Новела «Життя-це боротьба»

Новела «Життя-це боротьба»

    Я довго не міг заснути, чомусь згадав повість Івана Франка «Захар Беркут», героїв твору і самого автора. І не помітив, як провалився у глибокий сон. Коли прокинувся вранці, сонце вже було високо, у мене чомусь зранку був хороший настрій. І я згадав дивний сон, який побачив цієї ночі.

     Іду я густим лісом, доходжу до якогось незнайомого місця і бачу людей, які сидять колом, у центрі якийсь чоловік, немолодий, сивочолий, одягнутий у білий одяг. Всі тихо сидять і уважно слухають старого. Я підійшов ближче і почав прислухатися, що ж говорить дід. На мене ніхто не звернув уваги я заслухався… «Наше завдання не відбити, а розбити ворога,- говорив він.- Ми не повинні здаватися, на нас вся надія. Ми сильні і непереможні». «Так!- загукали люди.-Ми нікому не віддамо свою землю, бо любимо її, пильнуємо і бережимо. Покладемо своє життя, але ворога не пропустимо»,- кричали звідусіль присутні. І тут сталося диво…Під’їхала на коні вродлива молода дівчина, низько всіх вклонилася і підійшла до старого чоловіка.

•          Я, Мирослава, донька Тугара Вовка. Приїхала до вас, щоб допомогти вам побороти злого ворога. Максим живий і велів вам дещо передати.

Всі уважно слухали дівчину і милувалися її красою.

       Далі мій сон чомусь став не спокійний. Я потрапив у ворожий табір і побачив Тугара Вовка, Бурунду і монголів. Серед них був Максим Беркут, блідий, виснажений але гордий і незламний. Я підповз до нього, розв’язав йому руки, і ми тихо пішли до виходу. Незабаром були у тухольців. Скільки радощів було в очах людей, коли вони нас побачили. У мене серце співало від того, що Максим живий. Тепер я знав, що тухольці неодмінно переможуть монголів, був гордий, що допоміг їм, адже робити добрі справи – це моє хобі.

      Коли я згадував сон, пролунала сирена. Та я її вже не боявся, бо мав зустріч із сміливими, гордими, незалежними і непереможними тухольцями. Згадав, що наші події нагадують їхні і зрозумів, що ми переможемо ворога, бо українці завжди боронили і захищали рідний край, перемагали всіх своїх ворогів.

      Наше життя-це боротьба. І ми будемо боротися до кінця, щоб бути вільними і не залежними, як тухольці!

      Сон додав мені сили і надії на перемогу! Нехай так буде! По-іншому не може бути!

Михайлевич Влад,

новела «Життя-це поротьба»,

7-В клас

Криворізька гімназія №125 КМР

0677929091