Презентація на тему "Верблюди"

Ряд мозоленогі Учитель біології КЗ «Дергачівський ліцей№3» Ільєнко Маргарита Миколаївна

Верблюдові  — єдина родина підряду мозоленогих , що об'єднуює три роди: верблюдів, лам і вікуній.

На відміну від більшості парнокопитних, у верблюдових замість класичних копит — двухпалі кінцівки. Спираються верблюдові не на кінці пальців, а на сукупність їх фаланг. Верблюди мають великий запас їжі в вигляді жирової тканини горбів, довгий час можуть обходитися без води, можуть харчуватися солоною рослинністю, добре переносять спеку і холод. Завдяки цьому вони добре пристосовані для життя в пустелі. Статура верблюдових відрізняється не включеними в контури тулуба стегном і вельми довгою шиєю. У них немає рогів, кількість зубів варіює від 30 до 40. Верблюдові з'явилися протягом Еоцену в Північній Америці, звідки розселилися до Азії, північної Африки і Європи (рід верблюд), а також до Південної Америки. У верблюдових еритроцити крові овальні, а не дископодібні, як у більшості ссавців. Шлунок трикамерний, тоді як рубець і сичуг мають особливу будову і сильно відрізняються від таких у жуйних.

Верблюди мають два пальці на нозі з широкою м'якою підошвою мозолем, пристосованою для ходіння по піску, тому їх використовують для перевозу вантажу. Верблюди йдуть караваном до місця призначення з важким в’юком. Один верблюд може нести на собі вантаж до 220 кг, зі швидкістю 20- 40 км/год , якщо маса вантажу буде менша то 40-60 км/год . Без води ці тварини можуть обійтись 2-3 дні, без їжі у два рази менше У таких умовах він може витримати 6-8 днів, потім йому потрібен відпочинок 24 години.

Є два види верблюдів : одногорбі та двогорбі.

Одногорбий верблюд або дромадер — вид ссавців родини верблюдових. Поширений в Азії і Африці як домашня тварина для перевезення вантажів або верхової їзди, проте його дикі популяції у наш час вимерли.

Бактріан або двогорбий верблюд. Широко поширений в Азії. Бактріанів легко відрізнити від дромадерів за їх двома горбами. Їх довжина доходить до 3 метрів, а висота в холці складає від 180 до 230 см. Середня вага бактріана складає від 450 до 500 кг.

Лама – єдиний в Америці туземний вид, який використовують як в’ючну тварину.Нав’ючують тільки самців: одна тварина переносить за день 27 – 45 кг на відстань приблизно 24 км. Якщо в’юк дуже важкий, лама зупиняється і сідає: ніяке покарання не змусить її підвестися.

Лами на відміну від верблюдів не мають горба. Розміри порівняно невеликі: довжина тіла до 175 см, висота в холці до 100 см, вага до 96 кг.

М’ясо самців лам їли Інки, але тільки по визначним подіям, а самок ніколи не забивали. Під час релігійних свят самців – немовлят приносили в жертву богам. М’ясо лам вживається в їжу й досі.

Вікунья - Довжина тіла вікуньї складає 150 см, ріст в плечах близько метра, а вага — 50 кг На спині вікунья забарвлена в світлокоричневий колір, внизу вона світліша.

Вовна вікуньї помітно витонченіша, ніж у споріднених видів, і достатньо густа, щоб служити ізолюючим шаром проти холоду. Анатомічною особливістю вікуньї є нижні зуби-різці, які, як і у гризунів, постійно ростуть. Подібного явища у інших китопарнокопитних не трапляється.

Вікуньї поширені в Андах, переважно на плато Пуна, на території Еквадору, Перу, Болівії, Аргентини і Чилі. Мешкають на висоті від 3500 до 5500 метрів. Як і гуанако, вікуньї живуть в стадах з чітко обмеженими ареламі і відомим головним самцем.