Ми славні нащадки козаків

Тема: МИ – СЛАВНІ НАЩАДКИ КОЗАКІВ

 

Мета: поглибити знання учнів про історію Запорозької Січі, побут, звичаї і обряди запорожців; розвивати мислення, інтерес до славної історії України; виховувати любов до рідного краю, почуття патріотизму.

 

Обладнання: презентація «Історія Запорозької Січі», комп’ютер, дошка, проектор

 

Форма проведення: уявна подорож

 

ЗМІСТ ЗАХОДУ

 

(Захід проводиться у вигляді уявної подорожі)

Вступне слово вчителя. Улюблена Богом перлина Для всіх українців одна Козацька моя Україна Хлібів золотих сторона Негодами лютими бита Віками ти йшла до мети Тобі в небі зорею світити І волю і долю знайти

 

Вчитель. І зупинка Історія Козаччини

 

Ведучий. Історія кожного народу має свою історію. Нашу історію неможливо уявити без козаків.

 

Пісня «Ой там на горі Січ іде»

 

Вчитель. Сьогодні ми проведемо уявну подорож у минуле нашого народу – на Січ, на острів Хортицю – осередок козацтва на Дністрі.

– А хто такі козаки? Що означає це слово? (Вільні люди)

 

Учень 1..  Козак — вільний воїн, представник військового стану 15 — 20 століття. Козак — вільний воїн, східноєвропейський найманець, представник військового стану 15 — 20 століття. Слово "козак" має тюркське походження. Так називали вільних людей, які нікому не підкорялися й ні від кого не залежали. В Україні перші козаки з'явилися в останній чверті XV століття. Як правило, козаками ставали селяни-втікачі, кількість яких збільшувалася у міру розповсюдження і зміцнення кріпацтва. Проте серед козаків можна було зустріти представників усіх станів і верств населення. Часто це були просто рішучі, сміливі люди, які шукали пригод і бажали поправити своє матеріальне положення. Не підкоряючись ніякій владі, козаки були змушені велику частину часу проводити на незаселених територіях, йдучи все далі до Дикого поля. Основним заняттям козаків була ратна справа, хоча часом вони займалися полюванням, рибним ловом і скотарством, головним чином, розведенням коней.
      У 1552 - 1554 рр. канівський староста Дмитро Вишневецький ("Байда") зібрав значний козацький загін і побудував за дніпровськими порогами на острові Мала Хортиця добре укріплений форт. Так був покладений початок Запорізької Січі - колиски і центру українського козацтва.
       Учень 2.   Козаки були дуже відважними і не боялись смерті тому на голові залишали лише чуба – який попереджував ворога, що козак не боїться загинути в бою…

Серед козаків були – характерники це люди які володіли надзвичайними здібностями. Найвідомішим характерником був Іван Сірко, який наганяв страх на ворогів. Про нього навіть склали прислів’я:

«Як козак саблею блисне то москаль в штани дрисне!»

Козаки жили на Січі. Січ – це дерев’яний замок який оточував глибокий рів і височезний вал, з дозорними баштами і бійницями для гармат, дерев’яний частокіл – все це говорило про те, що тут живуть лицарі. Посередні Січі знаходився Майдан для навчання військової вправи. Також Козаки на ньому голосували за Гетьмана і карали тих хто порушив закони запорізьких козаків. Посередині майдану стоїть церква Покрови Пресвятої Богородиці – заступниці усього козацтва. За пияцтво на Січі  козака прив’язували до стовпа, під яким  лежала в’язанка довгих хворостин, і хто з козаків не проходив поряд, бив три рази бідолаху по спині. І не дай тобі Боже, щось вкрасти у товариша свого! За це на Січі карали на смерть.

За пияцтво на Січі  козака прив’язували до стовпа, під яким  лежала в’язанка довгих хворостин, і хто з козаків не проходив поряд, бив три рази бідолаху по спині. І не дай тобі Боже, щось вкрасти у товариша свого! За це на Січі карали на смерть.

 

Учень 3.Оселедець, вуса, кінь…
На Січі він не один.
Козаками хлопці звались,
У бою всі згуртувались.
Запорізька Січ – їх дім.
Не страшний ні бій, ні грім.

 Запорізький козак
Що би хто не звелів,
що би хто не казав, 
я сьогодні таки
запорізький козак.

Хоч не сіється вус,
Хоч на зріст я малий – 
українські шляхи
в Січ мене завели.

В мене коник баский,
в мене шабля – лиха.
Ворог схоче прийти – 
бережеться нехай! 

Що для мене орда?
Що для мене москаль?
Од козацьких атак
хто, скажіть, не тікав?

У вогні не горів,
у воді не тонув,
Я здолав у борні
смерть свою не одну.

В когось є далина
і своя сторона,
а для мене лишень
Україна одна.

 

Учитель. Наступна зупинка «Січ – мати»

 

Учень 4. На долю козаків  випала велика і важка місія – боронити рідну землю від турків і татар, приймаючи на себе перші удари нападників. Тому вони будували укріплені місця, де зберігали запаси їжі, зброю, де пересиджували небезпечні часи навіть невійськові люди. Більшість таких укріплень були за дніпровськими порогами, на островах серед лози й очерету, куди не могли прорватися нападники. Згодом тут виникла головна фортеця – Січ. Січ дістала свою назву від давньокиївського способу спорудження фортець шляхом засік – частоколів із загострених паль. Оскільки фортеця виникла за порогами, тому й стала називатися Запорозька Січ. Їй судилося протягом 16-18 століть відігравати вирішальну роль  у долі України.

 

Учень 5.. В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари,
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки скликають раду :
- Не буде ворогу пощади !
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.

 

Пісня «Ой на горі та женці жнуть»

 Ой на горі та женці жнуть,

 А попід горою,

Яром-долиною

Козаки йдуть.

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Козаки йдуть.

 

Попереду Дорошенко

Веде своє військо,

Військо запорізьке,

Хорошенько.

Гей, долиною, Гей, широкою,

Хорошенько.

 

А позаду Сагайдачний,

Що проміняв жінку

На тютюн та люльку,

Необачний.

Гей, долиною,

 Гей, широкою,

Необачний.

 

«Гей, вернися, Сагайдачний,

 Візьми свою жінку,

 Віддай тютюн-люльку,

 Необачний!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

Необачний!"

"Мені з жінкою не возиться,

 А тютюн та люлька

 Козаку в дорозі

Знадобиться!

 Гей, долиною,

Гей, широкою,

Знадобиться.

 

Гей, хто в лісі, озовися!

Та викрешем вогню,

Та закурим люльку,

Не журися!

Гей, долиною,

Гей, широкою,

 Не журися!"

 

Учитель. Наступна зупинка «Як ставали козаками»

 

Учень 6 . Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти нелегку школу навчання. Треба було всього лише дістатися до Січі, там показати себе православним християнином і присягнути на вірність товариству. Насправді ж прийом у запорозькі козаки був складним іспитом, який витримували не всі. Багато хто з тих, що прибували на Січ, справжніми січовиками так і не ставали, а оселялися де–небудь на землях Війська Запорозького по зимівниках і хуторах, поповнюючи лави звичайних поселенців — «гніздюків», «бабіїв» і «гречкосіїв», як їх трохи зневажливо називали січовики–воїни. Тому новачок, незалежно вiд вiку, приймався спочатку в молодики. Молодик 7 рокiв учився фехтувати, влучно стрiляти, реп'яхом на конi сидiти, виконувати бойовий гопак (або його ще називали сiчев'юн).   Гопак колись був не танцем, а рiзновидом бойового мистецтва, що полягав у вмiннi вести бiй найперше ногами з багатьма суперниками. Наприкiнцi навчання кожен мусив узяти участь у морському походi на Туреччину, виконуючи  обов'язки зброєносця.I лише тодi кандидат у козаки допускався до iспиту на звання запорожця.Такий iспит мав напiвжартiвливий характер. Учень 7. Спочатку юнак мав з'ïсти миску дуже наперченого борщу i випити кварту (2 пляшки) горiлки. Опiсля пройти по колодi і не впасти у воду. Наступне випробування – подолати всi пороги, пливучи човном по Днiпру проти течiï. На завершення молодик, осiдлавши необ'ïждженого коня задом наперед, без сiдла й вуздечки мав проскакати по степу й благополучно повернутися. Перевiряли новачка й на такi якостi, як кмiтливiсть, товариськiсть, умiння не розгублюватись у складних ситуацiях.
       Загалом же навчання в козацьких школах тривало досить довго, i навчання було всебiчним: козак повинен був не тiльки бути неперевершеним воïном, але так само знати грамоту, основи астрономiï, медицини. Тож козаком бути це почесно, але стати ним надзвичайно складно.

 

 

Козацькі забави

1.  «Хто швидше одягне вишиванку  та підпережеться поясом».
2. «Хто перетягне канат»

3.«Хто швидше з’їсть миску каші»

 

 

Учень 8.

ГОПАЧОК
Гоп-гоп, гопачок, 
Затанцює козачок! 
Танець хвацький, 
Дуже вправний, 
І веселий, і забавний. 
На дозвіллі і в поході. 
Козаку стає в пригоді. 
Та не тільки це танок, 
А й військовий ще урок. 
Це мистецтво звуть отак: 
Славний бойовий гопак. 

 

Танець «Гопак»

 

Вчитель. Зупинка «Козацька кухня»

       – Що ж їли козаки?

 Учень 9. Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних зернових: соломаха, тетеря, щерба, братко. Також часто готувалися й кулеші. Однією з особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного хліба, адже борошна не завжди було в достатній кількості. Крім того, випікання хліба вимагало великої кількості людей, значних витрат праці й часу. Основою козацького раціону були різноманітні юшки. Картопля ж з’явилася в раціоні українців набагато пізніше.

        Рибу з юшки найчастіше діставали й їли окремо, з овочами. Якщо умови були не похідні, і була можливість спокійно пообідати, то рибу, як правило, подавали «на стяблі», тобто на дерев’яній таці з бортиками, щоб юшка не стікала. У юшку іноді додавали товчений часник і нею поливали рибу зверху. Такий рибний соус називався cаламур.                                                                                       Із Запорозької Січі до сучасної української кухні прийшла смачна козацька юшка – куліш. Сало, пшоно, картопля – основні інгредієнти страви, хоча до ХІХ ст. картоплю не додавали. Зазвичай це смачне козацьке частування готували на відкритому багатті, тому ця  страва має ще одну назву – польова каша. М’ясо було суттєвим додатком до раціону харчування козаків як влітку, так і взимку. Харчові запаси козаки поповнювали постійно. Особливо старалися ті, котрі мешкали в зимівниках. Їхнім головним завданням було постачання козацтву різних харчів – починаючи від м’яса, борошна, сала, круп і закінчуючи овочами та фруктами. Однак м’ясні страви були більше святковими, ніж повсякденними. Якщо ж козаки, крім звичайної їжі, хотіли поласувати м’ясом, дичиною, рибою, варениками, сирниками, гречаними галушками з часником чи ще чимось подібним, то складали для цього артіль, збирали гроші, купували на них продовольство і передавали його курінному кухареві.

Учень 10. Загальновідомою козацькою м’ясною стравою є свиняча голова з хріном.   Кожен козак мав при собі дерев’яну ложку, без якої він не міг ходити, «не заживши слави недбалого й невиправного пастуха». Кожен козак носив ремінний пояс, а через плече навішувався ремінний гаман. У гамані зберігались кресало, кремінь і трут. До поясу ж були прив’язані швайка і ложечник. За допомогою швайки лагодили кінську збрую, а в ложечнику зберігалась дерев’яна ложка. а вечерю запорожцям, як писав Д.І. Яворницький, часто подавали гречані галушки.     У запорожців, як і скрізь на українських землях, дуже шанували варенуху з горілки, прянощів, меду та фруктів, зварену в печі. Пригощання варенухою вважалося до певної міри виявом дружби і поваги до дорогого гостя. Спотикач, медовуха, пиво угорське й кримське, волоське вино «лилися рікою». Та це було тільки в мирні дні. Вживання спиртних напоїв під час походів у запорожців суворо заборонялось. Порушників цього закону карали на смерть. На морі ж того, хто вживав спиртне, викидали за борт чайки. 

Вчитель.   Зупинка  «Як одягалися козаки»

 

Учень 11.  Основний о́дяг запорозьких козакі́в — сорочки, шаровари, шапки та жупани. Похідним одягом козаків були дві пари шароварів, сорочка, кафтан з грубого сукна, шапка та свита з кобеняком. У мирний час запорожці одягались доволі багато.  Сорочка з шовковими застіжками, шаровари, червоні чоботи. Поверх сорочки одягали кафтан, який міг бути шовковим, парчевим або суконним. Кафтан підперезували шовковим пасом — широким шовковим поясом. Поверх кафтана накидали свиту, завжди суконну з розрізаними рукавами, які, як правило, защіпались один на другий і закладались ззаду під кобеняк, який вдягали під час дощу або негоди. На голові запорожці носили брилі або гострокінечну хутряну шапку або кобур — суконну червону шапку з бобровою опушкою. На кафтан, через праве плече вішався на перев'язі самопал. А за поясом, на ланцюжках два пістолети і ніж замість кинджала. Шаблю в мирний час носили рідко, хіба тільки на раду. Тоді ж надівали поверх кафтана — сталеву сітку (сітку-кольчугу). Бороди та голову голили, залишаючи пасмо волосся в вигляді коси, яке закручували за ліве вухо три-чотири рази. Важкою образою було взяти запорожця за чуприну — вона була для нього священною^[.

 

Учень 12.

Запорізький козак
Що би хто не звелів,
що би хто не казав, 
я сьогодні таки
запорізький козак.

Хоч не сіється вус,
Хоч на зріст я малий – 
українські шляхи
в Січ мене завели.

В мене коник баский,
в мене шабля – лиха.
Ворог схоче прийти – 
бережеться нехай! 

В мене спис – до зорі,
В мене пісня дзвінка.
Я із славних отих
кошового Сірка.

Що для мене орда?
Що для мене москаль?
Од козацьких атак
хто, скажіть, не тікав?

У вогні не горів,
у воді не тонув,
Я здолав у борні
смерть свою не одну.

Сивий степ – з-під копит,
а з-під весел – моря.
Над моїм знаменом – 
Мономаха зоря.

В когось є далина
і своя сторона,
а для мене лишень
Україна одна.

 

Вікторина

1. Коли ми святкуємо традиційне козацьке свято Покрову Пресвятої Богородиці? (14 жовтня)
2. Яку назву мала козацька держава, створена за дніпровськими порогами (скелями)? (Запорізька Січ)
3. Голова козацького уряду. (Гетьман)
4. Що було найважливішою ознакою влади гетьмана? (Булава)
5. Яким морем плавали козаки бити турків? (Чорним)
6. Яка річка була дуже важливою для козаків? (Дніпро)
7. Як називали козаки свої човни? (Чайки)
8. Найвідоміша козацька страва. (Куліш)
9.  З якої крупи варився куліш? (Із пшона)
10.  Як називалися козацькі штани? (Шаровари)
11.  Як називалося довге пасмо волосся – зачіска козака? (Оселедець)
12.  І вірний товариш козака, і його транспортний засіб. (Кінь)
13.  Співці, які супроводжували козаків у походах. (Кобзарі)
14. Яке місто на Черкащині було гетьманською столицею? (Чигирин)
15.  Яке місце в нашому селі є символом його славного козацького минулого? (Пам’ятник Богдану Хмельницькому в центрі)
16.  Що написано на шаблі? (Через шаблю маємо право)
17. Продовжіть прислів’я: «Козацькому роду…» (Нема переводу)
18. Продовжіть прислів’я: «Терпи, козаче,…» (Отаманом будеш)
19. Продовжіть прислів’я: «За рідний край  …» (Життя віддай)

Вчитель. Наша подорож завершилась. Ось вона – Січ – гніздо нашої вольниці, нашої історії, слави, пам’яті. Наша пам’ять про славне минуле має підкріплюватись добрими справами, успішним навчання. Ми маємо бути достойними тих славних лицарів, запорозьких козаків, оборонців рідної землі.

 

Учень.  Ось і закінчилося свято,

Хотілося б вам усім побажати

Добра і злагоди, й краси,

Щоб для України ви росли.

 

Учень.  Хай вам щастить завжди й у всьому,

Не піддавайте серце злому.

Хай Бог нам усім допомагає

І рідний край оберігає!

 

 

 

 

                                         Підготувала класний керівник 5 класу

Кремінська     Леся Леонтіївна