Повернемось у казку Дитинства

                    Повернемось у казку Дитинства

(Звучить легенька мелодія « Пісні про школу»)

1ведуча. Доброго дня, дорогі гості, шановні колеги!Не секрет, що всі ми родом з дитинства. Діти чомусь завжди прагнуть скоріше подорослішати, а ми, дорослі, ностальгічно згадуємо безтурботні роки. Але всьому свій час. Тому з великим задоволенням вітаю всіх присутніх в цьому залі.

2 ведучий. Дитинство – безтурботна країна. Кожному  з нас доводиться бувати в ній лише один раз. Згодом стежинка до цієї країни заростає дорослими турботами та проблемами.

1 ведуча. І скільки б не шукали цю країну на карті – даремно: лише приємні щемливі спогади та мрії мають чарівну здатність повернути нас у дитинство.

2 ведучий. І сьогодні до нас завітали нинішні господарі країни Дитинства. Зустрічайте.

Діти виконують пісню «Букварі і читанки»

1.  Країна Дитинства – країна казкова.

     І часто дорослих вона вабить знову.

     І часто дорослі  літають у мріях,

     Вернутись в дитинство живе в них надія.

2.   Дитинство – пора веселкова й крилата,

Де музика ніжно звучить. 

На світло і казку, на барви багата.

Тут хочеться жити і жить.

3. Тут вперше: і небо, і зірка чарівна,

І сонця ясний промінець,

І ластівки пісня, й веселка є дивна,

І доброму ділу вінець.

4.Рідна школа – Дитинства країна,

Де ми вперше усе пізнаєм.

Тут навчається кожна дитина.

Разом дружимо всі і ростем.

5. Тут дитинства зоря світанкова,

Мрій чарівних високий політ.

Це дитяча країна чудова,

Звідки всі відправляються в світ.

Діти виконують пісню Н. Май «Зачекай,  моє дитинство»

6. Давайте пригадаємо

Отой найперший день.

Губились ваші бантики

Між квітів і пісень.

 (Звучить шкільний дзвінок)

(На сцені першокласники)

 1.Перший клас, наш перший клас!

 Скільки справ зустріло нас!

Рахували і писали,

По складах слова читали.

2. У дівчаток банти пишні,

А в руках квітки розкішні.

Губки, наче ягідки,

А в руках – портфелики.

3. Хлопчики усі швиденькі.

І рухливі, і меткі.

Всі були такі маленькі,

А от виросли які.

4. А перерви як любили.

Бігали на повні сили.

Та як дзвоник продзвенить

Біжимо до класу вмить.

5. Ось скінчився перший клас.

На порозі літо…

Навчання промайнуло.

Треба відпочити.

Діти виконують пісню «Куди зника дитинство», сл. Л. Дербенєва, переклад М. Мигай, муз. О. Зацепіна.

(Звучить шкільний дзвінок)

(На сцені другокласники) 

1. Другий клас пішла таблиця,

А вночі вона нам сниться.

Ми її вчимо, вчимо –

На уроках горимо.

2. Різні дії, як насіли –

Розібратися несила!

Додавання, віднімання.

Жарти? Максимум старання!

3. А от множити й ділити,

Годі, друзі, й говорити!

Пальці тут не допоможуть,

Скільки цифр вже не помножать.

Тут таблиця помагала –

Відповідь умить шукала.

4. Другий рік також минув,

Стали ми доросліші.

Другий клас ми закінчили

І у третій поспішили.

Діти виконують пісню «Лебеді білі» Н Май

(Звучить шкільний дзвінок)

(На сцені третьокласники) 

Ось третій дзвінок вас в дорогу кличе.

І весело й щасливо всім водночас.

І як не хитруй. А вже стали великі,

Бо всі перейшли у третій клас.

 -А ти, татку, в школі вчився?

 - Учився, Сергійку.

 - А то правда, що ти, татку, одержував двійки?

- Було таке, траплялося…

Малий засміявся:

• Тоді мама правду каже,

Що я в тебе вдався.

Сів за парту Олексій.

Зирк… подряпини на ній.

Це обурило його,

І промовив: «Ого!

Хто посмів, скажіть мені,

     меблі нищити шкільні?

Та такого шкідника

Я б… Романе! Дай гвіздка.

Я провчить його зумію –

Буде знати Олексія!»

Він схопив той цвях і сам

Ціле гасло написав:

«Хто псує майно шкільне –

Того кара не мине!»

А внизу, щоб знали всі ,

Підписався: «Олексій!»

 Діти виконують танець «Зустріч» .

(Звучить шкільний дзвінок)

(На сцені четвертокласники)

1.Ось настав 4 клас.

Закінчилось літо.

Подорослішали ми,

Треба знову вчитись.

2.Ми всі засвоїли чудово

Прикметник, суфікс, дієслово.

Диктантів купу написали,

Все читали і писали –

То зате розумні стали.

1. ведуча. За ці чотири роки так діти до вас звикають, що інколи серед уроку називають вас мамою, а вдома – не мама, а Світлана Сергіївна чи Ліда Петрівна, а може Світлана Іванівна, чи Наталя Анатоліївна.

2 ведучий. А не помічали, шановні вчителі, як наші діти хочуть бути на нас схожими: і  ходити так, як вчителька, і говорити так, як вчителька. А які наші діти актори! Ви ніколи за цим не спостерігали? Моя порада: залиште їх самостійно попрацювати в класі, а самі відлучіться, нібито в терміновій справі, - за двері  і…поцокайте каблуками на місці.

1 ведуча.  І тут, у вашому класі, коли  немає вчительки на робочому місці,  народжується шедевр мистецтва, бо ж ваші учні, як ті губки, а може копірки, визбирують всі ваші «ізюминки» та «перлинки».

Інсценізація «Якби діти вчителями стали»

Дзвенить дзвінок. Учні-вчителі розсаджуються в класі за парти. Входить учень, який представляє себе вчителем.

Учень. Ну, хто готовий відповідати?

Учитель фізкультури (тягне руку). Можна?! Можна?!Ну-у…

Учень(здивовано). Фізрук? Вивчили домашнє завдання?

Учитель фізкультури. Ні, я хочу вийти.

Учень. Сидіти! Ще чого! А перерви вам було мало, га? А табличка множення? 7 на 8? Мовчимо? Не вийде, Наталіє Анатоліївно! Математика – цариця полів.

Учитель математики. Не полів, а наук.

Учень. А вас ніхто не питав!Ясно? Мені краще знати! Відповідайте,

Світлано Іванівно, чому дорівнює площа трикутного прямокутника?

Учитель математики. Якого-якого прямокутника?

Учень. Не знаєте? Може, ви й про трикутного квадратика нічого не чули? Два, Світлано Іванівно, два! Несіть щоденника. Завтра прийдете в школу з батьками. А, ви, Лідіє Петрівно, чого так сяєте? У вас з природознавством все в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі замерзає прямий кут? Не знаєте. Ваші вчорашні виплакані чотири бали  зараз справлю на одиницю. Контрольну роботу відксерили  у сусідки. Так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом. Після уроків залишитесь.

Учень. А це що за сторонні звуки? Світлано Сергіївно! Хто б подумав! Сидять і базікають. От нам Світлана Сергіївна  й скаже, в якому році Шевченко написав свою казку «Біда навчить?»

Учитель  літературного читання. Я забула… Я вчила…

Учень. А-а-а-а! Вчила вона! Вчила й перевчила! Книжки в сумці, а хлопці на думці! Добре, що хоч про Шеву чула. Класний футболіст! Хоч за це три бали влуплю. Ну! Хто ж буде відповідати?(дивиться в журнал)…  Друга Світлано Сергіївно, будь ласка.

Учитель природознавства. А чого я ?

Учень. Ну, Миклуха-Маклай, розповідайте, куди впадає Чорне море. Не підказувати! Не знаєте. Ай-яй! І не Соромно. Одиниця!

(Вчителька інформатики гортає журнал мод.)

Учень(вихоплює журнал). Люди добрі! Дурницями на уроці займаються!  Гави ловлять Встати, Надіє Василівно! Вирядились тут, як на дискотеку! І губи нафарбували! Скромнішими треба бути! Тут вам не гульки. Щоденник ! Бігом!

Вчитель інформатики. Я забула…

Учень. А голову ви незабули?! Пам'ять у вас дівоча. Якщо завтра щоденник не принесете, зараз же за батьком відправлю.  Хай ремінцем  виховує.

Англійка. Можна увійти?

Учень. Привіт, Світлано Миколаївно, явились-не запилилися! Ну і де це ви пропадали? Знову каву пили? Швиденько до дошки відповідати.

(Англійка говорить по-англійськи.)

Учень. Два, Світлано Миколаївно. Сідайте!

Англійка. Чому? Я все вивчила.

Учень. У нас зараз не англійська мова. Ні, дорогесенькі мої, так справа не піде. Кінець року. А ви  одиниць, двійок нахапали. І що мені з вами робити?  Так ви ніколи зі школи не підете! Завтра батьківські збори!

 Діти виконують пісню «Моє дитинство, ти куди спішиш?»

    7.  Колись і вчителі були маленькі

І грались також, як і ми.

І намагались досягнути мрій швиденько

І подолати швидше біг років.

8.А ми ось зараз таємницю цю розкриєм

І повернемо їх в дитинства світ,

Де  були  вони маленькі і щасливі

І так хотіли вирости скоріш.

(Виходять на сцену учні. Звучить мелодія).

-Коли всі вчителі були маленькими, вони були такими  ж, як і ми: несміливими, як мишки, щебетливими, як горобчики.

-Коли всі вчителі були маленькими, вони справді були такими, як ми: непосидами, бо крутились весь час на уроках і ручку шукали під партою.

-Коли всі вчителі були маленькими, вони  були такими ж сороками і папугами на уроках, як і ми.

-Коли всі вчителі були маленькими, вони так само бігали по класі, ганяли коридором.

-Коли  вчителі були маленькими, вони також, як і ми, не виконували всіх учнівських правил.

-Коли всі вчителі були маленькими, вони, як і ми, запізнювались на урок і забігали, захекавшись і розчервонівшись, у клас після дзвінка.

-Коли всі вчителі були маленькими, вони, як і ми  вчились читати по букварику, писати палички, кружечки, букви, слова, речення.

-А тепер вони стали дорослими і не раз, дивлячись на нас, Миколок Оксанок, Андрійків чи Софійок, згадують себе і так хочуть одягти  шкільну форму чи почепити на волосся біленькі бантики, щоб хоч на деякий час відволіктися від повсякденних клопотів дорослого життя.

- Це ми, ваші учні, повертаємо вас  кожен день у дитинство своїми вчинками, успіхами чи помилками, іграми, і, звичайно, усмішками, піснями і танцями.

9. Річка дитинства …Вона не міліє.

    Річка дитинства крізь роки тече.

    В берег хлюпоче, висвітлює мрії.

    Спогадом душу і пам'ять пече.

10. Злетіли літа, мов пушинки з кульбаби,

      Як вітром обірваний з яблуні цвіт.

      Лиш в снах недитячих лиш мариться зваба-

      За милим дитинством помчатись назад.

               Діти виконують пісню «Стій, моє дитинство» Н. Май

1ведуча. Дорогі наші гості. Ми радіємо, коли світить сонечко, посилаючи своїми промінчиками сонячні зайчики на шкільні парти.

Радіємо, коли після грайливого дощику з’являється веселка.

2 ведучий. Тож нехай ваше життя буде схожим на казку, розфарбовану всіма кольорами веселки:   

• червоний – це ваша вічна любов до дітей;

1в. – оранжевий –це радість від вашої  улюбленої роботи;

2 в.- зелений – впевненість у завтрашньому дні;

1 в.- блакитний -  спокій і мир у душі;

2 в. - синій – вірність і чесність.

1 в. -А  щоб ви інколи розслаблялися, то нехай час від часу вам буде фіолетово!

2 ведуча. Кожного першого вересня чи свята останнього дзвоника  повертайтесь у казку дитинства, бо ви віддаєте своїм маленьким щебетливим хлопчикам і дівчаткам  свій розум, своє серце і душу.

1 ведуча. Нехай казка дитинства завжди йде з вами по життю і ніколи не закінчується, бо ви обрали дитячу професію – професію першого вчителя.

(Звучить пісня Н. Май «Дитинство босоноге» у виконанні всіх учасників)