ЧОРНІ МЕТАЛИ . Методична розробка з дисципліни Обладнання підприємств галузі

 

Лисичанський промислово-технологічний фаховий  коледж

 

 

 

 

 

 

 

ЧОРНІ МЕТАЛИ

методична розробка заняття

з дисципліни

ОК 17 ОБЛАДНАННЯ  ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ

в закладах фахової передвищої освіти

 

 

   

Розробник:

СкибаЮ.С., викладач спеціаліст  Лисичанського промислово-технологічного фахового  коледжу

 

 

 

 

              

              2025

 

 

ВСТУП

Чорні метали відіграють надзвичайно важливу роль у сучасній промисловості, будівництві, машинобудуванні та багатьох інших сферах. До них належать залізо, сталь і чавун – матеріали, що є основою для створення міцних та надійних конструкцій.

Методична розробка заняття Чорні метали виконана у відповідності з методичними рекомендаціями з підготовки та проведення лекційних занять у закладах фахової передвищої освіти. Заняття підготовлено відповідно до робочої і навчальної програми з дисципліни  ОК 17 Обладнання підприємств галузі  спеціальності 133 «Галузеве машинобудування» за освітньо-професійною програмою «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної та нафтогазопереробної промисловості».

У рамках лекції  Чорні метали  ми розглянемо основні властивості чорних металів, їхню класифікацію, способи виробництва та використання в різних галузях промисловості. Особливу увагу приділимо перевагам і недолікам чорних металів, їхній корозійній стійкості та методам захисту від руйнування. Знання, отримані на занятті , допоможуть вам зрозуміти значення чорних металів у сучасному світі, а також сформують базові навички для подальшого вивчення матеріалознавства та технологій обробки металів.

Методична розробка заняття Чорні метали  відповідає теоретичному й методико-практичному розділам навчальної програми, має інноваційний характер, відповідає новітнім технологіям навчання, спрямована на формування фахової компетенції майбутніх фахівців, дисципліна «Обладнання підприємств галузі»  закладає основи розуміння будови, принципів роботи, конструювання, вимог до безпечної експлуатації, механічних розрахунків обладнання, яке використовується на підприємствах галузі та є базою для вивчення технічного обслуговування і ремонту обладнання галузі. 

Методична розробка Чорні метали  може бути рекомендована для викладачів спеціальних дисциплін спеціальності 133 «Галузеве машинобудування» за освітньо-професійною програмою «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної та нафтогазопереробної промисловості» в закладах фахової передвищої освіти в якості як основного, так і навчально-методичного матеріалу.

 

МЕТОДИЧНА    РОЗРОБКА   ЗАНЯТТЯ

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ:

1.Організаційний момент:

1)Привітання

2) Перекличка

3)Перевірка готовності до заняття

2. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності студентів, оголошення теми та цілей заняття.

3.Реалізація теми за планом.

3.1 Лекція за  планом

1.         Загальні вимоги до конструкційних матеріалів які використовуються для машин і апаратів
2.         Стальні зварні апарати

2.1Сталі вуглецеві звичайної якості.

2.2 Сталі конструкційні якісні.

2.3 Сталі леговані.

3 Чавуни.

3.2 Тестування знань

3.3. Завдання на відповідність

3.4.Питання для самоконтролю

4. Підсумок заняття. Оцінювання

5. Домашнє завдання

  ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО МАШИНИ І АПАРАТИ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ОБЛАДНАННЯ

 

ТЕМА: ЧОРНІ МЕТАЛИ

 

План

1Загальні вимоги до конструкційних матеріалів які використовуються для машин і апаратів

2Стальні зварні апарати

1.             Сталі вуглецеві звичайної якості.

2.2 Сталі конструкційні якісні.

2.3 Сталі леговані.

3 Чавуни.

 

1 Загальні вимоги до конструкційних матеріалів які використовуються для машин і апаратів

 

Матеріали, які використовуються для виготовлення машин і апаратів хімічного будування, поставляються металургійною промисловістю у вигляді листового, сортового и фасонного прокату труб, спеціальних наковок та відливок.

Матеріали повинні:

а) бути хімічно та корозійностійкими;

б) мати добру зварюваємість, необхідну міцність та пластичність;

в) допускати холодні та горячу механічну обробку;

г) мати як найменшу вартість та бути недефіцитними.

Всі матеріали, які використовуються для виготовлення обладнання повинні поставлятися із сертифікатами, або пройти випробовування на місті.

Конструкційні матеріали обирають в залежності від температури, тиску та корозійної дії середовища У хімічному машинобудуванні застосовують вуглецеві та леговані сталі, чавуни, кольорові метали та неметалеві матеріали органічного та неорганічного походження.

 

2.         Стальні зварні апарати

Сьогодні широко використовують зварні апарати з вуглецевої та легованої сталі.

Сталь – це сплав заліза з вуглецем, із вмістом вуглецю до 2,14 %. До складу вуглецевих сталей у невеликих кількостях входять також марганець (до 0,8 %), кремній (до 0,4 %). Леговані сталі для поліпшення властивостей вміщують додатково введені елементи (Ni, Cr, Ті, Vта ін.). Вихідними матеріалами для виготовлення сталі є переробний чавун і сталевий брухт (скрап). Для одержання сталі з чавуну потрібно видалити частину вуглецю і шкідливих домішок, перевести їх у шлак або гази.

Сталь, що не містить легуючих елементів (крім вуглецю) називають вуглецевою. Види вуглецевої сталі:

•          з вмістом вуглецю до 0,25 % — низьковуглецева;
•          від 0,25 до 0,6 % — середньо-вуглецева;
•          від 0,6 - 2 % — високовуглецева.

Залежно від способу виготовлення виробу та висунутих до нього вимог вуглецеві конструкційні сталі поділяються на сталі звичайної якості та якісні.

У сталях звичайної якості кількість шкідливих домішок збільшена (сірки -до 0,06 %, фосфору - до 0,08 %). В якісних сталях вміст сірки не повинен перевищувати 0,04 %; фосфору - 0,035-0,040 %.

 

2.1 Сталі вуглецеві звичайної якості

Сталь вуглецева звичайної якості повинна відповідати ДСТУ 2651:2005 «Сталь вуглецева звичайної якості. Марки».

До сталей звичайної якості входять сталі марок Ст0, Ст1, Ст2, Ст3, Ст4, Ст5, Ст6.

Букви Ст означають сталь, а цифри від 0 до 6 - умовний номер марки сталі залежно від хімічного складу і механічних властивостей. З підвищенням номеру марки сталі зростає поріг міцності (σ_в) і текучості (σ_0,2) та знижується пластичність (δ, ψ).

Найпоширеніша сталь Ст3сп має σ_в = 380 - 490 МПа, σ_0,2 = 210 - 250 МПа, δ = 25-22 %, а Ст5сп — σ_в = 500 - 640 МПа, σ_0,2 = 240-280 Мпа, δ = 20-17 %.

Для позначення ступеня розкислення сталі (визначається за вмістом кремнію) після номера ставлять індекси: кп – кипляча (менше 0,07% Si); сп – спокійна (0,12 - 0,03% Si); нс –напівспокійна (0,05 - 0,17% Si), наприклад: Ст3кп, Ст3нс, В Ст3сп тощо.

Залежно від призначення конструкційні вуглецеві сталі звичайної якості поділяють на три групи: А, Б, В.

Сталі групи А. Постачаються з певними регламентованими механічними властивостями. Їх хімічний склад не регламентується. Ці сталі застосовуються в конструкціях, вузли яких не піддаються гарячій обробці — куванням, гарячому штампуванню, термічній обробці тощо. У зв'язку з цим механічні властивості гарячекатаної сталі зберігаються у виробі.

Сталі групи Б. Постачаються з певним регламентованим хімічним складом, без гарантії механічних властивостей. Ці сталі застосовуються у виробах, що піддаються гарячій обробці, технологія якої залежить від їх хімічного складу, а кінцеві механічні властивості визначаються самою обробкою.

Сталі групи В. Постачаються з регламентованими механічними властивостями і хімічним складом. Ці сталі застосовуються для виготовлення зварних конструкцій. Їх зварюваність визначається хімічним складом, а механічні властивості поза зоною зварювання визначені у стані постачання. Такі сталі застосовують для відповідальніших деталей.

Для виготовлення хімічного обладнання використовують вуглецеву сталь звичайної якості, здебільше сталь групи В, наприклад: ВСт3сп, ВСт5пс, ВСт2кп, ВСт3Гпс.

Літера Г після першої цифри — підвищений вміст марганцю (Mn) (служить для підвищення прогартовуваності сталі).

Сталі звичайної якості застосовують для апаратів, що працюють при тиску до 5 МПа, якщо сталь марганцеві (ВСт3Гпс)тиск не обмежується. Якщо сталь кипляча – тиск обмежується до 1,6 МПа.

Вуглецеві сталі звичайної якісті використовуються при температурах, не нижчих (-20) ^оС. Марганцеві сталі — (-70) ^оС. Верхня границя для вуглецевих та марганцевих сталей складає +475^оС.

 

 

2.   Сталі конструкційні якісні

 

Вуглецева якісна конструкційна сталь виробляється згідно з ДСТУ 7809:2015.

Сталі вуглецеві конструкційні якісні маркують цифрами 08, 10, 15, 20,...,85. Цифри вказують середній вміст вуглецю в сотих долях відсотка. Низьковуглецеві сталі 08, 08кп характеризуються низькою міцністю і високою пластичністю. Ці сталі без термічної обробки використовують для малонавантажуваних деталей (прокладки, шайби, капоти тракторів тощо), елементів зварних конструкцій, штампованих виробів тощо.

Сталі 15, 20, 20кп, 25 використовують без термічної обробки або у нормалізованому вигляді. Вони надходять у вигляді прокату, поковок, труб, листів, стрічки та дроту і призначаються для менш відповідальних деталей. Така сталь добре зварюється і використовують для цементованих деталей, що працюють на зношування і не зазнають великих навантажень. З такої сталі виготовляють, наприклад, кулачкові валики, втулки, малонавантажені шестерні, шпинделі, вилки і валики переключення передач та багато інших деталей автотракторного, сільськогосподарського і загального машинобудування.

Середньовуглецеві сталі 30, 35, 40, 45, 50 використовують після нормалізації, поліпшення і поверхневого гартування для самих різноманітних деталей в усіх галузях машинобудування (колінчасті й розподільні вали, шатуни, шестерні, шпинделі, фрикційні диски, штоки, плунжери тощо). Ці сталі в нормалізованому стані, порівняно з низьковуглецевими, мають вищу міцність за нижчої пластичності. Сталі у відпаленому стані досить добре обробляються різанням. Сталі марок 60, 65, 70, 75, 80 і 85 характеризуються вищою міцністю, стійкістю проти спрацювання і пружними властивостями. Використовуються вони після гартування і відпуску, нормалізації і відпуску та поверхневого гартування для деталей, що працюють в умовах тертя та піддаються високим статичним і вібраційним навантаженням. З таких сталей виготовляють пружини і ресори, шпинделі, замкові шайби, прокатні валки тощо.

 Для виготовлення хімічного обладнання використовують якісну вуглецеву сталь наприклад: сталь 20, сталь 45.

Використання якісної конструкційної сталі для виготовлення обладнання по тиску не обмежуються. Температурні обмеження такі ж, як і для вуглецевої сталі звичайної якості.

 2.3 Сталі леговані

 

 При високій температурі, а також при дії кородуючого середовища, для виготовлення обладнання використовують високолеговані сталі.

 Лего́вана сталь або спеціальна сталь — це сталь, в яку додають інші метали з метою надання їй тих чи інших властивостей. Леговані сталі мають особливі властивості. Так, якщо до сталі додати легуючі домішки, таки як хром, нікель, вольфрам, титан та інші, то її називають легованою і вона набуває цінних якостей –підвищується її міцність, твердість, в’язкість тощо.

До легованих сталей зі спеціальними властивостями належать магнітна, корозійностійка, кислотостійка, жароміцна, окалиностійка, стійка до спрацювання, з особливим тепловим розширенням і електроопором тощо.

Головна мета легування переважної більшості сталей — підвищення міцності за рахунок розчинення легуючих елементів у фериті та аустеніті, утворення карбідів та збільшення прогартовуваності. Крім того, легуючі елементи можуть підвищувати стійкість проти корозії, теплостійкість, жаротривкість (окалиностійкість), жароміцність тощо.

Леговані сталі бувають:

- низько - (до 3% легуючих елементів);

-  середньо - ( від 3 до 10% легуючих елементів);

- високолеговані (понад 10% легуючих елементів).

Хімічний склад легованих сталей є основою для їх маркування літерно –цифровою системою. Літерами позначають легуючи елементи. Згідно ГОСТу прийнято таки позначення: Х – хром, М – молібден, А – азот, Н – нікель, Ф – ванадій, Г – марганець, Ю – алюміній, С – силіцій, Д – мідь, Т – титан, К – кобальт, В – вольфрам, Р – бор.

Цифри, що стоять на початку марки, означають середній вміст вуглецю в сотих частках відсотка, якщо попереду стоять дві цифри; в десятих частках відсотка, якщо попереду стоїть одна цифра. Якщо попереду марки немає цифри, то кількість вуглецю у ній 1 % і більше. Цифри, що стоять після літер – середній вміст відповідних легуючих елементів у відсотках. Якщо цифра за буквою відсутня, вміст цього елементу менш 1%. Буква А на кінці маркування позначає, що дана сталь належить до високоякісних, буква Ш — до особливовисокоякісних.

 Наприклад: 12ХН3А – середньолегована конструкційна сталь, високоякісна, містить 0,12 % С, Cr менше 1%, Ni приблизно 3%.

30ХГС-Ш - низколегована конструкційна сталь, особливовисокоякісна, містіть 0,30% С, хрому менш 1%, марганцю менш 1%, силіцію менш 1%.

ХГС – низколегована інструментальна сталь, якісна, містить більше 1 % С, хрому менш 1%, марганцю менш 1%, силіцію менш 1%.

Леговані сталі використовують при високих температурах разом з корозійним середовищем.

При температурах до 600^оС використовують хромисті стали типу: 15Х5М, 12ХМ при вищих температурах більш стійкі леговані сталі з підвищеним складом нікелю: 10Х17Н13М2Т, 08Х17Н13М2Т.

Найбільш поширенні леговані сталі 12Х18Н10Т та 08Х18Н10Т. Вони мають знижений склад вуглецю, що дає високу хімічну стійкість, але температурний інтервал від -253 ^оС до +600 ^оС. У зв’язку с дефіцитністю нікелю широке використання мають стали 08Х22Н6Т та 12Х21Н5Т які добре поводять себе у тому ж інтервалі, температур у малоагресивних середовищах. Ще більш корозійностійкі хромонікелємолібденові сталі 10Х17Н13М2Т та 10Х17Н13М3Т, при цьому вони витримують температури, вищі за 700^оС.

Хромисті сталі корозійно- та термостійкі, тому їх використовують у невідповідальних вузлах. При особо важких умовах роботи використовують леговані сталі та сплави зі складним вмістом легованих домішок. Наприклад, 03ХН28М2Т - сірчана кислота любої концентрації, нікель-молібденовий сплав Н70МФ (халстелой)- в багатьох агресивних середовищах, у тому числі у гарячої соляній кислоті.

Гарну економію маємо, якщо використовуємо біметал: товстий шар з вуглецевої сталі та тонкий «плакірующий» шар з легованої сталі. Товщину основного шару обирають за умовами міцності, товщину плакіруючого шару – не менше 2 мм. Максимальна температура для біметалу + 450 ^оС.

 

3.         Чавуни

 

Завдяки поєднанню хороших ливарних і механічних властивостей, а також відносній дешевизні чавуни набули широкого застосування у виробництві зливків складної форми. Чавун виробляють у доменних печах розплавленням шихти, яка складається із залізної руди, палива та флюсів. Чавун — це залізовуглецевий сплав, який складається із заліза (до 92%) і вуглецю (2,14 - 5 %), домішок силіцію до 4,3%, мангану до 2%, сірки до 0,07% і фосфору до 1,2 %.

Маркування чавунів здійснюють поєднанням відповідних літер і цифрових позначень. Літери означають: Ч - чавун; С - сірий; К - ковкий; В - високоміцний. Цифрами позначають механічні властивості. У марках сірого чавуну дві цифри після літер вказують на поріг міцності при розтягуванні. Наприклад: 20СЧ 18 - сірий чавун з порогом міцності при розтягуванні 180 МПа. Високоміцні та ковкі чавуни маркують літерами відповідно ВЧ і КЧ. Перші дві цифри означають поріг міцності при розтягуванні, а другі дві -відносне видовження в ковкому чавуні. Наприклад: ВЧ 60-2 -високоміцний чавун, Ϭв= 600 Мпа, δ=2 %; КЧ 35-10 -ковкий чавун, Ϭв= 350 МПа, δ=10 %.

Чавунні апарати мають більшу товщину стінок у порівнянні із стальними, тому корозійна стійкість цих апаратів вища. Чавун погано зварюється, апарати виготовляють литтям, це складніше, ніж стальні апарати, які легко зварюються. Тому чавунні апарати застосовують рідше. Звичайно із чавунів роблять ємкісні апарати із мішалками та виготовляють деякі прилади: сальники, рушії, трубопровідну арматуру, мішалки.

Рекомендована товщина стінок чавунних апаратів до-50-60 мм, тому що при збільшені товщини міцність знижується.

Чавунові апарати розраховані на тиск не більше 0,8 МПа при температурі до 250 ^оС.

Разом з сірим чавуном для хімічної апаратури застосовують леговані чавуни, що мають підвищену хімічну стійкість та жароміцність. Наприклад, нікелеві чавуни СЧЩ-1, СЧЩ-2 із вмістом нікелю до 1 % застосовують для роботи з лугами при збільшених температурах, хромисті чавуни (30 % Cr) — для роботи із розчинами азотної, фосфорної та оцтової кислот, кременисті чавуни - для сірчаної, азотної та соляної кислот. Недолік кременистих чавунів – крихкість, чутливість до перепаду температур.

 

2.ТЕСТУВАННЯ ЗНАНЬ  З ТЕМИ

1. До чорних металів належить:

• а) Мідь
• б) Алюміній
• в) Залізо
• г) Свинець

2. Основний компонент чавуну – це:

• а) Залізо та мідь
• б) Залізо та вуглець
• в) Залізо та кремній
• г) Залізо та алюміній

3. Який метал має феромагнітні властивості?

• а) Алюміній
• б) Мідь
• в) Залізо
• г) Олово

4. В якій формі вуглець міститься в сірому чавуні?

• а) Графіт
• б) Цементит
• в) Карбід титану
• г) Вільний вуглець

5. Що робить хром у складі легованої сталі?

• а) Підвищує твердість і корозійну стійкість
• б) Робить сталь пластичною
• в) Зменшує електропровідність
• г) Покращує ковкість

6. Який вид сталі використовується для виготовлення ріжучого інструменту?

• а) Низьковуглецева
• б) Високовуглецева
• в) Нержавіюча
• г) Магнітна

7. Який компонент підвищує міцність сталі?

• а) Кремній
• б) Марганець
• в) Фосфор
• г) Свинець

8. Що відбувається при збільшенні вмісту вуглецю в сталі?

• а) Вона стає м’якшою
• б) Вона стає твердішою
• в) Вона стає менш міцною
• г) Вона стає легкоплавкою

9. Яка руда є основним джерелом заліза?

• а) Галіт
• б) Гематит
• в) Кальцит
• г) Боксит

10. Який процес використовується для видалення домішок із рідкого чавуну при виробництві сталі?

• а) Виплавка
• б) Конвертерне продування
• в) Відпал
• г) Гартування

 3.ЗАВДАННЯ НА ВІДПОВІДНІСТЬ

Завдання: Встановіть відповідність між термінами та їх визначеннями.

Терміни	Визначення
1. Чавун	A. Сплав заліза з вуглецем (до 2,14%), який має високу міцність і пластичність.
2. Сталь	B. Сплав заліза з вуглецем (понад 2,14%), який має крихку структуру.
3. Гематит	C. Основна залізна руда, що містить Fe₂O₃.
4. Легована сталь	D. Сталь, до складу якої додають хром, нікель або інші елементи для покращення властивостей.
5. Білий чавун	E. Чавун, у якому вуглець міститься у вигляді цементиту, що робить його дуже твердим.
6. Сірий чавун	F. Чавун, у якому вуглець міститься у вигляді графіту, що надає йому кращої оброблюваності.
7. Високовуглецева сталь	G. Сталь, що містить більше 0,6% вуглецю і має високу твердість.
8. Низьковуглецева сталь	H. Сталь, що містить менше 0,25% вуглецю і добре піддається зварюванню.
9. Феросплави	I. Сплави заліза з марганцем, хромом або іншими елементами, що використовуються для виробництва сталі.
10. Конвертерне продування	J. Метод очищення рідкого чавуну від домішок шляхом подачі кисню.

 

 

*Правильні відповіді для завдання на відповідність:

Терміни	Визначення	Правильна відповідь
1. Чавун	B. Сплав заліза з вуглецем (понад 2,14%), який має крихку структуру.	1 - B
2. Сталь	A. Сплав заліза з вуглецем (до 2,14%), який має високу міцність і пластичність.	2 - A
3. Гематит	C. Основна залізна руда, що містить Fe₂O₃.	3 - C
4. Легована сталь	D. Сталь, до складу якої додають хром, нікель або інші елементи для покращення властивостей.	4 - D
5. Білий чавун	E. Чавун, у якому вуглець міститься у вигляді цементиту, що робить його дуже твердим.	5 - E
6. Сірий чавун	F. Чавун, у якому вуглець міститься у вигляді графіту, що надає йому кращої оброблюваності.	6 - F
7. Високовуглецева сталь	G. Сталь, що містить більше 0,6% вуглецю і має високу твердість.	7 - G
8. Низьковуглецева сталь	H. Сталь, що містить менше 0,25% вуглецю і добре піддається зварюванню.	8 - H
9. Феросплави	I. Сплави заліза з марганцем, хромом або іншими елементами, що використовуються для виробництва сталі.	9 - I
10. Конвертерне продування	J. Метод очищення рідкого чавуну від домішок шляхом подачі кисню.	10 - J

 

 

 

4.         ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО ТЕМИ

  Яка основна різниця між чавуном і сталлю за вмістом вуглецю?

  Які властивості надає хром легованій сталі?

  Яка роль марганцю в виробництві сталі?

  Чим відрізняється білий чавун від сірого чавуну за структурою і властивостями?

  Як процес конвертерного продування допомагає покращити якість сталі?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Чорні метали, зокрема залізо та його сплави (чавун і сталь), є основою для багатьох галузей промисловості завдяки своїм унікальним властивостям, таким як міцність, зносостійкість і пластичність. Чавун, завдяки високому вмісту вуглецю, має високу твердість, але обмежену оброблюваність, тоді як сталь, в залежності від вмісту вуглецю та легуючих елементів, може мати різні механічні властивості: від м’якої до надзвичайно твердої.

Процеси виробництва чорних металів, такі як виплавка, конвертерне продування та легування, дозволяють досягти потрібних властивостей матеріалу для конкретних застосувань. Використання різних видів сталі, таких як високолегована, низьковуглецева або високолегована сталь, забезпечує широкі можливості в машинобудуванні, будівництві, автомобілебудуванні та інших сферах.

Чорні метали є важливою складовою частиною сучасної промисловості, і розуміння їх властивостей та застосування є основою для ефективного використання цих матеріалів у виробництві та технічному прогресі.

Методична розробка  заняття з дисципліни Обладнання підприємств галузі за темою Чорні метали може бути рекомендована для викладачів спеціальних дисциплін спеціальності 133 «Галузеве машинобудування» за освітньо-професійною програмою «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної та нафтогазопереробної промисловості». в закладах фахової передвищої освіти в якості як основного, так і навчально-методичного  матеріалу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барвін О.І., Гєнкіна І.М., Іванченко В.В., Тараненко Г.В., Штонда Ю.М.  Конструювання  і  розрахунок  сталевих  зварних  посудин  та  апаратів. Обичайки та днища: навч. посібник. –  Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту імені Володимира Даля, 2005. – 310 с.
2. Барвін О.І., Гєнкіна І.М., Іванченко В.В., Тараненко Г.В., Штонда Ю.М.  Конструювання і розрахунок сталевих зварних посудин та апаратів.  Фланцеві  з'єднання.  –  Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту імені Володимира Даля, 2007. – 306 с.
3. Василенко С.М., Шутюк В.В. Теплообмінні апарати. Основи розрахунку та вибору. - К.: УДУХТ, 2017- 36 с.
4. Варгов А.П. Теплобміні процеси та обладнання хімічних та газонафтопереробних виробництв: навч. посібник - К.: Патерик, 2016. - 262с.
5. Мікульонок І. О. Виготовлення, монтаж та експлуатація обладнання хімічних виробництв. – К. : НТУУ«КПІ», 2019. – 419 c.
6. Мікульонок І. О. Технологія виготовлення обладнання хімічних виробництв. — К. : ІЗМН, 2020. — 282 с.
7. Склабінський В.І., Артюхов А.Є., Ляпощенко О.О., Шостаківський І.І.. Обладнання газо- та нафтопереробних виробництв - Суми: СумДУ, 2017. - 343 с.
8. Барсков.Д.М. Машины и аппараты резинового производства. М.:Химия, 2022.- 598с.
9. Генкин А.Э. Оборудование химических заводов. М.: Высшая школа 2000.- 324с.
10. Карпов В.Н. Оборудование предприятий резиновой промышленности. М.: Химия, 2023.-398.