ПРИРОДНО- РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЛАНЕТИ-ДЖЕРЕЛО ЛЮДСТВА

МІністерство освіти та науки України

ВСП КІПФК СУМДУ

 

 

 

 

 

Природно- ресурсний потенціал планети-джерело людства

 методична розробка

 

 

 

 Викладач географії 

                                                                                      Калинкіна С. І.          

 

 

 

 

 

 

 

 

УКЛАДАЧ Калинкіна С. І. – викладач ВСП КІПФК СУМДУ, спеціаліст вищої категорії

 

Розглянуто та схвалено цикловою комісією природничих дисциплін

Протокол № ____ від _______________ року

Голова циклової комісії ______________ Г. А. Малащук

 

 

Розглянуто та затверджено методичною радою

Протокол № _____ від ________________ року

Голова методичної ради _______________ О. О. Кравченко

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСт

 

Вступ        

І. Природно- ресурсний потенціал планети-джерело людства

1. . Географічне середовище
2. . Ресурсозабезпеченість та природокористування
3. . Світові мінеральні ресурси
4. . Земля – унікальний природний ресурс
5. . Вода – унікальне природне утворення
6. . Ліси – легені планети та біологічний ресурс
7. . Біологічні ресурси

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Природно- ресурсний потенціал планети-джерело людства

 

ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Особливості географічного середовища полягають у різноманітності природних умов і сприяють прискоренню або гальмуванню розвитку господарства країн. Чим різноманітнішими є природні умови країни, тим більший вона має потенціал суспільного та економічного розвитку.

Географічне середовище. Географічним середовищем називають ту частину земної природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті та виробничій діяльності. Воно є земним оточенням людей та матеріальною основою їх життєдіяльності. З розширенням діяльності суспільства географічне середовище охоплює все більшу частину географічної оболонки.

Зверніть увагу. Антропосфера (від грецької апікгороз - людина і зркаіга - куля) - частина біосфери, що використовується людиною. Учені підрахували, що антропогенні ландшафти займають 60 % суходолу, у тому числі 20 % території перетворено докорінно: це міста і селища, рілля та сади, шляхи, зони відпочинку, штучні водойми.

Разом з поняттям «географічне середовище» широко використовують поняття «навколишнє середовище». Навколишнє середовище - це середовище життя та виробничої діяльності людини. Це навколишній (природне середовище) та матеріальний, створений людиною (техногенне середовище), світ. У міжнародних угодах під терміном «навколишнє середовище» зазвичай розуміють лише навколишнє природне середовище, але природне середовище значно перетворено людиною і розглядати його окремо від техногенного недоцільно.

Природному середовищу властиві свої закони розвитку. Якщо людина перестає впливати на штучну (техногенну) частину навколишнього середовища, із часом вона стає частиною природного середовища, наприклад старі парки, штучні ставки, водні канали, кинуті розробки корисних копалин та ін.

Економічна і соціальна географія розглядає географічне середовище, в якому проживає людина, як сферу взаємодії суспільства і природи - антропосферу. Діяльність людини пов’язана з використанням різноманітних природних ресурсів, які є компонентами природи.

Природні умови - це сукупність компонентів географічного середовища, що впливають на розвиток господарства та життя людини

З розвитком суспільства потреби в ресурсах зростають, розширюється їх необхідний перелік. Вплив природних умов на сучасне виробництво має комплексний характер. Вони впливають на життя людей і на господарство водночас і в сукупності. Значна кількість природних чинників взаємодіє так, що кожний з них залежить від інших. Наприклад, для сільського господарства дуже важливі ґрунти, але не лише вони визначають умови та можливості сільськогосподарського освоєння території. Нерідко кращі ґрунти розміщені на крутих схилах або в перезволожених улоговинах, які неможливо обробляти.

Природні умови відображають усе різноманіття природного середовища на Землі й тісно пов’язані з історією людства, розміщенням населення на планеті. Вони впливають на життя людей, а люди, у свою чергу, впливають на природу. Таким чином, людина не може існувати без використання багатств природи і тому залежить від неї, але водночас людина, активно втручаючись у природу, змінює її. У цьому і полягає суть взаємовідносин людини і природи.

Природні ресурси - це компоненти і сили природи, що на певному етапі розвитку продуктивних сил та залежно від ступеня вивченості використовуються або можуть використовуватися в господарстві.

Природні ресурси використовують у виробничій і невиробничій сферах діяльності людини. Це - невід’ємна частина людського життя та показник рівня його розвитку. Певні природні ресурси є основою розвитку економіки окремих держав. Природні ресурси поділяють на мінеральні, земельні, кліматичні, водні, ресурси Світового океану, біологічні, рекреаційні, геотермальні, космічні.

Природні ресурси, які видобуває людство, є сировиною для різноманітних галузей господарства. Сировинні матеріали стають економічними ресурсами. Елементи природи внаслідок впливу людини перетворюються на знаряддя праці, будівлі, різноманітні матеріальні блага. Застосування нових технологій у промисловості потребує значної кількості палива, води, мінеральної сировини, кисню. Ступінь використання природних ресурсів визначається не стільки їх властивостями, скільки соціально-економічними потребами. За вичерпністю розрізняють невичерпні та вичерпні ресурси, останні, у свою чергу, поділяються на відновлювані та не відновлювані.

Природні ресурси.

Темпи використання відновлюваних природних ресурсів часто випереджають темпи їх природного відновлення. Тому перед людством постають проблеми, пов’язані з їх раціональним видобуванням та обробкою; послабленим використанням виснажених природних ресурсів і завчасним - нових невиснажених джерел; штучним відновленням природних ресурсів; активним застосуванням у господарстві штучних замінників природних ресурсів.

На сучасному етапі ресурси набувають великого значення, особливо в країнах, де їх кількість обмежена. Так, Японія довела, що завдяки наявності капіталу, працездатності населення, високому рівню підготовки та майстерності тих, хто працює у виробництві, застосуванню нових технологій, наявності науково-технічних ідей, досвіду з менеджменту можна вивести країну, що має вкрай обмежені природні ресурси, до високорозвинутих країн світу.

Корисні копалини - природні мінеральні утворення, які за сучасного рівня розвитку техніки можуть використовуватись в економіці безпосередньо або після попередньої обробки. За умовами утворення розрізняють ендогенні - магматичні, пегматитові, карбонатні, гідротермальні, екзогенні - розсипні, осадові та метаморфогенні; за фізичним станом - тверді, рідкі й газоподібні; за промисловим використанням - металеві (рудні), неметалеві (не рудні), горючі (паливні) і гідромінеральні. Значні скупчення утворюють родовища. Поширення корисних копалин підпорядковується геологічним закономірностям. Паливні корисні копалини, які містяться насамперед у вугільних (всього їх 3,6 тис.) і нафтогазових (їх понад 600) басейнах, мають осадове походження і приурочені до чохлів давніх платформ чи їх внутрішніх і крайових прогинів.

Рудні корисні копалини можуть бути як магматичного чи метаморфічного, так і осадового походження. Перші пов’язані безпосередньо з кристалічними фундаментами платформ, їх виступами - щитами, складчастими областями. Осадові родовища рудних копалин поширені на периферіях щитів і складчастих областей. Часто вздовж останніх виділяють так звані металогенічні пояси - сукупність родовищ металевих корисних копалин, що тягнуться на тисячі кілометрів. Найкраще вивчені, освоєні та вичерпані родовища поясів давніх складчастостей, які більше зруйновані й «оголені» для людини (Уральський, Скандинавський та ін.). Молоді складчасті пояси (Альпійсько-Гімалайський і Тихоокеанський) концентрують значні запаси різноманітних руд (насамперед кольорових металів) - як розвіданих, так і ще невідомих (а то й недоступних) для людини.

Серед нерудних корисних копалин найбільше поширені різноманітні будівельні матеріали, а також кухонна сіль. Водночас основні запаси хімічної сировини (калійна сіль, сірка, фосфорити й апатити), графіту, азбесту, слюди, алмазів концентруються в небагатьох регіонах планети.

Нерідко країни, що не володіють великим «асортиментом» корисних копалин, посідають світове лідерство за покладами окремих з них. Наприклад, країни Перської затоки - за нафтою, країни Південно-Східної Азії - за олов’яними рудами, Гвінея та Ямайка - за бокситами, Марокко і Західна Сахара - за фосфоритами.

Висновки. Різноманітні наукові поняття стосовно середовища — «географічне», «навколишнє», «природне» — розрізняються за головною ознакою і розглядати їх окремо недоречно, оскільки природа перетворена людиною і виникає нове утворення — «техногенне» середовище.

Економічна і соціальна географія вивчає географічне середовище, в якому проживає людина, як сферу взаємодії суспільства і природи.

Запитання і завдання

1.                          Дайте визначення наукового поняття «географічне середовище».
2.                           Поясніть, як людина впливає на природне середовище.
3.                           З’ясуйте причини зміни природного середовища.
4.                           Поясніть класифікацію природних ресурсів.
5.                           Поясніть відмінність між природними умовами і природними ресурсами.

 

РЕСУРСОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Ресурсозабезпеченість визначається терміном, на який вистачить певного природного ресурсу, а також його запасами з розрахунку на одну особу. Це поняття є і природним, залежить від природних запасів на певній території, і соціально-економічним,, що залежить від розмірів видобутку

та споживання . Отже, кожна країна має свій рівень ресурсозабезпеченості.

Частка розвіданих запасів корисних копалин від

загально геологічних

 

□ вугілля □ нафта □ природний газ □залізна руда

Ресурсозабезпеченість - це співвідношення між кількістю наявних природних ресурсів і обсягами їх використання.

Природні ресурси на Землі розміщені досить нерівномірно. Це зумовлено різними фізико- географічними процесами та умовами їх утворення в давні геологічні епохи. Тому не тільки між окремими країнами, а й між великими регіонами Землі є певні відмінності в рівнях забезпеченості природними ресурсами. Так, країни, розміщені в лісовій зоні, забезпечені деревиною; країни, на території яких є старі зруйновані гори, мають значні запаси вугілля, рудних корисних копалин.

У світі є небагато держав, які мають практично всі відомі види ресурсів. Це США, Росія, Китай. Ще кілька країн можна вважати такими, що достатньо забезпечені природними ресурсами. Це Індія, Бразилія, Австралія, ПАР. Деякі держави мають значні запаси одного або кількох видів ресурсів: Кувейт — нафти, Марокко - фосфоритів, Габон - марганцевої руди. Для економіки кожної країни велике значення мають комплексність природних ресурсів та їх розміщення.

Природокористування - це сукупність заходів, які вживає суспільство з метою вивчення, охорони, використання і перетворення навколишнього середовища.

Природокористування може бути раціональним і нераціональним.

Раціональне природокористування передбачає вивчення, охорону, освоєння і перетворення природних ресурсів і відповідає рівневі економічного і соціального розвитку суспільства.

Високорозвинуті країни світу прагнуть до раціонального природокористування, що означає: 1) комплексне використання сировини; 2) повторне використання ресурсів; 3) застосування безвідходних технологій.

Проте, на жаль, у багатьох країнах спостерігається нераціональне природокористування - однобічне споживацьке ставлення до природи, бажання одержати від неї якомога більше матеріальних благ, не виявляючи водночас турботи про її стан, збереження і відновлення. Таке недбале ставлення

призводить до екологічних катастроф як для окремої країни, так і для планети в цілому.

 

Висновки. У XXI ст. між суспільством і природою виникли якісно нові відносини, що зумовлено швидким зростанням населення та розширенням його виробничої і невиробничої діяльності. Виникла загроза поступового виснаження і вичерпання природних ресурсів. Водночас збільшилися

масштаби забруднення природи відходами людської діяльності. Все це спричинило проблеми, пов’язані з природокористуванням.

Запитання і завдання

1.                               Охарактеризуйте поняття «ресурсозабезпеченість» на прикладі України.
2.                                Поясніть, яке природокористування називають раціональним, а яке нераціональним.
3.                            Обчисліть забезпеченість людства окремими видами мінеральних ресурсів на перспективу за умови, що видобуток у майбутньому стабілізується на сучасному рівні. Використайте формулу

Р(1) = З: В, де Р - ресурсозабезпеченість, років (кількість років, протягом яких вистачатиме певного ресурсу); З - розвідані запаси певного ресурсу; В - його видобуток за рік.

Під час виконання завдання скористайтеся таблицею:

Вид сировини	Одиниці виміру	Запаси наприкінці 1980-х років		Середньорічний світовий видобуток на початку 1990-х років	Ресурсозабезпеченість людства, років
		загально- геологічні	розвідані
Вугілля	млрд. т	14 800	1 200	4,5
Нафта	млрд. т	450	120	3,1
Природний газ	трлн куб. м	315	110	2,1
Залізна руда	млрд. т	400	150	0,9
Боксити	млрд. т		25 000	90
Мідь	млн. т		460	8,5
Фосфатні руди	млн. т		71 000	140

 

СВІТОВІ МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ

Сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, які можна використовувати в господарстві у вигляді сировини або джерел енергії, мінеральні ресурси поділяють на енергохімічні (паливні), рудні та нерудні (гірничохімічні, технічні, будівельні, гідротермальні). Усього налічують понад 200 видів мінеральних ресурсів. Їх особливістю є те, що вони належать до категорії вичерпних.

Саме тому людство повинно використовувати їх раціонально. Мінеральні ресурси є основою матеріального виробництва. У XVII ст. люди видобували з надр 25 хімічних елементів, у XVIII ст. - 29, у XIX ст. - 47, у XX ст. - 54, а на початку XXI ст. - 80. Якщо всю мінеральну сировину, видобуту людством, вмістити в товарні вагони, то ми матимемо потяг, який 17 разів оперезав би землю за екватором.

Енергохімічні (паливні) ресурси - це вугілля, нафта, природний газ, торф, горючі сланці, уранова руда, необхідні для електроенергетики.

Розвідані запаси вугілля становлять приблизно 1240 млрд. тонн. Більшість їх припадає на Азію (54 %), Північну Америку (28 %) та Європу (9 %). На Землі налічують близько 3,6 тис. вугільних родовищ і басейнів.

 

Гідне подиву. Найрозпоширенішим металом на нашій планеті є алюміній (9 % складу земної кори). Найбільше його міститься в бокситах і нефелінах. Ще в XIX ст. алюміній був рідкісним металом, який майже не застосовували. У1885 р. його видобуток становив лише 3 тонни. Нині немає жодної галузі економіки, в якій не використовували б алюміній та вироби з нього. За обсягами видобутку алюмінієві руди посідають друге місце після залізних.

Розвідані запаси нафти в усьому світі становлять приблизно 136 млрд тонн, природного газу - приблизно 141 трлн кубічних метрів. Нафтогазоносні басейни зосереджені переважно в Північній півкулі. Так, у надрах Близького й Середнього Сходу міститься більш як 65 % світових запасів нафти і приблизно 30 % світових запасів газу. Основні розвідані басейни розташовані у країнах Перської затоки (Саудівська Аравія, Ірак, Кувейт, Іран, ОАЕ, Катар); Росії (Західносибірський і Волго- Уральський); США (басейни Техасу, Аляски, Мексиканської затоки, Каліфорнії); Канаді (Західний басейн); Африці (Лівія, Алжир, Нігерія, Габон); Латинській Америці (Мексика, Венесуела, Еквадор); країнах Північного моря (Норвегія, Велика Британія); країнах Середньої Азії (Туркменистан, Узбекистан).

Найбільші запаси уранової руди, яка є сировиною для атомних електростанцій, мають Австралія, ПАР, Нігерія, Бразилія, Канада, США, Намібія. Ці країни майже повністю забезпечують світові потреби в урані. Світові потенційні ресурси урану становлять приблизно 10 млн тонн.

Рудні корисні копалини (руди чорних і кольорових металів) утворюють величезні за протяжністю рудні «металеві пояси» земної кори - Альпійсько-Гімалайський, Тихоокеансько- Канадський, Американський, Австралійський.

За масштабами виробництва та різноманітністю сфер використання виокремлюють важкі (мідь, свинець, цинк, нікель, олово), легкі (алюміній, титан, магній), легуючі (вольфрам, ванадій, хром, молібден), рідкісні (ртуть, кобальт, кадмій), благородні (золото, срібло, платина), рідкісноземельні (германій, галій, індій) метали.

Гідне подиву. Найтвердішим природним мінералом у світі є алмаз. Він у 150 разів твердіший за корунд і в 1000 - за кварц. Алмаз - найкоштовніший серед усіх самоцвітів. Із прозорих алмазів ювеліри виготовляють діаманти. Нині 80 % алмазів, які видобувають, використовують у промисловості. 3 1961 р. в Україні (м. Київ) виробляють штучні алмази, які застосовують у різних галузях промисловості (технологію розроблено Інститутом надтвердих матеріалів НАН України).

Значні поклади поліметалічних руд є в США, Канаді, Австралії. У надрах країн, що розвиваються, зосереджено близько 90 % кобальту, олова, 75 % бокситів, 60 % міді (мал. 92). Величезне значення для економіки держави має наявність у її надрах руд благородних металів — золота, срібла, платини. Значні золотоносні розсипи мають ПАР, Канада, Росія, США, Китай, Австралія, Філіппіни, Колумбія, Румунія (мал. 94). Найбільші поклади срібла містяться в надрах США, Канади, Мексики, Перу, Австралії, Росії. Платина входить до групи платиноїдів разом з паладієм, іридієм та іншими металами. Найбільші запаси руд цих металів зосереджені в ПАР, Канаді, Колумбії, США.

Гірничохімічні мінеральні ресурси (апатити, фосфорити, сірка, солі тощо) є в Росії, Марокко, Китаї, США, Західній Сахарі, Австралії, Тунісі, Перу. Значні запаси сірки залягають у надрах Росії, Польщі, України, Іраку, США, Мексики, Чилі.

Мінеральні технічні ресурси мають унікальні фізичні властивості, а тому є дуже цінними для економіки. Наприклад, алмаз - найтвердіший з мінералів, азбест - вогнестійкий і кислототривкий, графіт - вогнестійкий, пластичний, хімічно інертний, слюда - не проводить електричного струму. Найбільш відомі родовища алмазів зосереджені в Африці (понад 90 % світового видобутку). Лідерами з видобутку алмазів є ПАР, Росія, США, Бразилія, Індія. Великі родовища азбесту є в Росії, Китаї, Канаді, США, Японії, ПАР. Промислові родовища графіту зосереджені в Росії, Китаї, Чехії, Індії, Швеції, Мексиці, Мадагаскарі. Слюда є в надрах Індії, Бразилії, США, Росії, Канади.

Висновки. Надра є виключною власністю держави. Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації. Надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без визначення точного терміну. Тимчасове користування надрами може бути коротко- і довготерміновим. Кожна країна має державні закони про використання надр, природних ресурсів.

Запитання і завдання

1.                            З’ясуйте, які штучні замінники природних ресурсів використовують у промисловості.
2.                            Поясніть вплив мінеральних ресурсів на рівень розвитку економіки країни.
3.                            З чим пов'язаний нерівномірний розподіл мінеральних ресурсів на нашій планеті?
4.                            Нанесіть на контурну карту найбільші родовища нафти.

РЕСУРСИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Нашу планету цілком можна було б назвати Океанією, тому що площа, займана водою, у 2,5 рази перевищує територію суши. Океанічні води вкривають майже % поверхні земної кулі шаром завтовшки близько 4000 м, становлячи 97 % гідросфери, тоді як води суши містять лише 1 %, а в льодовиках скована тільки 2 %о. Світовий океан як сукупність усіх морів і океанів Землі впливає на життєдіяльність планети (мал. 96). Величезна маса вод океану формує клімат планети, є джерелом атмосферних опадів. З нього надходить більше половини кисню, і так само він регулює вміст вуглекислоти в атмосфері, тому що здатний поглинати її надлишок. На дні Світового океану відбувається нагромадження й перетворення величезної маси мінеральних і органічних речовин, тому

геологічні й геохімічні процеси, що протікають в океанах і морях, справляють потужний вплив на всю земну кору. Саме Світовий океан став колискою життя на Землі, нині у ньому живе близько 4/5 усіх елементи періодичної таблиці Д. І. Менделєєва, але через низьку концентрацію їх видобуток нерентабельний, за винятком солей натрію, магнію та брому. Найбільше значення мають розвідані запаси нафти і газу. На них припадають половина всіх світових запасів і 90 % вартості всіх ресурсів, які добувають з морського дна (мал. 97). Найбільшим є видобуток у водах Перської, Венесуельської, Мексиканської заток, Північного та Каспійського морів. Кам’яне вугілля з морського дна видобувають Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, Японія, Австралія. Морська вода є «постачальником» кам’яної солі, яку споживає все людство. Її видобуток із цього джерела становить 30 % від загального.

Головне багатство Світового океану - його біологічні ресурси (риба, зоо- і фітопланктон тощо). У біомасі Океану налічується 150 тис. видів тварин і 10 тис. водоростей, а її загальний обсяг оцінюється в 35 млрд. тонн, чого цілком може вистачити, щоб прокормити 30 млрд. людей. Виловлюючи щороку 85-90 млн. тонн риби (на неї припадає 85 % від усієї використовуваної морської продукції), молюсків, водоростей, людство забезпечує близько 20 % своїх потреб у білках тваринного походження. Тваринний світ Океану - це не тільки величезні харчові ресурси, які можуть бути невичерпними за правильного й дбайливого їх використання, а й цінна сировина для галузей промисловості, сільського господарства, медицини. Максимальний вилов риби не повинен перевищувати 150-180 млн. тонн на рік. Багато різновидів риб, китів, ластоногих унаслідок надмірного полювання майже зникли з океанських вод, і невідомо, чи відновиться коли-небудь їх видовий склад.

Історія розвитку. Китобійний промисел зародився в 1868 р. З того часу у світі добуто понад 2 млн. китів усіх видів. У ХХ ст. цей промисел набув найбільшого поширення, що призвело до різкого зменшення кількості китів. Завдяки зусиллям міжнародної спільноти забій китів перебуває під суворим контролем. Нині щороку добувають близько 10 000 китів.

Найпродуктивнішою зоною океанів є шельфова, багата на світло, тепло, кисень і, відповідно, на органічні речовини. До найбільш продуктивних належать Берингове, Охотське та Японське моря і Північна Атлантика. Нині споживання морепродуктів (молюсків, ракоподібних, водоростей)збільшилося.

Висновки. Використовуючи ресурси Світового океану, необхідно підтримувати рівновагу в цьому природному комплексі Землі і пам’ятати про раціональне природокористування.

Запитання і завдання

1.                             Проаналізуйте діаграму і зробіть висновки про великих споживачів, характер забруднення та можливість економії водних ресурсів.
2.                             Поясніть, які ресурси морів і океанів використовує людина.
3.                             З’ясуйте, чи можна говорити, що «комори Світового океану - невичерпні».
4.                             Нанесіть на контурну карту поверхневі течії Світового океану, а також великі структурні елементи світового океану.

 

ЗЕМЛЯ – УНІКАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ РЕСУРС

Землі, що використовуються в господарській діяльності людини, а також землі, які можуть використовуватися в різних галузях господарства, утворюють земельні ресурси світу.

Структура земельних ресурсів світу

ліси, чагарники 31 %

непродуктивні землі (пустелі, болота, льодовики 31 %

луки, пасовища 24 %

орні землі, сади 11 %

землі населених та промислових пунктів, транспортних шляхів 3 %

Земельні ресурси (ресурси з фр. геззоигсез - запас, резерв) - це землі, що використовуються або можуть використовуватися людським суспільством для сільського, лісового господарства, містобудування тощо. Земля в економіці - основний засіб виробництва в низці галузей господарства, насамперед сільського і лісового, наданий самою природою.

У багатьох законодавчих документах різних країн світу, в тому числі в Конституції України, сказано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території країни, є об’єктами власності держави.

Гідне подиву. Властивості ґрунтів поліпшують дощові хробаки. Рухаючись у ґрунті, вони розрихлюють його, роблячи таким чином більш проникливим для повітря і води. За рік дощові хробаки заносять у свої нори велику кількість рослинних решток. Так ці істоти збагачують ґрунт гумусом.

Земельні ресурси є вичерпними, але відновлюваними. Забезпеченість ними людства визначається світовим земельним фондом, що становить 13,4 млрд. га .

У структурі земельного фонду оброблювані землі (рілля, сади), що дають 88 % продуктів харчування, займають лише 11%. Усі сільськогосподарські угіддя (оброблювані землі, пасовища і сінокоси) у середньому займають 34 % земельного фонду світу; землі, зайняті лісами, - 30 % (найбільша лісистість у Південній Америці - 52 %). Частка земель, зайнятих будівлями, становить 2 % (у Європі цей показник найвищий - до 5 %), невикористовуванні землі сягають 34 % земельного фонду.

Структура земельного фонду не залишається постійною. З одного боку, людство веде боротьбу за розширення земель, придатних для життєдіяльності, а з іншого - відбувається деградація сільськогосподарських угідь внаслідок виснаження землі, ерозії ґрунтів, засолення, заболочування, спустелювання, відчуження земель для будівництва (мал. 98). Країни, що мають найбільші площі орної землі, розташовані в Північній півкулі (США, Росія, Індія, Китай, Канада, Бразилія). Найродючіші землі, що не потребують збагачення, становлять лише 11 % земельного фонду.

Частка оброблюваних земель від її загальної кількості у різних регіонах світу є незначною. Це пов’язано з різними природними умовами в регіонах та великою загальною площею земель. Так, великі території Азії зайняті пустелями, болотами і майже 50 % площі - горами. Гострий дефіцит земельних ресурсів спостерігається в Китаї, Японії, Бангладеш, Індії, Сінгапурі. Складнощі з використання земель є в країнах Африки та Австралії. Нині особливого значення набуває збереження земельного фонду. Це потребує грамотного землекористування: правильного обробітку земель, рекультивації (відновлення ґрунтового покриву після видобувних і будівельних робіт), раціонального використання хімічних добрив.

А що називається ґрунтом? Ви пам’ятаєте, що ґрунт - це поверхневий тонкий шар земної кори, що, як правило, вкритий рослинністю і має природну родючість. Родючість ґрунту - це можливість забезпечувати рослини водою, поживними речовинами і повітрям.

Гідне подиву. Від’їжджаю за межі Батьківщини, українці на згадку про неї брали з собою грудочки сирої землі або підкладали її в чоботи, щоб ходити по рідній землі, навіть з місця загибелі прийнято було брати землю. У давнину казали, що таким чином рідна земля надає силу, яка особливо допомагає в далеких маршах або у війнах, оскільки містить душу загиблого родича, який весь час оберігає.

Охорона земель охоплює систему організаційних, економічних, правових та інших заходів, що спрямовані на захист земель від безпідставного вилучення із сільськогосподарських сівозмін, нераціонального використання, шкідливого антропогенного і природного впливу, мають на меті підвищення ефективності природокористування та створення комфортної екологічної ситуації.

Охорона та раціональне використання земель здійснюються на підставі комплексного підходу до угідь як складних природних утворень (екосистем) з урахуванням їх зональності та регіональних особливостей.

Система раціонального використання земель має природоохоронний та ресурсозберігаючий характер і передбачає збереження ґрунтів, обмеження негативного впливу на рослиний і тваринний світ, геологічні породи та інші компоненти довкілля.

Охорона землі передбачає:

•                                                захист земель від водної та вітрової ерозії, солей, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, осушення, забруднення відходами виробництва тощо;
•                                                рекультивацію ушкоджених земель, підвищення їх родючості тощо;
•                                                зняття та збереження родючого шару ґрунту, з метою використання його для рекультивації земель або збільшення родючості малопродуктивних угідь;
•                                                установлення особливих режимів користування для земельних ділянок, що мають природоохоронне або історико-культурне значення.

Всі власники землі, землекористувачі та орендарі незалежно від форм і термінів користування землею здійснюють роботи, спрямовані на захист і поліпшення якості земель, за рахунок власних витрат і несуть відповідальність за екологічну ситуацію на власній ділянці.

Висновки. Ґрунт - це багатоскладовий природний комплекс, що є результатом тривалих змін гірських порід під впливом повітря, води, живих організмів. Структура земельного фонду постійно змінюється, оскільки весь час людство веде боротьбу за користування територією, в тому числі ту, де наявні родючі ґрунти, тому відбуваються виснаження землі, ерозія ґрунтів, засолення, заболочування, спустелювання, відчуження земель для будівництва, викидання промислових відходів тощо.

Запитання і завдання

1.                            Дайте визначення наукових понять «ґрунт» і «земельні ресурси».
2.                            Визначте, від чого залежить родючість ґрунту.
3.                            Поясніть чинники ґрунтоутворення.
4.                            Поясніть, як співвідносяться складові земельного фонду.
5.                            Назвіть заходи щодо раціонального використання земельних ресурсів.
6.                            Що зробили ви особисто для охорони земельних ресурсів?
7.                             З’ясуйте основні закономірності поширення ґрунтів у тій чи іншій місцевості. Чому в зоні розміщення каштанових ґрунтів не можуть з’явитися підзолисті?

7. Як ви думаєте, чи здатна людина вплинути на якість ґрунту? Поясніть, як люди різних професій впливають на процес ґрунтоутворення.

9. У віршах Миколи Руденка є такі рядки:

В моїм краю чорноземи метрові:

Голоблю посади - і та росте.

Чи, на вашу думку, всі ґрунти родючі?

Практична порада. Для того щоб визначити, коли навесні можна починати обробляти землю, використай просте правило. З глибини близько 10 сантиметрів візьми грудку землі і сильно стисни її в кулак. Потім витягни вперед руку і розіжми кулак — грудка впаде на землю. Якщо грудка не розпадеться, а тільки сплющиться в лепеху, землю обробляти рано, в ній ще багато води. Якщо грудка розсиплеться на дрібні часточки - земля пересохла, а отже, з обробкою вже запізнилися. Якщо грудка розпадеться на декілька окремих великих шматків, земля готова до обробітку.

Крім того, тип ґрунтів та їх властивості допомагають визначати рослини. Хащі кульбаби на городі показують значну щільність землі, те, що до посадки її варто розрихлити. Якщо рясно розрісся подорожник, ґрунти — квасні, на них не виросте врожай, тому необхідно додати добрива: вапна або попелу. Якщо серед бур’янів росте конюшина, це свідчить, що овочеві рослини також будуть добре рости.

ВОДА – УНІКАЛЬНЕ ПРИРОДНЕ УТВОРЕННЯ

 

Інформація, що міститься в цьому розділі, знадобиться для орієнтування в гідрографічному просторі, коли ти опинишся на березі річки або побачиш у лісі струмочок чи джерело. У попередніх класах ти ознайомився з поняттями «водні ресурси», «річки», «озера», «моря» тощо. Після вивчення цього матеріалу ти знатимеш економічні чинники водозабезпеченості та водопостачання, а також країни - лідери за розмірами ресурсів прісних вод.

Вода (Н₂О) - хімічна сполука водню й кисню - є складовою гідросфери, всіх живих організмів і входить до складу ґрунту, багатьох мінералів і гірських порід, а у вигляді пари міститься в атмосфері.

Будова літосфери сприяє тому, що на поверхні завдяки фізичним чинникам - клімату, рельєфу, ґрунту, утворюються водойми, до яких належать річки, озера, болота, лимани, ставки, підземні води тощо, які змінюються у часі і просторі. Найбільш активний компонент у загальному кругообігу води - річки. Вони поповнюють морські води і є основою для господарських (транспортні шляхи) та побутових (джерела енергії) потреб людини.

Водні ресурси, які утворюють прісні води, є вичерпними, але такими, що постійно поновлюються. Вони становлять лише 2,5 % від усієї гідросфери. Найменше їх міститься в ріках (77 тис. куб. км), однак саме ріки є головним джерелом прісної води для людства.

Найбільший сумарний річний об’єм річкового стоку припадає на азіатські ріки. Серед країн світу перше місце належить Бразилії, друге - Росії. Світове споживання води зростає швидко і дорівнює приблизно 4500 куб. км/рік. Головний споживач води - сільське господарство (приблизно 70 %, причому майже все споживання безповоротне), іншими споживачами є промисловість (20 %), комунальне господарство (6 %) і водосховища (4 %). За забезпеченістю водними ресурсами у розрахунку на одну особу на 1-му місці посідають Австралія та Океанія, далі з великим відривом іде Південна Америка, на останньому місці - Азія (без її російської частини).

Зростання споживання води за незмінних ресурсів річкового стоку створює реальну загрозу виникнення дефіциту прісної води. Як можна вирішити цю проблему? По-перше, зменшити водомісткість виробництв, використовувати на них замкнуті цикли водопостачання, скоротити втрати води. По-друге, побудувати водосховища, що збільшило б світові ресурси стоку на 25 %. По-третє, перекинути частину річкового стоку з одних територій в інші. Однак багато країн відмовилися від подібних проектів з економічних і екологічних міркувань.

До водних ресурсів належать поверхневі та підземні води, які використовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності (води озер, річок, льодовиків, підземні води, опріснені води морів). Загальні запаси води на планеті становлять близько 1,4 млрд. куб. км. З них на прісні води припадає лише 2,5 %. Більшість їх зосереджена в льодовиках і багаторічних снігах, якими вкрито 10 % суходолу. Прісні води, доступні людині для безпосереднього використання, становлять менш як 1 % усіх запасів води на Землі.

Запаси доступної прісної води розміщені дуже нерівномірно. Так, в Африці лише 10 % населення мають регулярне водозабезпечення, тоді як у Європі цей показник становить 95 %. Одним зі способів одержання прісної води є опріснення морської, який застосовують в Японії, Кувейті, Туркменистані, Азербайджані.

Найбільшим споживачем прісної води є сільське господарство. Так, на вирощування 1 т

пшениці потрібно 800 - 1200 куб. м, рису - 5000-7000, бавовнику — 4000-5000 куб. м води. До великих споживачів води належить і промисловість, особливо хімічна, металургійна та енергетика

«Купатися заборонено» - сучасне словосполучення, яке часто можна побачити на берегах річок, озер та інших водойм. Навіть і без попереджувальної таблички, подивившись на каламутні води, зникає бажання зануритись у них або сидіти з удою на березі. «Водний голод», «Водна криза», «Водний дефіцит», «Проблеми води на земній кулі», «Вода - національне багатство» - такі назви в засобах масової інформації стали звичними. Вони віддзеркалюють труднощі, що виникли останніми роками у забезпеченні водою населення і промислових підприємств, об’єктів сільського господарства і енергетики.

Гідне подиву. Про виняткове біологічне значення води свідчить той факт, що тіла живих організмів у разі втрати близько 50 % води гинуть. У людини внаслідок втрати 10 % води, що міститься в організмі, настають хворобливі розлади, а 20-30 % - смерть.

Для того щоб вирішити проблему води як таку, необхідно з’ясувати проблему водних ресурсів, їх розподілу, потреб у воді та низки спеціальних питань водокористування.

Водні ресурси мають три об’єктивні властивості, які визначають можливості та умови їх використання:

1.                             Природне відновлення в процесі кругообігу води в природі.
2.                              Нерівномірність розподілення в просторі і циклічність розподілення у часі.
3.                           Можливість зміни фізичних і хімічних властивостей під дією природних процесів або в результаті господарської діяльності людини.

Для точної оцінки водних ресурсів обчислюють водний баланс.

Інформація для прикладу. Об’єм річкового стоку в Україні становить 52 млрд куб. м на рік, або 86,6 тис. куб. м на рік на 1 кв. км території. На одного мешканця України припадає 1130 куб. м води на рік. Дефіцит питної води відчувають промислові райони Донбасу та Придніпров’я, Крим та південні області.

Водний баланс Землі - це кількісне відображення водогообігу на Землі. Це співвідношення між кількістю води, що потрапляє на поверхню землі у вигляді опадів, і кількістю води, що випаровується з поверхні суходолу і Світового океану за певний проміжок часу. Він тісно пов’язаний із тепловим балансом і разом з ним є одним із важливих показників для характеристики природних зон. Понад 94 % води міститься у Світовому океані, інша частина гідросфери - це підземні води (4 %), водночас треба враховувати, що велика їх частина належить до глибинних розсолів, а прісні води становлять приблизно 1/15 частку, або 4-5 тис. куб. км. Значним є також об’єм льоду полярних льодовиків: у перерахунку на воду він дорівнює 24 млн. куб. км, або 1,6 % об’єму гідросфери. Природні прісноводні озера планети, що вміщують близько 125 тис. куб. км води, поряд з річками й штучними водосховищами є важливим джерелом питної води для людей і тварин. Вони також використовуються для зрошування сільськогосподарських земель, навігації, рекреації, рибальства і, на жаль, для скидання побутових і промислових стоків.

Гідне подиву. Внаслідок випадання дощів можуть формуватися селеві потоки - короткочасні, з великим вмістом твердого матеріалу (10-75 %), що мають велику руйнівну силу. Інколи вони руйнують

Потреби людини в чистій прісній воді постійно зростають. Вже сьогодні в нашій країні на кожного мешканця в середньому припадає майже 160 л води на день. У зв’язку з цим гостро постала проблема економного та ощадливого ставлення до використання води.

Висновки. Використання водних ресурсів людиною має як позитивні, так і негативні аспекти: регулювання стоку, очищення вод, дна річок, озер, розчищення джерел, забруднення вод промисловими відходами, спорудження водосховищ та каналів.

Завдання і запитання

1.                            Подумайте, чи може вода вважатися корисною копалиною.
2.                            Визначте відмінність між поняттями «внутрішні води» та «водні ресурси».
3.                            Встановіть, якою водою ви користуєтесь у вжитку.
4.                            Поясніть, чому водні ресурси будь-якої країни, необхідно охороняти комплексно разом з іншими державами. Наведіть приклади.
5.                            З’ясуйте, як розподілені водні ресурси в нашій країні.
6.                            Які заходи вживаються для охорони та збереження водних ресурсів?
7.                            Розкажіть, як ви та ваша родина ставитесь до економного витрачання води.
8.                             Користуючись картами атласу, порівняйте, забезпеченість водними ресурсами західних і східних регіонів України, поясніть виявлені відмінності.
9.                            З’ясуйте, чи може природна вода само очищуватися.

ЛІСИ – ЛЕГЕНІ ПЛАНЕТИ ТА БІОЛОГІЧНИЙ РЕСУРС

З попередніх географічних курсів вам відомо, що ліс - це сукупність ґрунтів, рослинності, в якій домінують дерева, чагарники, трав’яний покрив, а також тварини і мікроорганізми та інші природні компоненти, що у своєму розвитку біологічно пов’язані, впливають одне на одного і на навколишнє середовище.

Ліси можна знайти в будь-якому регіоні, де природні умови придатні для сталого росту дерев.

Усі ліси певної країни становлять її лісовий фонд. Вивчає закони життя, вирощування та формування систем рубок, підвищення комплексної продуктивності лісових насаджень наука лісознавство та її галузь - лісництво. Великий внесок у науку зробили вчені: Г. М. Висоцький - фундатор теорії степового лісорозведення, В. М. Сукачов - засновник біогеоценології - науки про лісові біогеоценозі, П. С. Погребняк - автор вчення про типи лісу, що і тепер широко використовується в лісовому господарстві нашої країни та за кордоном.

Основною функцією лісу в біосфері є зв’язування вуглекислого газу, утворення біотопів, придатних для життя багатьох видів тварин, рослин та грибів, регулювання гідрологічного режиму,

 

Економічне значення полягає в тому, що ліс як продукт природи безперервно виробляє різноманітні сировинні ресурси. В наші дні ліс розглядається не тільки як біологічна, біофізична, природна і кібернетична система, але і як система економічна. Сировинне значення лісів як еколого- економічної системи можна поділити на чотири пов’язані між собою і зовнішнім середовищем обов’язкові компоненти:

•                                                   ресурси деревини, до яких належать стовбурна деревина та інші потенційні продукти деревного походження (гілки, деревна зелень, кора).
•                                                   ресурси недеревного рослинного походження, що включають гриби, ягоди, плоди, лікарську та технічну сировину, кормові ресурси та ін.;
•                                                   ресурси тваринного походження - птахи, звірі, комахи;
•                                                   специфічні матеріальні ресурси неречовинного походження, під якими розуміють рекреаційну (оздоровчу) цінність лісів, їх ґрунтозахисну, водоохоронну, полезахисну роль тощо.

Естетичне значення зумовлене тим, що ліс є невичерпним джерелом краси і водночас позитивно впливає на естетику інших ландшафтів - природних, окультурених, урбанізованих. Основу краси лісу становлять оптимальне співвідношення його різноманіття в просторі та часі. Відносно монолітними первинними одиницями лісового ландшафту є групи дерев, пейзажні групи можуть об’єднуватись у великі одиниці - ділянки лісу. Естетичність лісу оцінюється за критеріями: склад і вік насаджень, вологість умов зростання, а для гірських умов - експозиція і крутизна схилів.

За рекреаційним значенням ліси поділяються на декілька зон:

•                                                   внутрішньоміські (маленькі ліси, парки, сади, сквери) і приміські (парки і лісопарки, дендросади і ботанічні сади), які забезпечують щоденне використання людиною вільного часу після роботи;
•                                                   заміські — для реалізації потреб у заміському відпочинку у вихідні дні (ліси зелених зон);
•                                                   автономні стаціонарні системи, що використовуються в період відпусток і канікул.

Основна відмінність зон - різна інтенсивність відвідування. За функціональними особливостями рекреаційну діяльність у лісах поділяють на види: лікувальна, оздоровча, спортивна,
туристична, пізнавальна. З погляду рекреаційного лісокористування найважливішими характеристиками є лісистість, породовий склад, різноманітність ландшафтів, рослинного покриву, його ярусність, фітонцидність, естетичність пейзажів, частота їх змінюваності, заболоченість територій, рельєф, наявність грибних і ягідних місць, водойм, транспортна та пішохідна доступність, наявність елементів рекреаційного благоустрою, медико-географічні особливості району.

Екологічне значення полягає в захисті ґрунтів від ерозії, підвищенні врожайності сільськогосподарських культур, регулюванні водостоку, продукуванні кисню та ін. Лісові біогеоценози впливають на навколишнє середовище як біологічна система, виділяючи в зовнішнє середовище речовину та енергію в процесі фотосинтезу, дихання, транспірації та ін. Лісові угруповання відбивають і поглинають сонячну радіацію, затримують частину атмосферних опадів, конденсують водяну пару, затримують пил, переводять поверхневий стік у внутрішньо ґрунтовий та ін.

Гідне подиву. Від чистоти повітря залежить фізичний і духовний стан людини, її здоров’я.

Ліси відіграють велику роль у поглинанні пилу, очищенні повітря від шкідливих газів. Затримуючи тверді та газоподібні домішки, вони є своєрідним фільтром, особливо для атмосфери міст і селищ. В 1 куб. м повітря великих промислових міст міститься від 100 до 500 тис. частинок пилу і сажі, в лісі їх майже в 1000 разів менше. Гектар лісу здатен затримати від 32 до 68 т пилу.

Лісові ресурси - один з найважливіших видів біологічних ресурсів. Це вичерпні, але відновлювані ресурси багатоцільового призначення.

Ліси світу поширені нерівномірно (мал.111). Вони утворюють два приблизно однакових за площею та запасами деревини лісові смуги - північну і південну. Північна смуга розташована у зоні помірного і частково субтропічного клімату. Найбільш заліснені країни північного поясу - Росія, США, Канада, Фінляндія, Швеція. Південна смуга - у зоні тропічного й екваторіального типів клімату. Основні лісові райони південного поясу - Амазонія, басейн Конго, Південно-Східна Азія, країни - Демократична Республіка Конго, Бразилія, Венесуела.

Щороку площа лісів скорочується на 25 млн. га, що є важливим аспектом екологічної проблеми. За запасами деревини провідні місця в світі належать Росії, Канаді, Бразилії, США, Індонезії; з-поміж африканських країн - Демократичній Республіці Конго.

Лісові ресурси (ліси) називають «легенями» планети, вони відіграють величезну роль у житті всього людства. Вирубування тропічних лісів Амазонії призводить до порушення стану «легень» планети. Збереження лісів необхідне, зокрема, і для здоров’я людства.

Світові лісові ресурси характеризуються двома головними показниками: величиною лісової площі (4,1 млрд га, чи близько 27 % площі суходолу) і запасами деревини на корені (350 млрд. куб. м), що завдяки постійному приросту щорічно збільшуються на 5,5 млрд. куб. м. Однак ліси зводяться під ріллі та плантації, під будівництво. До того ж деревина широко використовується на дрова і деревообробну продукцію. У результаті знеліснення набуло загрозливих масштабів. Площа лісів у світі щороку зменшується як мінімум на 25 млн. га, а світова заготівля деревини в 2010 р. має досягти 10 млрд куб. м. Це означає, що її щорічний річний приріст буде цілком використано. Нині катастрофічно швидко зводять тропічні ліси. За останні 200 років площа лісів скоротилась як мінімум у два рази. Щороку знищується ліс на площі 125 тис. кв. км, що дорівнює території таких країн, як Австрія і Швейцарія разом узяті. Головними причинами знищення лісів є розширення сільськогосподарських угідь і вирубування лісів з метою використання деревини. Ліси вирубують у зв’язку з будівництвом смуг зв’язку. Найбільш інтенсивно знищують зелений покрив тропіків. У більшості країн, що розвиваються, ліси вирубують з метою використання деревини як палива, а також випалюють їх для одержання орних земель. Скорочуються і деградують внаслідок забруднення атмосфери і ґрунтів ліси у високорозвинутих країнах: наприклад, відбувається масове усихання верхівок дерев унаслідок ураження кислотними дощами. Така ситуація не може залишатися непоміченою. Найбільш розвинуті й водночас малозабезпечені лісом країни вже втілюють у життя програми, спрямовані на збереження та поліпшення лісових угідь. Так, у Японії й Австралії, а також у деяких західноєвропейських країнах площі під лісами залишаються стабільними, а виснаження деревостою не спостерігається.

Вирішуються ці проблеми, на жаль, доволі повільно. Основні шляхи їх вирішення такі:

1.                              комплексна переробка лісової сировини;
2.                              невирубування лісу в обсязі, що перевищує його приріст;
3.                              лісовідновлювальні роботи;
4.                              контроль за якістю вод, повітря;
5.                              заміна деревини іншими конструкційними матеріалами і джерелами палива.

Видовий склад лісів дуже різноманітний - від корабельних найцінніших сосен до карликових беріз.

Інформація для прикладу. Ліси на території України розміщені нерівномірно. Так, на Поліссі їх площа становить 37 %, у Лісостепу - 30,2, Карпатах - 22,8, Степу - 5,8 і Криму - 4,2 % загальної території цих зон. Найвища лісистість у Карпатах - 40,2 %. У лісах України росте 200 деревних і чагарникових порід: сосна, дуб, ялина, смерека, бук, граб, ясен, береза, вільха, осика, верба тощо. На Україні переважають насадження з листяних порід - 55 % площі. У них росте 21,4 % дубових лісів країни. Букові ліси становлять 19 %, насадження ясена - 12 %.

Вони пошкоджують або повністю знищують ліс разом з підліском і ґрунтовим покривом на великих площах. Поряд з деревиною пожежі знищують місця поселень лісових тварин. Вони негативно впливають на відновлення лісу та продуктивність нових насаджень. Лісові пожежі здебільшого виникають у хвойних лісах, особливо влітку. Однією з головних причин лісових пожеж є недбале поводження людей з вогнем у лісі: залишення непогашених вогнищ, недопалків, сірників, тліючих мисливських пижів тощо. Лісові пожежі можуть виникнути від іскри будь-якого вогнища та інших установок, що діють у лісі, від блискавок і самозаймання органічної речовини.

Проти лісових пожеж застосовують запобіжні заходи, встановлюють дозорно-сторожову службу і, нарешті, безпосередньо борються з ними. Особливо важливі для лісового господарства запобіжні протипожежні заходи. Закладаючи лісові культури, передбачають і враховують їх пожежостійкість. Важливим запобіжним заходом є також протипожежна пропаганда серед населення: лекції, бесіди тощо.

Перед людством постала проблема раціонального використання та збереження лісових ресурсів, а отже, підтримання рівноваги в природному комплексі всієї планети.

Гідне подиву. Для однієї людини протягом її життя потрібно майже 200 дерев - на житло, меблі, іграшки, зошити, книжки, сірники. Тільки у вигляді сірників жителі нашої планети щороку спалюють 1,5 млн. куб. м деревини.

Висновки. Лісові ресурси - це ліси певної території, які використовуються або можуть використовуватися для задоволення будь-яких потреб суспільства. Вони складаються з деревних, технічних, харчових, кормових, лікарських ресурсів. Ліси виконують також захисні, водоохоронні, оздоровчі, заповідні функції.

Запитання і завдання

1.                            Дайте наукове визначення поняття «лісові ресурси».
2.                            З’ясуйте функції, які виконують ліси.
3.                            Поясніть різноманітне значення лісів.
4.                            Опишіть видовий склад лісів світу
5.                            Запропонуйте власне бачення вирішення проблеми знеліснення.
6.                             Відомий письменник М. Пришвін писав: «У лісі я знайшов для себе джерело нескінченних відкриттів». А що для себе в лісі знайшли ви?
7.                            На карті покажіть головні лісові пояси світу та країни - лідери за запасами деревини.

Практична порада

Вчені-психологи давно помітили, що повністю людина відпочиває тільки на природі. Найбільш релаксаційну функцію людині надає лісове середовище, де представлені майже всі природні компоненти: слухаючи дзюркотіння струмка чи співи пташок, спостерігаючи за рухом повітря у верхівках дерев ми розвантажуємо мозок, який утомився від навчальної інформації. І якщо не вистачає часу відвідати реальний ліс зі справжнім повітрям, можна скористатися інформаційними джерелами - через Інтернет завантажити комп’ютерну програму, яка називається «Аура лісу».

БІОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ

Біологічні ресурси - це запаси необхідних для людини рослин і тварин, які мають складові - біомасу суходолу та біомасу Світового океану.

Сукупність усіх живих організмів утворює біомасу (або, за висловом В. І. Вернадського, «жива речовина») планети. Кількість біомаси визначається за вагою речовини живих організмів. Абсолютну величину біомаси сучасних організмів земної кулі можна визначити дуже наближено. Наприклад, вага живих організмів Світового океану дорівнює приблизно 16 млрд. тонн, а організмів суходолу - приблизно 6 трлн тонн.

Незважаючи на незначну загальну біомасу, роль живих організмів у процесах, які відбуваються на планеті, величезна. Саме діяльністю живих організмів зумовлені хімічний склад атмосфери, концентрація солей у гідросфері, утворення одних і руйнування інших гірських порід, формування ґрунту в літосфері тощо. Найбільша біомаса суходолу зосереджена у тропічних лісах. Залежно від інтенсивності розвитку життя в різних географічних широтах змінюється біологічна продуктивність. Підраховано, що загальна первинна продуктивність суходолу (біомаса, утворена автотрофними організмами за одиницю часу на одиницю площі) становить близько 150 млрд. т, у тому числі на частку лісів земної кулі припадає 8 млрд. т. органічної речовини в рік. Сумарна рослинна маса на 1 га у тундрі становить 28,25 т, у тропічному лісі - 524 т. У помірному поясі 1 га лісу за рік утворює близько 6 т деревини і 4 т листків, що становить 193,2 • 109 Дж (~46 • 109 кал). Вторинна продуктивність (біомаса, утворена гетеротрофними організмами за одиницю часу на одиницю площі) у біомасі комах, птахів та інших у цьому лісі становить від 0,8 до 3 % біомаси рослин, тобто близько 2 • 109 Дж (5 • 108 кал).

Урожай, який збирає людина, становить лише 0,5 % загальної біологічної продуктивності поля. Значна частина первинної продукції руйнується сапрофітами - мешканцями ґрунтів. Організми концентрують у собі біогенні елементи: після відмирання рослин і тварин та розкладання їхніх решток ці елементи переходять до складу ґрунту, завдяки чому в ньому акумулюються біогенні елементи, а також нагромаджуються не повністю розкладені органічні речовини. У ґрунті міститься величезна кількість мікроорганізмів. Поза біосферою виникнення й існування ґрунту неможливі. Ґрунт - середовище для життя багатьох організмів (одноклітинних тварин, кільчастих і круглих червів, членистоногих і багатьох інших). Ґрунт пронизаний коренями рослин, з нього рослини вбирають поживні речовини і воду. З життєдіяльністю живих організмів, які є в ґрунті, пов’язана урожайність сільськогосподарських культур. Внесення хімічних речовин у ґрунт часто згубно впливає на життя в ньому. Тому потрібно раціонально використовувати ґрунти й оберігати їх.

Інформація для прикладу. На території України виокремлюють ґрунтові зони: Полісся, Лісостеп, Степ, Сухий степ, а також Карпатську і Кримську гірські області з властивими кожній з них типами структури ґрунтового покриву. Для Полісся характерні дерново-підзолисті, сірі лісові, темно- сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені тощо. У зоні Лісостепу поширені сірі та темно-сірі лісові ґрунти. Зона Степу в основному представлена чорноземами. В Українських Карпатах переважають бурі лісові ґрунти. У Криму трапляються різні ґрунти (чорноземи, каштанові тощо), але вони, як правило, щебенюваті та кам’янисті.

Біомаса Світового океану - це живі організми, які людина використовує або може використовувати для власних потреб. Фізичні властивості та хімічний склад вод океану сприятливі для розвитку та існування життя. Як і на суходолі, в океані густота життя найбільша в екваторіальній зоні і знижується в міру віддалення від неї. У верхньому шарі, на глибині до 100 м, живуть одноклітинні водорості, які утворюють планктон. Майже всі ланцюги живлення в океані

починаються з фітопланктону, яким живляться тварини зоопланктону (наприклад, рачки). Рачки є їжею для багатьох видів риб і вусатих китів. Риб поїдають птахи. Великі водорості ростуть переважно в прибережній частині океанів і морів. Найбільша концентрація життя - в коралових рифах. Океан бідніший на життя, ніж суходіл, біомаса його продукції в 1000 разів менша. Більшість утвореної біомаси - одноклітинні водорості та інші мешканці океану - відмирають, осідають на дно і їхня органічна речовина руйнується редуцентами. Лише близько 0,01 % первинної продуктивності

Світового океану через довгий ланцюг трофічних рівнів доходить до людини у вигляді їжі та хімічної енергії. Океан дає 12-15 % білків тваринного походження і 3-4 % тваринних жирів загальносвітового використання. Активне рибальство охоплює все нові райони океану.  Біомаса Світового океану

 

Практична порада

Людям, що страждають на йододефецит, лікарі рекомендують активно вживати в їжу морські водорості. Пропонуємо рецепт салату: три круто зварених яйця потерти на терці, перемішати з 200 г водоростей, додати лимонного соку та соєвого соусу. Смачного!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

Питання наскрізні змістовні лінії

1.                             З’ясуйте, що називають раціональним і нераціональним природокористуванням?
2.                             Виясніть за якими принципами класифікують природні ресурси?
3.                             Роз’ясніть, як ви розумієте поняття «ресурсний потенціал»? Проаналізуйте ресурсний потенціал України.
4.                             Поясніть, що називають ресурсозабезпеченістю? Від чого залежить ресурсозабезпеченість країни?
5.                             Охарактеризуйте запаси мінеральних ресурсів світу.
6.                             З’ясуйте, у чому полягають причини нерівномірного розподілу мінеральних ресурсів на нашій планеті?
7.                             Дайте характеристику паливно-енергетичних ресурсів світу.
8.                             Назвіть країни, які посідають перші місця за видобутком нафти, вугілля, мідної руди?
9.                                Охарактеризуйте світові земельні ресурси.
10.                            Проаналізуйте структуру земельного фонду світу.
11.                            Поясніть причину того, що частки орних земель помітно відмінні в різних частинах світу.
12.                            Проаналізуйте вплив людини на кліматичні ресурси.
13.                            Охарактеризуйте ресурси Світового океану.
14.                             Розкрийте склад загальних запасів води на Землі. Яка частка припадає на прісні води?
15.                             Дайте визначення рекреаційних ресурсів світу і поясніть їх значення д л я господарської діяльності населення.
16.                            Дайте визначення біологічних ресурсів світу.
17.                             Яке загально планетарне значення мають заходи, спрямовані на збереження лісових ресурсів?

1 9 . Д л я яких галузей господарства земля є територіальним ресурсом?

Наведіть приклади.

20. Поясніть, які країни можуть практично повністю забезпечити себе всіма видами природних ресурсів?

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Підготуйте проект «Збереження Чорного й Азовського морів».

Проведіть дискусію на тему: «Ліси потребують допомоги».

Виконайте практичну роботу, мета якої полягає в позначенні на контурній карті найбільших рекреаційних зон світу.

Здійсніть творчу роботу «Створення картографічної моделі світового експорту та імпорту паливно-енергетичних ресурсів».

Напишіть твір-есе «Поле надій».

Зіграйте в ділову гру «Життєвий цикл олівця».

Реалізуйте набуті теоретичні знання в інтерактивному екологічному тренінгу «Проблема енергетики та енергозбереження».

Упорядкуйте каталог культурно-історичних об’єктів свого краю чи області.

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ

Оберіть з перелічених гірських порід ті, які за класифікацією належать до метаморфічних:

А граніт;

Б мармур;

В базальт;

Г крейда.

1.                             Визначте, яка рідина є найважчою на планеті:

А вода;

Б нафта;

В ртуть;

Г магма.

2.                             Визначте причину утворення ґрунту:

А руйнування мінералів і гірських порід унаслідок вивітрювання;

Б розчинення різних речовин у воді;

В взаємодія живих організмів та їх решток з гірськими породами;

Г розклад решток тварин і рослин та інших організмів.

3.                             Визначте причину, через яку стає необхідним прогнозування природних процесів:

А запобігання несприятливим наслідкам і раціональному використанню природних багатств;

Б раціональне розміщення промислових підприємств та транспортних засобів;

В нераціональне використання природних багатств та ресурсів;

Г вплив на клімат окремих частин Землі.

4.                             Визначте одиницю вимірювання солоності Світового океану:

1.                             відсотки;

Б. кілограми;

2.                             проміле;

Г. метри.

5.                             Назвіть країни світу, що мають найбільші запаси лісових ресурсів:

А Бразилія, США, Китай, Україна;

Б Норвегія, Фінляндія, Данія, Швеція;

В Канада, Індія, Франція, Польща;

Г Росія, Канада, Норвегія, Бразилія.

6.                            Розрахуйте ресурсозабезпеченість Індії (у роках) кам’яним вугіллям, якщо його запаси оцінюються в 63 млрд. тонн, а щорічний видобуток становить 300 млн. тон.
7.                           Розрахуйте термін ресурсозабезпечення планети вугіллям, якщо його світові запаси становлять 15 • 106 млн. т, а щорічний видобуток - 5 млрд. т.
8.                           Визначте частку площі водосховищ від усієї площі Франції, якщо площа основних водосховищ Франції - 7400 кв. км, а загальна площа території Франції - 544,2 тис. кв. км.
9.                               Розрахуйте, яку площу лісів треба закріпити за лісопереробним комбінатом у Фінляндії з річним обсягом переробки деревини 5 млн. куб. м за умови, що середній запас її на кожному гектарі становить 200 куб. м, а термін, необхідний для відновлення, дорівнює 90 рокам.
10.                           Розрахуйте площу земельних угідь, яку зайняв яр завдовжки 150 м, завглибшки 3 м, завширшки 8 м.

12. Встановіть співвідношення між країнами та структурою їхнього господарства:

А. Японія;	1) аграрна;
Б. Польща;	2) аграрно-індустріальна;
В. Сенегал; Г. Аргентина;	індустріальна;               постіндустріальна;               соціалістична

 

13.                           Розташуйте послідовно ґрунти залежно від найбільшого вмісту гумусу в них: А каштанові;

Б чорноземні;

В сірі лісові;

Г болотно-торфові;

14.                           Встановіть відповідність між походженням та назвою гірської породи:

А магматичні;	1) гнейс;
Б осадові;	2) нафта;
В метаморфічні;	3) повітря;
Г органічні корисні копалини	4) граніт;
	5) крейда

 

 

А
Б
В
Г

 

15. Встановіть відповідність між назвою металу та групою, до якої він належить

А свинець;	1) легкі;
Б алюміній;	2) легуючі;
В золото;	3) рідкісноземельні;
Г вольфрам	4) благородні;
	5 важкі

 

 

А
Б
В
Г

 

 

16. Встановіть відповідність між видами природних ресурсів та їх конкретними прикладами:

А Вичерпні	1. Енергія Сонця, кліматичні, гідрогеологічні
Б Вичерпні, відновлювані	2. Родовища вугілля, газу, нафти
В Вичерпні не відновлювані	3. Родовища сірки, лісові ресурси, енергія Землі
Г Невичерпні	4. Родючість ґрунтів, лісові ресурси, біологічні
	5. Родовища мармуру, ґрунтові ресурси, рослини, тварини

 

 

А
Б
В
Г

 

17. Обчисліть площу лісу (у гектарах), якщо на плані масштабу 1: 10 000 він займає площу 100 см².

18. Вкажіть головний фактор, який зумовлює зональність ґрунтового і рослинного покриву, перебіг фізико-географічних процесів, виокремлення класів ландшафтів:

А співвідношення тепла і вологи на певній території;

Б широтна витягнутість території;

В меридіональна витягнутість території;

Г висота над рівнем моря.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

Охорона навколишнього середовища та використання природних ресурсів України. - К., 2022.- С. 106-107.

Данилишин Б. Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування в Україні // Економіка України. - 2023. - № 11.- С. 59-62.

Крачило М. П. Основи екології, та економіка природокористування. - К.: Крамар, 2018. - 170 с.

Попова О. Л. Еколого-економічні проблеми сталого природокористування в аграрній сфері // Економіка АПК. - 2022. - № 11. - С. 57-63.

Природокористування: методологічні та соціальні проблеми оптимізації. - К.: Наук. думка, 2022.- 140.

Швиденко А. Й., ДаніловаО. М., Кібич І. В. Концепції сучасного природокористування: Навч. посіб. - Чернівці: Рута, 2019.- 84 с.

Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. - К.: 2022.