Презентація - "Хордові тварини"

Загальна характеристика хордових тварин

Загальна характеристика хордових Хордові — це вищий тип тваринного царства, який об'єднує більше 40 тисяч сучасних видів тварин. Ці тварини дуже різноманітні за зовнішнім виглядом, способом життя та умовами проживання. Хордові живуть на поверхні суші, у товщі ґрунту, у воді, та літають у повітрі. Загальні ознаки будови хордових тварин: наявність внутрішнього осьового скелета; Нервова система має вигляд трубки; Усі хордові — двобічно-симетричні тварини; Кровоносна система хордових — замкнута.

Класифікація Хордових:

Головохордові (Безчерепні) тварини. Клас Ланцетики Зовні ланцетник схожий на невелику рибку довжиною 4 — 8 см і за формою нагадує хірургічний інструмент — ланцет (звідси і назва тварини). Вперше ланцетники були виявлені у Чорному морі і описані вченим Петром Палласом у 1774 р. Протягом усього життя у ланцетника зберігається хорда (вона виконує роль внутрішнього скелета). По обидва боки від хорди у вигляді двох стрічок розташовуються м'язи, завдяки їх роботі ланцетник плаває і заривається у грунт.

Нервова система. Над хордою розташована нервова трубка (від неї до внутрішніх органів і поверхні тіла відходять численні нерви). Органами чуття є світлочутливі очка (ланцетник відрізняє світло від темряви). У тонкій шкірі є дотикові клітини. У ланцетика немає органів слуху і рівноваги, тому, коли він плаває, постійно перекидається то на бік, то догори черевом. Кровоносна система замкнута: кров циркулює по двом головним судинам — спинній і черевній, а також по тонким їх відгалуженням і безлічі найтонших капілярів. Ними пронизані і тканини глотки навколо зябрових щілин. Органи дихання — зябра. Газообмін у ланцетника відбувається водночас із живленням — у міжзябрових перегородках. Через тонкі стінки капілярів у кров надходить кисень, а з крові виділяється вуглекислий газ. Частково газообмін можливий і через покрив тіла. Збагачена киснем кров розноситься по спинній судині, а насичена вуглекислим газом — тече по черевній судині до зябрових капілярів. Серця у ланцетника немає. Кров рухається завдяки скороченням стінок черевної судини.

Загальна характеристика підтипу Черепних (Хребетних) Хребетні відрізняються вищим рівнем розвитку в порівнянні з безчерепними. Опорою тіла у них є хребет, який у дорослих тварин заміщає хорду. Розвинувся череп, який захищає головний мозок. Формуються парні кінцівки: у риб — парні плавці, у наземних хребетних — п'ятипалі кінцівки.

Загальна характеристика риб. Круглороті та хрящові риби Загальна характеристика риб Риби — найчисленніша група хребетних тварин (близько 30 тис. видів). Риби — постійні мешканці водного середовища. Вони населяють майже усі водойми Землі: від струмків до океанів. З життям у воді пов'язані особливості їх будови. Класифікація риб:

Загальна характеристика риб У більшості риб обтічна форма тіла (голова, тулуб і хвіст плавно переходять один в одного). Шкіра риб покрита лускою і має залози, які виділяють слиз. Основний тип руху риб — бічні вигини усього тіла. Плавці риб виконують рульову функцію і підтримують тіло у рівновазі. Це є видозмінені кінцівки тварин. Органи дихання — зябра. У багатьох риб є плавальний міхур. Риб поділяють на класи: Круглороті (міноги, міксини), Хрящові риби (акули, скати, химери) і Кісткові риби (осетри, лососі, оселедці, карасі, окуні, щуки). Основний критерій такого поділу — речовина, з якої складається внутрішній скелет риб (хрящі або кістки)

Будова риби Зовнішня будова Голова Спинний плавець Хвостовий плавець Черевний плавець Грудний плавець Зяброва кишкка Анальний плавець Бічна лінія

Внутрішня будова

Кісткові риби Зовнішня будова кісткових риб

Різноманітність хрящових риб Хрящові риби — це риби, які мають хрящовий скелет і живуть переважно в солоній воді. Найхарактернішими особливостями цих риб є відсутність зябрових кришок та плавального міхура, несиметричний хвостовий плавець, внутрішнє запліднення та прямий розвиток. Вони більш давні, ніж кісткові риби, але не примітивні. До хрящових риб належить декілька груп, серед яких найвідомішими є акули та скати.

Особливості та основні групи променеперих риб Променепері (або кісткові) риби — це група риб із кістковим скелетом й кістковою лускою на тілі. Осетроподібні — риби, які мають тіло, укрите рядами лусок у вигляді бляшок. Хвостовий плавець — різнолопатевий. Представники: білуга, осетер, севрюга, стерлядь. Осетр європейський Оселедцеподібні — риби, у яких тіло сплющене з боків, сріблясте, вкрите лускою. Плавці з м'якими променями. Представники: оселедці, сардина, кілька, шпроти, анчоуси. Сардина — представник оселедцеподібних Кистепері — риби, у яких плавці подібні до кінцівок наземних тварин, є легеня, заповнена жиром. Представником є латимерія, поширена в Індійському океані. Латимерія

Лососеподібні — це риби, у яких тіло дещо стиснене з боків, з безпроменевим жировим плавцем, розташованим на спині перед хвостовим плавцем. Більшість є прохідними рибами (мешкають у морях, а для розмноження пливуть у річки). Представники: кета, горбуша, нерка, сьомга, форель. Горбуша — представник лососеподібних Коропоподібні — група кісткових риб, у яких тіло голе або вкрите лускою, є глоткові зуби, плавці з м'якими променями. Представники: плітка, тараня, сазан, короп, краснопірка, лящ, лин, карасі, амур, товстолобик, в'юн. Карась Окунеподібні — риби, у яких плавці з колючими променями, переважно хижаки. Представники: окунь, судак, йорж, скумбрії, макрелі, тунці, риба-меч. Окунь

Амфібії (земноводні) Загальна характеристика класу Амфібій, або земноводних До класу Амфібії, або земноводні, належить нечисленна група найбільш примітивних наземних хребетних тварин (близько 2,5 тис. видів). В Україні є 19 видів. Це тварини, які перейшли до існування на суходолі але залишили тісні зв'язки з водним середовищем. У дорослому стані амфібії здебільшого поширені на суходолі, проте їхнє розмноження і розвиток зазвичай відбуваються у воді. У процесі індивідувального розвитку вони проходять водну, личинкову стадію, на якій мають зябра. Амфібії живуть у воді і на суші. Гребенчатый тритон Аксолотль

У порівнянні з рибами земноводні мають наступні особливості: скелет розділений на чітко виражені відділи, з'явилися шийний і крижовий відділи хребта. У зв'язку з переходом до життя на суші у них сформувалися дві пари п'ятипалих кінцівок. Головний мозок складається із стовбура і двох півкуль. Органи зору, слуху та нюху пристосовані до наземного способу життя (на додаток до внутрішнього з'явилося середнє вухо). У земноводних з'явився друге — легеневе коло кровообігу і трикамерне серце, яке складається з двох передсердь і одного шлуночка, в якому міститься частково змішана кров. Органи дихання представлені легенями і шкірою (у дорослих тварин), у личинок зберігається зяброве дихання (як у риб). З рибами земноводних зближує зовнішнє запліднення, розмноження ікринками, схожість личинки (наприклад, пуголовка жаби) з мальком риби

Класифікація амфібій Ряд Хвостаті (тритони, саламандри і аксолотлі); Ряд Безхвості (жаби, часничниці, жерлянки, квакші); Ряд Безногі (тропічні черв'яги).

Внутрішня будова амфібій

Серце у дорослих тварин — трикамерне, у личинок (у жаби — пуголовок) — двокамерне. Венозна кров від органів і тканин збирається у вени і надходить у праве передсердя, а потім — у шлуночок. Від легень артеріальна кров збирається у ліве передсердя. Праве передсердя заповнене венозною кров'ю, ліве — артеріальною. У шлуночку міститься змішана кров.

Рептилії, або плазуни Клас Плазуни, або Рептилії, налічує близько 8 тис. видів (в Україні — 21 вид). Це справжні наземні холоднокровні тварини, які на відміну від земноводних не мають тісного зв'язку з водою. Більшість видів веде наземний спосіб життя, проте деякі з них живуть у прісних водоймах і морях (наприклад, вторинноводні тварини — крокодили, морські черепахи та змії). Розмноження і розвиток цих тварин пов'язані із суходолом.

Нові особливості, що з'явилися у рептилій (у порівнянні з земноводними): суха шкіра, без залоз, вкрита роговими лусочками; виникнення часткової, а у крокодилів повної перегородки у шлуночку серця, що призвело до часткового розділення потоків венозної і артеріальної крові; виникнення губчастих легень з розвиненими дихальними шляхами; виникнення захисних оболонок навколо яйця; внутрішнє запліднення; прямий розвиток Важливими для життя на суші були і такі зміни, як збільшення переднього відділу головного мозку і поява у ньому первинної кори. Розквіт плазунів настав 225 мільйонів років тому. Вони заселили усі середовища існування. У воді плавали плезіозаври — «морські ящери» та іхтіозаври — «рибоящери». У повітрі літали птерозаври — «літаючі ящери».

Класифікація рептилій Ряд Лускаті (підряди Ящірки і Змії) Ряд Черепахи Ряд Крокодили Ряд Дзьобоголові

Внутрішня будова представників рептилій Опорно-рухова система рептилій

Травна, дихальна та кровоносна система рептилій

Загальна характеристика птахів Зовнішня будова птахів Характерні ознаки зовнішньої будови птахів: суха шкіра, без залоз, вкрита пір'ям; наявність крил; обтічна форма тіла; особливе розташування пальців на нижніх кінцівках і наявність цівки; наявність дзьоба; виникнення чотирикамерного серця, що призвело до повного поділу потоків венозної і артеріальної крові і теплокровности.

Розмноження і розвиток птахів Птахи — роздільностатеві тварини з вираженим статевим диморфізмом (самки відрізняються від самців). Запліднення у птахів внутрішнє і відбувається у яйцеводах самки.

Типи розвитку птахів. Сезонні явища у житті птахів Залежно від способів вирощування, охорони потомства і навчання пташенят птахи діляться на виводкових і гніздових. Качки, лебеді, кури охороняють і навчають своїх пташенят, які народжуються з відкритими очима і покритими пухом. Такі пташенята називаються виводковими. Вони досить самостійні — можуть слідувати за батьками і знаходити корм. Сезонні явища у житті птахів. У житті птахів виділяють два періоди. Гніздовий період: створення пар; будівництво гнізда; відкладання яєць; насиджування яєць; вигодовування пташенят; навчання пташенят польоту. Після гніздовий період: линька і накопичення жиру; збір у зграї і переміщення на невеликі відстані у пошуках їжі; збільшення тривалості переміщень (міграцій), перетворення їх на кочівлі або перельоти.

За характером міграцій птахи поділяються на осілих, кочових і перелітних. Осілі птахи (горобці, голуби, сороки, сичі, сойки, дятли, синички, тощо) не летять далеко від місць своїх гніздівель. Їх переміщення пов'язані з пошуками корму на ближніх територіях. Горобець Голуб Сорока

Кочові птахи (снігурі, сови, граки) залишають місця своїх гніздувань і часто далеко відлітають від них. Снігур Сова Перелітні птахи (лелеки, журавлі, жайворонки) зазвичай летять від місць гніздування на десятки тисяч кілометрів у південні країни. Лелека Жайворонок

Загальна характеристика ссавців Зовнішня будова ссавців

Внутрішня будова ссавців Опорно-рухова система ссавців

Травна система ссавців Дихальна система ссавців

Кровоносна та видільна системи ссавців

Розмноження і розвиток ссавців. Екологічні групи ссавців Розмноження і розвиток ссавців

Екологічні групи ссавців

Різноманітність ссавців. Першозвірі, Сумчасті та Плацентарні ссавці

Дякую за увагу !!!