Презентація "Відомі українці - фізики"

Народ, що забуває своє минуле, ніколи не буде нацією. Митрополит Андрей Шептицький

Ми, українці, мусимо знати про наукові досягнення світового рівня, які належать фізикам-винахідникам українського походження, які зробили вагомий внесок у розвиток світової науки і прогресу людства.

Юрій Дрогобич – відомий філософ, астроном. Вчений-енциклопедист, освітній та культурний діяч, фахівець в галузі астрономії, математик, доктор медицини, поет. 1450-1494 Усім багато відомо про видатних італійців часів Відродження, які залишили свій слід у науці, літературі чи мистецтві, наприклад, Леонардо Да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело... Але серед видатних людей, які жили у ту епоху, був і наш співвітчизник – Юрій Котермак, якій обрав собі за псевдонім назву рідного міста, – Дрогобич. Початкову освіту Юрій здобув у рідному місті та Львові. А 1469 року наполегливий юнак, який вже добре володів латиною, польською та давньогрецькою мовами, записується до Краківського університету - найближчого до України. За чотири роки студіювання у Кракові Юрій Котермак отримує почесний ступінь магістра. Після цього він пішки вирушає до Болоньї (Італія), адже грошей, щоб купити або найняти коней, у нього не було…

У трьох астрологічних трактатах Дрогобича, які збереглися в бібліотеках Парижа та Мюнхена, позначилася фундаментальна обізнаність автора з тогочасною фаховою літературою - творами Птолемея і арабських астрономів. Один з трактатів - перша друкована книга Юрія Дрогобича «Прогностична оцінка 1483 р.» (Видана в Римі латиною), яка розглядає окремі питання філософії, астрономії, географії. Справедливо вважати, що саме Юрій Дрогобич був автором першої написаної українцем друкованої книжки, випущеної в Європі в 1483 році. Серед учнів Юрія Дрогобича - великий польський астроном Н.Копернік. Невдовзі Юрій Дрогобич уже читав в Болонському університеті курс астрономії. Пізніше він став ректором університету Болоньї. Представник раннього гуманізму він представляв Україну у західноєвропейських вчених колах. Його наукові твори були відомі в Італії, Франції, Угорщині, Німеччині.

Народився Іван Павлович Пулюй в Гримайлові на Тернопільщині. З відзнакою закінчив Тернопільську класичну гімназію. В 1864 р. вступає на теологічний факультет Віденського університету. Одночасно відвідує лекції з математики, фізики та астрономії. Пізніше І.П.Пулюй— асистент кафедри експериментальної фізики Віденського університету, згодом — асистент-викладач кафедри фізики, механіки та математики Військово-морської академії у м. Фіуме (тепер Рієка в Хорватії). Іван Пулюй– дослідник Х-променів 1845 - 1918 В 1875 р. в Страсбурзькому університеті вивчає електротехніку, з відзнакою захищає дисертацію і здобуває ступінь доктора філософії цього ж університету (спеціалізація з фізики). Здобув звання приват-доцента Віденського університету. Обіймав посади технічного директора електротехнічного бюро у Відні, професора експериментальної та технічної фізики у Німецькій вищій технічній школі (м. Прага). 1902 р. — перший декан першого в Європі електротехнічного факультету. Помер І.П.Пулюй 31 січня 1918 р. у Празі.

Вчені особливо відзначають праці Івана Пулюя в галузі молекулярної фізики . В галузі електротехніки Іван Пулюй удосконалив технологію виготовлення розжарювальних ниток для освітлювальних ламп, першим дослідив неонове світло. Ряд промислово розвинених країн Європи запатентували запропоновану Іваном Пулюєм конструкцію телефонних станцій та абонентських апаратів, зокрема застосування розподільчого трансформатора. Досі залишається спірним питання про відкриття рентгенівських променів. На думку науковців, внесок Рентгена у дослідження Х-променів є явно завищеним. Дослідники наукових здобутків Івана Пулюя стверджують, що вже через півтора місяця від першого повідомлення Рентгена і до появи його другої статті Пулюй подає другу грунтовну працю, присвячену вивченню Х-променів, яка містить значно глибші порівняно з Рентгеном результати про природу та механізми виникнення цих променів. Пулюєві рентгенограми мали вищу якість, ніж Рентгенові, тривалий час лишалися неперевершеними за технікою виконання. Пулюй зробив перший знімок повного людського скелета. Івана Пулюя можна вважати основоположником науки про рентгенівські промені аж ніяк не меншою мірою, ніж Рентгена.

(1853-1881) Постать Кибальчича М.І. – складна й трагічна. З Чернігівської землі, де він народився в 1853 р., доля завела юнака до Петербурга. Микола Кибальчич вирішив стати інженером, та після року навчання стає слухачем медико-хірургічної академії. У жовтні 1875 року Кибальчич був заарештований за зберігання революційної літератури.Три роки він перебуває у Лук'янівському тюремному замку. Йому не дозволяють як неблагонадійному продовжувати навчання у медико-хірургічній академії. Все це привело його в ряди народовольців. Микола Кибальчич входив до складу "Народної волі". Його не ввели до бойової групи, бо оберігали як обдарованого винахідника і вченого. Його участь обумовлювалася лише виготовленням бомби. Микола Кибальчич–винахідник реактивного літального апарату Створення вибухових снарядів – це лише певний етап до вирішення головного питання його життя. Мозок ученого невтомно працював у пошуках принципу руху літального апарату для міжпланетного сполучення. У своєму проекті винахідник запропонував використати реактивний двигун. Схему унікального апарата арештант надряпав уламком ґудзика на стіні каземату. 3 квітня 1881 року Кибальчич і група однодумців за участь у нападі на царя Олександра ІІ були страчені за рішенням суду.

(1897- 1941) вчений-винахідник ракетно-космічної техніки Українець, чиї відкриття лягли в основу програми NASA Юрій Кондратюк Народився у Полтаві в червні 1897 року під іменем Шаргея Олександра Гнатовича; а в науковому світі став відомий під іменем Юрія Кондратюка . У праці «Завоювання міжпланетних просторів» (1929 рік) вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступеневих ракет. В біографії Ю. Кондратюка - Шаргея є багато трагічних і не до кінця розгаданих фактів. Але ми можемо з впевненістю стверджувати, що це був надзвичайно талановитий українець. Саме він на теоретичному рівні вперше обґрунтував економічну доцільність вертикального злету ракет, створення проміжних баз під час польотів, гальмування у верхніх шарах атмосфери, використання сонячної енергії космічними апаратами, прорахував трасу для польоту ракети на Місяць. Остання розробка була використана в США під час запуску «місії Аполлон». Ім'я Юрія Кондратюка золотими літерами написане в залі слави Космічного музею NASA в США . Його ім'ям названо кратер на зворотному боці цього супутника Землі.

Ігор Сікорський (1889-1972) Інженер-авіаконструктор, створив перший гелікоптер Народився в сім'ї Івана Сікорського, професора кафедри неврології та психіатрії медичного факультету Київського університету. Закінчив Морський кадетський корпус в Петербурзі та Київський політехнічний інститут. Навчався у Паризькій технічній школі. Ще, навчаючись у Київському політехнічному інституті, спроектував і побудував кілька гелікоптерів, літаків-біпланів. У 1908–1912 роках побудував у Києві 6 моделей літаків та гелікоптер. У 1912–1918 роках — головний конструктор авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу, конструює цілу серію нових типів літаків. Творець гелікоптерів В 1918 році емігрував до Франції , а в березні 1919 переїхав до США. В 1923 році заснував авіаційну фірму, згодом — співвласник конструкторсько-будівельної фірми. До 1939 збудував близько 15 типів літаків. У 1925–1940 роках розробив серію надзвичайно успішних літаків, які принесли США престиж та рекорди. Побудований в 1934 гідроплан Sikorsky S-42 встановив десять світових рекордів, а 10 серійних S-42 стали першими у світі міжконтинентальними пасажирськими лайнерами. З 1939 перейшов на конструювання гелікоптерів одногвинтової схеми. Першим почав будувати турбінні гелікоптери, гелікоптери-амфібії. З 1943 року його фірма стала провідним виробником вертолітної техніки за кордоном. Гелікоптери Сікорського марки «S» 1941 року були прийняті на озброєння Збройними силами США. У цілому фірма «Сікорські Ейркрафт» створила 17 базових літаків та 18 гелікоптерів.

Сергій Корольов (1906-1966) Конструктор космічних ракет Сергiй Павлович Корольов – український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики. Основоположник практичної космонавтики. Конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів. Народився Сергій Корольов (родове прізвище Королів) 12 сiчня 1907 року в Житомирi в родинi вчителiв. У 1924 роцi одержав середню освіту. Ще на початку 20-х років Корольов спроектував свій перший планер. Після закінчення МВТУ Корольов працює на підприємствах авіаційної промисловості. У 1930 р. Корольов захищає дипломний проект легкомоторного літака. Науковим керівником молодого конструктора був Туполев. Після захисту Корольов отримує професію інженера-механіка. Разом з послідовником Ціолковського Фрідріхом Артурович Цандером організовує в 1931 р одну з перших в СРСР ракетних організацій — групу вивчення реактивного руху. Керує будівництвом і польотними випробуваннями дослідних ракет, розробляє проект ракетоплана — напівлітака-напівракети. У 1933 р призначається заступником начальника Реактивного Науково-дослідного Інституту (РНДІ). Конструює досвідчені ракети, будує ракетоплан.

У 1938 р необгрунтовано репресований і засуджений на тривалий термін ув’язнення. Спочатку відбуває його на Колимі. Під час ІІ-ої світової війни працює в КБ особливого режиму. Звільнений в 1944 р . З 1946 року і до кінця життя Корольов — Головний Конструктор балістичних ракет дальньої дії, ракетно-космічних систем — ракет-носіїв «Супутник», «Схід» і її модифікацій, літальних апаратів-кораблів «Схід», автоматичних міжпланетних станцій, спеціалізованих супутників Землі. Під його керівництвом в 1957 запущений перший у світі штучний супутник Землі (фото зверху), в 1961 р. перший пілотований космічний корабель «Восток», підготовлений проект місячної транспортної системи Н-1. Помер Сергій Корольов 14 січня 1966 року . Донька С. П. Корольова Наталія Сергіївна згадує: «Саме слово Україна вимовляли в нашій родині трепетно, з великою любов'ю. Дитинство мій батько провів у Ніжині, народився він у Житомирі, мешкав у Києві, в Одесі. Перші 24 роки, майже половину свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив. Полюбляв українські пісні, українську мову. „Дивлюсь я на небо“, „Реве та стогне Дніпр широкий“ — улюблені пісні бабусі й батька». Цікавий є такий факт, що коли Корольов запустив ракету з першим українським космонавтом Павлом Поповичем, той заспівав з космосу для головного конструктора його улюблену пісню «Дивлюсь я на небо…»

Євген Патон – “батько” методу швидкісного автоматичного зварювання Євген Оскарович Патон ( 1870-1953) Народився 1870 року в Ніцці в сім'ї Оскара Петровича Патона (колишній гвардійський полковник, російський консул у Франції) та Катерини Дмитрівни Патон. У 1894 році закінчив Дрезденський технічний університет, а в 1896 році — Петербурзький інститут інженерних шляхів. У 1904—1938 роках завідував кафедрою Київського політехнічного інституту. В 1929 році організував у Академії наук України кафедру інженерних споруд, на базі якої створено Інститут електрозварювання (1934). У 1934 –1953 роках — директор Інституту електрозварювання АН України. Євген Оскарович Патон – автор понад 350 праць. Займався проектуванням і будівництвом мостів. У 1930-х роках Євген Патон зацікавився електрозварюванням. Розвинув метод швидкісного автоматичного зварювання під  флюсом дістав назву «метод Патона». Виконав фундаментальні дослідження в галузі розрахування та міцності зварних конструкцій , механізації зварювальних процесів, наукових основ електричного зварювання плавленням. Помер в 1953 році в м. Києві. Міст через Дніпро в м.Києві, збудований під керівництвом Є.Патона і названий в його честь

Пато́н Бори́с Євге́нович  1918-2020 Пато́н Бори́с Євге́нович (нар. 27.11.1918р. в м.Київ у сім'ї відомого вченого  Патона Євгена Оскаровича)  — український науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів, доктор технічних наук, Президент НАН України (з 1962), перший нагороджений званням Герой України; директор Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України ; президент Міжнародної асоціації академій наук … Цей список досягнень можна було б ще продовжувати. Адже Б.Є.Патон – автор понад 1000 публікацій, понад 400 винаходів. Він керував Інститутом електрозварювання (ви тільки вдумайтеся!) 67 років, 58 років очолював Академію Наук України. Наукові дослідження присвячені процесам автоматичного і напівавтоматичного  зварювання під флюсом. Вивчає системи керування різноманітними  кібернетичними приладами, працює над створенням  зварювальних роботів. Велику увагу приділяє вивченню  металургії зварювання, вдосконаленню існуючих і створенню нових металевих матеріалів. Очолював дослідження із застосування зварювальних джерел теплоти в спеціальних плавильних агрегатах. Борис Патон — автор ідеї та один з розробників методу електрозварювання м'яких тканин (спосіб з'єднання м'яких тканин при хірургічному втручанні за допомогою високочастотного електроструму. Борис Патон – сучасний український науковець

Народився Георгій Харпак в 1924 році у містечку Дубровиця Волинського воєводства Польщі (нині Рівненської області України). Перші роки життя прожив тут само, серед звичайних українських селян, про що він окремо згадував у спогадах дитинства. На початку 1930-х його родина виїхала спочатку до Варшави, потім до Палестини, згодом родина емігрувала до Франції 19-річний Жорж Шарпак (так його ім'я читалося за правилами французької мови) вступив до Руху Опору. 1944 — потрапив до нацистського концентраційного табору Дахау, де зміг вижити завдяки знанню кількох мов. Був звільнений у 1945. 1946 — отримав громадянство Франції. 1947 — закінчив Гірничу школу Парижа. Навчаючись у Колеж де Франс, відвідував лекції фізика Фредерік Жоліо-Кюрі. З 1959 починає працювати в Європейському центрі ядерних досліджень (CERN). За розроблення детектора елементарних часток у 1992 удостоєний Нобелівської премії в галузі фізики. Лауреат Нобелівської премії Георгій Харпак (1924-2010)

Олександр Смакула (1900-1983), фізик, винахідник явища “просвітлення оптики” Олександр Смакула (1900-1983) увійшов в історію науки як один із найвидатніших українських фізиків ХХ ст. Понад 40 років свого життя О.Смакула віддав науці за межами України. "Але своєї Батьківщини не забув і повік не забуду", - писав він у 1964 році.  Народився учений у 1900 році в селі Доброводи неподалік від Збаража на Тернопільщині в селянській родині. Закінчив початкову школу у рідному селі, вчився в Збаразькій, а пізніше - Тернопільській гімназії. Уже в юнацькі роки Олександр Смакула вступив до лав Української Галицької Армії.  У 1922 р. О. Смакула успішно закінчив навчання в Тернопільській гімназії і того ж року склав іспити до Геттінгенського університету - відомого європейського наукового центру в Німеччині. 1927 р. Олександр здобув наукову ступінь доктора філософії, успішно склавши докторський іспит, та став працювати асистентом у фізичному інституті під керівництвом знаменитого професора Роберта Поля. Олександр Смакула – гордість світової науки

В 1928 році він Олександр Смакула приїхав до Одеси працювати в університеті. Проте, беручи до уваги винятково тяжкі часи для України й особисто для О. Смакули, професор Поль відкликав його до Німеччини. З 1930 року О.Смакула почав працювати у Гайдельберзі в Інституті медичних досліджень керівником оптичної лабораторії, а з 1934 р. - керівником дослідної лабораторії всесвітньо відомої фірми Карла Цайсса в Єні. У 1935 році О. Смакула робить епохальне відкриття, на яке отримав перший у світі патент, - спосіб поліпшення оптичних приладів, що отримав назву "просвітлення оптики". Суть відкриття в тому, що поверхню скляної лінзи покривають спеціальним шаром певного матеріалу, що значно зменшує відбивання світла від поверхні лінзи й одночасно збільшує контрастність зображення. Оскільки оптичні лінзи є основним елементом різних приладів - фотоапаратів, мікроскопів, телескопів, різних оптичних пристроїв до стрілецької зброї тощо - це відкриття стало великим здобутком, яким користується все людство до сьогодні, як на Землі, так і в космосі.

Звичайно, в цій презентації наведено далеко неповний список відомих українців-фізиків. Цей ряд відомих прізвищ можна продовжити: Володимир Вернадський, Лев Шубников, Лев Ландау, Абрам Йоффе, Федір Андерс, Олег Антонов, Валентин Глушко, Володимир Челомей, Михайло Янгель та інші. Без перебільшення можна сказати, що сьогодні не існує технічних пристроїв чи приладів, новітніх розробок з технологій, при створенні яких не використовувались би фізичні знання. І ми, українці, пишаємось тим, що серед відомих світу вчених - фізиків вагоме місце займають наші земляки – українці. Вони жили і працювали в різних час, в різних галузях науки. Багато з них в силу історичних обставин працювали за межами України і здобули там світову славу. Ми дуже пишаємось своїми відомими земляками.

Список використаних джерел: Бурда М.І., Нелін Ю.І., Номіровський Д.А., Паньков А.В., Тарасенкова Н.А., Чемерис М.В., Якір М.С. М. Фізика. Навчальна програма для учнів 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів. – Київ, видавничий дім «Освіта», 2013 Шарамова В.Р. Позакласні заходи з фізики та астрономії у школі. Українознавчий аспект. Частина перша. Тернопіль: Підручники і посібники, 2011. – 224 с. Шарамова В.Р. Позакласні заходи з фізики та астрономії у школі. Українознавчий аспект. Частина друга. Тернопіль: Підручники і посібники, 2011. – 272 с. Інтернет-ресурси: http://uk/.wikipedia.org/wiki http://dovidka.biz.ua/sergiy-korolov-biografiya-skorocheno/