Питання гендерного рівноправ’я в умовах дитячого колективу

Важливість гендерного виховання в освіті

    Питання забезпечення рівних прав і можливостей в українському суспільстві набуває все більшої актуальності. Дотримання Україною міжнародних стандартів у цій сфері є показником демократизації суспільств, адже реалізація принципу гендерної рівності — соціальної рівності за ознакою статі — у всіх сферах та на всіх рівнях суспільного життя є необхідною передумовою формування в Україні сучасного цивілізованого демократичного суспільства та її інтеграції в міжнародне співтовариство, яким ця рівність вже більше ніж півсторіччя визнана невід’ємною складовою загальних прав людини .Основоположними причинами, що сприяють актуалізації даної проблематики на сучасному етапі, є процеси трансформації соціальних ролей чоловіка і жінки у суспільстві, зміни змісту статевих ролей, перебудова гендерних стереотипів. Такого роду тенденції викликані процесами демократизації, які сьогодні знаходять своє відображення в усіх сферах суспільного життя.Більшість науковців мету гендерного виховання вбачають у формуванні гендерної культури дітей щодо різної статі, однаково здатних до самореалізації й розкриття потенційних можливостей в сучасному світі, реконструкції традиційних культурних обмежень розвитку потенціалу особистості залежно від статі, осмисленні й створенні умов для максимальної самореалізації й розкриття здібностей хлопчиків і дівчаток у процесі педагогічної взаємодії.

Педагогами закладів освіти мають бути проаналізовані нормативно-правові документи з питань профілактики, гендерно-обумовленого насильства, виховання гендерної культури та гендерної рівності в системі освіти, а саме:

1. 1996 р. Конституція України Ст. 24. «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
2. 2005 р. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» Ст. 1 Гендерна рівність — рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
3. 2009 р. Наказ МОН України «Про впровадження принципів гендерної рівності в освіту» № 839

п.14. Запровадити тренінгові програми для педагогічних працівників системи освіти з питань гендерної рівності.

п.15. Щорічно проводити у загальноосвітніх навчальних закладах Урок гендерної рівності, забезпечити навчальні заклади відповідними методичними рекомендаціями.

Сприяти залученню до проведення Уроку регіональних гендерних центрів.

• 2017 р. Цілі сталого розвитку: України

Ціль 5. Гендерна рівність (6 завдань, 12 індикаторів).

Завдання 5.1. Створити умови для ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок і дівчат.

Завдання 5.2. Знизити рівень гендерно зумовленого та домашнього насильства, забезпечити ефективне запобігання його проявам та своєчасну допомогу постраждалим.

4. 2018 р. Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір — 2021» (проєкт).

 Усі учасники виховного процесу, на мою думку, мають відпрацювати дії щодо виконання нормативної бази з питань виховної роботи у контексті гендеризації . Щоб заглибитися в проблему гендерного виховання дітей, давайте пригадаємо основні дефініції та торкнемося ключових понять гендерного виховання.

Гендер— соціальна стать, або психологічні, соціальні та культурні особливості, що приписуються кожній статі та визначають їх соціальні ролі і доступ до влади та ресурсів.

Гендерна дискримінація-дискримінація за ознакою статі.

Гендерна компетентність — здатність впроваджувати політику рівних прав і можливостей незалежно від статі.

Гендерна культура (культура рівності) — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством, що сприяють досягненню рівності в суспільстві.

Гендерна рівність —рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Стать —  анатомо - біологічні особливості організму на основі яких люди визначаються як чоловіки або жінки.

Для досягнення гендерної рівності  школярів насамперед необхідно усвідомити, що ми співпрацюємо з дітьми, а не з хлопчиками чи дівчатками . Варто зважати на персональний досвід кожної чи кожного. Підтримувати дитину тому, що вона талановита або хоче працювати, незалежно від того,що вона є в майбутньому чоловік це чи жінка. Також однією з умов є врахування вікових особливостей учнів.Психологи стверджують, що процес гендерної ідентифікації починається буквально з моменту народження дитини. Формування психологічної статі дитини залежить не лише від біологічного чинника, а й від соціального середовища, у якому вона розвивається. А також, за твердженням провідних психологів, поділяєть на декілька етапів.

Наприклад,

• Молодший  шкільний вік (препубертатний етап)-у цей період відбувається навчання спілкуванню з однолітками,удосконалюються і диференціюються емоційні реакції, формується характер.  Але цьому віку властиві недостатній розвиток волі, імпульсивність поведінки, цікавість, довірливість, наслідування.
• гендерний розвиток у підлітковому віці  (пубертатний період)- підлітковий вік та особистісна криза, характерна для нього, є сенситивним періодом для розвитку багатьох психічних процесів та явищ, можна говорити про комплексність гендерного розвитку уцей час: завершення становлення специфічних, індивідуально чоловічних чи жіночних, способів сприймання, мислення, експресії мовлення, репертуарів поведінки
• гендерний розвиток  особистості в старшому шкільному віці

Старший шкільний вік – це особливий період самовизначення та самоствердження, час великих ілюзій, претензій та життєвих планів. Саме в цей період виникає найсприятливіша ситуація для цілеспрямованого формування особистості юнаків і дівчат, самовдосконалення якостей, пов’язаних з культурою взаємовідносин у шлюбно-сімейних стосунках, засвоєння тих норм і правил, які діють у суспільстві й регулюють взаємовідносини між статями. Загалом. у підлітковому та старшому шкільному віці відбувається перебудова всієї системи відносин людини з дійсністю, формується світогляд особистості та її уявлення про власне призначення і сенс життя, а логіка психосоціального розвитку вимагає активного осмислення соціально вироблених способів поведінки.  Саме в підлітковому та старшому шкільному віці відбувається формування рольових позицій чоловіка і жінки.

Над проблемою гендеризації в умовах дитячого колективу працювали такі науковці я Павло Полянський, Вихор Світлана, Кікінеджі Оксана,Олена Луценко та багато інших. Більшість учених переконані, що  при організації процесу  гендерного виховання у дітей, колективу школи потрібно враховувати особливості його реалізації в різних вікових групах.

Формально процес гендеризації в освітній сфері починається, коли дитину віддають до навчального закладу, і продовжується протягом усього навчання. Доцільним є впровадження двох етапів ґендерного виховання учнів 1-4 класів у позакласній діяльності.

 І етап – пропедевтично-інформаційний, який охоплює 1 і 2 класи за спеціально складеними річними планами позакласно виховної роботи з ґендерної тематики. Мета цього етапу, передусім, передбачити підвищення обізнаності учнів з ґендерною проблематикою. Його ефективність досягається завдяки: розумінню учнями сучасних ґендерних ролей чоловіка і жінки у суспільстві, усвідомленню ними специфіки особистісног опогляду у сфері ґендерної поведінки представників обох статей на професійне і сімейне життя, інтересу до пізнання своєї особистості і свого призначення у соціальному світі. 

ІІ етап – пізнавально-діяльнісний (3-4 класи). Він переважно спрямовується на підвищення рівня досвіду у сфері ґендерної проблематики.  Даний етап передбачає засвоєння учнями соціальної значущості кожного незалежно від статевої приналежності, спрямованість особистості до відтворення толерантних стосунків статей. 

Важливу  роль у процесі гендерного виховання старшокласників відіграє спілкування. Прагнення до спілкування з товаришами  саме по собі може бути сильним психологічним мотивом мотивом. У спілкуванні з однолітками  старшокласник опановує такі якості : збагачення емпатійних навичок, здатності розділяти з іншими спільні заняття, інтереси і почуття, налагодження контактів з протилежною статтю і засвоєння гендерних ролей.  Цьому активно  сприяє самоврядування школи. З метою впровадження принципів гендерної рівності в закладах ЗЗЗСО пропоную проводити наступні заходи: дослідження психолого - соціальних аспектів ґендерного виховання учнів  у загальноосвітніх закладах та стану ґендерного насильства у молодіжному середовищі; уроки гендерної рівності за  тематикою:«Абетка рівності»,«Ми – різні, ми – рівні» ,«Толерантність врятує світ», «Я – хлопчик, я – дівчинка»  ,«Права та обов’язки кожного з нас», «Небезпечні ґендерні стереотипи», «Дерево рівності»,«Що нас об’єднує  і в чому ми – індивідуальності», «У колі ґендерних ролей» , обговорення  питань гендерної рівності на заходах, які проводяться  для лідерів учнівського самоврядування;проводити позакласну роботу  з дітьми та учнівською молоддю з питань формування гендерної культури та гендерного виховання організовувати та проводити конкурс дитячих малюнків на гендерну тематику серед учнів  загальноосвітніх навчальних закладів,при проведенні таких подій як «Перший дзвоник», «Останній дзвоник» дотримуватися рівної участі дівчат та хлопців,при проведенні «Дня захисника України» запрошувати військовослужбовців і  військовослужбовець, при проведенні Міжнародний жіночий день 8 березня надати історичну довідку про виникнення в календарі цього дня як такого, що окремо відзначається як день боротьби жінок за свої права; розробити гендернонейтральні сценарії новорічних свят, запропонувати дівчатам урізноманітніти добір карнавальних костюмів (не зупинятися тільки на принцесах і сніжинках);при святкуванні Дня вчительства не підкреслювати, що вчителювання — це жіноча справа, згадати представників та представниць професії в минулому і теперішньому

            Із урахуванням вищенаведеного,  визначено, що гендерне рівноправ`я школярів є суб’єктивно обумовленою системою цінностей, гендерних знань, статево-рольових норм поведінки, що сприяють реалізації здібностей учнів різної статі як рівних соціальних істот, формують гендерні якості особистості шляхом реалізації певних педагогічних умов у навчально-виховній діяльності школи, визначають вибір правильної стратегії гендерної ідентичності учнів.

Для досягнення гендерної рівності в освіті насамперед необхідно усвідомити, що ти співпрацюєш з дітьми, а не з хлопчиками чи дівчатками чи . Варто зважати на персональний досвід кожної чи кожного. Підтримувати дитину тому, що вона талановита або хоче працювати, незалежно від того,що вона є в майбутньому чоловік це чи жінка

ВИХОВУВАТИ Й НАВЧАТИ ДІТЕЙ, А НЕ ХЛОПЦІВ І ДІВЧАТ

Перелік рекомендованої літератури з питань формування гендерної культури особистості:

1. Абетка рівності: Методичні рекомендації / Автор тексту: Павло Полянський. – Київ: Програма розвитку ООН в Україні, Представництво Європейської Комісії в Україні, 2007. – 13 с.  
2. Баран Л. Реалізація ґендерного підходу в системі підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти // Післядипломна освіта в Україні. – 2003. – №3. – С.11- 12.
3. Болотська О.А. Правові чинники ґендерного виховання жінок-лідерів // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005.– №4. – С. 52-57.
4. Гендернийпідхід в управліннізагальноосвітніминавчальними закладами: навчально-методичний комплекс з підготовкитренерівпрограми / Кол. авт.: Олійник  В.В., Даниленко Л.І. та ін. – К.: Логос, 2003. – 72 с.
5. Громовий В. Гендер в освіті: Шведський та український погляди // Управлінняосвітою. – 2005. – №20. – С. 5-8.
6. Державнапрограма з утвердженняґендерноїрівності в українськомусуспільстві на період до 2010 року // http: // zakon 1. rada. gov. ua
7. Кікінеджі О. Формуваннягендерноїкультуримолоді: проблеми та перспективи // Шлях освіти. – 2004. –  № 1. – С. 27-28.
8. Кікінеджі О.М., Кізь О.Б. Особливостіґендерноїсоціалізаціїдепривованогоюнацтва: Навчальнийпосібник. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2004. – 176 с.
9. Кікінеджі О., Кізь О. Формуваннягендерноїкультуримолоді (Методичніматеріали до тренінговоїпрограми) // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. - № 8-12; 2008. - № 1-3.) (наявна в бібліотеці ММЦ)
10. Королюк С. Управлінськеспілкування: ґендернийпідхід // Директор школи (Шкільнийсвіт). – 2005.–  № 36. – С. 6-8.
11. Корсак В.В. Ґендерна тема в освітнійсфері // Управління школою (Основа). – 2004. – №7. – С. 16-20.
12. Корсак К. До питання про гендерну культуру суспільства // УправлінняОсвітою (Шкільнийсвіт). – 2004. –  №7. – С. 4-5.
13. Кузнєцова О. Ґендерна проблема в Україні (виховна година) // Завуч (Шкільнийсвіт). –  2002. –  №7. – С. 12.
14. Лянна Г.П., Говорун Т.В., Шкарпітко Н.О., Яременко Н.В. Формування ґендерної культури школярів: Навчально-методичніматеріали з ґендерноговиховання. – Ірпінь, 2004. –  81 с.
15. Мельник Т. М. Міжнароднийдосвідґендернихперетворень. – К.: Логос, 2004. – 320 с.
16. Методичні рекомендації щодо ґендерних особливостей формування здорового способу життямолоді (для фахівців) / Укладач: Ю.М. Галустян. – Київ: Українськийінститутсоціальнихдосліджень, 2005. – 27 с.
17. Методичнірекомендаціїщодопроведення уроку ґендерноїграмотності в загальноосвітніхнавчальних закладах // ОсвітаУкраїни. – Вересень, 2007. – №66. – С. 5-7.