Що таке гідність? Гі́дність — поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості.
Що таке революція? Революція (від лат. revolutio — лоз, змінення, кардинальна зміна) — швидка радикальна зміна всієї самостійної органічної або неорганічної системи, на відміну від еволюції, де зміни відбуваються поступово, у часі. Прикладами зазначених систем є суспільство, людина, наукові знання, засоби виробництва та інше.
Метою запровадження пам’ятної дати стало донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.
День гідності та свободи в Україні щорічно відзначається 21 листопада. Започатковане свято указом президента Петра Порошенка від 13 листопада 2014 року. Приурочений цей день двом знаковим подіям в історії української державності ‒ Помаранчевій революції, яка розпочалась 22 листопада 2004 року, та Революції Гідності, початком якої вважають 21 листопада 2013року
Згідно з відповідним указом президента, День гідності та свободи офіційно встановлено «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття. А атакож віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…».
Традиційно у цей день згадують події двох українських революцій, аналізують їх уроки, проводять масові суспільні та мистецькі акції, дякують всім, хто нині зі зброєю в руках відстоює не лише ідеали двох революцій, а саме право України на життя. Вшановують також пам'ять усіх, хто поліг під час революційних подій і в подальшій збройній боротьбі за українську державу
Доленосний початок 22 листопада 2004 року – початок Помаранчевої революції в Україні, загальнонаціональних протестів, мітингів та інших акцій громадянської непокори. Останньою краплею стало оголошення Центральною виборчою комісією результатів другого туру президентських виборів. Через фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів Віктор Янукович випереджав Віктора Ющенка. Українці тоді вперше вийшли на Майдан з вимогою повторних виборів і досягли бажаного.
Через рік, у листопаді 2005 року, президент України Віктор Ющенко заснував свято – День Свободи. Однак, діюча влада, в Україні на той момент, так і не змогла виконати всіх зобов’язань перед українським народом. У 2010 році Президентом України було обрано Віктора Януковича. Указом від 30 грудня 2011 року він скасував День Свободи об’єднавши його з Днем Соборності України.
У листопаді 2013 року українці знову вийшли на Майдан. П’ять років тому, увечері 21 листопада, на майдані Незалежності почали збиратися учасники мітингу, незабаром їх було вже 1500, а 24 листопада – понад 100 тисяч прихильників євроінтеграції. Протести відбулися також у Львові та Харкові.
Потім відбувся загальностудентський страйк, а 29 листопада на Євромайдані влаштували великий мітинг із закликами до відставки уряду та дострокових виборів у парламент. Кривавою стала ніч на 30 листопада. Тоді для розгону майданівців злочинна влада застосувала силу. І це був тільки початок. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими.
18-20 лютого – пік Революції гідності. Відбулися криваві сутички в центрі Києва, підпалено Будинок профспілок та вбито багатьох євромайданівців, які стали Героями Небесної сотні. У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович втік з України, а Росія незабаром анексувала Крим та без оголошення війни вторглася на Донбас.
Не кажіть- "Навіщо жити, І в журбі отак згасати?", Треба колосом незмитим Рідні ниви засівати. Де ви, лицарі й гетьмани, Уставайте, відгукніться! В бур'янів колосся в'яне, А в пшениці- золотиться. Хай з нас кожен прокладає Щастя зоряні дороги, Чорний вітер не здолає Наші рідні перелоги. Українці! Рідні браття! Ще прийде весела днина. Хай живе в серцях багаття І квітує Україна!
Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.
Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки - України. Було колись в Україні – ревіли гармати. Було колись – запорожці вміли панувати. Панували, добували і славу, і волю Минулося… Зосталися могили по полю.
Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь. Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.
Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів.
Мине зовсім небагато часу і про захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до України, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.
Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-героям та жінкам- героїням, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і захисниць , просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими і якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин та дітей.
