Національний парк - це один із багатьох способів збереження дикої природи за умови, що територія вже використовується людьми. Частина землі вилучається із господарського використання (заповідна зона), суттєво обмежується (зона регульованої рекреації). Є й спеціально відведені ділянки, де створюється інфраструктура для тимчасових відвідувачів – зона стаціонарної рекреації.
Найчастіше національний парк плутають із природним заповідником – природоохоронною територією іншої категорії. Найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що в заповідниках заборонена будь-яка господарська діяльність та втручання в перебіг природних процесів. Сенс створення заповідників полягає в збереженні природи в первісному, недоторканому вигляді
Національний парк Гремпіанс. Розташований за 235 км на захід від Мельбурна. Парк було включено до списку національних парків Австралії 15 грудня 2006 року. Він отримав свою назву 1836 року з легкої руки генерал-губернатора Нового Південного Уельсу Сера Томаса Мітчелла за аналогією з Гремпіанськими горами у його рідній Шотландії.
Різноманітні мальовничі ландшафти національного парку прибережні мілини,затоплювані рівнини, низини, плато, долини, ліси, затоки, утворені гирлами річок, де багато птахів, не змінилися здавна. Парк налічує понад двісті видів ендемічних рослин, у тому числі пальми, фікуси і евкаліпти.
У 1996 році озеро Блу-Лейк, що розташоване на території парку, було включене в список водно-болотних угідь, що охороняються Рамсарською конвенцією. У 2008 році парк разом з іншими територіями Австралійських Альп, був включений в список національної спадщини Австралії. Крім того, на території парку розташовані такі озера льодовикового походження, як Блу-Лейк, Албіна і Гедлі-Тарн. Озеро Блу-Лейк є одним з чотирьох озер Австралії, що розташоване на дні кара. Біосферний резерват займає майже всю площу національного парку: 6255,25 км
Національний парк Лангі-Гіран. Розташований за 14 км на схід від Арарата у штаті Вікторія, Австралія. Парк займає площу 2695 га. Територію парку дозволяється використовувати для організації кемпінгів, піших прогулянок та на транспорті. Назва парку означає «дім чорного какаду» мовою місцевого племені тьяпвуронг
Національний парк Муррей-Сансет. Другий за величиною національний парк у штаті Вікторія, Австралія, розташований за 438 км на північний захід від Мельбурна Парк розміщується у північно-західній частині штату на кордоні з Південною Австралією, на березі річки Муррей. Парк було засновано 1991 року, статус «національного» здобув 1999 року.
Ці території свого часу (1916–1975) широко використовувались для видобутку солі. Однією з головних цікавинок парку є «рожеві озера», що отримали свою назву через забарвлення води, якого вона набуває наприкінці літа завдяки великій кількості бета-каротину. У національному парку Муррей-Сансет росте понад 600 видів рослин та гніздиться близько 300 видів птахів.
Головною визначною пам'яткою парку є гірські утворення хребта Бангл-Бангл, які в результаті ерозії впродовж 20 мільйонів років утворили конуси, що нагадують формою вулики. Ці утворення мають багатошарову структуру: яскраво-помаранчевий пісковик чергується з темними смугами, що досягають ширини в кілька метрів і товщини в кілька міліметрів. Всі вони сформовані з синьо-зелених водоростей, майже ідентичних до якнайдавніших живих організмів Землі.
Південно-Західний національний парк Національний парк в південно-західній частині Тасманії в 90 км на захід від Гобарта[. У 1955 році був утворений національний парк Лейк-Педдер, що включав озеро Педдер і прилеглу до нього територію[. У 1970-ті рр. після будівництва декількох дамб була велика територія, і на місці озера утворилося водосховище.
Сьогодні територія парку розширена до узбережжя і займає площу 6182 км². Хоча перші люди тут жили ще 25 тис. років тому, природа досі відчуває малий вплив людини. Ландшафт малолісовий, переважають степи. Рослинність типова для острова — евкаліпт королівський Ганна, атеросперма, нотофагус Каннінгема, Phyllocladus aspleniifolius, мохи, папороті. На північний схід розташовані Стікська і Верхня Флорентінська долини з переважанням перестійного лісу