Методична розробка сценарію "Вечорниці у ніч на АНДРІЯ"

Державний навчальний заклад

 «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту»

 

 

 

Сценарій виховного заходу

«Українські вечорниці у ніч на Андрія» 

 

Підготувала:

Вихователька гуртожитку

Анастасія КОВТУН

 

Здолбунів 2023р.

 

Свято проводилось серед  здобувачів освіти  Державного навчального закладу

 «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту»

В розробці представлено основні традиції українського народу.

Вечорни́ці, досвітки — одна з форм осінньо-зимових вечірніх розваг, що відбувались у хаті. На вечорниці оповідаликазки, танцювали, поєднуючи дозвілля з роботою.

Здавна зібрання молодих відбувалося на вечорницях. Вечорниці починалися пізньої осені і тривали до початку Великого посту.

Для проведення вечорниць дівчата підшуковували простору хатину. Господиня цього дому — жінка (бабуся, вдова), яку всі прибулі величали «вечернична, досвітчана мати, паніматка». Саме вона стежила за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць. Причому, якщо молодь сиділа до півночі, то це вечорниці, якщо до третіх півнів — досвітки.

За приміщення молодь розплачувалася хлібом, тканиною або ж іншими продуктами. Вечорниці відвідували молоді люди, які були неодруженими. Брати і сестри намагалися перебувати в різних оселях.

Хлопці ж розповідали різноманітні історії, казки, співали пісні, танцювали, залицялися. Дівчата відвідували вечорниці тільки у своєму селі і трималися переважно одного гурту, а хлопцям дозволялося відвідувати усі вечорниці свого села, а також і сусідніх.

Рекомендовано для використання у навчально-виховному процесі.

Методичну розробку сценарію виховного заходу «Українські вечорниці у ніч на Андрія» розглянуто і схвалено на засіданні методичної комісії класних керівників, вихователів, викладачів предмету «Захист України, фізичної культури»  ДНЗ «Здолбунівське ВПУЗТ»

 

 

Українські вечорниці

 у ніч на Андрія

Захід до Дня святого

Андрія Первозванного

Сценарій розроблений та проведений вихователькою гуртожитку Анастасією КОВТУН

Дівицям надія – це свято вважається жіночим. На Андрія краща половина православного суспільства не пече хліба, не шиє і не пряде. А дівчата, які ще тільки мріють про заміжжя, так вони, як то мовиться, й за холодну воду не беруться. Їм би тільки те й робити, що ворожити на судженого.

Мета: ознайомити здобувачів освіти з традиційним проведенням Андріївських вечорниць та обрядами пов’язаними з ними; розвивати пізнавальні здібності, інтерес до історичної та духовної спадщини українського народу, викликати моральні почуття, які відбивають ставлення та відношення людей одне до одного і до суспільства; естетичні почуття, які відображають відношення людей до оточуючого світу, крізь таку категорію, як прекрасне, комічне. Виховувати любов до рідної мови, національних традицій, народної творчості, до краси і гармонії навколишнього світу.

Задачі:

• сприяння розвитку та реалізації творчих, інтелектуальних та духовних інтересів кожної дитини через залучення її в світ українського мистецтва;
•       вироблення в здобувачів освіти комунікативних компетенцій;
• зміцнення та стабілізація міжособистісних, міжстатевих стосунків шляхом сумісної творчої діяльності.

 

Обладнання: українська світлиця прикрашена вишитими рушниками, домотканими килимами, Іконою з рушником. Збоку — піч,посередині — стіл, застелений вишиваною скатертиною,лавки, вкриті килимами. Дівчата й хлопці одягнені в український національний одяг.

Місце проведення заходу: святково прибрана актова зала

 

 

 

 

Перебіг заходу

На фоні  легкої  музики та відео про Україну

 Ведуча: Україна. Багата і щедра наша  земля своїми полями, лісами, ріками і дібровами. Земля уквітчана квітами, закосичена зеленню. Золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою палку любов до краю, де народилися і живуть.  Україно, ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт,  співучий, дзвінкоголосий.

Ведучий: З давніх-давен линули по світу слова, про щирий і  працьовитий народ, багатий  на хліб і пісню. Знати, берегти і передавати кращі народні надбання, берегти і шанувати історію своєї держави, свою національну сутність - основне наше завдання. У глибини століть сягає наша  історія. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.                                                                                                                                                       Ведуча: Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…

 Ведучий:  Андріївські вечорниці – одна з найцікавіших українських традицій, що крізь віки дійшла до нашого часу. День святого Андрія Первозванного припадає на 30 листопада. За старовинними літописами саме він приніс слов’янським народам християнство, апостола Андрія Первозванного вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва.

Ведуча: І хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але народні звичаї та обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити". Так на честь Андрія Первозванного і з`явилося свято, яке в народі називають Калитою.

Ведучий: Це свято вважається парубочим, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Кожного з нас цікавить майбутнє? Коли вийде заміж? Яким буде чоловік? Чи буде шлюб щасливим? Ці питання є улюбленими на дівочих посиденьках. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя

Ведуча: Готувалися до святкових вечорниць гуртом. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 29-го листопада. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 29-го на 30-е ворожили... Як правило, вечорниці проводилися в оселі шанованої в селі жінки, яка повинна була наглядати за молодими людьми. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, крупи, сушені яблука та груші. СОЛОХА ж готувала своїм гостям вечерю.

Ведучий:   Першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і, найголовніше, спекти Калиту (Калету, Короля) – круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна з дівчат місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калиту.

 Ведуча: Ще у  нашого народу  здавна є традиція така – воду брати з чистої криниці. Муку з ярої пшениці руками добрими замісити і гостей на свято запросити.
Ведучий:  Отже, нехай сьогоднішній вечір ще раз запевнить вас, дорогі друзі, у розумі, мудрості, щедрості, гуморі нашого талановитого народу.

Ведуча. Сьогодні Андріїв вечір.Час нічних ворожінь. Прийшла зимова, ясна ніч. Зазорилося. Місяць пишно виплив на небо посвітити добрим людям та всій Україні, щоб весело було всім сьогодні ворожити та веселитися.

 Це що за чудасія: Вечорниці у ніч на Андрія…

Сцену оформлено, як світлицю української хати. Вікно з вишиваними фіранками; біля нього – стіл, застелений  вишитою скатертиною, на столі макітра, свічник, хліб, глечик, лавки, вкриті килимами.  У правому кутку – піч, біля якої стоїть коцюба, рогачі, лопата.

Вітання

На сцені з’являється Оксана, любується перед дзеркалом, співає пісню з мюзиклу, а друзі з Вакулою підглядають

ПІСНЯ      __________________Оксани________________________

Оксана: І чого людям надумалось розславляти, нібито я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що вже подібних до них немає й на світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? і в щоках? і в губах?

(Крутить дзеркалом в руках придивляється радісно крутиться навколо себе)
Оксана: Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, чиєю стану жінкою! Егеж, парубки, чи ж вам до пари я? Ви погляньте на мене яка я поважно виглядаю; у мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки на голові! Всього цього накупив мені батько мій, щоб одружився зо мною найкращий молодець у світі!

(Заходять дівчата , потім всі йдуть окрім Оксани, подруги Оксани зустрічають друзів Вакули)

ХЛОПЕЦЬ 1. Куди це ви, дівчата, зібралися?

ДІВЧИНА 1. На вечорниці до пані Солохи кажуть в народі що вона відьма .

ХЛОПЕЦЬ 2. Та невже, ви вірите в ці небилиці ?

ДІВЧИНА2. А як же!

ДІВЧИНА 1: Ой ці хлопці, зовсім не дають проходу

ДІВЧИНА2: а тобі, Оксано, коваль подобається?

Оксана: коваль? Скажеш таке. Мені такий наречений потрібен, який зможе зірку з неба дістати. А коваль що? Коня підкує або чорта у вогні намалює. Ось й усі подвиги заради коханої дівчини

ПІСНЯ      ___________________Фантастика_________________________

Вакуло: Оксано (Вакула за сценою гукає) (дівчата лякаються)

Оксана: хто це?

ДІВЧИНА 1: Коваль твій.

Вакула (підходить) Привіт, Оксано

Оксана: нещодавно бачилися, що це ти за мною ходиш, Вакуло?

Вакула: побалакати з тобою хочу

Оксана: ну..

Вакула: через тебе, Оксано, парубок гине

Оксана: який парубок? Ти? (насміхається)

Вакула: я

Оксана: Ти, Вакуло, в дзеркало на себе дивився? Щоки червоні, чуб стирчить

Вакула: Ех, Оксано, якби ти тільки знала чим переймається моя душа. Буває підковую коня, а молот сам з рук валиться. Ні про що інше й думати не можу, всі думки про тебе

Оксана (сміється) Ось коневі своєму про це й розкажи. Ти , Вакуло, може одружитися зі мною хочеш?

Вакула: та я, та ти, та якщо б я тільки

Оксана: знаєш, Вакуло, сьогодні вечорниці у ніч на Андрія; захотіли ми з дівчатами поворожити, а місяця на небі немає.

Вакула: я чим зарадити можу?

Оксана: кажуть люди, що його чорт вкрав, прости Господи.

Вакула: і що?

Оксана: повернеш місяць, стану твоєю дружиною, а ні, то й не сподівайся… (Оксана йде)

Вакула: час від часу не легше. Треба в матері поради запитати…

Хата Солохи, грає весела музика , на сцену виходить Солоха та починає мести

ПІСНЯ      ____________________Солохи_______________________

Солоха: От і свято , а в хаті неметено. І Вакула десь запропастився. Певне знову заглядає за тією вертихвісткою Оксаною…(ставить мітлу присідає на лаву) Ох літа мої молоді, злетіли мов птахи.. Он і син виріс.. за дівчатами очима веде. А я сама самісінька.. От якби ж то Чуба до рук прибрати, та боюся аби та Оксана мені не завадила  (чути стукіт у двері)

На сцену вибігають чорти

СОЛОХА сидить за столом, доліплює вареника, співає).

Ведучий. Тим часом чорт закрадався потихеньку до місяця, і вже простяг був руку схопити його, але враз смикнув її назад, мов опечений, подригав ногою і забіг з іншого боку…

Чорт (тримає місяць у руках): Який, гарний, блискучий, дуууже гарячий, і абсолютно непотрібний. Що мені тепер з ним робити? Ідея: віднесу його для пані Солохи, вона ж обожнює все блискуче, гарне, ексклюзивне

ТАНЕЦЬ ЧОРТА І ЧОРТИХ

Солоха. ой ти мій клишоногенький, заходь

Чорт: мамзель Солохо, ви найчарівніша з відьм, яких я бачив з того часу як стоїть Лиса гора над Дніпром (сміються)

Солоха: ви такий галантний

Чорт: робота така, у всьому винні ваші відьомські чари. А знаєте який я вам подарунок приніс?

Солоха: не знаю, шановний (чорт дістає місяць) місяць (розчаровано)

Чорт : місяць

Солоха: оце ви вчудили

Чорт: я , пані Солохо, в усьому розмах люблю. Зірки з неба красти – це не для мене (Солоха торкається місяця та обпікається)

Солоха: аааа, ну й що я тепер буду робити з вашим подарунком?

Чорт: сховайте його

Солоха: куди?

ПІСНЯ      ________________Чорта________________________

 (стукіт в двері, всі лякаються)

ВИХІД ДЯКА

ДЯК: Здоров’я високоповажна пані та мирного життя на многії літа.

СОЛОХА: Дякую Йосип Нікіфорович

ДЯК:Неочікували, пані Солохо?

ДЯК: Господи помилуй мене грішного а-а-а (закриває ікони)

ДЯК: Що це у Вас пані Солоха?

СОЛОХА: Як що Йосип Нікіфорович (пауза) рука

ДЯК:А це що у вас пані Солоха?

СОЛОХА: Певно ви незнаєте (пауза) шия, а на шиї намисто.

(стукіт в двері, всі лякаються)

ДЯК: (хапається за серце) сторонні особи (береться за голову)

ДЯК:(до ікон) О мати , свята, царице небесна, спаси нас грішних. А якщо мене застукають, осаба духовного звання (кричить та падає на коліна). Дойде до отця Кондрата

ДЯК: Господи помилуй мене грішного (хреститься та крутиться на одному місці та ховається. Солоха накриває капою)

ДІВЧИНА 4 : Ой пані Солоха, хто це там у Вас? (Солоха соромиться)

СОЛОХА: Навіть і незнаю

ДІВЧИНА 4 : (Стягує капу) О дівчата та це ж Дяк

ДЯК: Цілий і неушкоджений. Особа духовного звання.

ДІВЧАТА : Дозвольте НА ВЕЧОРНИЦІ…

Солоха: А чому до мене прийшли?

ДІВЧИНА 3 Люди кажуть, (пауза)

СОЛОХА ну кажи

ДІВЧИНА 4 що ви відьма

Солоха:  О йо йо й хіба можна вдову,порядну жінку відьмою називати!

ДІВЧИНА5 Ми ж вас не хотіли образити, вибачте нас.

ДІВЧИНА6 Просто поворожити на судженого хочемо та й незнаємо як?

Солоха:  та заходьте вже поворожимо та поспіваємо

Солоха: Ось вам друзі паляниці, калачі і варяниці,

Галушки і пампушки – щастя повнії мішки!

СОЛОХА. У святковий день прекрасний,

Спекли ми калиту .

Поспіваєм, пожартуєм увечері досхочу.

Дівчина 2. Ми бажаєм щастя в хаті,

Щоб ми всі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

Дівчина 3. А я вам святкові подарунки принесла: вареники із сливами та пироги. Але у вас такі пахощі. Напевно, все смачне.

СОЛОХА. Дякую вам, дівчата. Сьогодні ми з вами такого наворожимо, що усі хлопці будуть ваші.

Дівчина 5. Ой, дівчата, якби то знати, хто той суджений буде? Хоч би краєчком ока поглянути.

СОЛОХА. А чом би й ні. Сьогодні ж  ніч на Андрія, час нічних ворожінь. Давайте попросимо його допомоги.

Гадання

 

(Темно. Дівчина1 сидить за столом, запалює по черзі свічки)

Дівчина 1. Ой святий, добрий Андрію,

Лиш на тебе маю надію,

Дуже хочу знати, звідки і коли нареченого маю виглядати.

Не свіча горить, а моя доля.

Як я до тебе, так і ти до мене.

 

Пісня ____________________Гадання__________

 

СОЛОХА

Поки хлопців ще немає давайте поворожимо

Я знаю дуже цікаве ворожіння на півня, але щоб півник до нас прийшов нам треба перетворитися на красивих, чепурненьких курочок.

Ану покажіть,які ви курочки!

(дівчата кудахтають)

Ну що давайте кликати півня

Півнику-півнику, півнику, цип-цип-цип.

Півник кукурікає

 

 

 

СОЛОХА

Ви подивіться який красивий, молоденький , чепурний, а як  курочок любить, а ж пір’я дипки стає.

Якщо півень буде лагідний то чоловік буде люблячий, а якщо клювати буде сварливий

 (півень танцює гопак) (півник йде по залу до дівчат)

СОЛОХА:

Хочу нагадати я дівчатам,

коли будете   лягати спати, зробіть так, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставте  миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просіть:

 О дай же, Боже, молодій мені,
 Щоб приснився мій суджений вві сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку - биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.

Дівчина 2. – Ой дівчата! А я вчора ворожила! Вже коли до комори, а сама – хутчій на вулицю. Стала від воріт стовпці у плоті рахувати. Рахую собі: «Удівець, молодець, удівець, молодець…». Аж чую – хтось іде назустріч Я мерщій заховалася за кущем. Ну думаю, раз не вдалося поворожити, за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його звати. І тільки-но перехожий порівнявся з кущем, що дав мені притулок, я як вискочу та як заверещу: «Дядьку! Як вас звати?» А дядько з переляку аж присів. А потім зуздрівши, що перед ним ще хтось стоїть, як схопиться та як дремене! Скоріше вітру побіг, і дороги не вибирав!..

Дівчина 3. – То, Олено, знак тобі такий. Не знайдеш і в цьому році ти собі пари. Але не хвилюйся, женихів у нас багато, а ти ще молода.

 СОЛОХА: -Гілки з вишні ми поставим і на них все загадаєм:

Як розпустяться листочки – заміж вийде чиясь дочка,

Якщо пустить пагінець – через рік йде під вінець.

А зів’яне – то погано…Але в нас буде все гарно.

Мерщій гілочки беріть і за мною говоріть.

 Усі разом:

-Ух-ух-ух! Втікай з хати злий дух! (3 рази)

Ставлю гілочку вишневу я нині для щастя свого.

Ух-ух-ух! Хай тут буде добрий дух! (3 рази)

Злий дух уступися! Святий Андрію, заступися!

Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі дочекати!

(Махають гілочками навколо себе)

 СОЛОХА:

-У воду гілочки мочайте,

До Різдва тепер чекайте!

(Ставлять у глечик з водою гілочки)

 Дівчина перша:

-Ой, а я у чобітках сьогодні на святі, і знаю, що із ними можна погадати.

Чобіточку мій новенький,

Теплий, гарний, червоненький,

Вкажи халявкою дорогу,

Хто посланий мені від Бога.

Дівчина друга:

- Ходи,  ходи , та не порвися.

Із вулицями розберися.

Й минувши вуличку Івана,

Вкажи на вуличку Степана.

Дівчина третя:

-А я свій поставлю гарненько,

Хай розшукує пару рідненьку!

Дівчина четверта:

-І торік я чобіток кидала,

Та щастя свого не впіймала .

То ж хай тепер оцінять люди,

А може й доля не забуде?

-молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю я буду мати.

Дівчина п`ята:

-Нема чобіт, то що робити?

У мене валянки підшиті!

Поставлю просто навмання,

Нехай долю поганя!

Дівчина шоста:

-Може пощастить цього року?

О, вийду заміж! 

Пісня _______________Котику_______________________

Дівчина 1. Ми зовсім замерзли. Бігали до огорожі хотіли знати чи чоловіки наші будуть бідні чи багаті. Зав’язали очі і кинулись до кілків. Рукою доторкнулась, очі розв’язала. Ото, напасть. Кілок кривий, без кори. Чоловік буде немолодий ,бідний, ще й п’яницею стане.

Дівчина 2. А у мене кілок рівненький, то й чоловік буде стрункий. А у тебе, Катрусе?

Дівчина 3. Грубий, з корою.

Дівчина 2. Це чоловік буде багатий, розумний, нажив вже статки.

СОЛОХА: - А де ж ваші пампушки?

Дівчата:

              1.- Та ось вони, з нами!

              2. Ми раненько вставали

                  З криниці воду брали.

              3. З борошна і води

                  Попекли ці пампушки!

 

Дівчата стають в рядочок і ставлять коло себе пампушки.

 

СОЛОХА: - Готуйте свої пампушки,

                       А я покличу свого Рябчика.

СОЛОХА кличе Рябка. Вбігає хлопчик-собака. Обнюхує пампушки і відвертається.

Собака: - Гав, гав!

                 Нема ніякої біди.

                 Рано вам дівчата

                 Ще заміж іти!

                 Треба вам старанно вчитись,

                 Добре жити і трудитись!

 

Дівчата: - От так біда, не сподобалась собаці пампушка ні одна!

 

Собака бігає по залу і вибігає.

 

Дівчина 6: - Рябко нічого не розуміє, я к сумно хотілось би вже заміж йти.

 

СОЛОХА. Ой, й нагадали ж ви. Сідайте, грійтеся. Да заспівайте веселої.

 

Пісня ________________________Бред Пітт_________________

 

СОЛОХА:

-Дівчатонька, а відгадайте-но загадку:

З квітів його виплітають,

Ним голівки прикрашають,

Щоб дівчиноньку зберіг

Український оберіг.

Усі разом:

-Вінок!

Дівчина перша: Сплели ми із квітів і сонечка вінок.

Мої любі подруженьки, станьмо у танок.

Нехай завжди лунає дівчат веселий сміх,

А наш вінок чарівний єднає в коло всіх!

СОЛОХА:

-Дівчата, віночок прикрашають завжди стрічками. 

Дівчина друга:

-Я прикрашу віночок білою стрічкою – це символ чистоти і вірності.

Дівчинатретя:

-А я -зеленою стрічкою – це символ оновлення та нового життя.

Дівчина четверта:

-Я причеплю оранджеву стрічку – це символ мудрості.

Дівчина п`ята:

-Голуба стрічка – символ мирного неба. Нехай саме таким буде небо над нашою Україною!

Дівчина шоста:

-Зачеплю я золоту стрічку – символ багатства та благополуччя, щоб наша Україна процвітала.

Дівчина перша:

-А я прикрашу наш віночок червоною стрічкою, символом прекрасного почуття, символом кохання, без якого немає життя на Землі.

Прихід хлопців

Дівчина перша:

- А де ж наші хлопці? Може вони зовсім не прийдуть?

Дівчина друга:

- Ой, дівчата, щось за дверима грюкнуло! (Стукіт у двері. Дівчата чепуряться).

Дівчина третя :

-То, мабуть, хлопці бешкетують. (Виходять за двері, заштовхують хлопця).
Дівчина четверта:

- Та це ж Василь! Він хотів двері підперти і віника до стріхи прив’язав!

Дівчина п`ята:

-А давайте його сажею вимажемо!

Парубок:

- Ой, відпустіть мене! Що хочете зроблю!

Дівчина шоста:

- Тоді відгадай  загадку: Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться?
Парубок:

-Коза!
Дівчина перша:

-Добре, а така: стоїть півень над водою з червоною бородою?
Парубок:

- Калина!
Дівчина друга:

-А ще ось : біла, як сорочка, пухнаста, як квочка?
Парубок: (чухає потилицю):

-Не знаю.
Дівчина третя :

- Ех ти, та це ж сніг! (Знову хочуть вимазати його сажею).
Парубок:

-Не карайте мене! Краще відпустіть, а я вам хлопців приведу, повеселимося!

Дівчина четверта:

-Василю,  правду кажеш?
Парубок:

- Їй-богу, не підведу!     (Стукіт і двері)
Хлопець 1-й:

-Добрий вечір, добрим людям!

2-й хлопець:

- Добрий вечір вам, тітонько! 
3-й хлопець:

-Добрий вечір, дівчата! 
4-й хлопець:

-З Калитою золотою, з пресвітлим святом! 
СОЛОХА:

-Спасибі, гості дорогенькі, проходьте в хату. 
(Хлопці вітаються, проходять, викладають на стіл гостинці:  яблука, горіхи, цукерки, пряники.)

СОЛОХА: (запрошує хлопців) -Хоч не знаємо – звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх до хати

Хлопець 5. А чим я не жених? Може, й не гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш . Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до самого сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.

Хлопець 2. Не хоче вона тебе, ти - роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати Петро. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо - невидимо.

Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!

Хлопець 3. Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. А цілуватися я й зараз готовий.

Хлопець 4. Сидів би вже тихо! Спасибі, господине, що впустила в хату.

Хлопець 5. Наші святки ще вчора почались. Оце побешкетували ми звечора добряче.

Хлопець 6. А ми з Юрком розібрали пліт у  дядька Романа ! Жодного кілка вранці не знайде.

Це йому за те, що не пускає Галю на вулицю.

Хлопець 1. А ми зі Степаном ворота Івана Підкови кинули у річку.

Хлопець 2. А ми із Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку! Ото роботи завтра буде, а як він буде лаятись!

Хлопець 3. Та що там сіно! Мій батько розповідав, що, коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові,

за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатись з ним.

Господиня. Герої! Досить. На капості розуму вистачило. А от дівчат розвеселити здатні?

Хлопець 1. Здатні, здатні!

Пісня ________________________Обійму_________________

 

Піднесення калити

 

СОЛОХА: (Заглядає в піч, бере калиту і промовляє)

-От і калита вже спеклася, рум’яна та ясна.

Подивіться, яка гарна, кругла, запашна! Засяяла на всю хату!

На весь світ прекрасна!

Будьте здорові!

З калитою золотою,

З пресвітлим святом Андрія.

Прикрашайте, дівчата, калиту, прикрашайте!

Побажання промовляйте.

Дівчина перша:

-У небо наша калита, у небо,

А ти, сонечко, підіймись

Та на нас подивись.

Ми калиту чіпляємо,

Свою долю-радість закликаємо. (Чіпляють калиту до сволока на стрічку)

 

Хлопець4. Я буду паном Калитинським!

Хлопець 1. Дайте – но, господине, мені коцюбу, я буду паном Коцюбинським!

Дівчина 6. Гей, козаче, а де ж ти своє сідло подів?

Дівчина 1.  Та й батога немає, мабуть, миші з’їли!

Дівчина 2. Та він взагалі не так коня осідлав – голову з хвостом сплутав!

Дівчина 3. Та не поспішай так, бо ще Калиту проскачеш.

(Хлопці кусають калиту під музику. Об’їхавши тричі навколо Калити, хлопець « злазить із коня»,кладе коцюбу  на місце, підходить до пана Калитинського)

Коцюбинський. Здоров, пане Калитинський!

Калитинський.  Здоров, пане Коцюбинський!

Калитинський.  Куди йдеш?

Коцюбинський. Калиту кусати.

Калитинський.  А я буду писати.

Коцюбинський. А я вкушу!

Калитинський.  А я впишу!

Коцюбинський.  Ти писнеш – чи ні,

А я на білому коні,

То й калита – мені!

 

Калитинський.  Ну добре вже, іди кусати!

Хлопець 2.  А тепер я. Їду, їду калиту кусати!

Калитинський.  Звідки ти?

Хлопець 2. Із калити.

Калитинський.  А чого хочеш?

Хлопець 2. Калити.

Калитинський.  А не боїшся чорноти?

Хлопець 2. Не боюся.

Калитинський.  Тоді кусай.

Хлопець 3. Пане, пане, я на коцюбі їду.

Калитинський.  А що везеш?

Хлопець 3. Мішок.

Калитинський.  А що в мішку?

Хлопець 3. Сміх.

Калитинський.  То засмійся.

Хлопець 3. Нема чого сміятися, коли калиту кусати.

Калитинський.  А навіщо тобі калита?

Хлопець 3. Щоб не бути в журбі.

Калитинський.  А я буду сажею писати.

Хлопець 3. А я буду калиту кусати.

Калитинський.  А я писну.

Хлопець 3. А я кусну.

Хлопці. Калита, калита, солодкою була, як ми її з’їли, то до сонця полетіли.

Хлопець 4.  Так, калита на славу вдалася. Хай вона надає нам сили на життя і святкування. Про все славно дбайте, калиту прославляйте,аби наше із вами до кінця було.

Прощання

Хлопець 3:

- Ой мабуть, давайте, люди,

За гостину дякувати будем.

І за те, що гарно приймали

І за те, що гарно частували.

 Дівчина4:

-На доброму святі ми побували,

Сміялись, співали та ще й жартували.

 Хлопець 4: 

-От поволі затихають наші вечорниці. Не забудьте ж ви дороги до нашої світлиці!   Дякую, вам за ігри та  забави  нашого народу.

Ведуча :

-Тепер головне, щоб вони не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле.

Ведучий:

Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

Пісня ________________________Біля Тополі________________

 

 

СОЛОХА. А зараз ми Вас любі наші гості раді частувати вареничками запашними!

Дозустрічі!!!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

1.               Олександр Токар “Що на серці записано”http://otokar.com.ua/464.html
2.               https://naurok.com.ua
3.               Вечорниці. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk. wikipedia.org/wiki.
4.              Іваннікова Л. Вечорниці. А що після них? – Київ, 2008. – 72 с.
5.              Народні звичаї: вечорниці та досвітки на Катерини та Андрія… [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mala/storinka/org.