Позакласний захід "Сценарій випускного ранку у 4 класі"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель початкових класів

Просянської ЗОШ І – ІІІ ступенів,

Покровського р-ну,

Дніпропетровської області

Теслюк Олена Миколаївна

 

Сценарій

 випускного ранку у 4 класі

 

• Шановні  батьки, вчителі та гості! Ось і добіг до кінця ще один навчальний рік. Як одна прекрасна мить, пролетіли чотири роки навчання у початковій школі! Усе в житті буває вперше. Вперше тягнеться до сонця стебельце, щоб згодом порадувати нас хлібною зерниною, вперше народжується дитина, щоб продовжити рід, вперше приходимо ми до школи. Дитинство – це краща пора життя людини. Але все має свій початок і свій кінець.  І саме сьогоднішній день проводить межу між дитинством та юнацтвом.

Вч.

Увага,  гості! Мить ця особлива!                  
"Прощальне свято” – дійсно свято з свят.                   
Хвилюються випускники щасливі                  
 Бо зараз починають свій парад!

(Вихід учнів)

 

Увага! Шановні друзі!

Ми сьогодні зустрілись

У тіснім нашім крузі

На радісне свято — веселе, чудове,—

Разом:   Ми закінчили початкову школу!

                                                     (пісня «Святкова»)

Слухайте! Слухайте!

І не кажіть, що ви не чули!

І не кажіть, що ви не бачили!

Сьогодні у нас свято!
З нагоди закінчення початкової школи!

Знайомтесь!

Веселий!

Дружний!

Пустотливий!

Трішечки галасливий! 4 -  Б клас!

Наш клас населяють 20 осіб. З них абсолютна більшість - діти.
 

Загальний вік - 190 років 5 місяців і 28 днів.

Загальний ріст -2948 см
 

Загальна вага - 872 кг

Причому за 4 роки навчання у початковій школі кожен в середньому виріс на 15см.
І поправився на 4кг.

З'їли 4 тонни хліба,

 Випили 5 бочок чаю,

Ну, пару раз посварилися і побилися, але це така дрібниця!

А ще ми набралися розуму, навчилися дружити і веселитися!

Сьогодні в нас святковий настрій,

Ми всі схвильовані украй.

Середня школа скаже здрастуй,

А початкова – прощавай!

 

То ж прощавай 4 клас.

Ти замалий уже для нас.

І ми повернемось не раз

Думками в наш 4 клас.

 

Ці чотири роки всі ми разом йшли,

Хвилювання й радість поділяли.

Разом і навчались, і росли

І свята всі дружно відзначали.

 

Сьогодні свято це – для нас,

Лунає музика для нас.

Це так бузок зацвів для нас

І сонця промінь теж для нас.

 

(вальс)

Сьогодні у нас останній урок…

Як-то останній?!

Ми попрощаємось з початковою школою.

От добре, бо я вже думав, що ця мука ніколи не скінчиться…А що ж далі?!

Я від старших чув, що на нас чекає старша школа.

А мені розповідали, що там справжнісінька каторга: твори, перекази, контрольні та ще й іспити якісь!

Щось мені вже не хочеться туди…

Давайте краще тут залишимось, ми вже все знаємо, будемо усі відмінниками!

Еге, якби ж так можна було! Але час назад не повернеш…

 

 

Сьогодні скінчився останній урок,

По школі лунає останній дзвінок.

 

Сьогодні востаннє четвертий наш клас,

І школа чекає в п’ятому нас.

 

Як швидко настало прощальне це свято,                                 

Як швидко прийшов розлучатися час.

 

Вчитель:   Чотири роки були ми разом, малята,

Сьогодні ми з вами — останній раз.

 

Багато свят було у цьому класі,

Та ось такого ми не святкували.

 

Із вчителькою першою прощатись ми прийшли

Тож пригадаймо все, що разом прожили.

 

 

Згадаємо разом чотири радісних роки,

Веселі перерви, цікаві уроки.

 

 (Звучить музика «Выглянуло солнышко…»)

Розцвіли ромашки в полі,

Пишні, гарні, бо на волі,

Тут очей не відірвеш,

І букетик набереш.

 

Не скуби ромашку,

 їй цвісти весною,

Говори з красою вічно мовчазною.

 

Не скуби ромашку, не топчи ногами,
Це любові квітка у зеленім храмі.

На ромашці білій про любов питають:

Любить, чи не любить?

 Пелюстки зривають.

 

Ти, ромашко чарівна,

Мабуть, знаєш все про нас,

Тож швиденько нагадай нам,

Разом:  Як створився цей наш клас?

                                        (на фоні музики йде презентація)

14  травня 2006 року у сім’ї ……………….сталося велике диво, народився гарненький, розумненький та допитливий хлопчик,  якого назвали Богданом.

З цього дня один за одним стали з’являтися на світ мої перші учні у цій школі:

 

за Богданчиком заявив про себе Давид  - спокійний, вразливий з добрим серцем хлопець;

 

потім – непосидюча, яка багато інтересів має, того, хто з нею дружить, смуток ніколи не здолає - Лізуня ,

 

добрий, веселий, товариський, на уроках сором’язливий - Антоша,

 

тиха, спокійна, ввічлива, приваблива Попелюшка - Даша,

 

містер Спокій, врівноважений та поміркований, на кого можна покластися у будь-якій ситуації - Даня,

 

Альбіна  – мила, добра, перша помічниця вчителя по класу,

 

Софійка – непомітна, мрійлива, загадкова темнокоса красуня,

 

ось про кого можна сказати: активістка, розумниця, спортсменка, і просто хороша дівчинка Даша ,

 

Сашуня – непосидючий, моторний козак з умілими ручками, який завжди допоможе у скрутну хвилину,

 

жвава розумниця з вразливим серцем, добра та відверта Сніжанка,

завжди спокійна і врівноважена Альбіна, вона маленька господарочка та гарна помічниця;

 

Андрійко – це швидкий, допитливий, кмітливий хлопець, душа будь-якого колективу,

 

міс безпосередність, весела щебетушка з гарячим і добрим серцем, з неабиякими артистичними здібностями Лізуня,

 

Давид – щедрий, товариський, чуйний і турботливий;

 

тиха, скромна дівчинка, небагатослівна, з чудовим голоском, безвідмовна у виконанні будь-яких доручень – це наша Дашуня ;

 

приваблива, яка має золоті ручки, щире й добре серце, гострий розум наша Юлечка,

 

Юрчик – найвідповідальніший хлопчик у нашому класі, милий і тактовний,

 

Сергійко – джентльмен та містер галантність, найкращий розповідач скоромовок у школі,

 

маленька чарівниця з голоском як у соловейка, скромна та непомітна, активна учасниця художньої самодіяльності найменша у нашому класі – Олечка.

 Які дивовижні ці діти,

Чарівні усі, наче квіти,

У кожному тайна своя.

Всі різні , та й що говорити –

У діток  закохана я!

 

Ой, щось ми перестарались.

Це ми повернулись аж занадто далеко.

 

Ти, ромашко чарівна,

Нам швиденько підкажи,

Як жилось у першім класі

Нам згадать допоможи.

                                                  (Пісня «Перший дзвоник…»)

 

Ми пригадаєм той дзвінок веселий, 

Що продзвенів нам перший раз,

Коли ввійшли ми з квітами у школу

У свій найкращий перший клас.

 

Ми всі були смішними малюками,

Коли зайшли до школи в перший клас,

Коли дали нам зошит з олівцями,

За парти посадили в перший раз.

 

У дівчаток – бантики пишні

І портфелики в руках.

Губки, наче спілі вишні

І цікавість у очах.

 

Хлопчики усі швиденькі

І рухливі, і меткі.

Ми були такі маленькі,

А от виросли які.

 

А що відрізняє першокласника від усіх школярів?

 

Маленький зріст і великий портфелик.

 

Один учень і родичів куча.

 

Радісна посмішка і беззубий рот.

 

Зуби сипляться дощем,

Значить в школу ми ідем.

 

Частівки:

 

Хвилювався, як ніколи!

Хвилювався, я весь час!

Бо тоді я йшов до школи

Перший раз у перший клас!

 

Нам до успіхів далеко

Нам мішали балачки

І було нам так нелегко

Писать палочки й гачки

 

Ой, письмо – це просто мука

Так  болять у мене руки,

Нам би пальчики – билинки

В ляльки гратися й машинки.

 

Та коли ж ? Весь час веди…

Знаки, літери, склади!

В зошита задрались вуха,

Ніби й він уважно слуха!

 

Хтось під партою в кутку

Робить справу нелегку

Все на пальцях полічили

Бо без них немає сили…

 

Ну, а час вже не чекає,

Швидко якось пролітає,

Перший клас-уже кінець,    

А хто вчився  - молодець!!!

 

Вчитель:

Благословенна та ясна година, 

Коли Буквар до рук бере дитина...

 

Буквар вів нас по буквах, як по східцях,

Як по життю — по сторінках своїх.

І от привів нарешті — подивіться –

На нас, випускників, на школярів своїх.

 

(танок «Чему учат в школе»)

Квітко наша чарівна,

Знов до тебе ласі.

Нагадай же, як жилося

Нам у другім класі.

 

Другий клас. Пішла таблиця

І ночами  стала  сниться.

Ми її вчимо, вчимо,

На уроках «горимо»

 

Різні дії, як насіли,

Говорить немає сили!

Додавання, віднімання

Жарти, максимум старання.

 

Ми всі засвоїли чудово,

Прикметник, суфікс, дієслово.

Диктантів купу написали,

Освіченими дуже стали!

 

Ми пейзажі в класі вчили,

Парти довго потім мили.

Композицію з картини,

Для машин – автопортрет.

Не знання, а вінегрет!

Цвіте терен, цвіте терен,

А цвіт опадає.

Хто до школи ще не ходить,

Той горя не знає. /2 р./

 

Посилала мене мати:

«Іди грамоту вивчати,

Будеш вміти рахувати і писати, і читати,

Будеш все на світі знати»

 

Дощик, дощик

Капає дрібненько.

Ой будила мене вранці

В школу рідна ненька.

 

Грицю, Грицю, до роботи,

Одягай мерщій чоботи

Та бери портфель у руки

І біжи вивчать науки.

 

Несу я портфеля,

Руки одпадають,

Очі мої ясні

На ходу дрімають.

 

А як дзвоник продзвенів,

Всім сказали встати.

А мене товариш

Тихо став питати.

 

Чому ти не встав,

Як дзвінок лунав,

Вчителька ж просила,

Чи дзвінка не чув,

Чи вставать забув,

Чи звестись не сила?

 

І дзвінок я чув,

Зовсім не забув,

Маю силу встати.

Але під столом в мене телефон:

Хочеться дограти.

 

Ой, хлопчино, шумить гай,

Про гулянку забувай, забувай.

Свою книжку відкривай

Та учитись починай.

 

І про перші наші кроки,

І круті стежинки

Нагадають вам, напевно,

Веселі смішинки.

 

                                     (заставка на смішинки)

Учитель: Все, Петренко! Мій терпець нарешті увірвався! Завтра без батьків можеш до школи не приходити! Зрозумів?

Учень: все зрозумів, пані вчителько! Дякую Вам!

Вчитель: : І за що ж ти мені дякуєш?

Учень: та за те, що ви мені дозволили завтра до школи не приходити!

 

Мама: Синку, а чому це ти так старанно миєш лоба?

Син: Та вчителька сказала вчора, що у мене на лобі написано, коли я не вивчив уроків!

 

На розпеченому пляжі

Лає дама даму:

-Та яке ж це виховання,

-Та яка ж ви мама?

Та скажіть же ви що не будь

Вашому синочку!

Він же кидає грязюку на мою сорочку!

-То якраз не мій синочок,-

Дама гордо мовить,

Мій он вашим капелюшком жабеняток ловить!

 

• Михайлик, - говорить вчителька, - розбуди свого сусіда.
• Чому я? Адже це ви його приспали!

 

• Петрику, у твоїй роботі аж вісім помилок. Чи не могло б їх бути менше?
• Могло б, якби робота була трохи коротшою.

 

• Юрасику, Чому ти погано вчишся, а Максим добре?
• Бо він на два двори ближче до школи живе.

 

• Скільки учнів у вашому класі?
• З учителькою 21.
• А без неї?
• А без неї в класі не залишиться жодного учня.

 

                             (Ой, як буйно квітне черемшина…)

Знову в клас учителька заходить,

Ясними очима всіх обводить

І мене до дошки викликає,

Про домашнє завдання питає.

 

Я книжки закинув, та й не вчився,

Телевізор цілий день дивився,

Ось, стою зітхаю,

Нічого не знаю,

Двійку заробив…

 

• Оце лихо, Давиде. А що тебе вчителька запитала?
• Таблицю множення. Скільки буде 2 помножити на 2.
• Та й, справді, ти – дурень. Відповів би, що п’ять.
• Та так і зробив. Але вчителька почала сміятись. А тоді все-одно поставила двійку.
• Не сумуй. Он бачиш: відмінниця Даша йде. Може, піддобришся до неї – дасть контрольну списати.

 

(співає)

А я дівчинка краси,

З щирим серцем, не спесива.

На «відмінно» я учуся і контрольних не боюся. /2 р./

Всі науки я вивчаю

І освіту здобуваю,

І отримую щодня в рідній школі я знання /2 р./

 

• Добрий день, Дашо!
• А, це ти Давиде. Що, знову двійку заробив?
• Слухай, Дариночко! Сядемо зі мною за одну парту?
• Ні, не сяду, Давидику, я знаю, чого ти від мене хочеш – контрольну списати.

 

(на мотив «А мій милий вареничків хоче»…)

А мій милий не ходить до школи /2 р./

І домашнє завдання він не вчить ніколи.

 

Буду вчитись, милая, /2 р./                        } 2 рази

Я не буду лінуватись, моя чорнобривая!}

 

А я добре милого навчила,

Хворостинку об нього зломила.

Буду тебе бити, буду тебе вчити,

Із тобою по вулиці соромно ходити.

Буду тебе бити, буду тебе вчити,

Із тобою по вулиці соромно ходити.

 

                                     (заставка на смішинки)

Як зразковий предок та близька людина,

Батько витягнув щоденник із портфеля сина.

Відкриває – там оцінок, як у полі гички:

Пара трійок, кілька двійок, решта – одинички.

Подививсь на сина скоса, синок здогадався,

І під стіл від артрозносу евакуювався.

Вилазь звідти,- каже батько,- вилазь, буде краще.

Ну, і в кого ж ти вдалося отаке ледащо?

Неохоче полоненик вибрався з-під столу,

• Та то, тато, твій щоденник я носив у школу,

Показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,

У кого я такий олух ледачий удався!

                                     (заставка на смішинки)

                                      (танок «Така – та…»)

 

Помічнице – чарівнице,

Знов питання є у нас.

Розкажи, як прожили ми

Третій наш веселий клас.

 

Ось третій дзвінок нас в дорогу покликав,

І весело, й сумно усім водночас.

І як не хитруй, а вже стали великі,

Бо всі перейшли ми у третій клас.

 

Третій рік уже ми в школі,        

Та сюрпризів ще доволі.                               

Цифри вирівнялись строєм,                         

Як солдати перед боєм.

 

Скільки їх? Ну ж полічи!

Стулиш рота і мовчиш.

А ще ж множити, ділити…

Мізки б тут не розгубити.

                           

Грізно потяги гудуть,                          

Пароплави десь пливуть…                           

Треба хутко шлях обчислить,                   

Звідкись взяти час і швидкість.           

Не задачі – просто мрія:                              

Розбери тут, яка дія!                        

 

 

Такі муки ми терпіли,  

Доки букв писать не вміли.

А тепер пройшли роки —

Вам заспіваєм залюбки.

 

                                            (Пісня «Ти ж мене підманула»)

 

Ви казали в понеділок

Не будете ставить двійок.

Ми прийшли,а тут обман-

Страшно глянути в журнал.

П-в: Ви ж нас підманули,

Ви ж нас підвели.

Ви ж нас, бідолашних,

З ума з розуму звели.

 

Ви казали у вівторок,

Що дасте нам балів сорок.

Ми прийшли, а тут овва-

Погубили всі слова.

 

Ви казали, у середу

Треба буде взяти кеди.

Ми прийшли, а тут овва-

Фізкультури в нас нема.

 

Ви казали, у четвер

Буде конкурс та концерт.

Ми прийшли, а тут турбота:

В нас контрольная робота.

 

Ви казали у п’ятницю,

Будем малювати синицю.

Ми прийшли, а тут біда:

Олівців у нас нема.

 

Ви казали у суботу

Відпочити від роботи.

Ми робили допізна

Три домашніх завдання.

 

Ви казали у неділю

Оберіть собі дозвілля.

Ви ж і лиха наробили –

Нас на свято запросили.

 

 

За третім  пролетів й четвертий клас.

У ньому майже кожна мить

Відкривала шлях в світи.

Не були де я і ти.

 

Нелегкі завдання в мові:

Скільки звуків, букв у слові.

Підмет, присудок знайди,

Вірно речення склади.

 

З дієсловом розберись,

І відмінювать навчись…

Не питають, чи ти здібна,

Всім же грамотність потрібна!

 

 Чи погано працювали,                         

 Чи перевідпочивали?                       

 Чи програми щось не ті,        

 Чи в нас голови пусті?

                          

 І взялись нас тренувати                                     

Та знаннями набивати,   

 Що згадали ми не раз

 Дитсадок і перший клас.

 

Всі навчилися писати,

Ну і я навчився теж.

Кажуть вчителька і мати:

«З ліхтарем не розбереш».

 

Ми були такі маленькі,

А ось виросли які.

І хіба смикнеш дитинку

Вже за чуба, як колись?

Треба ставити драбинку,

Щоб до неї дотягтись.

 

                                     (пісня «Кажуть мама й тато»)

 

А дівчатка, а дівчатка,--

Як з журналу мод зійшли!

В першім класі, на початку,

не такі вони були.

 

 

                                                    (танок «Василина»)

 

Ну а зараз – хвилююча мить.

Дозвольте дипломи вам, діти, вручить.

За те, що з родзинкою всі ви були

І знання початкові всі здобули.

Цей документ напам’ять збережіть,

А знання до 11 класу не розгубіть.

                                                     (вручення дипломів)

 

Були за роки ці і радощі, й страждання…

Та вірна дружба міцно згуртувала вас!

Я з гордістю кажу:

• Тепер ви – справжній клас!

                                                    (пісня «Ми маленькими були»)

 

Ми маленькими були

Розуміли мало.

Кожен ранок нас в дворі

Вчителька стрічала.

П-в: А тепер усі ми,

       Як одна сім’я.

       Найрідніша в світі

       Вчителька моя.

 

 

 

Промайнуло скільки днів

І весна настала.

Непомітно з малюків

Ми повиростали.

П-в 

 

Нас чекає стільки див

І шляхів багато.

Тільки рідних вчителів

Будем пам’ятати.

П-в

 

• Погляньте, дорогі діти, на своїх батьків. Їхні очі сяють щастям, а десь у глибині прихована тривога. Бо попереду ще стільки випробувань. Батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. Тож любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість пишатися вами.

 

(танок з квітами)

 

Прийміть наш букет із пошани й любові,

Вклоняємось низько і дякуєм щиро

За ласку і ніжність,

За мудрість і віру!

 

Бо без батьків чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

І без свого родинного тепла.

 

Чотири роки нас водили вранці,

Несли портфелі наші й ранці,

Із вами ми уроки вчили,

І малювали, і лічили.

 

Писали з нами твори вдома,

І як встигали, невідомо,

При цьому готувати їсти,

Білизну прать, місити тісто.

 

Нести домашнії турботи,

Ходити на свою роботу.

І залишатися, надиво,

Красивими і молодими.

 

Я й до бабусі з любов'ю звертаюсь:
Бабцю, бабуню, бабусю моя!
І до бабусиних рук притуляюсь,
І відчуваю в них лагідність я.

Й до дідуся я іду по науку:
Діду, дідуню, навчи в світі жить!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос струмочком сріблястим біжить.

Ми любим бабцю, діда, маму й тата,
Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,
І щоб в житті ніколи не хворіли.

 

Цілуєм вас і вам вклоняємось доземно, і відчуваємо  рук ваших тепло!
Багато мам і тат на світі знаємо, але таких ні в кого не було!
 

Спасибі, вам, рідні, за усмішки ваші, за ночі недоспані, зварені каші!
За руки невтомні, що нас доглядали! За те, що пісень колискових співали!

                                         (Пісня «Мамочка моя…)

 

 

 

У моєї мами очі, наче зорі,

У моєї мами руки золоті.

Ніжно поцілую, квіти подарую,

Бо вона – найкраща у житті!

 

Приспів:

Мамо, мамочко моя,

Не сумуй і не журись,

Обертається земля,

Я з тобою – посміхнись! (весь куплет – 2)

 

 

У моєї мами серце лебедине,

У моєї мами руки – два крила,

Ніжно поцілую, квіти подарую,

І слова любові, вдячності, тепла!

 

Приспів (2)

 

• Дозвольте і мені, шановні батьки, вклонитися вам низько і подякувати за те, що колись довірили мені своїх малюків, за любов до них, за терпіння і розуміння, за допомогу і постійну підтримку. Бо, дійсно, без батьків чого ми в світі варті?

А зараз у мене до вас є кілька запитань.
Підніміть, будь ласка руку:
1) Хто допомагав робити уроки, малювати?
2) Хто хоч  раз проспав з сином чи донькою початок занять в школі?
3) Хто хоч раз покарав дитину за погану оцінку?
4) А хто відвідав УСІ батьківські збори?
5) А хто разом із сином чи донькою дивиться мультики, катається на велосипеді, ходить на дитячий майданчик?
Ось бачите, діти, які активні у вас батьки.

Шановні, вибачте мене, що брала Ваших дітей зовсім маленькими, а віддаю ось таких височеньких, майже, дорослих. Тому Вам складніше вже їх одягати, взувати, нагодувати.

Спасибі, дорогі мої, за добрі справи, за допомогу.

• За те, що ви не залишалися осторонь шкільних проблем і брали активну участь у житті школи і класу, за мужність і терпіння подяка вручається……….

                                  (вручення подяк батькам)

Летять безтурботно дитячі літа.

Найкраща у світі пора золота.

Матусина ласка і татова строгість,  дому тепло –

Усе це на серце з любов’ю лягло.

 

                                                (пісня «Мами, тата й дітей»)

 

Дорогі батьки, прийміть від дітей ці сердечка, як символ любові та вдячності.

 

Наша мила чарівнице,

Хвильку щастя подаруй:

Вчителів, що були поруч,

Нам швиденько начаклуй!

 

Нашим дорогим, щирим вчителям,

Які дарували нам свою любов і турботу,

 

Допомагали стати чемними і самостійними,

 

Навчили цінувати дружбу і бути надійним товаришем

Ми присвячуємо ці ніжні і добрі слова!

 

У кожному серці, що вірить і любить,

Є місце почесне одне.

Туди, в знак пошани, ввічливі люди

Заносять усе дороге.

 

Сьогодні це місце в маленькому серці

Засіємо квітами ми.

Щоб згадку про милу і рідну людину

Крізь роки вони зберегли.

 

Серце вчителя – воно безмежне,

Серце вчителя за всіх болить.

Серце вчителя, немов ліхтарик,

На стежині кожного горить.

 

Ми вдячні вам, що навчали

Свою Україну любити.

Ми вдячні вам, що бажали

Щасливо і радісно жити.

 

Спасибі керівництву школи

За те, що школа – дім наш рідний.

Не підведем її ніколи,

Її ми слави будем гідні.

 

Тетяно Омелянівно!

Ви, як сонця світ з’являєтесь до нас.

Вам показувати треба увесь клас:

І щоденники, і парти,

Двері справні, гардероб,

Шкільну форму і, навіть, урок.

 

Хай щасливо, радісно стелиться дорога,

Хай не йдуть печалі до Вашого порогу,

Хай же посміхаються вам люди і квіти,

Люблять, розуміють і шанують вчителі і діти!

 

Організатору щира подяка

За ярмарки, конкурси, свята,

Що часто в нас в школі бувають

Наші серденька малі звеселяють.

 

Бібліотекар – наш чаклун.

Він знає, що й кому потрібно.

Душа з найтонших в нього струн,

Він в нас працює дуже плідно.

 

Василю Віталійовичу!

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі-

Ми прийшли до Вас усі.

Хай над Вами пісня лине,

Не сумуйте ні хвилини!

 

Мужичок с гармошкой,

Поиграй немножко,

Пару слов скажи,

Весь класс наш рассмеши!

Мужичок с баяном,

Форте и пиано,

Будем петь с тобой

И в пятом, и в седьмом!

 

Тетяно Іванівно!

Ви про психічне здоров’я наше дбали

І в будь-якій біді допомагали.

Тож щиро вітаємо тисячу раз

І щастя бажаємо в святковий цей час!

 

Інно Володимирівно!

Англійську мову ми вивчали

Не розуміючи слова.

Але ми вчили, вчили, вчили,

Що аж боліла голова.

Тепер ми можемо сказати,

Що вже готові за кордон!

Ось тільки б євро нам дістати…

Hank you for all!    (Сенк’ю фор ол!)

 

 

Вікторіє Петрівно!

Ми любимо зарядку,

Здоров’я в нас впорядку!

Лиш овочі вживаємо,

І цигарки не палимо.

Усі поради Ваші

Ми пам’ятати будемо

І вірте, що про Вас ми

Ніколи не забудемо!

 

А знаєте, який у нас учитель танців?

 

(У нее глаза – два брильянта, три карата,

Волосы ее – я схожу с ума, ребята!)

 

Вікторіє Вікторівно!

Вже танцюєм так танцюєм!

Ми - веселий, дружний клас.

Щиро вдячні вам за працю,

Тож вітаємо ми вас!

 

Вихователю наш, Тетяно Олександрівно!

Шлемо Вам  всі низький уклін, 
За любов, старання, 
За цей другий рідний дім, 
Гарне виховання. 

В цей святковий гарний час
Прийміть побажання від нас!
Хай буде здоров"я міцне, мов граніт,
І з ним Вам прожити не менше ста літ!

 

Добрий лікар Айболить

Знає в кого що болить.

 

(на мотив «Смереки»)

Є у класі в нас хлопчина,

Майстром побрехеньок зветься,

Як не хоче на уроки –

Він до медсестри сміється:

 

Ой, медсестро,

Порятуй мене, медсестро,

Так болить моє серденько,

Бо дзвінок уже близенько.

Ой, не треба,

на урок мені не треба,

Бо у мого тата нерви і

Широкий чорний ремінь.

 

Дуже смачно годували

Нас кухарі  чотири роки,

І тому такі ми стали:

 і розумні, і високі!

 

(на мотив «Папа может»)

Ми старались, ми смітили, ми накидали,

Ми стрибали, бушували -  так треба нам.

Тьоті милі, тьоті добрі все прибирали,

І ще й посмішку веселу дарували нам,

А ми скажемо «спасибі» за порядок Вам!

 

Спасибі усім, хто працює в нас в школі!

За ласку, увагу, турботу, привіт!

Спасибі усім, хто був поруч із нами,

Протягом цих чотирьох літ!

 

                                                   (Хоровод)

                                      (побажання вчительці)

Дякуємо, чарівнице,

За твої старання!

Залишаємо пелюстки

На роки навчання.

 

Хай не в’януть пелюстки,

Хай линуть вітання,

Хай збуваються дитячі

Мрії та бажання.

 

Школо наша початкова,    

Прощавай і будь здорова,

Нових діток  зустрічай,

Та й про нас не забувай!

 

Ми тепер ідемо в п’ятий клас,

Далі будемо продовжувати вчитись.

Ще ми тут зустрінемось не раз,

Але цьому більше вже не повторитись.

 

Попереду у вас дале­ка й нелегка дорога. Щоб ви змогли здійнятися до наступної вершини, я вкладала у вас розум, знання, силу, творчість, дружбу, повагу, любов, серце і душу. Не забувайте про це – не підведіть мене.

 

Якщо ж  при лихій годині, мої любі друзі,

Ви вчинок зробите поганий, мені боляче стане дуже.

Якщо у майбутньому житті пошану і славу здобудете –

Співатиме в мене душа, радість за вас в мене буде.

Якщо ж у годину лиху, не буде нікого поруч,

Пам’ятайте, у будь-яку днину перший поверх, ліворуч.

 

Він великий, світлий, чистий,

Сяють вікна променисто.

Парти в три  ряди стоять.

Діти добрі тут сидять

Хто вгадав уже із вас?

Ну звичайно,  це — наш клас. (разом)

 

                                    (пісня «Прощавай, рідна школо моя»)

 

Пролунав дзвінок останній, соловейком віддзвенів.

Ми йдемо в дорогу дальню на очах учителів.

На душі бринить тривога, занімів порожній клас-

То дитинство босоноге проводжає тихо нас.

П-в: Прощавай, рідна школо моя,

        Тільки знай:  сумуватиму я.

        Пам’ятай ці слова золоті:

        Ти для нас – найдорожча в житті.

Упадуть на землю роси, зійде сонце на поріг,

Дітвора дзвінкоголоса тихо стане на поріг.

І здійсняться сни пророчі на стежині будніх днів,

І теплом засяють очі наших рідних вчителів.

 

 

Часом для щастя багато не треба:

 

Пілотові досить чистого неба,

 

Вчителю — ваша охота до книжки,

 

Стрічному досить буває усмішки.

 

Мамам — щоб діти здорові зростали.

 

Для щастя й мені захотілося мало:

 

Буду щасливий, якщо усі люди

 

Будуть щасливі завше і всюди,

 

Кожну хвилину, у будь-які дні —

 

Більшого щастя й не треба мені.

 

Найбільше я хочу, щоб мир був у світі,

 

Як небо — у зорях, а сад — наш у цвіті.

 

Найбільше я хочу, щоб сонце щоранку

 

Зі мною віталось, присівши на ґанку.

 

Найбільше я хочу, щоб рідна матуся

 

Всміхнулась мені, коли я усміхнуся.

 

А от би нам знайти такого птаха,

 

Щоб радість, щастя він приніс всім людям.

 

Щоб мир і спокій був під кожним дахом,

 

Здоровими були всі наші люди.

 

                                (Під музику з'являється Птаха Щастя)

 

Я — синя Птаха Щастя!

Хто мене в серці має,

Того ніколи удача і радість не обминає!

Віднині я завжди буду із вами

У ваших душах, не в руках.

Я житиму, а ви ділами

добрими і серцем щирим

Дать щастя зможете усім.

Мир зможете зробити миром,

Розкрить наш дивний світ у всій красі!

 

                                                      (пісня – побажання)

Хтось запалив в небі вогні, символ бажання і надій

Сотні віків світять вони, шлють нам вітання в час нічний.

Ти подивись в очі ночей, літнього дня у зорепад,

Скажуть вони поміж людей щастя ти зможеш відшукать.

 

Приспів.

Хай любов розцвіте у теплі твоїх долонь,

Хай зігріє усіх, серця ніжного вогонь,

Хай не зможуть здолать, мрій окрилених роки,

Щастя всім побажай на віки.

 

В час торжества , в зоряний час друга не зрадь і не забудь,

Успіх в житті здружить хай вас, тільки з добром іди у путь,

Хай на землі не згасне тепло, вірних сердець, сонячних мрій

Людям даруй мир і добро, кожному дню завжди радій.

 

Школо! Ми з тобою не прощаємось,

Назавжди не покидаємо тебе.

Просто кажем: «Школо, до побачення!

Здрастуй, літо золоте!»