Нова освітня технологія бриколаж«Розвиваємо креативність молодших школярів за допомогою простих підручних матеріалів»

 Нова освітня технологія бриколах «Розвиваємо креативність молодших школярів за допомогою простих підручних матеріалів»

Бриколаж — досить нова освітня технологія. Але спочатку цей термін прижився в багатьох сферах мистецтва та науки. Бриколаж (від фр. Bricolage) дослівно перекладається як «саморобне», «hand made». Створення чогось принципово нового з підручних матеріалів, які зазвичай мають інше спрямування, тобто нове з наявного старого.

Основа технології — повторне використання об’єктів (брати те, що під рукою, і використовувати в іншій якості). Приміром, у музиці такий процес відбувається, коли грають на ложках, пляшках з водою або пилках. В образотворчому мистецтві яскравий приклад — колажі з відомих елементів картин або з фотографічних зображень

Найпростіше, що спадає на думку, — це створення різноманітних виробів на уроках дизайн і технології. Квіти з кришок та поліетиленових пакетів, звірятка та вазочки з пластикових пляшок, абажур з одноразових ложок та виделок, ялинкові іграшки зі старих ламп — це досить поширені ідеї. Навчати дітей таким саморобкам — модно та співзвучно екологічному мисленню (адже для роботи береться те, що стало би сміттям).

Існують два основних принципи бриколажа:

1.Брати те, що під рукою - використовувати в іншій якості

Перш за все, в цьому випадку можна навчитися бачити те, чого ми не бачимо на перший погляд. Такі прийоми гарні для формування когнітивних умінь (пошук і структурування інформації), розвитку креативності, нестандартного мислення. Є навіть спеціальний прийом для розвитку навичок такого мислення - метод фокальних об'єктів, коли на «ігрове поле» навмисно вкидається «дивний об'єкт», виділяються його властивості та якості, які можна використовувати на інших об'єктах і в іншій якості.

2. Створювати нове з наявного старого

Це так званий принцип повторного використання об'єкта, який одержує сьогодні поширення там, де вже реалізуються ідеї мережевої взаємодії і навчальних спільнот. Якщо у спільноти (класу, групи) є місце, доступне для всіх учасників, в якому публікуються і зберігаються продукти навчальної та педагогічної діяльності. Цей принцип досить широко поширений.

Наприклад:

 Висновок даної роботи є те, що освітня технологія бриколаж може бути використана на будь-якому шкільному предметі та для будь-якого віку. Це цікавий метод закріплення матеріалу із використанням групових форм роботи, що сприяє розвитку творчого потенціалу як учнів, так і вчителів.

Є ще один цікавий ефект: підручні матеріали — не очікувані на уроці предмети. Це підвищує цікавість учнів до теми та розвиває в них нестандартне мислення.

 По-перше, пошук варіантів застосування предметів не за призначенням — сама по собі гарна вправа на креативність.

По-друге, «дивний об’єкт» — це так званий фокальний об’єкт, який змушує по-новому глянути на звичні речі. Так, письменники, якщо відчувають творчу кризу, намагаються прив’язати до теми твору перший-ліпший побутовий предмет. І це приносить нові ідеї. Тож не дивно, що звичні підручники та зошити значно менше розбурхують уяву дитини, ніж реальний предмет «з іншої території».

 Прикладом бриколажу є старий австралійський мультфільм «80 днів довкола світу». Там головний герой на початку кожної серії брав із собою в мандри на перший погляд непотрібні та ніяк не пов’язані між собою побутові речі. Наприклад, під час подорожі до Єгипту він захопив свічку, килим, дротики, присоску і тесак. Коли герої залишилися без засобів пересування, зробити пліт допоміг тесак. Решта предметів дала змогу пройти випробування — лабіринт. Із присоскою вони акуратно вийняли дзеркало, за яким був вихід у дзеркальній залі, закріплений дротиками килим дав змогу піднятися по системі валиків, що оберталися, а коливання полум’я свічки показало, за якими дверима починається вулиця. А ось ворог головного героя з його коронним зверненням до самого себе «Чи є у Вас план, містере Фіксе?» — типовий «планувальник», а не бриколер.

Принцип несподіваного застосування речі привертав до цього мультфільму увагу не одного покоління юних глядачів з різних країн.

 Найсучасніше  застосування  технології бракилажу -інформаційні продукти. Дітей навчаємо ми  критично аналізувати та переробляти тексти, презентації, реферати, GIF-анімації, ілюстрації, фотографії, інфографіку, відеоролики.  Виокремлюємо два основні варіанти такої роботи.

Перший — робота з «несуцільними» текстами, яка починається з дослідження отриманих зразків. Замість суцільного — кількох абзаців, де послідовно викладаються думки, діти отримують квитки на різні заходи, етикетки, інструкції з використання побутових приладів. Як не дивно, такі завдання є навіть у деяких тестах PISA.

З етикетками роботи не менше. Якщо назва продукту — «Ананасова радість», а на упаковці — соковиті плоди, учні не помічають, що в переліку інгредієнтів немає цього фрукта, а сам лише ароматизатор. Така типова довірливість учнів не притаманна людині з розвиненим критичним мисленням.

У квитках на екскурсії, вистави, концерти чимало корисної та важливої інформації подано дрібним шрифтом, а дата, вартість і місце акції надруковані збоку чи на зворотному боці. Учні привчаються здійснювати комплексний пошук і після дослідження взірця вже без нього заповнювати таблиці: наприклад, що дозволено і заборонено під час конкретної екскурсії. Ще одна ефективна вправа — після аналізу квитків заповнювати тести щодо цієї інформації з кількома варіантами відповідей. За допомогою такої роботи прищеплюємо навички аналізу та синтезу, вдумливе читання, інтерпретацію неадаптованих текстів, критичне сприйняття суперечливої інформації.

Другий варіант бриколажної роботи — створити нове зі старих інфопродуктів. Це нагадує калейдоскоп. Учні вчаться використовувати, переробляти під свої потреби зображення та GIF-анімації, компонувати вже готові реферати та нарізку з готового відео. Тексти пропонують осучаснювати: частину інформації презентувати у формі схем, таблиць, діаграм, додавати аудіовізуальний ряд.

Улюблені вправи школярів — створювати власні анімовані та інтерактивні історії, фільми, презентації, моделі, ігри за допомогою скретч-програмування (середовище, розроблене для навчання школярів програмувати). Діти збирають прості віртуальні конструкції, немов складають їх із цеглинок Lego, а основою стають минулорічні твори та реферати їхні чи інших учнів. Звісно, матеріалами можуть бути лише загальнодоступні інформаційні джерела, а також те, що зберігається на шкільному порталі або в мережі, а діти дали дозвіл на застосування їхніх робіт. Це — гарний привід подискутувати з учнями про авторські права, піратство та плагіат.

Візуальні матеріали теж можуть стати гарним поштовхом для творчості, для нового сучасного подання інформації. Приміром, маємо книгу з малюнками вулиць різних епох (або країн). Просимо проаналізувати та за деталями визначити тип суспільства або країну. А далі — зробити так, щоб усі ці моменти стати одразу помітними. Наприклад, розмітити на інтерактивній дошці, створити інтерактивний плакат за допомогою спеціальних сервісів, зняти відео, розробити схему аналізу таких ілюстрацій.

Можна навіть створити з кількох таких картин вулицю поза часом, де зібране житло різних епох та люди у справах, і відзначити відмінності суспільств. Усе це буде сучасним бриколажним продуктом. За такого підходу і вчитель, і учні мають величезний простір для творчості.

Третій варіант бриколажної  роботи –розвиток логіко-математичної компетентності . У процесі формування логіко-математичної компетентності відбувається розвиток логічного мислення (діти вчаться розділяти цілі об’єкти на частини та об’єднувати частини в цілі об’єкти, порівнювати та узагальнювати), розуміння чисел та арифметичних операцій (лічба, складання й віднімання чисел в межах 10, числові ряди), формування просторових уявлень (орієнтація в просторі, геометричні фігури), розвиток математичного мовлення (математична термінологія, опис математичних процесів), розвиток пам’яті та уваги (уважність до деталей, запам’ятовування чисел та послідовностей) тощо. 

 По-перше, метод дозволяє використати підручні засоби на заняттях логіко-математичного розвитку. Так, можна використовувати кришечки від пласти кових пляшок для ознайомлення з фігурою (колом), кольором, на етапі ознайомлення з цифрою,сортувати кришечки за кольором (синій, червоний та зелений) до відповідного кольору пляшок або корзинок, які також можна виготовити з підручних засобів (картонні коробки від каш, пластикові ємності від харчових продуктів), складати із природного матеріалу (Чарівний мішечок  з квасолі,каштанів,горіхів, жолудів) склад числа, віднімати, додавати.

 По-друге, використання елементів бриколажу дозволяє розвивати дивергентне мислення школяра, що напряму пов’язано з логіко-математичною компетентністю. Використовуючи нетрадиційні дидактичні матеріали учні вчиться мислити креативно, будувати модель світу без рамок і шаблонів.

По-третє, використання методу бриколаж в освітньому процесі дозволить зацікавити дитину математикою з раннього дитинства, оскільки нетрадиційний дидактичний матеріал на занятті завжди викликає позитивні емоції радості, здивування тощо.

 По-четверте, реалізація методу бриколаж дозволяє ефективно працювати дітям в команді, разом створювати логічні ланцюжки (наприклад, де форма або колір повторюються в логічній послідовності), відображати закономірності (наприклад, де кожна група об’єктів має певну кількість предметів або відображає певний класифікаційний принцип, такий як кольори, розміри, форми тощо).

  Методику бриколаж використовуємо під час розвитку  логіко-математичної компетентності.Вона  передбачає здатність дитини виконувати елементарні логіко-математичні дії. У процесі формування логіко-математичної компетентності відбувається розвиток логічного мислення (діти вчаться розділяти цілі об’єкти на частини та об’єднувати частини в цілі об’єкти, порівнювати та узагальнювати), розуміння чисел та арифметичних операцій (лічба, складання й віднімання чисел в межах 10, числові ряди), формування просторових уявлень (орієнтація в просторі, геометричні фігури), розвиток математичного мовлення (математична термінологія, опис математичних процесів), розвиток пам’яті та уваги (уважність до деталей, запам’ятовування чисел та послідовностей) тощо. Бриколаж як метод роботи з дітьми є доволі ефективним у розвитку логіко-математичної компетентності дітей   і  може бути творчо використаний під час занять , або вдома під керівництвом батьків.

Четвертою сходинкою бриколажу є  вивчення фольклору.

Завдяки фольклору відбувається не просто отримання знань, а осмислення будь-якої ситуації з погляду її символічності, формульності, можливості реалізації того чи іншого бриколажного ставлення до неї, тобто не вивчення, а освоєння зразка, прикладу. Саме фольклор, який дає змогу дитині розкрити значення і сутність ставлення до світу, зумовлює певний тип поведінки, розкритий у казках народів світу , українських казках, прислів'ях і приказках.

Обсяг знань про світобудову, природу, культуру і саму людину постійно зростає, дедалі більше зміщуючись від дослідження зовнішнього світу до внутрішнього. Дітей знайомимо із тим, що доброзичливість проявляється в турботі про себе: якщо я бажаю собі добра, то дотримуватимуся культурно-гігієнічних правил, вживатиму їжу, яка принесе мені здоров'я, бажатиму добра іншим людям, зберігатиму природу. У цьому разі реалізується закон життя: як ти ставишся до інших, так само і вони до тебе. Тож бажати добра собі - це означає визнавати права інших, які так само ставитимуться і до тебе. Виховувати доброзичливе ставлення до світу, представлене в різних творах фольклору:

- одна й та сама дія призводить до протилежних результатів, бо в однієї людини добро йде від серця, а інша чинить вчинок через корисливість (казка «Морозко»,  казка «Костинин син», казка «Добре серце»);

-зміна ставлення героя на доброзичливе, що дає йому змогу досягти поставленої мети («Фініст - Ясний Сокіл», «Іван - селянський син і Чудо-юдо»).

Ми використовуваємо варіативну природу казки для спонукання дитини до власної, індивідуальної інтерпретації сюжету, образів, характеристик дійових осіб, їхньої оцінки, тобто прагнемо перетворити її зі слухача, з об'єкта впливу на суб'єкт взаємодії, на співавтора казки. Це виражається в індивідуальній візуалізації тексту, у своєрідності емоційного переживання сюжету, у виділенні значущих для себе цінностей. Не менш важливою є наявність у казках ситуації вибору: вибір, перед яким стоїть герой казки: «життям - смертю», «часткою - не часткою», «допомогти - залишити в біді», «друг - ворог» та ін.; вибір, який робить дитина, сприймаючи казку; вибір, на який впливає вже наявний у неї досвід і вибір, який підказує сюжет казки, через наслідки вибору, зробленого її героями.

Така особливість казки спонукає дітей до осмислення нереальної казкової ситуації, реального навколишнього світу та власної ролі й місця в цьому світі. Саме таким осмисленням і характеризується світоставлення, що дає змогу дитині пізнати саму себе, виробити систему поведінки. Розкриття об'єднуючих засад казок  демонструє дітям єдиний зразок поведінки та взаємовідносин, визнаних усіма як ціннісні та значущі. На прикладі різних казок ми підводили дітей до висновку, що етнічний характер досконалої людини у всіх народів позитивний. У болгарських казках: «красна дівчина», «розумниця і красуня», «добрий молодець», «маленький та молодець» та ін.; у молдовських казках: «мудра донька», «шляхетний та сміливий Фет-Фрумос», «прекрасна Іляна», «красуня Кирмиза», «Віра-богатир» та ін.; в українських казках: «розумна дівчинка», «козачок» тощо. В особистісному ідеалі всіх народів головне не національна приналежність, а загальнолюдське начало.

Вчинки героїв та їхні наслідки показують дітям, що мир і радість даються недаремно, благополуччя героїв залежить тільки від них, і якщо вони порушують заборону (закон, правило, єдину прийняту всіма норму), небезпека загрожує всьому, що в них є. Ставши перед вибором, дитина осмислює, що улюблені герої казок завжди на боці моральної правди, виграш завжди за простодушністю, незлобивістю та співчутливістю. Діти підводяться до висновку, що істинно розумним є тільки добро, а зло вводить його носіїв у безвихідні помилки та призводить до загибелі, отже зло і є істина нерозумна.

Наведені приклади показують, що мораль не просто один з аспектів казки, а її ядро, центральна тема, осмислення якої можливе через світоставлення. Ми враховуємо, що моральний бік, пов'язаний з оцінкою вчинку з погляду прийнятих норм, є найбільш вирішальним під час сприйняття казкового сюжету. Ми переконалися, що казка, з притаманною їй поліфункціональністю (пізнавальність, моральність, соціальність), вказує оптимістичний шлях розв'язання моральних проблем, які постають перед особистістю, у тому разі, якщо її сприйняття спеціально організовано.

Таким чином, у процесі онтологічного аналізу фольклору виявлено його характеристики: символізм, формульність (за тридев'ять земель, три дні і три ночі, жили-були), бриколаж (складання елементів досвіду в якусь цілісність як у калейдоскопі). Символізм фольклору в системі форм проявляється в різноманітних сферах - Природи, власного «Я», значущих Інших, Культури. Фольклорні формули в казках, прислів'ях і приказках створюють ритуальність життя, по суті, вони є готовими «схемами переживань», «схемами ставлення до світу». Така формула стає «ключем», що відкриває простір культурних смислів засобами знака і символу. Бриколаж у фольклорі зумовлений обмеженістю його символів, які використовуються в різних поєднаннях для поновлення, збагачення, образності картини світу та вираження різних способів ставлення до нього. Народна творчість пробуджує активний інтерес і любов дитини до культури, стимулює її морально-естетичні переживання, викликає емоційний відгук до об'єктів і явищ світу, сприяє розвитку світоставлення.