням уваги,погіршення зорового відчуття,сонливість,невідворотні зміни в організмі.

Номер слайду 112

Вплив алкоголю й наркотиків на мозок і нервову систему. Алкогольні й наркотичні сп'яніння — це причина більшості ДТП. Пов'язано це з тим, що водій утрачає здатність адекватно сприймати те, що відбувається довкола, й учасно реагувати на виникнення загрози для безпеки на дорозі. Й хоча законодавство передбачає ряд покарань за водіння у стані сп'яніння, а також під упливом лікарських засобів, які знижують швидкість реакції, сумна статистика, на жаль, не поліпшується. Вживані алкоголь або наркотичні речовини потрапляють у кров, за допомогою якої переносяться до інших частин тіла. Оскільки найбільшу потребу в харчуванні кров'ю відчуває головний мозок, то на нього і припадає основний удар отруйних речовин. Негативна дія алкоголю на мозок пов'язана з тим, що при алкогольній інтоксикації погіршується доступ кисню до нейронів — структурно-функціональних одиниць нервової системи. При цьому спостерігаються такі зовнішні прояви порушень роботи мозку:придушуються умовні, себто зумовлені життєвими обставинами, людські рефлекси;складні рухи формуються набагато повільніше, ніж зазвичай, порушується координація, людині складно керувати своєю поведінкою;час реакції на те, що відбувається довкола значно зростає внаслідок того, що гальмівні процеси переважають над процесами збудження в центральній нервовій системі;погіршується сприйняття від органів чуття;різко знижується увага, погіршується пам'ять;можуть порушуватися процеси мислення, орієнтування, знижується критичне ставлення до себе й виникає неадекватне оцінювання подій, які відбуваються, часто на тлі цього виникає переоцінювання власних можливостей.

Номер слайду 113

Тепер кілька слів про вплив наркотиків на людський організм. Люди, котрі вживають наркотики, створюють у своєму мозку нейрохімічні механізми розладів психіки. При цьому порушується основна функція мозку — відображення дійсності, зокрема можуть з'являтися галюцинації. Наприклад, після вживання наркотичних речовин людина може бачити предмети, яких немає, чути слова, яких ніхто не вимовляв тощо. За наркотичного отруєння виникають ускладнення сприйняття, втрата уваги й концентрації, а також здатності логічно мислити і правильно оцінювати ситуацію, забудькуватість, психоз, підвищена збудливість, неможливість зосередитися, напади страху й паніки. Сукупність цих факторів і призводить до непоправних наслідків водіння у стані сп'яніння. Мабуть, кожен водій чув про таку процедуру, як перевірка вмісту алкоголю і наркотичних речовин у крові. Під вмістом алкоголю в цьому разі мають на увазі концентрацію етанолу, виражену у проміле (позначається — «‰») — тисячних частках об'єму. Так, вислів «вміст алкоголю у крові становить п’ять десятих проміле» означає, що в одному літрі (тисяча мілілітрів) крові міститься п’ять десятих мілілітра спирту. У різних країнах установлені різні допустимі концентрації алкоголю у крові. Так, для Білорусі ця норма становить три десяті проміле, для України – дві десяті проміле на один літр видихуваного повітря.

Номер слайду 114

Перевірку водія щодо стану алкогольного сп'яніння може провести працівник Державтоінспекції на місці зупинки автомобіля ( докладніше про юридичні аспекти і захист ваших прав на дорозі читайте у книжці «Ваш адвокат» видавництва «Моноліт», онлайн-версія книжки є на сайті monolith.in. ua у розділі «Ваш адвокат».). У разі сумнівів щодо дотримання всіх правил, законності й об'єктивності проведення такої перевірки на місці радимо вам пройти незалежну медекспертизу в одному з медичних закладів країни, яким надано таке право. У разі ж, коли працівник ДАІ має підстави вважати, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння чи під дією препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції, для перевірки він скеровує цього водія до найближчого закладу охорони здоров'я. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичної чи психотропної речовини обов'язкове. Для обстеження в медичних закладах можуть використовувати слину, сечу і змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя й рук. Для дослідження можуть використовувати і кров, але тільки якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки інших речовин, зазначених вище. Для України повний список адрес медичних закладів, які мають право на проведення незалежної медичної експертизи, зібраний на сайті нашого видавництва — monolith.in.ua у розділі «Ваш адвокат». Це унікальна інформація, яку зібрали за допомогою інформаційних запитів, надісланих до Міністерства охорони здоров'я України. Для того, щоб ув інших країнах довідатися про адреси медичних закладів, які мають право на проведення незалежної медичної експертизи, надсилайте інформаційний запит до Міністерства охорони здоров'я країни перебування.І наостанок хотілося б укотре повторити: не сідайте за кермо в нетверезому стані – бережіть себе і не створюйте небезпеки для інших учасників дорожнього руху!

pptx
Додав(-ла)
Подуфалова Марина Анатоліївна
Пов’язані теми
Інші навчальні предмети, Матеріали до уроків
Додано
19 грудня 2023
Переглядів
128
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку
Рекомендовані матеріали
pptx
121 0
Презентація казки Лесі Українки "Біда навчить"
doc
186 0
Календарно-тематичне планування уроків математики у 2 класі
docx
135 0
Сценарій "День знань для 1 класу"
doc
96 0
Сценарій "Зоряний калейдоскоп"
Схожі матеріали
docx
905 0
Генератор ребусів: від історичних ребусів до математичних
docx
347 0
Виступ агітбригади ЮІР
docx
406 0
Виступ агітбригади "Сильні духом"
pdf
340 0
Урок для учнів 7 класу на тему "Чашковий анемометр" в рамках всеукраїнської освітньої STEM програми
doc
339 0
Свято народної пісні
Завантажити
Зберегти на потім