Дивовижною у лишайниках є будова тіла. Вони не мають кореня, стебла й листків, їх тіло зветься сланню і складається з гіфів гриба й клітин водорості . Щільно переплетені гіфи утворюють верхній і нижній кірковий шари. Між ними розміщені одноклітинні зелені водорості, зрідка - синьо-зелені (ціанобактерії). Органами прикріплення у лишайників є ризоїди (пучки гіфів гриба). Верхній кірковий шар. Нижній кірковий шар Гіфи грибів. Клітини водорості Ризоїди
Водорості здійснюють фотосинтез і забезпечують гриб киснем та оганічними речовинами, якими він живиться. Гриб постачає водоростям воду та деякі неорганічні речовини. Гіфи гриба всмоктують воду не лише із субстрату, але й уловлюють її з вологого повітря під час туманів та випадання роси.
Поширення лишайників Лишайники можна побачити на корі дерев, де вони утворюють різноколірні плями, на піщаному ґрунті соснових лісів у виглядіковдри,часто, разом із мохами, на камінні. Ученими виявлено понад 20тисяч видів лишайників, які поширені в різних природних зонах: тундрі, хвойних та мішаних лісах, у степу.тундрагори
Середовище існування: Дріжджі можуть мешкати у водоймах, а на суходолі надають переваги місцям, багатим на цукри. Це може бути поверхня плодів і листків, нектар квіток тощо. Небагато представників дріжджів трапляється у ґрунті. Найбільш відомі серед дріжджів - цукрові, або пекарські, дріжджі.