Патріотичний вірш "Казка про Україну"

Про матеріал
Вірш про патріотичне виховання учнів та їх батьків. Пояснення чому почалась війна, хто між собою ворогує та як дійти злагоди.
Перегляд файлу

Казка про Україну

У землях древніх, землях славних

Жила – була собі родина,

Що мала діточок чимало.

Їх маму звали Україна.

Всіх доньок – двадцять ще й чотири,

Й найменшенький синочок  - Крим,

Вимогливий і вередливий,

Але всі панькалися з ним.

- Мені водиці дайте більше!

А ще електрики побільш!

Я особливий, тож давайте

Усе найкраще, і хутчіш!

І так синочок Крим повірив

У винятковість власну, що

Недобру справу він замислив

І до чужинців перейшов.

- Немає ладу в цій родині, -

Зметикували чужаки, -

А значить, в них забрати можна

Кількох сестер нам до руки.

Луганщина блага сумно,

Донеччина просила всіх:

- Врятуй нас, рідна Україно! -

Сестрички, заберіть від них!

- Борімося! - сказала мати. –

Не лишимо їх у біді!

Повинні відсіч твердо дати

Чужинцям. Що прийшли в наш дім!

Але й чужинці не дрімали,

Усе сестричок підмовляли:

- Чого сумуєте ви днями?

Хіба погано вам із нами?

- Ми забезпечим вам достаток,

Лиш плакать треба перестати.

- Мабуть, нам з ними буде краще, -

Луганщина сестриці каже,

Й обидві в чужину гайнули.

Матусю слухати не стали,

Як не просила, не благала…

Ось час іде, і сестри бачать –

Слова чужинців мало значать:

Нема обіцяних достатків,

А замість них – на латці латка.

Сестриці кажуть тут несміло:

- Пусте затіяли ми діло!

Дарма образили родину…

- Проситись треба в Україну.

Пробач нас рідна наша ненько,

Болить за домом в нас серденько.

- І ти пробач, родино люба –

Не залишайте нас на згубу!

Тут Київщина обізвалась:

- Від вас я і не відверталась!

А Рівненщина й Закарпаття

Сказали сестрам із завзяттям:

- М в стороні стоять не будем, -

Адже ми вас, сестриці, любим!

- На допомогу час вставати! –

Тут стала Львівщина гукати.

Та завойовники впирались:

- Не віддамо! – усе кричали.

- у нас залишитесь назавжди! –

Сміялися нахабні зайди.

Аж тут і братик Крим прозрів

І теж додому захотів.

Прийшла пора сім’ю зібрати

І повернуть сестер і брата.

Всі як один на захист стали.

І воїнів Карпати слали,

Продукти з Рівненщини йшли,

Смачненьке з Львівщини везли.

Закони з Києва й укази

Допомагали бути разом.

Минула осінь і зима,

Тоді скінчилась і весна –

Протистояння все тривало…

Нарешті влітку об’єднались!

Нарешті разом вся родина

В обіймах неньки України.

В Донеччини душа співала:

- Як добре вдома серцю стало!

Луганщина також радіє:

- Яким теплом від роду віє!

- Я буду завжди гарним братом!

Родині Крим став обіцяти.

І як тут ненці не радіти,

Коли всі разом її діти.

Лиш там відносини міцні,

Де мир і злагода в сім’ї.

А хто з мечем до нас прийде –

Загибель від меча знайде.

Тож вам бажаєм: у родинах

Любов хай квітне цвітом дивним,

Хай мир і злагода панують

І від біди завжди рятують.

Ми переконані напевно,

Що казка наша недаремна –

Вона нехай здійсниться точно,

Бо всі ми дуже цього хочем.

І тут вже правди ніде діти –

Ми України гідні діти!!!

docx
Додав(-ла)
Куценко Оксана
Додано
4 листопада 2019
Переглядів
1406
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку