«Полілог: сучасний прийом формування мовленнєвої компетенції у дітей»

«Полілог: сучасний  прийом формування мовленнєвої компетенції у дітей»

Полілог - це організована, цілеспрямована розмова багатьох осіб, в даному випадку - учителя з дітьми, з певної теми, яка складається із запитань і відповідей. За допомогою полілогу  діти цілеспрямовано засвоюють відомості про конкретні предмети й явища, вчаться словом передавати ознаки предметів, дії з предметами.

Беручи участь у полілозі,  дитина вчиться зосереджувати свою думку на одному предметі, пригадує те, що знає про нього, привчається логічно мислити.

Полілог:

Активізує дитячу мову;

Розвиток діалогічного мовлення;

Вчить чітко висловлювати свої думки;

Розвиває вміння слухати і розуміти запитання;

Активізуються моральні й естетичні уявлення дітей.

Змістом полілогу є програмний матеріал з ознайомлення дітей з навколишнім: з предметами побуту, праці, з побутом і працею людей, явищами природи, суспільним життям, святами, з іграми, навчанням дітей у школі. Зміст полілогу  повинен бути педагогічно цінним, сприяти здійсненню завдань всебічного виховання дітей і разом з тим бути посильним, психологічно близьким дитині молодшого шкільного віку. Зміст полілогу  може складати обговорення прослуханих казок, оповідань, віршів, розглянутих картин, мультфільмів, кінофільмів, телепередач тощо.

Учитель  повинен глибоко продумувати зміст полілогу, відбирати для обговорення ті факти й явища, які підводять дітей до узагальнюючих висновків і в той самий час потребують додаткових пояснень, відомостей, щоб діти повніше і глибше осмислили матеріал спостережень.

     Наступні полілоги  мають бути складніші за попередні. В них повинні ставитись нові розумові завдання, підвищуватися вимоги до мови дітей.

     Полілог  досягає своєї мети тільки при чіткій організації і продуманій методиці її проведення. Тому значне місце в успішному проведенні полілогу  має ретельна підготовка до нього учителя  і дітей.

Полілог  вимагає від дитини напруження уваги, вона повинна весь час стежити за ходом полілогу, не відволікатись від теми, слухати своїх товаришів, пригадувати, узагальнювати, бути готовою відповідати, в той же час стримувати себе від виступу, коли не запитують. Перед учителем стоїть завдання підтримувати протягом усього заняття активність дітей, мобілізуючи їхню увагу.

Структура полілолгу  залежить від теми, змісту, віку дітей. У ній взаємопов'язані такі структурні елементи, як початок полілогу, основна та заключна частини.

Почати полілог  можна по-різному - із згадування, з розповіді, з розгляду картинки, іграшки, предмета, з загадування загадки, читання вірша, які мають пряме відношення до теми.

     В основній частині полілогу  розкривається її конкретний зміст. Дітям послідовно ставляться запитання, які спрямовують їхню активність. По ходу  учитель дає пояснення, стверджує дитячі відповіді, узагальнює їх, показує наочний матеріал тощо.

Відповіді дітей можуть бути розгорнутими і короткими. Вимагати на кожне запитання розгорнутої відповіді не слід, інакше полілог  втратить свою невимушеність, стане нецікавим.

     У практиці зустрічаються випадки, коли учителі вимагають повної відповіді. Проте не слід цього робити під час  жвавого полілогу, який захоплює не тільки розум, але й емоцїі дітей. Цим знижується емоційна безпосередність обміну думками і враженнями, що характерно для усного розмовного мовлення; мова дитини набуває характеру «книжної».

Соціальний досвід дітей молодшого шкільного  віку формується на основі отриманих ними уявлень про навколишній світ. Найповнішим джерелом інформації для дітей є дорослі. Саме вони мають задовольнити пізнавальний інтерес дітей, дати відповіді на їхні численні запитання.

Пам’ятаєте, як у мультфільмі «Допитливе слоненя», за казкою Редьярда Кіплінга, головний персонаж постійно цікавиться всім, що бачить на своєму шляху: що їсть на обід крокодил, чому вода мокра, куди ховається місяць... Проте нині дітей, що ставлять безліч цікавих запитань, як те слоненя з мультика, стає дедалі менше. Що має робити педагог, щоб спонукати дітей більше цікавитися навколишнім світом?

Важливе завдання сучасних педагогів — повернути дітям інтерес до життя, прагнення зрозуміти навколишній світ, усі його складні взаємозв’язки та залежності, розвинути в дітей вміння орієнтуватися в ньому, навчити думати самостійно та висловлювати свої думки.

Полілог допоможе навчити дітей сприймати думки, відмінні від особистих, шукати пояснення тому, що не повністю зрозуміле, усвідомити, що існують інші думки, відмінні від власної. Педагоги мають навчити дітей толерантно ставитися до поглядів інших осіб, не завжди погоджуватися, але намагатися зрозуміти їхні аргументи. Таке ставлення спонукає пізнати й оцінити потенційно прекрасні ідеї чи істини, закладені в думках інших людей.

Не можна назвати полілогом розмову, якщо дорослий ставить питання, а діти відповідають заздалегідь завченими фразами. Полілог дає змогу «відчути голос іншого».

Для полілогу характерна тематична невпорядкованість, складна взаємодія реплік, розрив діалогічних єдностей. Активність у розмові всіх учасників полілогу передбачає проміжні ролі, у яких реактивна роль співрозмовників градуюється — від позиції адресата до позиції слухача чи спостерігача. Полілог (з грецьк. pоlу — багато та logos — слово) — це розмова, у якій водночас бере участь чимало співрозмовників.

Як організувати полілог. Наведу декілька прикладів ігор, завдань, конкурсів тощо.

1. Конкурс на краще дитяче запитання Учасники мають придумати віршик з останніми словами «і тут дитина спитала».
2. Гра на включення. Учасники промовляють слова та роблять відповідні рухи:

Товстий-товстий бегемот

Зробив лівий поворот.

Взяв квиток на теплохід

І зібрався у похід.

Зробив великий бутерброд

— І набив ним повний рот.

Переплутав всі думки,

Тож тепер — все навпаки.

Учасники промовляють слова та виконують відповідні рухи у зворотному порядку.

3. Виключити зайве. Учасники  мають серед сигнальних карток

знайти і вилучити зайву картку, а решту поєднати певною проблемою або темою. (виготовити сигнальні картки) Наприклад, до казки «Заяча хатинка» учасникам пропонують картки із зображенням нори, дупла, казкового будиночка, школи, зайчика. Учасники мають вилучити зайву картинку і обговорити такі питання:

1.     Що таке домівка?
2.     Чи всім потрібна домівка?
3.     Хто може побудувати свою домівку сам?
4.     Чи завжди можемо отримати ту домівку, яка нам подобається?
5.     Що краще: мати гарну домівку чи добрих сусідів?

4. Ромашка Блума: (виготовити Ромашку на  пелюстках написати  питання) тренер пропонує скласти полілог з урахуванням запитань, визначених Блумом. Ромашка складається з шести запитань:

Хто, що?

Якщо я правильно зрозумів, то...

Чому, навіщо, з якою метою?

Якби ти побачив...?

Що було б, якби... (що змінилося б)?

Що буде краще (правильно) ?

Наприклад: Що таке краса? Якщо я правильно зрозумів, то краса — це... Чому люди милуються красою? Якби ти побачив красиву річ... Що було б, якби хтось забрав її собі? Що краще — милуватися самому чи дозволити милуватися всім?

ЗАВДАННЯ. Скласти полілог за ромашкою Блума:  Хто така чесна людина?

5. Куб (виготовити куб) на кожній з граней куба написано одне завдання. За завданнями учасники мають охарактеризувати предмет, провести аналіз, порівняти тощо. Можливі завдання на гранях куба:

• Опишіть предмет: колір, форму, розміри.

• Порівняйте: на що він схожий?

• Від чого він відрізняється?

• Доберіть асоціації: про що він змушує думати?

• Проаналізуйте: як він зроблений?

• Ви знаєте цей предмет?

• Як його можна використати?

• Запропонуйте аргументи «за» або «проти» нього. Що в ньому доброго чи злого? Займіть певну позицію, використайте повний діапазон аргументів від логічних до безглуздих.

Наприклад, пташка чорно-білого кольору: крила та хвостик схожі на трикутничок; схожа на літак, відрізняється тим, що не має моторчика; з'явилася з яйця; ластівки їдять комах.

ЗАВДАННЯ. Обговорити поняття «собака», «їжачок», «сонечко», «дерево», «усмішка».

Чим же полілог відрізняється від бесіди? Насамперед результатом. Ініціаторами полілогу виступають діти, а вихователь тільки створює умови для його виникнення. Полілог завжди має проблемне спрямування, у процесі обговорення проблеми в дітей можуть виника-ти протилежні думки стосовно обговорюваної проблеми. Проте наприкінці полілогу учасники мають прийти до висновку, який може допомогти сформулювати учитель. Якщо під час полілогу діти починають без участі учителя обговорювати проблему — ставити питання та шукати відповіді від інших дітей, — це найвищий клас у проведенні полілогу. Проводять полілоги в невимушеній атмосфері, діти відповідають вільно, ніхто не примушує їх висловлювати власні погляди. Вони не дотримуються черги, але надають змогу висловитися тим, хто хоче та має що сказати. Під час обговорення діти мають обов'язково звертатися до власного досвіду, який вони вже мають та який зможуть у майбутньому отримати (висловлювання на кшталт «тепер я буду...»).