ОЗО « Овруцька гімназія імені Андрія Малишка»

 

 

 

 

 

  

                                                                     

  

 

Автор: Гуненко Наталія Анатоліївна

 

 

                 вчитель української

                мови та літератури

           Овруцької гімназії

 імені Андрія Малишка,                                     спеціаліст

 Вищої категорії

 

                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

1. ВСТУП……………………………………………………….4-5

 

        2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

            2.1. Методологічні засади естетичного виховання………...6-9

 

            2.2. Естетичний вплив мови та літератури на людину…….9-11

            2.3. Технологія формування естетичної культури засобами

                   мови та   літератури…  …………………………………11

   

     2.4.  Рівні розуміння дітьми естетичної функції

            української  мови………………………………………..11-13

 

3.Висновки ……………………………………………………...14

 

       4.Література……………………………………………………...15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             

 

 

 

 

                                                         Вступ

 

 

                               Як без скрипки немає музики,

                                 без фарби і пензля – живопису,                                        

                              без мармуру – скульптури, так

                                          без живого, трепетного, хвилюючого         

                                 слова немає школи, педагогіки.

                         Слово – це ніби той місток,

                           через  який наука виховання    

                                            переходить у мистецтво, майстерність.

 

                                                                                                 В. Сухомлинський

 

        Рідна мова…. Неоціненний спадок, який ми вдячно  бережемо, оскільки в ньому – все матеріальне і духовне: обжита, доглянута і збережена Руська земля; багатовікова історія, за жодну сторінку якої нам не червоніти на форумі людства; унікальна культура з пишним розвоєм усіх її гілок – з чарівною піснею, неповторним живописом, гуманістичною літературою, багатою і одвічною народнопоетичною творчістю.

        Професіоналізм учителя мови і літератури великою мірою визначається тим, чи вміє він читати образну структуру твору, чи володіє                                   « літературознавчою грамотою », аби дохідливо і компетентно донести учням  не лише зміст, а й художню самобутність мови та літератури. Лише розуміння, що мова з літературою – це мистецтво слова, дасть можливість учителю прищепити своїм учням щире ставлення до слова, вміння розібратися в його специфіці, сформувати в собі стійкий інтерес до естетичних надбань,   які завжди нестимуть справжню насолоду, захоплення і радість відкриття.

        У чому ж полягає краса? Одним подобається гарний, затишний будинок; чисте доглянуте селище; вулиця потопаюча у різнобарв’ї квітів. Інші надають перевагу модному вишуканому одягу; розкішному автомобілю;врешті, вродливій та приємній у спілкуванні людині. Цей перелік ще можна продовжувати і продовжувати. Проте, для мене завжди і всюди перше місце посідає краса душі. Як хочеться, щоб у такий неспокійний, жорстокий, якийсь хаотичний час у нашому суспільстві з’явилось побільше осіб не схильних до збагачення заради збагачення, а істот духовних. Лише духовно вдосконалена людина зможе прислужитися своєму народові, a  у разі потреби  вивести суспільство із загальної кризи.

       Саме тому нині у своїй педагогічній практиці і працюю над темою «Естетичне виховання – шлях до розвитку творчих якостей особистості».

Для того щоб забезпечити привабливість змісту навчання мови, належний виховний  і розвивальний потенціал, намагаюся, щоб у свідомості учнів утверджувалися високо вартісні якості української мови, зокрема її естетична цінність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          2. Основна частина

                  2.1. Методологічні засади естетичного виховання

 

       Методологічною засадою естетичного виховання є етика — наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.

• Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.
•  Естетичні почуття — особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.
• Естетичний смак — здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.
• Естетичний ідеал — уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.
• Естетика поведінки — риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

        У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, учень не може залишатися байдужим, він переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

 

          Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання вчителя — створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери дітей свідчить про їх духовне багатство.

Складною є проблема формування сприймання мистецтва.

Щоб сприймати художній чи музичний твір, учням треба мати елементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.

Сформовані естетичні смаки дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного.

Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мислительні операції.

       Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

       В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела:

• а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери;
•  б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку;
•  в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література — важливий засіб розвитку інтелекту учнів;
•  г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю); ґ) поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій; д) природу: її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі;
• е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями;
• є) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі).

        Одним з головних шляхів естетичного виховання в школі є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАН), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи; учителі проводять подорожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.

        Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика). На уроках із цих предметів учні не лише здобувають певні теоретичні знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики — в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне значення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе. На уроках фізичного виховання учні вчаться красиво і правильно триматися й ходити.

        На розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною в естетичному вихованні є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, шкільних театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.

       Важливу роль в естетичному вихованні школярів відіграє сім'я. Належне естетичне оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів, телевізора, сімейних традицій з обговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі, спільне відвідування театру — все це створює сприятливі умови для прищеплення естетичних смаків дітям.

 

                   2.2. Естетичний вплив мови на людину

     Слід розглянути шляхи й можливості естетичного впливу мовних засобів на учнів. Окрасою мови, невичерпною скарбницею мудрості її носіїв є фразеологізми, прислів'я, приказки. Саме тому мовні явища набувають значної емоційно-естетичної сили, коли їх вивчати у  поєднанні із зразками живої народної мови. Такі вирази, як «не сунь носа в чуже просо», «все своє ношу з собою», «в своїй хаті своя правда і сила, і воля», «у невмілого руки не болять» та ін., виконують експресивно-оцінну функцію, живлять мовлення, надають йому художнього звучання, яскравості, самобутнього національного характеру.

    Зауважу, що естетичний ефект на уроках рідної мови повинен досягатися за допомогою власне мовного матеріалу, його змістовного і виражального навантаження. Великого значення у цьому плані набуває дидактичний матеріал, в основі якого лежать високохудожні зв'язні тексти, а також відповідно продумана тематика самостійних робіт. Використання їх у певній системі сприяє активізації духовних сил школярів, підвищенню емоційного тонусу у сприйманні фактів дійсності, збагаченню мовленнєвої культури. Крім того, можна практикувати такі види творчих робіт, як усне словесне малювання.

     Щоб учні змогли естетично висловити власне ставлення до навколишнього, раджу  пропонувати їм  творчі завдання:

1. Виразно прочитати вірш.

2. Прочитати виразно поетичний текст. Назвати слова, вжиті у переносному значенні.

3. Описати осінній листочок.

4. Скласти словосполучення, за допомогою яких можна передати відчуття.

5. Описати з уявити квітку папороті.

6. З'ясувати лексичне значення слова «пейзаж». Пригадати поетів, у творчості яких змальовано картини природи.

7. Написати два твори: пейзаж села і міський пейзаж.

8. Написати твір «Без минулого немає майбутнього»,  так щоб було зрозуміло, про який час доби йдеться.

       Творчі завдання є продуктивною підготовкою до подальшого аналізу тексту. Одним із засобів підвищення сприймання художнього тексту є мовностилістичний аналіз, у процесі якого учні мають давати естетичну оцінку художньому мовленню, а не вдаватися до переказу, як це часто буває на практиці. Такий аналіз має враховувати три аспекти, в яких може виступати мова: а) пласт матеріального утворення  —  об'єкт безпосереднього чуттєвого сприйняття; б) пласт предметно-уявлюваного  —  пласт образної реконструкції; в) пласт предметно-неуявлюваного  —  пласт художнього значення. Відтак пізнання мови художнього тексту починається від сприйняття мовних одиниць до уявлень, а від уявлень до художнього образу. Таким чином, якщо учень    навчиться  відчувати  різні  відтінки слова з погляду стилістичного вживання,  то це, в свою чергу, розвиватиме в нього емоційно-естетичну чутливість, змусить добирати слова, як квіти в букет, відкидаючи випадкову лексему. Цьому певною мірою сприяє і асоціативний аналіз художнього тексту, оскільки слово у художньому мовленні виконує також сугестивну функцію як вираження оцінного ставлення до дійсності через образні й емоційні асоціації.

        2.3. Технологія формування естетичної культури засобами мови

          Врахування індивідуально-вікових особливостей дітей

Практична технологія формування естетичної культури засобами мови як навчального предмета насамперед потребує глибокого вивчення індивідуально-вікових особливостей дітей і встановлення рівня розуміння ними естетичної функції мови. Спираючись на психологічні дослідження, зазначу, що превалюючий розвиток абстрактної думки у підлітковому віці дозволяє спрямувати навчання учнів 5-9 класів на активізацію образного асоціативного мислення. До того ж вчені застерігають, що на тлі так званого "духовного вакууму" може виникнути емоційна ущербність. Отже, як і на уроках, так і під час прведення виховних заходів, важливо добирати багатий художній матеріал, який міг би розкрити суть мовного образу як основи мистецтва слова.

2.4 Рівні розуміння дітьми естетичної функції мови

     Звертаючи увагу на  рівні мовного розвитку учнів в естетичному аспекті, я виходжу  з того, що комунікативні потреби формуються на основі власної мовленнєвої діяльності. Це дає змогу виділити два критерії: чуттєво-мовленнєвий досвід і мовно-естетичні орієнтації. До показників першого належить розуміння учнем мовно-естетичних категорій ("тонке чуття мови", "мовний стиль", "мовний смак", "мовна глухота", "образність", "гуманістична наповнюваність висловлювання",  "відшліфованість  слова",  "переконливість промови"); вміння виразно, емоційно читати; наявність у мовленні школяра достатнього запасу слів, зокрема, образних засобів (фразеологічних зворотів, синтаксичних синонімічних конструкцій ) завдяки розвиненій емоційній пам'яті. Показниками другого критерію є: вміння учнем переносити набутий чуттєво-мовленнєвий досвід у реальне життя (свідоме володіння виражальними засобами мови, вміння будувати емоційно забарвлене розгорнуте зв'язне висловлювання у різних формах, типах, стилях відповідно до ситуації мовлення); здатність учня не лише глибоко і цілісно сприймати словесний  образ (слово, словосполучення, речення, абзац), а й виражати до нього ставлення, узагальнювати, аргументувати оціночні судження; те,якою мірою учневі вдається скористатися усіма доступними йому засобами мови під час спілкування у конкретній мовленнєвій ситуації.

       На основі розроблених критеріїв можливо визначити рівні розуміння школярами естетичної функції мови (високий, середній, недостатній). Учні з високим рівнем відрізняються від інших творчим характером сприйняття художнього мовлення в єдності змісту і форми, розумінням виражальних можливостей мови відповідно до контексту, вільним комунікативно виправданим володінням засобами мови у різних формах, стилях, жанрах мовлення. Школярі цього рівня свідомо зосереджують думки і почуття на тих словесних образах, якими вони користуються з метою впливу на співрозмовника як і в інтелектуальному, так і в емоційному плані.

       Середній рівень супроводжується послабленням емоційної сфери підлітків порівняно з їх інтелектуальним розвитком. Надмірне захоплення логікою призводить до ігнорування естетичної природи мовних засобів у сприйманні і аналізі художнього мовлення. На мою думку, такі учні у кращому випадку правильно розуміють мовне визначення, але не уважні до вживання виражальних засобів у власному мовленні. Цей рівень включає спроби аргументувати оціночні судження, аналізувати мовні явища, але поза їх контекстуально-ситуативним використанням.

       Для недостатнього рівня розуміння естетичної функції мови характерна безсистемність мислення і мовлення учнів, однобічний підхід  до  аналізу   текстового  матеріалу  —  переказування  змісту, невміння будувати розгорнуте зв'язне висловлювання з урахуванням ситуації спілкування, нерозуміння низки понять: тонке чуття мови, переконливість мовлення . Учні не мають достатнього запасу слів, не намагаються робити певних узагальнень і висновків. Результати власного спостереження показали, що переважна більшість школярів за двома критеріями знаходяться на недостатньому рівні. Це  — тривожний симптом, оскільки для того, щоб підліток розумів естетичну роль мови, він повинен навчитися "бачити" підтекст відрізка мовлення, правильно його оцінювати, добирати таку виражальну форму, яка б відповідала нормам українського мовленнєвого етикету. Тому,  слід зауважити, що виховання прекрасного за допомогою мови і літератури посідає одне із найважливіших місць серед засобів впливу на учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     Висновки

        Я вважаю, що мова є важливим елементом кожної національної культури. Система мовних одиниць  —  це світ, що лежить між світом зовнішніх явищ і внутрішнім духовним світом людини, рівень розвитку якої залежить від здібностей творчо вбирати в себе не лише предметність слів, а й дух рідного народу, загальнолюдських цінностей, бо він виражений через цю предметність.

         Розв'язання порушеної проблеми багато в чому залежить від того, що розуміти під естетичним вихованням.

           Мова як основа всіх видів людської діяльності є вихователем усього високого і вишуканого, що притаманне людству. Однак ці особливості мови (високе й витончене) можна відчути лише у зв'язному мовленні як частині мови, бо «кожна мова є актом її реального породження» і засобом вираження думок і почуттів людини.

         Всебічно розвинена особистість є надзвичайно чутливою до краси, гармонії, благородства. І своєю діяльністю вона прагне утверджувати їх. Саме на формуванні таких якостей особистості зосереджене естетичне виховання.

         У дитині слід розвивати естетичний смак - здатність вибирати і сприймати все гарне і гармонійне, все просте, здорове й чисте. Потрібно пам'ятати, що крім фізичного здоров'я існує ще здоров'я психологічне, і крім краси тіла та його рухів, існує краса і гармонія відчуттів. Дитину треба навчити любити все гарне, піднесене і благородне й привчити її цінувати його. У майбутньому це допоможе дитині уникнути небезпеки опуститися.

        На мій погляд, важлива значущість мови  та літератури як дійового засобу виховання почуттів, естетичних смаків, уподобань зумовлена її виражальним потенціалом. Однак ці можливості не реалізуються самі по собі, а

потребують цілеспрямованої, свідомої мовленнєвої діяльності.

 

                                   ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

 

1. Біляєв О.М. та ін. Концепція навчання державної мови в школах України // Дивослово. – 1996. - №1.
2. Краткий словарь по эстетике: Книга для учителя / под ред.          М.Ф. Овсянникова. – М., 1983.
3. Кучерук О. Виховання учнів естетичної культури засобами мови // Мова і література в школі. - 2000. - №2.
4. Кучерук О. Засоби естетичної виразності мови та їх вплив на учнів // Дивослово. – 1998. - №3.