Презентація на тему: "Народні рухливі ігри"

ПРЕЗЕНТАЦІЯ «ВИХОВУЄМО ГРАЮЧИ, ГРАЄМО ВИХОВУЮЧИ» Народні рухливі ігри

«Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я усміхається», - стверджує прислів’я.

Українські народні рухливі ігри є важливим засобом всебічного розвитку дошкільнят, адже вони забеспечують комплексний вплив на організм та особистість дитини.

Їх специфіка: 1. Ці ігри групові, вони обєднують від десяти до двадцяти дітей. 2. Вони образні, в кожній грі відбивається якась подія або випадок, близький за своїм змістом дитині. 3. Ігри багатоваріантні. Одна й та сама гра в різних регіонах України може мати різні приспіви, умови. 4. За своєю структурою народні ігри прості, однопланові, завершені, в них у єдине ціле поєднуються слово, рух і пісня. 5. В українських народних іграх часто використовується природний матеріал (шишки, гілочки, жолуді, камінчики тощо). 6. Більшість ігор супроводжується віршованим текстом. 7. Майже всі народні рухливі ігри граються в колі (замкненому чи розірваному).

Збір дітей на гру: заздалегідь домовитися, де збиратися,в яку гру грати , за яким сигналом (удар у бубон, дзвоник, вигук, оплеск). Заздалегідь домовитися, де збиратися,в яку гру грати , за яким сигналом (удар у бубон, дзвоник, вигук, оплеск). Зацікавлення грою: * з аспівати пісню; * загадати загадку; * прочитати вірш відповідної тематики; * показати атрибути, іграшки для гри; * попередня домовленість про можливу нагороду.

Пояснення правил гри: Якщо у грі є пісня чи вірш, не доцільно її розучувати напередодні—бажано ввести їх у гру несподівано. Ознайомлюючи з новою грою, вихователь повідомляє її назву, розкриває зміст і пояснює правила до початку гри. Якщо гра досить складна, то варто спочатку пояснити головне, а потім, у процесі гри, з'ясовувати окремі деталі. Під час повторного проведення гри лише нагадують основний зміст. Пояснення змісту і правил гри має бути стислим, точним та емоційним.

Способи розподілу ролей: • Відгадування (у якій руці?; хто вгадає—отримає роль тощо). • Числовий жереб (одна дитина називає число, а інша лічить по колу до названого числа; на кого вказали, той той починає гру). • «Викидання на пальцях» (гравці за командою «викидають пальці», лічать загальну кількість і рахують по колу). • Вибір лічилкою. • «Загальне голосування» (обирається ведучий чи капітан команди).

Підбиття підсумків гри • Вихователь аналізує, як вдалося досягти успіху в грі, чому, скажімо, «квач» швидко впіймала одна дитина, інша не змогла цього зробити жодного разу. Підбивати підсумки слід у цікавій формі, щоб викликати в дітей бажання наступного разу пограти ще і досягти кращіх результатів. • Отже народна рухлива гра—не лише весела розвага, а й можливість для дитини реалізувати власне «Я» , і водночас, відчути себе учасником спільних дій.

Народні ігри великої рухливості повторюють 3-5 разів, а спокійніші—4-5. Паузи між повторенням тривають 0,5-1 хвилину. Під час паузи доречно повторити слова або пісню.

Рухливі ігри з правилами Гра «Нещасний ополоник» Діти стоять поряд, тримаючись за руки. Одна з дівчат, господарка, починає гру, звертаючись до когось праворуч: - Здоров, кума! Чи ти ложки мила? - Мила! - А ополоник? - Забула - Так не забувай, кумочко! (При цьому господарка намагається вдарити дівчину лозинкою, а та тікає попід руками інших дівчат. Гра триває, доки дівчата не стануть у тому порядку, що й на початку гри

Гра «Баба – сліпушка» Усі довільно розміщуються на майданчику. Кожне місце обмежують колом. Міняти його не можна. Гру розпочинає “баба-сліпунка”. Їй закривають очі, обводять довкола й залишають на середині грища. Після цього учасники просять “бабку” в гості. Тоді “сліпунка” шукає навпомацки дітей, які встають, приклякають, сідають і т.п. Це все вони роблять з метою обману “сліпунки”, проте мусять при цьому бодай рукою або ногою дотикатися до свого місця. Коли “сліпунка” торкнеться або спіймає когось, стане на його місце, то сама визволяється, а її роль виконує спійманий. Гра «Птахи» Діти називають себе іменами птахів і сідають на відкритому місці. Одна дитина підходить до них і каже: —Дайте мені голуба. Той, хто називається голубом, встає і біжить, а ведучий його доганяє. Як «голуб» не встигне сісти на своє місце і піймається, то стає на місце ведучого, а той сідає, і так гру продовжують, поки не втомляться.

Гра «Хлібчик» Діти стоять парами. Попереду ведучий. Ведучий: - Печу, печу хлібчик! Остання пара: - А випечеш? Ведучий: - Випечу! Остання пара: - А втечеш? Ведучий: - Побачу! Ведучий відразу тікає, остання пара його ловить. Хто спіймає, стає з ним в парі попереду. Хто залишився без пари – «пектиме хлібчик» Гра «Дзвін» Вибирають лічилкою одну дитину – це «дзвін». Діти стоять у колі, «дзвін» - посередині. Ходить навхрест туди й сюди та питає у гравців: -Чиї ворта? -Одудові. -А це чиї, такі високі? -Лелечині! -А тут? -Щигликові! -А ці, низенькі? -Перепелині! -Пустіть мене! -Не пустимо! Після діалогу «дзвін» відступає і кричить: -Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! «Дзвін» з розгону намагається прорвати коло. Як вискочить, то всі його ловлять. Хто спіймав – стає «дзвоном»

Гра «Забудьки» Лічилкою вибирають «бабусю». Вона тримає в руках прутик. Бабуся: - Діти, де ви? Діти : - Ми граємося! Бабуся: - У хаті все поробили? Діти : - Усе! Бабуся: - А посуд помили? Діти : - Забули! Бабуся: - А щоб не було забуто – заробляйте прута! (до кого доторкаються прутиком, той виходить з гри) Гра «Поволі їдеш – далі будеш» На землі креслять паралельні лінії на різній відстані одна від одної. Обирають ведучого. Він повертається до гравців спиною і швидко промовляє: - «Поволі їдеш – далі будеш», діти в цей час повинні переступати з лінії на лінію. Сказавши, ведучий різко повертається. Гравці повинні завмерти. Хто поворухнувся – повертається на першу лінію. Хто зумів швидше дійти до фінішу, той стає ведучим.