Україна як суверенна й незалежна держава має власні національні державні символи. Державні символи – закріплені в законодавстві країни офіційні знаки, чи звукові вираження, що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного або історичного характеру і символізують суверенітет держави. Відповідно до статті 20 Конституції України (1996р.) державними символами України є Державний герб України, Державний прапор України і Державний гімн України.
Прапор – полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держака чи шнурка; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету. Державні й національні прапори здебільшого поєднують два або декілька кольорів, які відображають органічну гармонію народу з його землею, природою, світоглядом, багатством тощо.
Україно! Символи твоїПронесемо ми через віки!Лиш тобі серця даруємо палкі!На дорогах Всесвіту для нас. Урочисто гімн тепер звучить!У шанобі, з трепетом у серціІ дорослий, і малий мовчить!ПІД РІДНИМ ПРАПОРОМСтань під прапор синьо-жовтий — Стяг відважних прабатьків, Доторкнися позолоти Запорозьких козаків, Доторкнися голубизни Патріотів-вояків. Стань під прапором Вітчизни Серед гордих юнаків. І засяє над тобою Найдорожче із клейнод, Шануватимеш з любов'ю Рідну армію і флот, Будеш гордим за чесноти Героїчних прабатьків. Стань під прапор синьо-жовтий Запорозьких козаків.
Герб (від німецького Erbe – спадщина) – це художньо-графічний символ держави, міста, роду, окремої особи. Кожен елемент герба – об’єкт, символ, фігура – має бути чітко визначеним і сталим. В герботворенні використовувалась гама кольорів: червоний, синій, зелений та чорний; і два метали (золото та срібло). Кожна барва несе своє змістове навантаження. Золото (жовтий колір) символізує щедрість Божу, шану, багатство; срібло (білий колір) – мудрість, тиху радість; червоний – право, силу, мужність, хоробрість, любов; синій – славу, честь, вірність, щирість, мир, безпеку; зелений – свободу, надію, сподівання, милість Божу, здоров`я; чорний – постійність, скромність, спокій, смерть. У Західній Європі герби поширилися в ХІ – ХІІ ст. у період хрестових походів.
Тризуб на час прийняття Руссю християнства був настільки популярним, що хрест довелось об`єднати з ним в один знак, для сприймання широкими верствами народу. Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт , на маківках Володимирського собору (де тризуб уже ледь помітний). Кожен символ ставить акценти на різних аспектах світобудови , графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу на значимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, так і троїстість полум`я – енергії , принцип вогню і поступу.
У січні 2001 року до Верховної Ради України надійшов законопроект “Про великий Державний герб України (реєстр. No5274-1). Документом пропонується затвердити великий Державний герб України який є зображенням на синьому щиті золотого Знаку Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного герба України); над щитом - відтворення великокняжого вінця і синьо-золотого шатра. По обидва боки щита від щита зображено щитотримачів: справа - золотого лева, зліва - козака з мушкетом. Під щитом - стрічка, що поєднує національні кольори, - синій та жовтий; під стрічкою - золоті колоски пшениці, скріплені кетягом калини.
Як вказується у пояснювальній записці до великого Державного герба України, його автори пропонують обрати згідно з Конституцією основними елементами майбутнього головного символу країни елементи, що відображають складний історичний шлях розвитку української державності, що відповідають канонам світової геральдики, потребам найновітнішої історії і правовим нормам.
У синьому щиті золотий Знак Княжої Держави Володимира Великого - малий Державний Герб України; над щитом - пурпурово-золотий намет у вигляді рослинного орнаменту; обабіч - щитотримачі: праворуч - золотий коронований лев, ліворуч - козак з мушкетом; під щитом - стрічка у національних кольорах та золоте колосся пшениці, переплетене з кетягами калини.
Символіка фігур: У синьому щиті знак Княжої Держави Володимира Великого – малий Державний герб України. Козак з мушкетом - герб Війська Запорізького (ХVI-ХVIII ст.) усвідомлений за козацької доби як державний та національний («Герб Нації») вивершує ідеали повновладдя народу, свободи, християнської любові, братерства та демократії. Золотий лев - герб Галицько-Волинської держави, що по Київській Русі успадкувала державницьку традицію, головний геральдичний символ західноукраїнських земель, які у XIX-на поч. XX ст. відігравали роль одного з центрів відродження національного та державного життя.
Щитотримач і козак з мушкетом та золотий лев підкреслюють особливу значимість та роль згаданих державних утворень у визвольних змаганнях українського народу, які у різний час були охоронцями та спадкоємцями державницького життя Київської Руси, засвідчують його неперервність у різних правових формах, символізують історичне єднання державотворчих центрів Сходу та Заходу України. Намет, представлений у вигляді рослинного орнаменту й стилізований під українське бароко, найвиразніше підкреслює національний колорит графічної композиції. Золоте колосся пшениці переплетене з кетягами калини – є поетичним образом, ознакою щедрості та багатства української землі, символізує добробут України, миролюбність її народу.
Гімн (від грецького Гίμνοσ – похвальна пісня) – це урочистий, величний музично-пісенний твір, виконання якого пов’язане зі офіційними державними заходами, військовими парадами, політичними подіями, церковно-культурними ритуалами тощо. Нарівні з гербом і прапором гімн символізує державу і є одним з атрибутів державності країни.
У ХІХ ст. за браком гімну українці співали „Многая літа”, пісні і вірші „Дай, Боже, в добрий час”, „Мир вам, браття, всім приносим”, „Заповіт” Т. Шевченка, молитву „Боже, Великий Єдиний” та інші твори. Мелодію, відому нині всьому світові під назвою „Запорозький марш”, українці також вважають своїм гімном.
Народження вірша „Ще не вмерла Україна” пов’язане з вечіркою на одній з київських квартир у 1862р., на якій група прогресивно настроєної молоді, взявши за основу польський гімн, створила за його зразком текст. Брали участь у колективному творчому процесі поет Микола Вербицький і Тадей Рильський, батько видатного українського поета. Та найбільше – Павло Чубинський, авторство якого було всіма визнане і під чиїм іменем пісня стала поширюватися по Україні. Твір відразу здобув популярність серед молоді, його співали на мотив сербського гімну. Через рік вірш нелегально переправили з Києва в Галичину і опублікували у львівському журналі „Мета” (№4, 1863р.) разом з віршами Тараса Шевченка. Це стало причиною, що досить довго текст „Ще не вмерла Україна” приписували Шевченку.
Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 року. Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:«Ще не вмерла України і слава, і воля,Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануємо і ми, браття, у своїй сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу,І покажем, що ми, браття, козацького роду».