П'єса для шкільногог гуртка драматургії

ПАН КОЦЬКИЙ

 

 

1 ведучий    Жили собі дід та баба і горя не знали.

 

Дід               Мали собі господарство ще й кота тримали.

                     Але кіт той вже постарів, був ледачий, слабий.

 

2 ведучий     От і каже господарю його жінка – баба.

 

Баба               Їдь, мабуть, ти дід до лісу –

                       Там покинь котяку.

                       Бо від ньго не діждешся

                       Ні мишей, ні дяки.

 

1 ведучий      Ось поїхав дід до лісу. Залишив у ньому

                       Свого котика старого і пішов до дому.

 

2 ведучий      Залишився кіт під дубом та сидить, сумує.

                       Коли раптом у гущині шарудіння чує.

 

1 ведучий      То не вітер і не дощик гіллячко гойдає-

                       То лисичка коло хатки своєї гуляє .

 

2 ведучий      Ой і гарна та лисиця між дерев гуляє!

                        Чорноброва, білолиця, весело співає.

 

Лиска            Матір Божа! Що за диво!

                      Скажи, як ти звешся?

 

Кіт                Я – Пан Коцький!

                  

Лиска            Ой ти котику, коточку,

                      Ти вже не гнівися!

                      А зі мною іди жити,

                      Швидко оженися!

 

1 ведучий     Кіт погодився охоче, живе у лисиці.

                      Вона ж йому догоджає, усе, як годиться.

 

Лиска            Тобі курку зараз зловлу, запечу смачненько,

                      А ти лежи, мій господар, котик дорогенький.

 

Кіт                 От і добре, хай лиска працює.

                      Лежу собі, ледарюю, хай мене годує.

 

2 ведучий     Кіт не тільки лінувався,

                      він ще й вихвалявся: 

 

Кіт                 А як я собі захочу, то за одну нічку

                      Сто мишей тобі наловлю і кину у річку!

 

1 ведучий      Якось біг помимо хати зайчик косоокий.

                       Як почув ті вихваляння – і мерщій навтьоки!

 

 

2 ведучий      Прибігає до ведмедя, кабана та вовка

                       І між ними почалася отака промовка:

 

Ведмідь         Ти чого перелякався, наче привид бачив?

Кабан            Зараз я від сміху ,зайцю,

                      Сяду і заплачу .

 

Заєць             А мені вже не до сміху!

                      Всі мовчіть, ні звуку!

                      Бо я бачив у лисички

                      Страшного звірюку.

                      Бачив я його їй Богу, своїми очима,

                      Як він грізно потрясав міцними плечима.

                      Ще казав, що за годину

                      Потопить у річці усіх звірів цього лісу!

 

Ведмідь        Щастить же лисичці!

 

Вовк             Що за звір такий, не знаю!

                      Ну страшнй, що з того?

                      Спершу треба нам, друзяки,

                      Глянути на ньго!

 

1 ведучий     Посилають звірі зайця вгості запросити

                      Пана Коцького отого.Нічого робити!

 

Заєць            Вас запрошуємо в гості,

                     Лиско і котисько.

                     Ми живемо тут, у лісі,

                     Дуже-жуже близько.

                     І в оцю зимову днину

                     Вас чекаєм на гостину.

 

Лиска          Добре, ми прийдем у гості,

                    Та ви – поховайтесь

                    Бо кіт вас розірве в шмаття,

                    Тоді начувайтесь!

 

2 ведучий    Як почули оте звірі - почали ховатись

                     Хто куди порозбігались: нікуди діватись!

 

Ведмідь      Я на дерево залізу!

 

Кабан          Я сховаюсь в хмизі!

 

 

Вовк            Я під кущики зелені

                     З переляку влізу!

 

1 ведучий    Ось ідуть ледачий котик та руда лисиця

                     Та скоріш ідуть до столу- а стіл аж ломиться!

 

Кіт               Бачу м'ясо, бачу рибу,

                     Бачу ще і сало!

                     Мяу,мяу, все смачне,

                     Тільки мало, мало!

 

Вовк            Так же він і нас поїсть, ненажера клятий!             

 

Ведмідь        Я від страху сам тремчу, нічого сказати !

 

 

Кіт              Ось нарешті я наївся, ляжу, подрімаю.

                    Хай мені насняться миші, як я їх ганяю!

 

2 ведучий   Поки наш Пан Коцький ліг трішечки поспати,

                    Комарище заходився кабана кусати.

 

Кабан          Ой, свербить, аж болять ноги,

                    Покручу хвостом я трохи1

 

1 ведучий   Кіт подумав, що то миша,

                    Та й у хмиз з розмаху

                    І за бублика- хвоста схопив бідолаху! 

 

Кабан          Хоч у мене з переляку затрусились ноги,

                    Треба шкуру рятувати, не збитись з дороги!

 

2 ведучий    От кабан із переляку навтьоки схопився,

                     А Пан Коцький на дубові швидко опинився.

 

1 ведучий     На тім дереві сиділо зверху ведмежатко

                      Дуже гарне, величеньке, справненьке звірятко.

                      Тут і гілка , от біда, від ваги зламалась,

                      І ведмідь упав на вовка, як і не чекалось.

 

Лиска          Перелякані тварини кинулись тікати,

                    Накивали п’ятами – та вже не видати.

 

Кіт              Чом, скажи, лисичко, нам і не порадіти

                    Нам удвох вдалося звірів страшних обдурити.

 

Ведучі        Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець!