Початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства

Початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства

Фізичний розвитокІнтенсивний фізичний ріст дитини на етапі раннього дитинства одного до трьох років) продовжується, хоча його темп дещо сповільнюється. Має місце анатомічне формування і функціональний розвиток тканин та органів.

 Швидко збільшується вага. Змінюється співвідношення між величиною голови, тулуба та кінцівок. Уже до двох років у дитини прорізуються молочні зуби. Розвиваються органи дихання та кровообігу тощо.

Підвищується працездатність нервової системи, збільшується загальна вага мозку, зростає регулююча роль кори великих півкуль та її контроль над підкірковими центрами.

Соціальна ситуація розвитку. Соціальна ситуація розвитку в період раннього дитинства багато в чому аналогічна ситуації на попередньому етапі. Дитина ще не спроможна самостійно задовольняти свої життєві потреби, а отже, спілкування з дорослим є необхідною умовою забезпечення її життєдіяльності. Однак є і відмінності.

Розвиток психіки у ранній період залежить від ряду факторів. Суттєву роль тут відіграє оволодіння дитиною прямоходінням, що робить її спілкування з оточуючим світом самостійнішим, розширює коло речей, які стають об'єктами пізнання, розвиває здатність орієнтуватись у просторі та маніпулювати різноманітними предметами.

Смостійно оволодіти способами використання предметів малюк не може: функціональні властивості предметів відкриваються йому через навчально-виховний вплив дорослого. Наприклад, деякі предмети вимагають чітко окресленого способу дії (закривання коробок кришками, нанизування кілець пірамідки, складання конструкторів тощо). Для інших спосіб дії жорстко фіксується їх суспільним призначенням - це предмети-знаряддя (молоток, олівець, та ін.

Оволодіння предметною діяльністю суттєво впливає на психічний розвиток дитини в ранньому віці. На третьому році життя починають формуватися (своїх зрілих форм вони досягають за межами раннього дитинства і вже тоді визначають психічний розвиток) нові види діяльності, такі як гра, малювання, конструювання, ліплення та ін.

У спільній діяльності з дорослими дитина поступово починає розуміти зв'язки між словами та реальністю, що стоїть за ними. Розвиток психічних функцій

Бурхливо формується активна мова дитини. Зростає словниковий запас (на кінець третього року дитина використовує вже близько 1500 слів, тоді як роком раніше - близько 300). Засвоюється граматична й синтаксична будова та звуковий лад рідної мови. Формування активної лексики є джерелом усього психічного розвитку дитини.

Основою розумового розвитку є оволодіння дитиною новими видами дій сприймання та мислення. Сприймання в цьому віці розвивається передусім за рахунок дій, що формуються у предметній діяльності. Добираючи різноманітні предмети за формою, кольором чи розмірами, дитина оволодіває зовнішніми орієнтувальними діями. Від порівняння властивостей предметів за допомогою таких дій малюк поступово переходить до зорового порівняння. Водночас із зоровим сприйманням у ранньому дитинстві формується і слухове. Загалом сприймання предметів набуває більш цілісного характеру.

Емоційний розвиток. Помітні зміни відбуваються на другому-третьому році життя і в емоційно-вольовій сфері дитини. Зумовлені вони передусім розширенням кола її спілкування, оволодінням мовними засобами та розвитком елементів самостійності. Дитина емоційно реагує тільки нате, що безпосередньо сприймає. Вона гостро переживає неприємну процедуру в кабінеті лікаря, але вже за кілька хвилин спокійна і жваво цікавиться новою обстановкою.

Під впливом стосунків із близькими розвиваються соціальні емоції малюка, джерелом яких стають взаємини між членами родини, атмосфера сімейного життя тощо. Важливу роль в емоційному розвитку дитини відіграють слова-оцінки дорослих.

Помітних успіхів досягають перед дошкільнята й у формуванні довільності своїх дій. Важливу роль при цьому відіграє наслідування дій інших, повторення їх за зразком. Слово, що супроводжує дію, сприяє її узагальненню, а оволодіння дитиною активним мовленням та самостійне визначення мети робить дію усвідомленою. Однак не слід переоцінювати здатність малюків контролювати власну поведінку, що лише формується і залежить від того, наскільки послідовно підкріплюються дорослими потрібні і гальмуються небажані форми їхньої поведінки.

Одним із наслідків інтенсивного розвитку спільної діяльності дитини й дорослого у ранньому віці є формування у дитини системи власного "Я" - центрального новоутворення, що виникає наприкінці даного етапу (Л. І. Божович). Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного "Я", тобто у нього з'являються початкові форми самосвідомості. Криза трирічного віку

Знаменита криза трьох років уперше була описана Ельзою Келер у книзі "Про особистість трирічної дитини". Вона виділяє ряд важливих симптомів цієї кризи. Негативізм. Дитина взагалі не хоче підкорятися дорослим. Негативізм не слід ототожнювати з неслухняністю, що буває і в більш ранньому віці. Упертість. Дитина наполягає на своїй вимозі, на власному рішенні. Малюк починає усвідомлювати себе як особистість і хоче, щоб на це зважали. Упертість не слід плутати з наполегливістю.

Примхливість. Близька до негативізму й упертості, має специфічні особливості. Норовистість має більш генералізований і більш безособовий характер. Це протест проти порядків, що існують удома. Свавілля. Прагнення емансипації – звільнення від залежності, скасування будь-яких обмежень, зрівняння у правах із дорослим. Дитина хоче бути самостійною. Це дещо нагадує кризу першого року, але тоді було прагнення фізичної самостійності, а тепер ідеться про глибший рівень – самостійність наміру, задуму.

Знецінювання дорослих. Діти перестають вбачати в дорослих абсолютний авторитет. Можуть дозволити собі назвати батька чи матір, скажімо, «дурником». Протест-бунт. Виявляється в частих сварках із батьками. Стосунки дитини з навколишніми набувають протестних форм, постійного конфлікту. Деспотизм. Здебільшого ця проблема виникає в родинах, які мають одну дитину. Дитина виявляє деспотизм до всього оточення та вишукує для цього безліч приводів та способів.

Під впливом стосунків із дорослим розвиваються соціальні емоції дитини, виявляється емпатія до інших людей. Крім того, атмосфера в родині, оціночні вислови дорослих формують і майбутню самооцінку. Треба зважати, що у цей період розвитку особистості відбувається й становлення самолюбства, що ґрунтується на почутті гордості за власні досягнення. А в результаті невдач, коли існує загроза не отримати схвального відгуку або втратити любов дорослого, у дитини поступово виникають і закріплюються емоції страху, сорому. Тому важливо адекватно реагувати на вчинки своїх малюків, щоб не закласти підґрунтя для нарцисизму чи комплексу неповноцінності.