Презентація "Людина як об'єкт генетичних досліджень. Євгеніка"

§ 56.1. Євгеніка - наука про генетичне вдосконалення природи людини. Біологія і екологія, 10 клас, профільний рівень. Тема 4. Спадковість та мінливість

Євгеніка як наука про вдосконалення природи людини

На його думку, людина, щоб не деградувати, мусить повернутися до благотворного впливу природного добору. Провідна мета експериментів Ф. Гальтона - отримання інформації про можливості людини. Головна проблема, з якою займався вчений, - передані у спадок здібності. Вчений впровадив в психологію кілька незвичайних математичних методів обчислення, в основному статистичних. Вчений вважав, що якомога більше явищ слід порахувати і виміряти. У Гальтона було досить багато опублікованих книг і статей, але основний його праця - це «Спадковий геній» (1869 г.). Головна ідея цієї книги свідчить про те, що як фізичні особливості, так і психічні якості людини передаються генетично. Людська спадковість знаходиться в статевих клітинах і починає розвиватися в період формування всього організму. Сер Фрэ́нсис Га́льтон -  англійський дослідник, географ, антрополог, психолог, статистик, засновник вчення євгеніки, яке повинно було боротися з проявами вирождення в людському генофонді.

«Спадковий геній»Що ж вибрати як критерій здібностей? Гальтон вибирає репутацію. Хороша (висока) репутація - дуже надійний критерій обдарованості, як вважає Гальтон. «Я дивлюся на суспільне та професійне життя як на безперервний іспит. Всі виступають кандидатами на гарну думку інших та на успіх у своїй професії; цього успіху вони досягають тією мірою, якою загальна думка оцінює сукупність їх переваг. Як на іспитах ставлять різні бали за різні предмети, також і в житті окремо оцінюють оригінальність думки, підприємливість, енергію, адміністративні здібності, різні таланти і т.д. Ті, хто отримав найбільшу кількість таких неписаних позначок, зводяться лідерами громадської думки в ранг найбільш помітних людей свого часу. Як на іспитах людина може іноді виділитися лише в якійсь одній області, так і в житті досягає особливої ​​відмінності лише той, хто виявляє помітні обдарування хоча б в одній області».

Євгеніка – «наука про народження блага»Ф. Гальтон започаткував науку «євгеніку» (що в перекладі з грецької означає «наука пронародження блага») з метою сприяння народженню «якісних» осіб і протидії народженню «неякісних». Він вважав, що необхідна суспільна увага до підтримання інтелектуального рівня через продовження роду. Учений міркував досить прямолінійно: якби обрати із загальної маси талановитих людей і поєднати їх шлюбом, то це сприяло б створенню нової високообдарованої людської раси. Ф. Гальтона захоплювала ідея селекційної роботи з відбору талановитих чоловіків та жінок. Для таких людей учений пропонував створити державні проекти та заохочувати їх матеріально. Ф. Гальтон звертав увагу, що представники інтелектуальної еліти мають менше дітей, оскільки пізніше беруть шлюб. Тож гідним членам суспільства слід сприяти в тому, щоб вони створювали сім’ї в молодому віці, мали пільги на придбання хорошого житла.. Гальтон вирішив перевірити, чи корелюються його виміри інтелектуальних здібностей. Учений провів статистичний аналіз біографій видатних людей і знову дійшов висновку: здібності успадковуються, оскільки видатні люди досить часто були родичами по крові. Ф. Гальтон шукав доказів спадкового характеру індивідуальних відмінностей. З метою отримання таких фактів він організував антропометричну лабораторію на Міжнародній виставці здоров’я в Лондоні в 1884–1885 роках. Відвідувачі виставки сплачували три пенси за різні антропометричні вимірювання (сили, гостроти органів чуття, часу реакції). Саме ці показники Ф. Гальтон вважав ознаками розумових можливостей. Через цю лабораторію, яка пропрацювала 6 років, пройшло понад 9 тисяч досліджуваних. У лабораторії було створено багато приладів для антропометричних та психометричних вимірювань, методи і показники цієї установи використовуються антрометристами і сьогодні.

Біометричний метод Гальтона

«Позитивна євгеніка»

Розвиток ідей євгеники Ідеї Гальтона щодо поліпшення людської раси знайшли живий відгук в науковій спільноті багатьох країн на початку ХХ століття. На думку євгеністів, соціальні недуги сучасного суспільства — злочинність, психічні захворювання, алкоголізм і навіть бідність — спричинені спадковими факторами. Прихильники євгенічної теорії не вважали, що ці проблеми є наслідком екологічних факторів, таких як швидка індустріалізація та урбанізація кінця XIX століття в Європі та Північній Америці. Натомість вони розвивали науку євгеніку для вирішення того, що вони вважали занепадом системи охорони здоров’я та моралі.Євгеністи мали три основні цілі. По-перше, вони хотіли виявити «спадкові» риси, які сприяли суспільним недугам. По-друге, вони прагнули розробити біологічні рішення цих проблем. Зрештою, євгеністи намагалися агітувати за впровадження заходів охорони здоров’я для боротьби з цими хворобами.

Співвідношення біологічного та соціального

Розвиток ідей поліпшення людської раси

Розвиток ідей поліпшення людської раси

Розвиток ідей поліпшення людської раси

Теорія расової гігієни нацистської Німеччини. Німецька євгеніка пішла окремим і жахливим курсом. До 1914 року німецький рух за расову гігієну мало чим відрізнявся від своїх британських та американських аналогів. Німецька євгенічна спільнота стала більш радикальною невдовзі після Першої світової війни. Війна принесла безпрецедентні втрати. Крім того, Німеччина пережила економічну розруху в роки між Першою та Другою світовими війнами. Ці фактори посилили поділ між тими, кого вважали спадково «цінними», і тими, кого вважали «непродуктивними». Наприклад, дехто вважав, що спадково «цінні» німці загинули на полі бою, а «непродуктивні» німці, які перебували у в’язницях, лікарнях і закладах соціального забезпечення, залишилися. Такі аргументи знову з’явилися у Веймарську та ранню нацистську епохи як спосіб виправдати євгенічну стерилізацію та скорочення соціальних послуг для людей з інвалідністю та осіб, які перебували в спеціальних установах.Євгенічна теорія лягла в основу програми «евтаназії» T4. Ця таємна програма була спрямована на вбивство пацієнтів з інвалідністю, які проживали в спеціальних установах по всьому Німецькому Рейху. Жертвами цієї таємної операції з убивства стали приблизно 250 000 пацієнтів, переважна більшість із яких були німецькими «арійцями».

Теорія расової гігієни нацистської Німеччини. Теорії расової гігієни глибоко увійшли в професійну та суспільну свідомість. Ці теорії вплинули на мислення Адольфа Гітлера та багатьох його послідовників. Вони прийняли ідеологію, яка поєднувала расовий антисемітизм з євгенічною теорією. У такий спосіб, гітлерівський режим забезпечив контекст і свободу дій для впровадження євгенічних заходів у їхніх найконкретніших та найрадикальніших формах. Расова гігієна визначила багато аспектів расової політики нацистської Німеччини. Медичні працівники впроваджували багато з цих політик та обирали своєю мішенню осіб, яких нацисти визначали як «спадково хворих»: тих, хто мав розумові, фізичні чи соціальні вади. Нацисти стверджували, що ці люди є генетичним і фінансовим тягарем для суспільства та держави. Нацистська влада вирішила втрутитися у репродуктивну здатність осіб, класифікованих як «спадково хворих». Одним із перших євгенічних заходів, які вони ініціювали, став Закон про запобігання народженню потомства зі спадковими захворюваннями 1933 року («Закон про спадкове здоров’я»). Він передбачав примусову стерилізацію при дев’яти видах захворювань та розладів, включаючи шизофренію і «спадкове слабоумство». Внаслідок застосування цього закону в нацистській Німеччині були стерилізовані 400 000 німців. Крім того, євгенічні переконання сформували німецький Закон про подружню гігієну 1935 року. Цей закон забороняв шлюби осіб з «хворим, неповноцінним або небезпечним генетичним матеріалом» зі «здоровими» німецькими «арійцями».

Теорія расової гігієни нацистської Німеччини

Теорія расової гігієни нацистської Німеччини

Теорія расової гігієни нацистської Німеччини

Програма створення нової раси «Лебенсборн»

Програма «Лебенсборн»Здійснювалося викрадення з окупованих територій дітей, які відповідали критеріям «расової теорії» нацистів з подальшою їхньою германізацією. Ці діти мали відповідати стереотипу нацистів про «арійське світле волосся, блакитні очі та слухняний характер». Вважалося, що появу таких рис у дітей могла спровокувати наявність в їхньому роду арійських предків. Принаймні саме така причина проголошувалася нацистами на рівні офіційної пропаганди. Г. Гіммлер пояснював ці плани наступним чином: «Очевидно, що в такій суміші народів завжди будуть деякі расово хороші типи. Тому я вважаю, що наш обов’язок взяти їхніх дітей із собою, вилучити їх із середовища, навіть шляхом їх викрадання». До завдань Лебенсборну належало розміщення дітей віком від 2 до 6 років в дитячих будинках організації Саме тут здійснювався расовий відбір та подальший етап германізації. Відібрані діти отримували нові документи та імена, які в більшості випадків були співзвучні зі справжніми іменами для кращого запам’ятовування. Тут дітей навчали німецькій мові і після завершення початкової фази навчання та виховання передавали на всиновлення в бездітні німецькі родини. Їм належало стати «новими арійцями» для заселення нових територий та вірними солдатами Третього Рейха.

Теорія расової гігієни нацистської Німеччини

Теорія расової гігієни нацистської Німеччини

Теорія расової гігієни нацистської Німеччини. Теорія расової гігієни нацистської Німеччини

Розвиток ідей євгеніки в Радянському союзі

Розвиток ідей євгеніки в Радяському союзі

Розвиток ідей євгеніки в Радяському союзі

Розвиток ідей євгеніки в Радянському союзі

Розвиток ідей євгеніки у Радянському союзіВ 1949 році, перед святкуванням 70-річчя ювілею Великого Сталіна, в СРСР була здійснена «зачистка» бездомних фронтовиків, інвалідів Другої світової війни. Інвалідів, які жили у сім'ях не чіпали. Тільки з Києва на той раз вивезли кілька тисяч безхатченків - інвалідів. Частину їх розстріляли, частину вивезли на далекі острови Півночі та Сибіру. Валаам - концентраційний табір для інвалідів Другої світової війни розташований на острові Валаам (північна частина Ладозького озера), знаходився у старих монастирських будинках з 1950 по 1984 рік. Саме туди після Другої світової війни звозили інвалідів війни. Остаточне вирішення «інвалідського» питання у СРСР було проведено за одну ніч силами спеціальних загонів міліції. Однієї ночі органи провели облаву, зібрали бездомних інвалідів та централізовано везли на вокзал, вантажили у вагони теплушки типу ЗК та ешелонами відправили на Соловки. Без вини та суду. Щоб вони неприємним виглядом своїх фронтових обрубків не бентежили громадян і псували ідилічну картину загального соціалістичного благоденства радянських міст. "Зачистили" країну за одну ніч. Це була безпрецедентна за своїми масштабами спецоперація. - інвалідів вивезли з Києва і усіх великих місць СРСР. Їх просто прибрали як неприємну згадку. Вже набагато пізніше ті інваліди, що залишилися живими, почали отримувати пільги. А ті самі – бездомні самотні безногі та безрукі хлопчики були просто живцем поховані на Соловках, і сьогодні вже ніхто не знає їхніх імен та їхніх страждань.

Розвиток ідей євгеніки в Радяському союзі

Розвиток ідей євгеніки в світі

Розвиток ідей євгеніки в світі

Сучасна євгеніка. Розвиток генетичних, геномних та репродуктивних технологій на початку XXI століття порушив численні питання щодо етичного статусу євгеніки, фактично викликаючи відродження інтересу до цієї теми. Елементи євгеніки також присутні в сучасному світі — це стосується практики планування сім'ї, а також, як до цього вдаються в деяких країнах західного світу, практика перевірки крові чоловіка і жінки, які мають намір укласти шлюб. Прикладом довготривалої і успішної практики використання абортів для запобігання народження дітей з важкими патологіями є програма запобігання β-таласемії (серповидноклітинної анемії) на Сардинії (Італія). В середині 1970-х була розпочата масова програма пренатальної діагностики плодів, гомозиготних по гену таласемії, для запобігання фатальних наслідків якої необхідне переливання донорської крові з періодичністю в 20-30 днів), батькам надають вибір — переривати вагітність чи ні. В результаті, частота народження дітей, хворих на таласемію, на Сардинії за 25 років знизилася в 20 разів. Решта 5 % хворих дітей з'являються за інформованої згоди батьків. . У жовтні 2015, Міжнародний біоетичний комітет ООН написав, що не варто плутати етичну складність генетичного вдосконалення людей з етичними негараздами євгеніки 20-го сторіччя. Однак, тут все присутня складність, бо маємо виклик ідеї людської рівності і відкриваються нові форми дискримінації і стигматизації тих, хто не хоче або не може собі дозволити цю технологію.

Сучасна євгеніка. Цю історію наводить у своїй книзі «Найкраща допомога із можливих» американський лікар, піонер паліативної медицини Айра Роберт Байок. Він пише : «Студент одного разу запитав вчену-антрополога Маргарет Мід: "Що було ранньою ознакою цивілізації?" Він чекав, що вона назве глиняний посуд, точильний камінь або, можливо, зброю. Маргарет Мід ненадовго задумалася, а потім сказала: «Зрісла стегнова кістка". Стегнова кістка - найдовша кістка в організмі, що з'єднує тазостегновий апарат і коліно. У суспільствах, позбавлених досягнень сучасної медицини, стегнова кістка зростається приблизно за шість місяців спокою. Зрослі стегнові кістки показують, що хтось дбав про постраждалого, полював і добував їжу, був з ним поруч, охороняв його доти, поки перелом не заріс. Мід пояснила, що там, де діє закон джунглів — правило виживання найсильнішого, — археологи не знаходили стегнових кісток, що зрослися. Таким чином, перша ознака цивілізації — співчуття, виражене в переломі стегнової кістки, що зрісся.

Ми знову повернулися до поняття співвідношення в нашому житті біологічного та соціального, фізичного та духовного. Серед противників абортів популярний такий собі «парадокс»: якщо б ви зустріли вагітну жінку, у якої вже 8 дітей, з них троє глухих, двоє сліпих, один розумово відсталий, батько алкоголік, а сама жінка хвора сифілісом - ви б порадили б їй зробити аборт? Якщо ви відповіли б «так», то вбили б Бетховена. І хоча ця історія суцільна вигадка, більшість фактів не відповідає дійсності, це не знімає питання «Чи варто бути Богом?» і вирішувати, хто гідний, а хто не гідний життя. Це Стівен Гокінг (Stephen William Hawking) – знаменитий англійський фізик-теоретик, який в 21 рік захворів на бічний аміотрофічний склероз (БАС), що призвів до прогресуючого паралічу та втрати здатності рухатися і говорити, спілкувався зі світом через синтезатор мови, керуючи ним за допомогою м'яза щоки. Лікарі давали йому декілька років життя, він прожив 76 років, і не просто прожив, а зробив величезний внесок у науку як засновник квантової космології, він займався вивченням проблеми виникнення космологічної сингулярності - первинного стану Всесвіту з якого почалося його розширення та досліджував чорні діри, автор науково - популярних книг. Стівен Гокінг став світовим символом сили духу, продовжуючи видатні дослідження в космології та астрофізиці, популяризуючи науку, незважаючи на прогресуючу хворобу. Астрофізик Ніл ДеҐрасс Тайсон написав: «Його смерть залишила за ним інтелектуальний вакуум. Але він не порожній. Подумайте про нього як про різновид енергії, яка наповнює тканину часу-простору і кидає виклик вимірюванням».

Напрямки реалізації ідей євгеніки