Мета: поглибшити знання дітей про нашу державу, її історичні традиції. Продовжити формувати національну свідомість, систему моральних цінностей, повагу до прав і свобод інших людей. Розвивати почуття патриотизму, гордості за свою Батьківщину. Виховувати свідомого і відповідального громадянина, який поважає історичну спадщину українського народу і мріє стати захісником своєї України. Обладнання: карта України, вишиті рушники, чорнобривці, колоски, гілка калини, укр. віночок, мультимедійне обладнанняфотослайди «Моя країна - Україна»гілочкакалини, рушник, хліб, сіль, штучні букети маків, колосків, волошок, соняшників, свічка.
Ведуча: Відчувати себе невід'ємною часткою своєї держави, діти можуть тільки тоді, коли вивчають та знають історію свого краю, свого народу. Учень: Я черпаю сили з рідної землі, Мудрості учусь в свого народу. Я так живу, щоб світ болів мені У полум'ї незгасної любові. Ведуча: Ніколи так не буде, щоб було у нас все. Завжди чогось не вистачає. Комусь здоров'я, комусь влади, комусь грошей, комусь любові… І в пошуках цього «чогось» ми часто не помічаємо того, що маємо. І не вміємо радіти тому, що в нас є. Щасливий не той, хто має все, а той, хто цінує кожен день свого життя, успіхи та досягнення своєї держави. Для цього ми з вами, діти, повинні навчитись співпереживанню, як простому людському почуттю.
Учень: Є край, де найкращі у світі пісні І цвітом чарує калина. Де сонечко вперше всміхнулось мені, Де дім мій – моя Україна!Учень: Дав нам Бог лани широкі, степи і поля. Дав нам Бог гори високі, ріки і моря. Дав нам Бог гаї зелені, пісні солов'я. Дав нам Бог молитву неба, мамині слова. Дав нам Бог чудову мову, слово Кобзаря. Душу, сповнену любові, мудрості й добра. Тож прославим Україну разом ти і я, Що би квітами рясними розцвіла земля!
Не жалійте, люди, нас. За те, що тут тепер наш дім. Нехай живемо без прикрас,Але щасливі ми у нім. Прийшли маленькими сюди,Хлібнувши гіркого життя. Немає більшої біди,Коли в дітей зась майбуття. Дитячі душі покаліченіІ кожному своє болить. Забуті долею, зневірені,Вогонь надії в очах горить. Тут нас зігріли, приголубили. Турботой охопили всіх. Дізнались все, що можем, любимоІ залунав веселий сміх. Коли ми чуєм: « Бідні діти,Як важко тут у центрі вам. Повинні люди зрозуміти -Знайшли собі ми других мам. Окрім того, що нас навчили. Читать, писать та рахувать,Дали міцні та дужі крила,Щоб по життю упевнено літать. Про ближніх дбати, цінувати. Життя людського кожну мить. Не тільки брать, а й віддавати, Свою Вітчизну віддано любить. Твої ми діти, Україно,І хочемо дорослішать скоріш,Щоб розквітала ти соборна, неділима. Та набирала з кожним роком міць!*** Нищенко Т. В. *** Нищенко Т. В.
Пісня «Ми молодь України» Все , що було – згоріло,Сонце зайшло – стемніло. Розум заполонило.. Серце моє закрило. Люди неначе звірі . Все те, у що я вірив,Зникло так, як вітер. Та почорніли квіти. Приспів: Ми змінемо світ, зітрем стереотипи ,Ми – молодь України, її шалені діти. Ми змінемо світ, ми можем це зробити…
Учень: Майорить, тріпоче на усіх вітрах. Наш жовто-блакитний український стяг. Ну а « Ще не вмерла…» - в будні та свята. Радісно співає наша дітвора.І не розуміють кляті вороги. Звідки ми беремо сили та снаги. Скажемо їм прямо: « Нас не подолать, Будем до загину рідне захищать» Виховали змалечку так дітей своїх, Що Вітчизна й мати – це святе для них. Свободолюби вий й гордий ми народ, Ніколи і нікому нас не побороть.