Презентація проєкту "Різноманітність Голонасінних. Значення в природі та житті людини"

проект

ознайомити учнів з різноманітністю голонасінних; розкрити роль голонасінних у природі і житті людини; поглибити знання учнів про будову голонасінних; привити любов до рослинного світу, бажання оберігати та примножувати його багатства.

Клас Саговники Клас Гнетові Клас Гінкгові Клас Хвойні

Клас Саговники — це деревовидні рослини, стовбури яких циліндричні чи бульбовидні, нерозгалужені. Листки великі папоротеподібні, перисті, розміщені пучком на верхівці стовбура. Дводомні рослини. Відомі мільйони років. Поширені в тропіках і субтропіках.

Цікас завитий (Cycas circinalis) Цікас пониклий (Cycas revoluta)

Використовують в медицині (протираковий засіб, від гематом), виготовляють крупу саго

— це кущі, ліани, рідко дерева. Листки супротивні, цільнокраї. До даного класу відносимо гнети, ефедру та вельвічію. Ефедра Гнетум Вельвічія (Ephedra) (Gnetum) (Welwitschia) Клас Гнетові

Гнетум (Gnetum) Рід Гнетум (Gnetum). Ліани, кущі або дерева, своїми вегетативними органами схожі на покритонасінні рослини. Близько 40 видів, що ростуть у вологих тропічних лісах Південно-Східної Азії, Океанії, Західної Африки і Південної Америки. Використовують плоди в їжу, з кори роблять канати, ароматичне масло – для масажу, в медицині – ліки проти астми.

Зарості ефедри

Ефедра

Вельвічія має потужний, як у дерев, корінь, стелиться низько над землею, нагадуючи траву, і виглядає як чагарник-карлик. Вперше була знайдена в 1860 році і описана Фрідріхом Вельвічія, ботаніком з Португалії. Росте , головним чином, в пустелях Південної Африки.  Африканське населення називає цю рослину «оджітумбо», що в перекладі з місцевого означає «великий пан». Вельвічія

 Стовбур схожий на товстий обрубок близько метра в діаметрі, але більша його частина прихована під землею. Там же під землею знаходиться і коріння рослини довжиною до трьох метрів. Вологу вельвічія запасає за допомогою кореня, а також поглинаючи конденсат, що утворився на листі після туману.   Від стовбура відростають всього два листки. Вони живуть все життя рослини, не відпадаючи. Наростають основами, а верхівки вітер роздирає на смужки. У дорослих рослин листя досягають гігантських розмірів від 3 до 8 метрів у довжину.

 У пазухах між лусочками шишок виростає по одній квітці, з якої утворюється насіння з широкими крильцями, щоб його легко міг понести вітер.  Деревина вельвічії дуже міцна і в сирому вигляді тоне у воді, а в сухому горить дуже довго, практично не створюючи диму. Дивно, але ця рослина ще й цвіте. 

Клас Гінкгові. В перекладі із японської "гінкго”-- срібний абрикос. Гінкго дволопатеве (Gingo biloba). Живий пам'ятник серед древніх голонасінних. Цей релікт флори третинного періоду за 200 млн років витримав усі земні катаклізми і дожив до наших днів. Проявив неймовірну стійкість після зруйнування атомною бомбою Хіросіми у 1945 р. Батьківщина цієї рослини -Китай. Дерева ростуть в Японії та Пд. Китаї. Гінкго — це єдине унікальне дерево, що являє собою один вид, один рід, і одну родину. Рослина реліктова та ендемічна . Роздільностатева. Плід - кістянка. Релікт - рослинний або тваринний організм, який залишився існувати на даній території, зберігся з минулих геологічних часів. 

В Японії і Китаї насіння гінкго вважають делікатесом і розводять як плодове дерево. Ще 4 000 років тому гінкго використовували при багатьох захворюваннях. Плоди гінкго використовують у східній медицині. Гінкго  “дерево молодості”, яке сповільнює процес старіння мозку і всього організму. Зменшує імовірність інфарктів, інсультів, запобігає пухлинним захворюванням тощо.

Його деревина м'яка, піддатлива, легко обробляється. Рослина досягає зрілості у 25-30 років, до того часу важко визначити її стать. В Україні вперше з'явилося у 1818 році у Нікітському ботанічному саду в м. Ялті. Гінкго дволопатеве є пам'яткою природи світового значення і занесене до Червоної книги світу.

Гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba)

- очищення повітря у містах; - декоративна роль; - вживання у їжу смаженого або відвареного насіння ( китайська кухня); - медицина, фармацевтика, препарати зі сполук, виділених з листя гінкго проти судинних захворювань, атеросклерозі; - біододатки; - парфюмерія.

Клас Хвойні Порядок Сосни Родина Соснові Рід Модрина Рід Сосна Рід Ялина Рід Ялиця Рід Кедр До класу Хвойних належить 560 видів. За своїм значенням вони займають друге місце після покритонасінних. За зовнішнім виглядом це дерева і кущі. Серед хвойних є пігмеї — до 1 м заввишки та гіганти, як наприклад, секвоя — 26 м в обхваті. Майже всі хвойні вічнозелені.

Сосна (Pinus L.) —родина соснових; відомо понад 100 видів, що поширені переважно у помірній смузі Північної півкулі. В Україні налічується 17 видів, з них окультурено — 11. Найпоширеніша сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), до 40 м заввишки;  дерево живе 300-400, іноді й більше років. Сосна звичайна — світлолюбна, посухо- і холодостійка рослина, невибаглива до грунтів; росте передусім на пісках, болотах, скелях тощо. Латинська назва сосни звичайної — Pinus sylvestris — походить від кельтських слів: «пін» - скеля, «сільвестріс» - лісова.

Живи́ця — розчин твердих смоляних кислот. Свіжа живиця являє собою світлу сиропоподібну в'язку рідину, липку з приємним запахом, гіркою на смак. Живиця знаходиться в смоляних ходах хвойних порід. Буршти́н, янта́р, — природна органічна сполука, щільна і в'язка (скам'яніла) викопна смола хвойних дерев. Тьмяні, прозорі й напівпрозорі камінці. 

Використання: із деревини одержують целюлозу, з целюлози виробляють штучний шовк, пластичні маси, целофан, штучну шкіру, папір. З живиці добувають каніфоль, скипидар. Із скипидару - лаки, фарби, ліки. Каніфоль —сировина для гумової, кабельної, лакофарбової галузей промисловості. Деревину сосни використовують у будівництві і як паливо, з неї виробляють шпали, меблі, телеграфічні стовпи, з молодої хвої — вітаміни С і етерові олії. Як фітонцидна рослина сосна має санітарно-гігієнічне значення: під впливом парів скипидару повітря в соснових насадженнях іонізується, а деякі хвороботворні бактерії (стафілококи) гинуть. Сосну використовують в садово-паркових насадженнях, для закріплення пісків та у полезахисних смугах.  

Яли́на, смерека (Picea Dietrich) — рід голчастих дерев родини соснових; близько. 50 видів, поширених у поміркованій і холодній смугах Півн. півкулі. Тіньо- і вологовитривале дерево, витримує незначне заболочення, найкраще розвивається на суглинкових і супіскових ґрунтах. На Україні поширена насамперед у Карпатах. Смерека. дає цінну деревину (вона біла, легка і м'яка), кора має 7 — 15 % дубильних речовин. З смереки добувають смолу, дьоготь, терпентин, живицю, деревний оцет; її розводять як декоративне дерево в парках, використовують у лісосмугах тощо. Ялина

Ялина звичайна Picea abies Cupressina Ялина звичайна Picea abies Inversa

Ялина колюча Picea pungens Bialobok Ялина колюча Picea pungens f. glauca

Ялина колюча Picea pungens Hoopsii Ялина колюча Picea pungens Sonia

Модрина європейська (Larix decidua Mill.) - струнке високе (20-40 м) дерево родини соснових . В Україні поширена в західних Карпатах. Солевитривала, морозостійка, швидкоросла, світлолюбна рослина.. Культивують у парках і лісництвах. Запаси сировини малі. Стовбур вкритий товстою,, коричнево-бурою корою. Молоді пагони жовто-зелені, на них розміщені укорочені подушечкоподібні пагони. На звичайних пагонах хвоя розміщена поодиноко, на укорочених бічних - пучками по 20-50 хвоїнок. Модрина- це світлолюбне дерево, яке має висоту 30-40 м. Хвоїнки на зиму опадають.

. Рослина живе 300 - 400 років. Має червонувату, дуже міцну деревину, яка може зберігатися сотні і навіть тисячі років. З роками вона стає міцнішою, ніби кам'яною. На модринових сваях побудоване Італійське місто Венеція, яке стоїть на них уже 500 років. Російське місто Санкт-Петербург теж побудоване з використанням деревини модрини. З давніх часів модрину використовували для будівництва суден.    

Значення: Деревинна, танідоносна, фарбувальна, жиро- і ефіроолійна, смолоносна, лікарська, камеденосна, пилконосна, декоративна й фітомеліоративна рослина. Деревина модрини європейської - дуже цінний будівельний і виробний матеріал . Модрини - швидкорослі цінні лісові породи, стійкі проти грибних захворювань, шкідників 3 хвої одержують ефірну олію, вітамін С. З живиці виготовляють терпентин. Терпентин вживається при ревматизмі і подагрі, хронічному захворюванні дихальних шляхів і сечових органів, застосовується для виробництва лаків і фарб.

Кедр — дерево висотою зазвичай до 30-40 м, інколи до 60 м, з деревиною з характерним пряним запахом, товстою зморщеною корою та розкидистими однорівневими гілками. Гілки кедра диморфні, довгі гілки формують більшу частину крони, тоді як короткі гілки містять практично все листя.

Кедр ліванський (Cedrus libani).

Шишка кедра ліванського.

Кедр сибірський Зростають кедри сибірські не лише у тайзі, але й у нас, в Карпатах. Це могутні, височенні дерева. Хвоїнки їх зібрані у пучечки, шишка велика, масивна. Насіння велике, відоме як кедрові горішки. Горішки містять до 65 % олії. Готують із кедрових горішків смачне поживне молоко та вершки,; містять значну кількість білків, крохмалю та вітаміну С. Навіть "сорочечку” горіхів використовують як паливо і сировину для наждачного паперу. Охоче поїдають кедрові горішки бурундучки, білки, ведмеді.

Клас Хвойні Родина Кипарисові Рід Кипарис Кипарис вічнозелений (Cupressus sempervirens); Однодомна вічнозелена голона сінна деревна рослина родини кипарисових, з пірамідальною або розлогою кроною, до 30 м заввишки. Листки лусковидні, перехреснопарні, темно- або ясно-зелені, інколи з синюватим відтінком. Кипарис Нікітського ботанічного саду

В зелених насадженнях Криму кипарис вічнозелений виконує естетичну, санітарну та гігієнічну функції, збагачує повітря біологічно активними речо винами. Леткі фітонциди кипариса знезаражують повітря від шкідливих мікроорганізмів (на 40—56%), особливо від збудників запальних захворювань дихальних шляхів.

Яліве́ць звича́йний (Juniperus communis L.), місцеві назви — яловець, верес, ядлівець, можевел. Вічнозелений кущ або невелике деревце (4-6 м заввишки) родини кипарисових (Cupressaceae) з прямим стовбуром і конусоподібною або яйцеподібною кроною; Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі хвоїнки (8-20 мм завдовжки). Зберігаються на гілках протягом чотирьох років.

Дводомна, рідше однодомна рослина. Жіночі органи спороношення подібні до зелених бруньок. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються і утворюють соковиту зелену шишкоягоду округлої форми (7-9 мм в діаметрі). Через рік шишкоягоди стають чорними з восковим нальотом або без нього. Насінини довгасті з твердою оболонкою.

Практичне використання Лікарська, харчова, ефіроолійна, фітонцидна, деревинна, смолоносна, декоративна і фітомеліоративна рослина. Плоди використовують як сечогінний засіб, для поліпшення травлення, як відхаркувальний і дезинфікуючий засіб, лікують шкірні хвороби, цингу, ревматизм   Висушені шишкоягоди використовують в кулінарії. Деревина стійка проти загнивання та ураження шкідниками. Використовується для дрібних столярних і токарних виробів. Смолу використовують для виробництва  високоякісного лаку.

У Північній Америці, в США, в Каліфорнії росте дерево – гігант секвойя. Секво́йя . Родина Кипарисові. Природній ареал роду —Тихоокеанське побережжя Північної Америки. Мамонтове дерево

Гігантські стовбури секвойї іноді досягають 25 м в обхваті. Вага такого стовбура перевищує 1 тис. тонн. Щоб перевезти цей вантаж необхідно 60 залізничних вагонів. Кора у секвойї товста, сягає 50 см. Вона дуже пориста і легка, набирає багато вологи, що надійно захищає дерево від пожеж.

Секвойї довгожителі. Їхній вік досягає б тис. років. Вони ростуть дуже швидко. За 1 рік розміри дерева збільшуються в десять разів.

Це чудо—дерево. Воно має червону деревину, тому це дерево називається червоним. Деревина секвойї значно міцніша за деревину дуба і за своєю легкістю нагадує деревину осики чи липи. Деревина не гниє у землі і воді, добре піддається обробці, гарно полірується. Дерево стійке проти шкідників. Ні жуки, ні інші комахи не наважуються наблизитися до секвойї. Навіть гриби, що легко псують деревину, безсилі. Виявилось, що це дерево стійке завдяки фітонцидам.

Тіньовитривале, деревина з чорнобурою серцевиною, важка, міцна, стійка проти гниття, добре полірується; використовують у меблевій промисловості, машинобудуванні, підводному будівництві тощо. Тис - дводомна рослина, тому плодоносять не всі його екземпляри. Тис ягідний природно росте у Криму, в культурі —  по всій Україні. У давнину тисові ліси були поширені в Карпатах і на Передкарпатті Тис я́гідний, або негній-дерево (Taxus baccata L.) — хвойне вічнозелене дерево родини тисових.

Тис ягідний, в давнину був поширений на дуже великій території, та майже повністю винищений людиною через свою міцну деревину, яка володіє сильними бактерицидними властивостями, - вона вбиває навіть ті мікроорганізми, що є в повітрі. Будинок, в якому хоча би стельові балки зроблені з тиса, надійно захищений від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося під час масових епідемій.

Деревина, кора і листя тиса містять алкалоїд (токсин) і тому отруйний для людини і багатьох інших тварин, хоча, наприклад, зайці і олені, охоче їдять тис без шкоди для себе. Відомо, що людину можна отруїти, подавши їй вино в кубку з тиса. Чим старша хвоя тиса, тим вона отруйніша.

модрина польська, сосна кедрова, тис ягідний, сосна Станкевича, ялівець високий.