Подразливість тварин. Органи чуття, їх значення

Подразливість тварин. Органи чуття, їх значення

Подразливість тварин. Подразливість тварин - здатність переходити із стану спокою в діяльний стан у відповідь на дію чинників середовища, яка реалізовується на різних рівнях їх організації. Подразниками для тварин можуть бути світло, механічні впливи, температура, сольовий склад води, їжа, вологість, вода, звуки, хімічні речовини та багато інших чинників. У формуванні реагування тварини на впливи середовища визначальне значення мають нервова й ендокринна системи.

Особливості подразливостіПодразливість у тварин проявляється в здатності відповідати на впливи середовища своєю активною діяльністю. Наприклад, на ранковий схід сонця птахи прокидаються й починають співати, або дотик до равлика виноградного заставляє його ховатися в черепашку. У цих прикладах світло чи дотик будуть подразниками, процес дії цієї сили - подразненням, а відповідь птахів чи равлика на дію чинників - біологічною реакцією.

Форми подразливості у тварин. Біологічні реакції-відповіді тварин на впливи середовища проявляються у вигляді таксисів та рефлексів. Таксиси - рухова реакція у відповідь на спрямований вплив чинника, що здійснюється клітинами чи організмами. Наприклад, викидання нитки із жалкої клітини гідри при дотику до чутливого виросту є механотаксисом, а рух амебоцитів до поживних речовин чи від шкідливих речовин є позитивним або негативним хемотаксисом. Таксиси забезпечують просторову орієнтацію рухів тварин на дію сприятливих чи несприятливих подразників. Рефлекси - рухова реакція організму на певний пусковий подразник, яка здійснюється за обов’язкової участі нервової системи. Уперше рефлекси як форми подразливості з’являються у кишковопорожнинних у зв’язку з виникненням у них дифузної нервової системи. Рефлекси можуть бути вродженими безумовними (стискання тіла гідри у грудочку після механічного впливу) або набутими умовними (харчові рефлекси риб, які формуються при годуванні в один і той самий час).

Таксиси І рефлекси. Таксиси й рефлекси є постійними складовими в поведінці тварин. Якщо рефлекси зумовлюють виникнення й протікання біологічної реакції тварини, то таксиси забезпечують її спрямованість. Наприклад, поява чайки з кормом вмикає реакцію пташенят (безумовний харчовий рефлекс), а червона пляма на її дзьобі - спрямовує реакцію цих пташенят на її дзьоб (позитивний фототаксис). Отже, біологічними реакціями тварин на вплив чинників є взаємозв'язок таксисів й рефлексів.

Органи чуттяІнформація середовища є дуже різноманітною, тому різноманітними є й органи чуття в тварин. Органи чуття - анатомічні утвори організму тварин, що сприймають інформацію із зовнішнього чи внутрішнього середовища. Ця інформація надходить у вигляді впливів звуку, світла, хімічних речовин і є важливою для вмикання й вимикання різних біологічних реакцій.

Органи чуття. Основними органами чуття в тварин є органи зору, слуху, нюху, смаку й дотику. Для рухливих тварин велике значення мають органи рівноваги. В окремих груп тварин можуть бути специфічні органи чуття, пов'язані з їхнім способом життя:у риб є бічна лінія;у ямкоголових змій - органи сприйняття теплових променів; у дельфінів й кашалотів - органи сприйняття відбитих звуків.

Значення органів чуття для тварин. Відрізняти світло від темряви дозволяють найпримітивніші органи зору, якими є світлочутливі вічка (медузи, плоскі вільноживучі черви). Розрізняти силу й напрямок світла, вловлювати переміщення об’єктів дозволяють прості очі (павуки). Найскладніші очі в комах, головоногих молюсків та хребетних тварин. Такі очі вже розрізняють форму, об’єм та колір об’єктів. Завдяки органам зору тварини орієнтуються в середовищі, успішно здобувають їжу у світлий час доби й захищаються від ворогів.

Значення органів чуття для тварин. Звук - коливання повітряного чи водного середовища або твердого субстрату - відіграє в житті тварин подвійну роль. З одного боку, це сигнал про небезпеку, а з другого - це спосіб спілкування. Звукосприймальні органи є вже в медуз. Вони в них сприймають низькочастотні коливання й дозволять «передбачати» бурю. Сприймання і відтворення звуків добре розвинуті в членистоногих, зокрема в комах. їхні органи слуху можуть бути розміщені на ногах, черевці, на вусиках.

Значення органів чуття для тварин. Найбільше значення орган слуху має для наземних хребетних, тому в них спостерігається ускладнена слухова система: у амфібій з’являється барабанна перетинка; у рептилій - зовнішній слуховий прохід; у птахів і окремих ссавців - зовнішнє вухо; у ссавців - вже є всі три слухові кісточки.

Значення органів чуття для тварин. Чутливість до хімічних подразників є одним із найдавніших видів чуття. Її в тварин забезпечують органи нюху та смаку, які відіграють важливу роль у пошуках їжі, особин іншої статі, розпізнаванні особин свого виду, уникненні хижаків й шкідливих впливів. Серед наземних безхребетних найбільшого розвитку органи хімічного чуття досягли в членистоногих, особливо в комах, а серед хребетних - у ссавців. Механічні впливи середовища (дотик, тиск, вібрація) в безхребетних сприймають чутливі утвори покривів у вигляді війок, волосків, вусиків, а в хребетних - рецептори шкіри.