Презентація "Ганна Жежко - людина трагічної долі"

Ганна Жежко – людина трагічної доліПідготувала: Лозовицька Катерина Степанівна,вчителька української мови та літератури. Тагачинської філії ОЗ «Турійський ліцей»Ковельського району. Волинської області

 Я хотіла б легендою стати,Якби тільки могла,За свободу пішла б на стратуІ в легенді б жила… Ганна Жежко

У шестидесятих-восьмидесятих роках ХХ століття ім’я поетеси Ганни Жежко було символом боротьби проти окупації українських земель. Її гірке життя понівечене польськими тюрмами, сталінськими таборами

Ганна Юхимівна Жежко Народилась 17 листопада 1901 року в Турійську Ковельського повіту Волинської губернії

Батько її був людиною освіченою, служив у земстві. Родина Жежків на фоні тогочасного Волинського села вважалася заможною. Але чутлива, допитлива дівчина забувала про себе, особистий добробут, а бачила людську кривду, безпросвітню нужду, неправду

Про мене кажуть,Що я багата. Що в мого батька. Простора хата,Що є достаток – Хліб у стодолі,А біля хати. Шумлять тополі. Та тим достатком Я не багата. Не тішить мене Простора хата, Не той достаток – Хліб у стодолі – Люблю одні я Рідні тополі.

Освіту розпочала ще в Турійську. Але вихор Першої світової війни відірвав багатодітну родину Жежків , і в 1915 році усі опинилися в місті Коростишів, нині Житомирська область

Батьки навіть у такий скрутний час намагались дати пристойну освіту усім своїм дітям. Ганна навчалась в жіночій гімназії, потім на вчительських курсах, після яких працювала вчителем в сільській початковій школі

1920 року родина повертається до рідного Турійська. Невдовзі територія Волині опиняється під окупацією Речі Посполитої. Ганна Жежко разом з однодумцями виступає проти окупаційного режиму

Після Першотравневої демонстрації 1923 року Ганну було заарештовано польською владою. В травні 1924 року її було засуджено до чотирьох років ув’язнення в Ковельській тюрмі

Перебування за гратами серйозно підірвало здоров’я Ганни Юхимівни. Після численних звернень до керівництва, уряду, апеляційного суду Ганна опинилась на волі в січні 1925 року. Після в’язниці працювати не змогла

Влітку1925 року Ганна вирішує емігрувати в Східну Україну. Але жаданої волі вона так і не побачила. Потрапила вона під тиск сталінських посіпак. За тиждень постійних допитів та встановлення особи Ганна опиняється на волі

Їде в Харків, де проходить курс лікування та реабілітації. Вступає на юридичний факультет Харківського інституту народного господарства. Тут же Г. Ю. Жежко виходить заміж за Кравченка Петра, свого однокурсника

У 1926 році народжує сина Юрія

У 1930 році після закінчення Харківського інституту отримує диплом юриста. Майже сім років працює референтом-методистом сектору кадрів центрального виконавчого комітету

При такій посаді про Ганну Жежко згадують «певні служби». Спочатку заарештовують чоловіка. Уночі 5 серпня 1937 року по Ганну Юхимівну «прийшли», звинуватили в шпіонажі на користь Польщі і забрали… Від родини, від заплаканого сина

Під час постійних допитів і жорстоких тортур у вересні 1937 року Ганна втратила свою ще ненароджену дитину, після чого довгий час перебувала в лазареті .

29 жовтня 1937 року Ганну Юхимівну Жежко засудили на десять років заслання в концентраційному таборі в Сибіру. У таборі разом з іншими ув’язненими жінками шила одяг для військовослужбовців. Працювала по 12-16 годин на добу

Була реабілітована лише у 1945 році. Після закінчення терміну ув’язнення Ганна Жежко разом зі своїм другим чоловіком Федором Покровським, інженером-будівельником, їде на постійне місце проживання до Києва, працює юристом в одній з нотаріальних контор.

Поезія Г. Жежко щира, вогниста, правдива, у ній немає жодного рядка, не пережитого, не вистражданого автором. І нам вона дорога: ми носимо в своїх серцях частину того вогню, який так щедро роздавала людям Ганна Жежко

Літературна спадщина Г. Жежко невелика. Однак поетеса в міру своїх сил і таланту служила такій важливій справі, як відродження України. У березні 1972 року Ганни Жежко не стало. Похована вона в Києві на Байковому кладовищі

Вона, як і геніальна Леся, теж, мабуть, має “в серці те, що не вмирає”. Жіночу гордість, нескореність духу, непохитну віру в “досвітню зорю” рідної неньки-Вкраїни...

На моїм волоссі яблуневий цвіт. Легіт колисає цвіт весняних віт, Струшує на мене білі пелюстки Ледь помітним теплим дотиком руки… Яблунею білою і мені б цвісти, І мені б корінням в землю цю врости! Та міцніє легіт, вгору рветься він Плаєм, плаєм, плаєм до гірських вершин. З гір таким величним видається світ…На моїм волоссі яблуневий цвіт Ганна Жежко

Ганна Жежко пройшла воістину тернистий шлях, свято вірячи в Україну, в добро, в піднесене слово поезії