Презентація В ОБІЙМАХ МИСТЕЦТВА " ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПЕТРА ВАСИЛЬОВИЧА СЛОБОДЯНЮКА" Дослідницька робота

  ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПЕТРА ВАСИЛЬВИЧА СЛОБОДЯНЮКА

Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани. Максим Рильський

Робота має: ЗМІСТВСТУПРОЗДІЛ І. Життєвий і творчий шлях Петра В. Слободянюка 1.1 Життєва та творча біографія 1.2 Чорнобиль – біль душі моєї. РОЗДІЛ ІІ. Творчий шлях Петра В. Слободянюка2.1. Поетичний доробок2.2. Художня майстерність ВИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ  

ВСТУП Кажуть, що людина живе до того часу, поки про неї пам’ятають. А пам’ятають про людину по тому, що вона залишила після себе – по її справах. Прозаїк і поет Петро Васильович Слободянюк є автором Книги Пам’яті «Чорнобильська зима» пригодницьких повістей для середнього шкільного віку «Девова ущелина», «Таємниця Сонної долини», «Скарб» та інших, а також серії оповідань і поезій. Автор низки різножанрових публікацій у районній та обласній пресі.

РОЗДІЛ І. Життєвий і творчий шлях Петра В. Слободянюк1.1 Життєва та творча біографія Петро Васильович Слободянюк народився 5 січня 1954 року в селі Літинка Літинського району. У 1969 р. закінчив 8 класів (відмінно) і поступив до Вінницького будівельного технікуму, який закінчив у 1973 році. З 1973 по 1975 р. служив в армії. З 1976 по 1982 р. навчався у Вінницькому педагогічному інституті ім. Островського. У цей же час навчався (заочно) у Московському народному університеті мистецтв (по класу станкового живопису). Працював учителем трудового навчання в Пеньківській СШ, відповідно до наказу по школі від 15.08.1975 року учителем трудового навчання, фізкультури ( є грамота за зайняте II місце по спортивній гімнастиці), співів, трудового навчання, російської мови в Борківській ВШ. Створив ВІА у Боркові, потім у с. Літинка. З 1982 - 2000 р. - служба в органах внутрішніх справ (інспектором у справах неповнолітніх). Вийшов у відставку в звані майора міліції. У травні 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Нагороджений грамотою міністра внутрішніх справ України. На сьогодні Петро Васильович Слободянюк займається художньою і мистецькою справою, літературно-мистецькою діяльністю. Неодноразово виставляв власні живописні полотна на районних художніх виставках. Картини Петра Слободянюка у 2006 році експонувались в краєзнавчому музеї та центрі народної творчості (м. Вінниця).

Друкується в періодичній пресі. Є автором оповідань на «чорнобильську» тему «Квиток», «Подейкують люди», «Чорний біль» та оповідань про голодомор «Щемний спомин» (3-тя премія за участь в обласному конкурсі «Життєві скалки» у газеті «Подолія»), «Весілля», «Гості», «Родичі» та інші, а також пригодницьких повістей для середнього шкільного віку «Девова ущелина», «Таємниця сонної долини», «Скарб», «Привіт з космосу». Є написані казки, вірші, гуморески. У травні 2005 р. обраний головою літературно - мистецького об’єднання ім. Х. Замоцного «Дзвінкова криниця».

Петро Васильович підполковник міліції у відставці. Нагороджений грамотою Міністра внутрішніх справ УРСР. З 2001р. - голова районної організації Союз «Чорнобиль» України. За його ескізом побудовано пам’ятник в смт. Літин - пам’ятний знак на честь учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У 2006 році було видано художньо-документальну книгу «Чорнобильська зима» та дитячу пригодницьку повість «Таємниця сонної долини». Вірші, оповідання та ілюстрації Петра Слободянюка вміщені в книзі «Скорботна Літиніада», яка побачила світ 2006 року. В родині Слободянюків творять усі - тато, мама, доньки Наталя та Вікторія. Батьковий хист до написання картин успадкувала й молодша донька - Вікторія, яка навчалася у Вінницькому педуніверситеті. У вересні 2006 року в музеї Коцюбинського м. Вінниця відбулась її перша персональна виставка живописних картин (стиль -авангард, абстрактно-символічний), а в листопаді - в музеї УМВС у Вінницькій області - «Мій край - Поділля».

Уже 33 роки землею ходить невидиме лихо, незрима сила, що скошує хворобами старих і малих, ні перед ким, ні перед чим вона не спиняється. Ім’я її страшне та гнівне – Чорнобиль. Життя України розділилося на два періоди – до аварії і після. Уже немає серед живих чимало ліквідаторів, а більшість із тих щасливців, котрі відчувають, що мають радість бачити небо над головою, страждають від тяжких недуг, «вдячність» за які складають Чорнобилю. В ті жахливі часи Чорнобильської трагедії лей­тенант Петро Васильович Слободянюк служив у Літинському райвідділі внутрішніх справ. 2 травня разом зі своїми колега­ми старшинами міліції Володимиром Зеленицею та Анатолієм Легеньким був викликаний у райвідділ, де їм трьом запропонували поїздку в Чорнобиль у складі обласного зведеного заго­ну міліції. І ось 4 травня 200 працівників органів внутрішніх справ в повному спорядженні виши­кувались у дворі обласного управління внутрішніх справ. Керівництво УВС коротко проінформувало про пожежу на ЧАЕС і попередило, що туди їдуть тільки добровольці, а хто не бажає, може повертатися додому. Доб­ровольцями виявилися усі. Тим більше, що про реальну небезпеку розмови не було. Навпаки, втішали всіх, що їдуть на 2—3 дні.1.2 Чорнобиль у моєму вінку – ти квітка полинова

Прибувши, на місце, поселилися в с. Сидоровичі в сільському будинку культури. Звідти щоденно бригадами від'їжджали в зону, де проводили різні роботи згідно розробленими планами. А завдання їхні полягали в тому, щоб не допустити маро­дерства, грабежів, проникнення громадян в забруднену зону і т. ін. Особисто Петро Васильович займався топографічними роботами по встанов­ленню кордонів забрудненої зони. Враження від побаченого в місті Чорнобилі за­лишилося двояким. Як він сам згадував: «... Воно прекрасне, а ще, в травні, коли все навкруги квітує, в ніжну зелень одягнені дерева. І в той же час, на його вулицях на кожному кроці можна було зустріти тільки військовослужбовців, працівників мі­ліції, бездомних собак. Містом безперестанку мчали доверху наповнені вантажів­ки, пожежні машини, а у височині гули вертольоти. І від цього, чесно зізнатись, було не по собі, моторошно і страшно. Тривога разом із радіоактивною пилюкою висіла в повітрі. Але ніхто із 200 наших товаришів не панікував. Пам'ятаю, як 11 травня над вечір ми їхали автобусом у Чорнобиль. Було тихо й тепло. Призахі­дне сонце висвітлювало пусті будинки, приміщення ферм із чорними отворами вікон. Пустка. Було тривожно на душі, але всі ми співали...». 20 травня весь загін міліції повертався додому. За сумлінне виконання поставлених завдань Петру Васильовичу Слободянку була вручена Похвальна грамота Міністра внутрішніх справ УРСР.

В 2016 році  приміщенні Центру дитячої та юнацької творчості смт. Літин за участю керівництва району, ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх сімей, трудових колективів підприємств, установ та організацій Літина, учнів старших класів та вчителів, представників ЗМІ відбувся захід із вшанування пам’яті чорнобильців з делегованим покладанням квітів до пам’ятника жертвам  аварії на  Чорнобильській АЕС

РОЗДІЛ ІІ. Творчий шлях Петра Слободянюка2.1 Поетичний доробок. У спліт один злились дари усі;Він і художник, і поет, й письменник,Як публіцист розкривсь у всій красі,Всім доброти дасть - підставляйте жмені. До першої своєї книжки Петро Васильович прийшов уже сформованим письменником, а художник в нім проявився ще в юні роки. Стимулятором для написання картин стала наша матінка Природа, життя роду і народу, бо художник не виокремлюється від свого народу. Про багатогранність творчості Петра Слободянюка говорить перевага, яку він віддає темі гумору.

Його творчість лікує душі. Будь прихильним до нього, Боже, хай почують його й глухі! І на творчому шляху щоб не оцінювачів байдужих зустрічалось якнайбільше, а справжніх цінителів. У своїх творах він з болем у серці говорить про тих ліквідаторів та потерпілих, кого вже немає в живих. «... Усе менше й менше залишається в живих ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Усе більше людей забирає невидима чорнобильська недуга.»

Поступово стираються з пам'яті пересічних громадян страшні події тридцятирічної давності. І тихо й непомітно відходять у небуття «чорнобильці», залишаючи згорьованих вдів та осиротілих дітей. І вже односельці не згадують про «ліквідаторів». Щоб зберегти у людській пам'яті імена тих героїв, щоб захистити їхніх вдів та осиротілих дітей, вирішено створити районну Книгу пам'яті. Вона стане правдивою документальною історією тієї «мирної» жахливої доби.

2.2. Художня майстерність Талановиту людину Петра Васильовича Слободянюка народила, виплекала літинська земля. В його картинах все: серце і душа, смуток і тривога, радість кохання і приреченість буття і... Вічність! Він хоче намалювати багато картин про рідне місто і організувати свою виставку для літинчан. Активний учасник виставок майстрів народної творчості. Ілюстрував власні книги» Левова ущелина», «Таємниці Сонної долини», «Чорнобильська зима», а також книги місцевих авторів «Скорботна Літиніада», «Світанкові барви», «Діти війни», «Літинщина пам’ятає» та інші. Одна із картин поповнила експозицію музею Михайла Стельмаха в селі Дяківцях Літинського району. З 1975 року відколи захопився живописом, написав 300 картин. Більшість із них роздаровані.

Довгий час працюючи художником-оформлювачем у районній бібліотеці Петро Васильович бере активну участь в організації тапроведенні творчих зустрічей митців, виставок робіт місцевих умільців, презентацій книг місцевих авторів.

Заявивши про себе як серйозний художник, створив триптих «Чорнобиль - біль України». З роками поривання до мистецтва потужніло, й життя поза ним було вже немислимим. Мистецтво стало животворною серцевиною його світу. Своєрідним підведенням підсумків певного періоду творчості митця стало відкриття персональної виставки живописних картин у м. Вінниці, яка експонувалась у серпні 2011 року у виставковій залі бібліотеки ім. Тімірязєва. У Літинському краєзнавчому музеї ім. Кармалюка постійно проходять виставки творів місцевих митців: художників Сніжани Лапінської та Петра Слободянюка.

ВИСНОВКИ Подвиг на який ішов ліквідатор аварії на ЧАЕС, не зменшить свого значення ніколи. Тоді невидима смерть із четвертого енергоблоку рушила світом, не рахуючись із границями держав. І за 30 років не призупиняється рахунок жертв її страшного подиху. Ліквідатор 2 категорії, голова Літинської районної організації «Спілка Чорнобиль» Петро Слободянюк – один із тих, хто брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії, а значить, піддавався впливу неконтрольованого атома. На згадку про той період свого життя він має чимало записів у медичній картці. Нещодавно лікарі внесли ще один: інсульт. Рідні, друзі, Літинська селищна рада, районна рада ветеранів МВС, вчителі та учні Літинської СЗШ І-ІІІ ст. №1, колектив Літинської районної бібліотеки, члени ЛМО «Дзвінкова криниця» та районної жіночої ради, Вінницька обласна, Літинська та Оратівська районні організації «Союз Чорнобиль», а також чимало добрих знайомих не залишилися осторонь біди, яка може трапитися з кожним. Це й не дивно, адже всі знають Петра Васильовича, як людину з активною життєвою позицією. Він доклав чимало зусиль, щоб привернути увагу суспільства до проблем ліквідаторів та їхніх родин. На вулиці Фабріціуса стоїть пам’ятник героям-чорнобильцям, виготовлений за проектом Петра Слободянюка, ним сформована книга пам’яті «Чорнобильська зима», його перу належать численні публікації про жертви Чорнобиля, створені плакати та ілюстрації тощо. Зневагу до «казенного» ставлення до людини Петро Васильович зумів передати через свої поетичні та прозові твори. Адже він – голова літературно-мистецького об’єднання «Дзвінкова криниця». І його життєва філософія викладена у численних збірках, газетах, часописах. Справді, Бог не обділив талантами цю людину. Військовий за фахом, він, як то кажуть і швець, і жнець, і на дуду грець. Стільки корисних речей, виготовлених його золотими руками, мабуть не кожен майстер зробить. І все це – для людей, а не для себе. Мабуть, тому і рідні, і друзі, і співробітники, і просто знайомі з однаковою силою вболівають за Петра Васильовича. І кожний просить Бога, щоб Він послав йому здоров’я. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИСлободянюк Петро Васильович Чорна зима, 2006. с.18-19, 75 Валерій Крилюк, Петро Слободянюк, Валентина Слободянюк Скорботна Літиніада , літературно-мистецький збірник, - Літин:2006, с 84 - 85 Слободянюк Петро Васильович Таємниці Сонної долини , пригодницька повість для дітей середнього шкільного віку, Вінниця: 2007 Слободянюк Петро Васильович Таємниці Скарб, пригодницька повість для дітей середнього шкільного віку, Літин: 2012 

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!