Презентація " Українська держава на історичних картах у  різні часи свого існування. Історико-етнографічні регіони України"

Українська держава на історичних картах у  різні часи свого існування. Історико-етнографічні регіони України05 квітня 2023 р.

Карта була винайдена як інструмент, що допомагає орієнтуватися в  просторі. Перші карти на українських землях з’явилися ще в  Первісні часи. Проте вони були мало схожі на сучасні й  більше нагадували схематичне зображення предметів, які були орієнтирами в  навколишньому середовищі. Зараз відомо близько десяти картографічних зображень Первісних часів, виявлених на території України. Найвідомішою пам’яткою серед них є  малюнок на уламку бивня мамонта. Його було знайдено в  1966 р. під час розкопок поблизу села Межиріч Черкаської області на місці стоянки мисливців на мамонтів. На уламку зображено місцевість, де є  річки, рослинність (кущі, ліс), житло. Це найдавніша пам’ятка картографії на території України. Її було створено приблизно 15—17 тисяч років тому

Першу карту, на якій були зображені сучасні українські землі, склав античний географ Птолемей. Він називав цю територію Сарматією. Його попередники називали її Кіммерією, а  згодом  — Скіфією, за назвами народів, що тут жили. Однак не слід плутати назву території та назву держави. Хоча іноді ці назви збігаються. Із давніх часів, коли на історичних картах з’явилася українська держава, вона мала різні назви й  територіальні межі. Однак незмінним залишалося ядро української держави  — Середнє Подніпров’я.

Словник Державний кордон  — фактичні або уявні лінії в  сухопутному, водному, повітряному просторі та надрах, які визначають межі державної території з  усіма її ресурсами. Кордон відділяє територію однієї держави від іншої

Державний кордон (територіальні межі) сучасної України пройшов тривалий і  складний шлях свого формування. Вирішальний вплив на цей процес мали землі, на яких жили українці, та відносини із сусідніми державами. Першою державою, від якої походить сучасна Україна, була Русь-Україна. Щодо її позначення використовують декілька назв: Куявія, Русь, Київське князівство, Київська держава, Київська Русь. Столицею держави було місто Київ, засноване наприкінці V — на початку VI ст. Наша держава знала часи як піднесення, так і  занепаду. Відповідно її межі то збільшувалися, то ставали меншими. Розквіт Русі-України припадає на кінець X  — першу половину XI ст., коли правили князі Володимир Великий і  Ярослав Мудрий.

Традиції РусіУкраїни продовжила Галицько-Волинська держава (кінець ХII  — перша половина ХIV ст.). Після коронації князя Данила Романовича Галицького її назвали Королівством Руським. Протягом 150 років існування столицею цієї держави були міста Галич, Холм, Володимир, Львів.

ЦІКАВО ЗНАТИ Словник. Етноніміка  — наука, що вивчає походження назв народів. Топоніміка  — наука, що вивчає походження назв географічних місцевостей, або топонімів (у перекладі  — місць). За переказами, місто Львів виникло близько 1241 р. Його заснував галицько-волинський князь Данило Романович і  дав йому ім’я свого старшого сина Лева. Існує також думка про те, що місто побудував сам Лев Данилович.

Формування кордонів України.

Із появою наприкінці XV ст. козацтва розпочався новий етап утворення у середині XVI ст. козаки, що контролювали степові простори від Південного Бугу до Сіверського Дінця, заснували за порогами Дніпра свій центр  — Січ. Запорозька Січ стала справжньою Козацькою республікою зі своїми законами, звичаями, територією, військом. У  1648 р. козаки, очолювані Б. Хмельницьким, підняли українців на боротьбу за відновлення й  незалежність держави. На звільненій території було засновано козацьку державу  — Військо Запорозьке (Гетьманщину). Проте могутні сусідні держави не були зацікавлені в її існуванні. У 1764 р. її поглинула Російська імперія. У  1775 р. була знищена й  Запорозька СіЧ

Знову українська держава з’явилася на політичних та історичних картах на початку XX ст. Проте знадобилося 70 років боротьби, щоб 24 серпня 1991 р. на карті світу постала незалежна держава Україна

ЦІКАВО ЗНАТИ Словник. Етноніміка  — наука, що вивчає походження назв народів. Топоніміка  — наука, що вивчає походження назв географічних місцевостей, або топонімів (у перекладі  — місць). Походження назви міста Чернігова остаточно не з’ясовано. Один із переказів пов’язує її з  князем Чорним, який правив у  цій місцевості в  VII ст. Інша легенда розповідає про княгиню Чорну, яка кинулася з  терема й  розбилася, щоб не потрапити до рук загарбників. Ще згадують, ніби Чернігів називався від тварини серна, яких тоді було багато в  навколишніх лісах

Походження назв народів на території України. Вивчаючи минуле, ви зустрічаєтеся з  великою кількістю назв: держав, територій, міст, сіл, народів тощо. Кожна з назв має своє походження, і визначити його допомагають науки етноніміка та топоніміка. Назви народів можуть розповісти багато цікавого про їхніх носіїв. Зокрема, у давнину причорноморські степи заселяли кіммерійці. Це перший народ півдня сучасної України, відомий під власною назвою. Згадки про кіммерійців можна знайти в  історичних і  художніх творах давніх часів. Серед сучасних дослідників існує думка, що назва «кіммерійці» походить від фінікійського слова «камер»  — «темний». Імовірно, представники цього народу були смаглявими й  мали темне волосся

СКІФИ Після кіммерійців у причорноморські степи, за повідомленнями давньогрецького історика Геродота, переселилися скіфи. Він розповів і  легенди про походження цього народу. За однією з  них, першим жителем Скіфії був син давньогрецького бога Зевса і  доньки Борисфена (річка Дніпро) Таргітай. Він мав трьох синів, яких звали Ліпоксай («Цар-гора»), Арпоксай («Цар-вода») та Колоксай («Цар-сонце»). Одного разу з неба на землю впали три золоті речі — плуг із ярмом, двогостра сокира та чаша. Коли їх спробував узяти Ліпоксай  — речі запалали вогнем. Так само сталося із середнім братом. Лише Колоксай зміг оволодіти цими священними предметами. Після цього старші брати визнали владу молодшого та віддали йому царство. Від кожного із цих трьох братів вели родовід скіфські племена, що становили один народ.

САРМАТИ Наступними володарями причорноморських степів були сармати. Вважається, що назва цього войовничого народу походить від іранського слова «саромат», тобто «оперезаний мечем». За легендами, серед сарматів було плем’я амазонок.

Цікаво знати Чимало версій має походження назви слов’ян  — племен предків сучасних українців. Батьківщиною цього народу були землі між річками Дніпро й  Вісла. Дослідники пов’язують назву слов’ян із певними топонімами: Славутич (Дніпро), Случ та інші або зі «словом». Так, «слов’яни»  — люди, що говорять «словами» (тобто «по-нашому»)

СЛОВНИКІсторико-етнографічний регіон  — етнотериторіальне утворення в  межах проживання всього етносу, що за історичною долею та етнічним образом населення є  самобутнім. Його назви містяться в  історичних документах, символіці краю та історичній пам’яті народу. Це основна одиниця в  системі районування, оскільки пов’язана з  давнім етнічним корінням. Історикоетнографічні особливості регіону обумовлені й  певною своєрідністю природних умов.

В Україні історично склалося 15 історико-етнографічних регіонів: Середнє Подніпров’я (Середня Наддніпрянщина), що поділяється на Правобережжя та Лівобережжя, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Підкарпатська Русь (Підкарпатська Україна, або Закарпаття), Буковина, Покуття, Південна Бессарабія, Таврія, Крим, Запорозька Січ (Запорожжя), Донщина (або Донеччина), Слобожанщина та Сіверщина. Також за межами сучасної України в сусідніх державах існують регіони, заселені переважно українцями

Досліджуючи походження цих топонімів, історики з’ясовують, із якими обставинами пов’язане їх виникнення. Так, назва Галичина походить від міста Галич, про яке вперше згадується в 1113 р. Походження цієї назви одні вчені пов’язують зі слов’янським племенем галичів, а  інші  — із невеликим чорним птахом галкою. Назва Закарпаття підказує, що цей регіон розташований за Карпатськими горами

Слово Буковина спочатку означало «буковий ліс». Із кінця XV ст. так називали вкритий буковими лісами правий берег річки Прут. Походження назви Волинь пов’язують із давньослов’янським топонімом, що означає «горбиста місцевість». Спочатку, на думку прихильників такого тлумачення, Волинню називали місто, розташоване на пагорбах, а  пізніше  — весь цей край. Назва Поділля походить від місцевого слова дол (діл)  — пониззя, рівнина між горами, адже поруч починається Прикарпаття. Ця назва регіону відома з  ХIV ст. Цікавим є  походження назви Таврія. У  давнину гірську частину Кримського півострова заселяли племена таврів. Коли в  ХIII ст. ці землі захопили монголи, то півострів за назвою їхньої столиці став Кримом. Таврією Кримський півострів та сусідні землі почали називати в  ХIX ст. після того, як вони опинилися у  складі Російської імперії.

Лісистий характер місцевості спричинив виникнення назви Полісся. Назва Слобожанщина має історичне походження. Поселення, які були засновані на території цього краю в  XVII ст., називали слободами. Їхніх жителів звільняли (робили «свободними») від сплати податків, щоб заохотити людей селитися на цих землях. Назви кількох регіонів пов’язані з  річками України. За порогами Дніпра розташоване Запорожжя, а  в його середній течії на правому й  лівому берегах річки в  напрямку її течії  — Середнє Подніпров’я з  поділом на Правобережжя та Лівобережжя. Від назв річок Дон, Сіверський Донець походить назва Донщина (Донеччина)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Опрацювати параграф 18 с.112 – 117 Пройдіть тестування за посиланням. Моє посилання на тест на сайті на урокhttps://naurok.com.ua/test/ukra-nska-derzhava-na-istorichnih-kartah-u-rizni-chasi-svogo-isnuvannya-istoriko---etnografichni-regioni-ukra-ni-2182385.html. Успіхів вам !!!