Презентація "Міфи і легенди давніх українців"

МІФИ І ЛЕГЕНДИ ДАВНІХ УКРАЇНЦІВ

До прийняття християнства в Київській Русі (ким і коли?) наші предки слов’яни були язичниками.-Хто такі язичники?-Чому виникло язичництво?

Передумовами виникнення язичництва як основи давньої творчості були обмеженість первісного мислення, потреба пояснити навколишній світ та вплинути на нього, а також емоційне ставлення людини до дійсності. Це призвело до появи віри в надприродні сили, яка стала джерелом для створення міфів, ритуалів та творів мистецтва, що намагалися осмислити буття та надати йому сенсу.

Основні передумови виникнення язичництва: Обмеженість пізнання: Мислення первісної людини було раціональним, але обмеженим у розумінні природних явищ та власного місця в них. Потреба в поясненні: Спроби пояснити світобудову, природні явища та виникнення життя стали основною рушійною силою для зародження релігійних уявлень. Бажання вплинути на світ: Люди вірили, що через спілкування з надприродними силами вони можуть впливати на своє життя, зокрема на успішність полювання, врожай та захист від небезпек. Емоційне ставлення: Страх перед невідомим, захоплення величчю природи та емоційне ставлення до дійсності стали одними з ключових факторів виникнення релігій.

Зв'язок із давньою творчістю: Ці уявлення стали основою для створення перших творів мистецтва: наскельні малюнки, а також міфи та легенди. Саме міфи та легенди лягли в основу сюжетів давньої творчості.

Чи знайомі ви з поняттями міф та легенда?Чим відрізняється міф від легенди?

Легенда — це розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або життя й діяльність якоїсь особи. У легендах здебільшого йдеться про людину, яку поважає й любить народ, або про визначну історичну подію.

Міф— це розповідь, що передає уявлення наших далеких предків про створення світу, його будову, про різних фантастичних істот.

Міфічні істоти

Найдавнішими мотивами легенд і міфів є пояснення походження світу і людини, а також історії про героїв і сили природи. Ці мотиви відображають первісне прагнення людей зрозуміти світ через вірування, а не науку, і часто пов'язані з язичницькими уявленнями про сили природи, що пізніше змішалися з новими віруваннями.

Основні мотиви: Походження світу: Міфи про створення всесвіту, землі та небесних тіл. Походження людини: Історії про створення перших людей, народження племенних першопредків. Міфічні герої: Розповіді про різних істот, подвиги героїв, їхню взаємодію зі світом. Сили природи: Легенди, що пояснюють природні явища, такі як гроза, повені, поява русалок, і відображають відношення людини до непередбачуваної сили природи.

Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

Міфологія кожного народу відображає особливості його суспільних норм і життєвих уявлень, природно-кліматичних умов проживання тощо. Скажімо, для племен майя, які колись населяли територію сучасної Мексики, маїс (кукурудза) був основною їжею, а тому посідав важливе місце в їхніх міфах. Майя поклонялися маїсу й вірили, що саме із цієї рослини створено людину. Утім, за всього розмаїття різні міфології мають чимало спільного. Наприклад, у багатьох народів є міфи про походження Всесвіту. Часто в них ідеться про те, що народженню Всесвіту передував Хаос (Xаос — первісний стан безформної матерії, протилежний порядку (тобто Космосу), із якого народилися перші космічні стихії). Цікаво, що сам Усесвіт нерідко зображували в образі величезного дерева, яке об’‎єднує три світи: підземний світ знаходиться в його корінні, земний — посередині стовбура, а небесний — у кроні. Власні уявлення про походження світу мали й давні слов’‎яни.

Давньокитайський міф. СТВОРЕННЯ СВІТУУ той час, коли ще земля і небо не були відділені одне від одного, Всесвіт був суцільним хаосом і виглядом своїм нагадував куряче яйце. В тому яйці зародився першопредок Паньгу. Він спав і ріс, важко дихаючи, в тому величезному яйці. Минуло вісімнадцять тисяч літ, перш ніж він прокинувся. Паньгу розплющив очі, але, на жаль, нічого не побачив: навколо нього був суцільний чорний та липкий морок. Серце Паньгу сповнила туга. Не знаходячи виходу з того яйця, він схопив невідомо ким приготовану сокиру і з усієї сили вдарив. Пролунав громовий гуркіт, такий, ніби тріскають гори, – і величезне яйце розкололось. Усе легке та чисте тієї ж миті піднялось догори і утворило небо, а все важке та брудне опустилось додолу і утворило землю. Так небо і земля, які спочатку були лише хаосом, завдяки удару сокири відділились одне від одного. Після того, як Паньгу відділив небо від землі, він підпер його головою і стояв, змінюючись разом з ними: кожного дня небо піднімалося вище на три кілометри. Ставав вищим на три кілометри і Паньгу.

Минуло ще вісімнадцять тисяч літ – небо піднялося дуже високо, земля стала товстою, і тіло Паньгу теж виросло до небачених розмірів. Зріст Паньгу сягнув відстані, на яку небо піднімається над землею. Як височенний стовп, стояв велетень Паньгу між небом і землею, не дозволяючи їм знову з’єднатися і перетворитися на хаос. Так він стояв сам-самісінький, підтримуючи небо та упираючись у землю.І не помічав важкої роботи. Минули тисячоліття. Нарешті Паньгу міг більше не турбуватися, що небо і земля знову з’єднаються. Йому теж треба було хоча б час від часу відпочивати. Врешті-решт, як і всі живі істоти, він упав та й помер. Зітхання, що зірвалося з його вуст, зробилося вітром і хмарами, голос – громом, ліве око – сонцем, праве – місяцем, тулуб з руками та ногами – чотирма частинами світу та п’ятьма знаменитими горами, кров – ріками, жили – дорогами, плоть – грунтом, волосся, вуса та шкіра – зорями на небосхилі, травами і деревами, зуби та кості – блискучими металами, перлинами та іншими дорогоцінними каменями, і навіть піт, що виступив на тілі Паньгу, перетворився на дощ та росу. Отак, помираючи, Паньгу всього себе віддав для того, щоб новий світ був багатим і прекрасним.

МІФИ І ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИВ усних творах слов’янських народів зберігся погляд дуже давніх людей на те, як було створено світ.

ДЕРЕВО ЖИТТЯКоли почав творитись наш світ, ще не було ні землі, ні неба, ні сонця. А було безмежне синє море. З нього піднявся острів Буян. На острові виросло Першодерево – Дерево Життя.

Його кора засяяла золотом. Гілки вкрились чудовими квітами й чарівними плодами. На листі заблищала срібна роса. Полинули пахощі. Піднімалась із синього моря земля. Росло Дерево і сіяло життя. Земля вкривалась зеленими лугами, густими лісами. Летіли від Дерева Життя птахи, бігли звірі, розходились в усі боки люди. Розростався світ, росло Першодерево. Від нього пішли трави і квіти, кущі й дерева, плоди й насіння. Світ став таким великим, що вже ніхто не знає, де росте Дерево Життя. Але люди про нього не забули. Українки вишивають Дерево Життя на рушниках, а його чарівні квіти – на сорочках.

ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ (легенда)Колись давно, а де саме – невідомо, та трапилася велика посуха. І була вона така, що не тільки в річках та озерах, а навіть і в колодязях повисихала геть-чисто* вся вода, і люди без води почали хворіти та мерти. У тім краю, де ото трапилася така посуха, та жила одна вдова, а в тієї вдови була всього-на-всього одна дочка. Вдова без води захворіла, і дочка, щоб не вмерла її мати, взяла глечик та й пішла шукати воду. Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь-то найшла. Набрала в глечик і понесла додому.

По дорозі зустріла одного чоловіка, що вмирав без води; дала йому напитись і тим одволодила його від смерті. Далі вона зустріла другого, такого ж самого; потім третього, четвертого і, нарешті, сьомого. Усім давала пити й усіх урятувала від смерті. Води залишилось у неї тільки на самому дні.

Ішла вона, ішла й по дорозі сіла відпочити, а глечик поставила біля себе на землі. Коли в той час де не взявся собака. Хотів, мабуть, теж напитися та й перекинув глечик. Коли той глечик перекинувся, то з нього вилетіло сім великих зірок і восьма маленька, та й поставали на небі. Ото ті зірки і є Віз, або душі тих людей, що дівчина їм давала пити, а восьма, маленька, – так то душа собаки, що перекинув глечик. Так ото Бог на те їх і поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була та дівчина, а за її щирість Бог послав дощ на ту країну.

Історії про походження світу знаходимо і в Біблії — стародавній пам'ятці культури, яка прийшла до нас після хрещення Київської Русі. Слово "Біблія" в перекладі з грецької мови означає "книжки" (звідси й слово «бібліотека» - місце для збереження книжок). Біблія - це зібрання багатьох книг, які протягом тисячі років у різних місцях писали різні люди. Книга книг (так ще називають Біблію) складається з двох частин - Старого Заповіту та Нового Заповіту. Перша частина (Старий Заповіт) містить оповіді про створення неба, землі, перших людей і тварин.

БІБЛІЙНІ ІСТОРІЇ ЗІ СТАРОГО ЗАПОВІТУПОЧАТОК СВІТУ(Книга Буття, І)Спочатку сотворив Бог небо та землю. Земля була пуста та невпорядкована, і темрява вкривала її. Дух Божий витав над водами.І сказав Бог: «Нехай буде світло». І стало світло. І бачить Бог, що воно добре, та й одділив світло од темряви, назвав світло днем, а темряву ніччю. І настав вечір, і настав ранок — день перший. Сказав Бог: «Нехай проміж водами стане твердь і розлучає води з водами. І сталось так. І розлучив Бог воду, що була під твердю, із водою, що була над твердю. І назвав Бог твердь небом. І настав вечір, і настав ранок день другий. Сказав Бог: «Нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і з’явиться суходіл». І сталося так. І назвав Бог суходіл землею, а куди стекли води, назвав морем. І бачив Бог, що добре, і сказав: «Нехай земля поростить рослину, зілля з насінням i дерево плодовите». І бачив Бог, що добре. І настав вечір, і настав ранок день третій.

Сказав Бог: «Нехай на небі будуть світила, щоб світити на землю й одрізняти день від ночі». І сталося так. З'явилися два світила великі: світило велике про день, світило менше про ніч, і зорі. І настав вечір, і настав ранок - день четвертий. Сказав Бог: «Нехай породять води живе створіння, і нехай полине птаство над землею під твердю небесною». І бачив Бог, що добре, і благословив їх і сказав:« Плодітеся і множтеся, сповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі». І настав вечір, і настав ранок - день п'ятий.

Сказав Бог: «Нехай виведе земля живе створіння, і скотину, й дикого звіря, по родові їх». І сталося так. І бачив Бог, що добре, і сказав Бог: «Створімо чоловіка в наш образ і в подобу, і нехай панує над рибою морською, і над птаством небесним, і над скотиною, і над усяким диким звірем, і над усяким гадом, що повзає по землі». І створив Господь людину в свій образ — чоловіка й жінку. Бачив Бог: все, що створив, було добре. І настав вечір, і настав ранок - день шостий. Докінчив Бог шостого дня діло своє і почив на сьомий день від усього діла, що створив. І благословив Бог день сьомий.