Проблеми дистaнційного нaвчaння учнів: шляхи їх вирішення.

Проблеми дистaнційного нaвчaння учнів: шляхи їх вирішення.

Постановка проблеми. Введення карантину в Україні через швидке розповсюдження вірусу COVID-19, а в результаті перехід на дистанційну форму навчання в освітніх закладах стали для більшої частини з них проблематичними. Довелося кардинально змінити форму організації навчання, розклад уроків, швидко налагоджувати засоби віддаленого зв’язку між учасниками освітнього процесу. Вчителям та учням слід було оперативно опановувати принципи роботи з цифровими девайсами та інформаційними засобами навчання.

Хоча навчальний рік 2020 і закінчився проте проблемні запитання все-таки залишилися, оскільки ситуація з продовженням карантину може повторитися в будь-який момент. Для того , щоб покращити роботу, нам слід провести детальний аналіз отриманого досвіду, проблем, які виникли в педагогічних працівників і адміністрації, учнів та їх батьків. Саме така робота допоможе нам розпочати новий навчальний рік з повною готовністю до різного плану ситуацій, які можуть виникнути в ході навчання і пов’язані не тільки з COVID-19.

Аналіз досліджень. Під час глобальної пандемії, в навчальних закладах питаннями організації дистанційної форми навчання, поширенням інформації про різні цифрові засоби та методи їх використання під час навчання займалися вчені та спеціалісти на різних рівнях: місцевому, державному, міжнародному. Мабуть, складно знайти науковця, який не долучався до вирішення важливого питання щодо швидкого переходу на дистанційну форму навчання. Міністерство освіти і науки розробило ряд нормативних документів та методичних рекомендацій для організації дистанційного навчання в умовах карантину. Для вчителів було проведено багато вебінарів, семінарів, на яких розглядались особливі та практичні заходи, для організації дистанційного навчання, особливості адаптації дітей та педагогів до даної форми навчання, психологічні та етичні аспекти педагогічної взаємодії в умовах карантину, засоби забезпечення зворотного зв’язку.

Питання ефективної організації навчального процесу в умовах карантину лишається актуальним і сьогодні, тому краще підготуватися до цього заздалегідь.

Метою статті є узагальнення питань та проблем, які виникли в ході впровадження в освітніх закладах технологій дистанційного навчання та перспективи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Поняття дистанційного навчання, як форми навчання, для нас не є новим. Наприкінці 90-х років про це поняття заговорили в Україні. Саме в цей період в країні розпочався період інформатизації освіти, були прийняті відповідні нормативні документи, закони, положення, які надали чітке пояснення подібної форми навчання. В 1998 році було прийнято Закон України «Про національну програму інформатизації», у 2000 році-Концепцію про розвиток дистанційної освіти в Україні. Реалізація самого дистанційного навчання в освітніх закладах відбувалася пасивно та без істотних показників. У 2013 році було прийнято «Положення про дистанційне навчання», в якому «йшлося» про можливе «застосування дистанційного навчання як окремої форми навчання, так і елементів його використання для забезпечення навчання в усіх можливих формах» (Положення про дистанційне навчання, 2013). В ході імплементації даного документа в закладах освіти почали формувати центри дистанційної освіти, розвивати електронні програми підтримки дистанційного навчання. Саме це і дало новий поштовх до стрімкого розвитку електронних освітніх ресурсів. Під поняттям «дистанційна освіта» слід розуміти «індивідуалізоване здобуття освіти, яке відбувається з допомогою віддалених один від одного учасників освітнього процесу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій». Використання різних освітніх електронних платформ та відповідних інструментів, дозволили вчителю та учням налаштувати процес передачі та отримання інформації, проведення тестувань, організацію групової роботи тощо. Подібні технології вдало інтегрувалися у навчальні предмети та неабияк розширили їх можливості за шляхом інтеграції з інформаційно-комунікаційними технологіями. 

На протязі 2018-2019 року Міністерство науки й освіти України провело ряд заходів з впровадження у навчальних закладах технологій електронного навчання, які в майбутньому допомогли протистояти дистанційній формі навчання в березні-червні 2020 року. Як виявилося на практиці, кожна школа по-різному підійшла до питання організації дистанційної освіти. Хтось більш відповідально, а хтось навпаки. Це залежало від того, як швидко та гнучко вчителі змогли перебудувати свою роботу. З метою визначення труднощів та проблем, що виникли під час навчання в умовах карантину, було проведено опитування серед адміністрації, вчителів, учнів та їх батьків. За результатами опитування стала відома загальна проблема - швидка організація віртуального навчального середовища. В умовах швидкого переходу на дистанційну форму навчання не всі вчительські колективи змогли обрати єдину форму організації віртуального спілкування з учнями, тому кожен вчитель обирав   собі зручний формат проведення он-лайн уроків: Skype, Zoom, Google Meet, Telegram, Viber. Такий широкий розбіг електронних ресурсів не сприяв простоті та якості їх використання. Дехто з вчителів організовував «віртуальні класи», до яких підписували учнів, але за словами учнів, подібні класні кімнати вносили дезорієнтацію. На мою думку, краще було б обрати єдиний віртуальний простір для всіх учнів, організувати класи та підписати на них учнів. Така послідовність дозволила б суттєво зменшити час на організацію подібної форми навчання, оскільки учні навчаються в звичних класах, як при звичайному навчанні.

Ще однією загальною проблемою в організації дистанційного навчання стала недостатня обізнаність вчителів в ІКТ, зокрема їх вмінь не тільки створити власні цифрові ресурси, а й використовувати вже готові ресурси, які вже є у вільному доступі.

Як виявилося, матеріали, якими користувалися педагоги, не підходять під формат дистанційного навчання. Для проведення уроків в такому форматі не достатньо мати файли в текстовому форматі чи презентації по тій чи іншій тему. Для якісного навчання слід застосовувати відео-лекції, дидактичні вправи, підготовлені за допомогою Google Forms, Kahoot та інші. Для створення подібних матеріалів потрібен тривалий час. Така трудність пояснюється тим, що не всі педагоги мали можливість використовувати технічне забезпечення на своїх уроках, тому вчителі не мали практичного досвіду використання техніки на уроках, і як результат - складнощі з організацією уроку на електронній платформі.

Для вчителів труднощі викликали:

• неможливість ідентифікувати дитину, яка виконала той чи інший вид роботи, а тому вчитель  не має впевненості в самостійності виконання учнями завдань;
• велика частина форм роботи з перевірки знань учнів проводилася у форматі тестів або відповідей на запитання, а тому існує ймовірність неповної оцінки учнів;
• форми та методи роботи на таких навчальних предметах як фізика, біологія, хімія потребують можливості виконання практичних робіт з застосуванням спеціального обладнання, що є неможливим в умовах дистанційного навчання.

Дистанційне навчання стало значним викликом не тільки для адміністрації та вчителів, але й для учнів. Найбільшою проблемою для дітей стала організація навчання в домашніх умовах. Не кожен учень вміє або хоче мотивувати себе на самонавчання без постійного контролю зі сторони вчителя. Переважна кількість учнів лишилася наодинці з підручниками, зошитами та комп’ютером. Логічно зробити висновок, що від організованості самоосвіти залежить і результат навчання.

Учні та вчителі опинились у складній багатогранній ситуації з пізнання великої кількості сервісів та різноманітних програм, онлайн уроків, чатів, документів, записів, презентацій, демонстрацій на екрані.

Організація дистанційного навчання для початкової школи виявила що, для результативного навчання учнів потрібні батьки. Учнів 1-2 класів складно змусити самостійно читати, слухати онлайн-урок чи хоча б підключитися до цього уроку без нагляду дорослих, які в цей час зазвичай на роботі. 

Спільною проблемою для школярів, зокрема сільської місцевості, стала незабезпеченість технічними засобами, зокрема комп’ютерами, планшетами або смартфонами. Крім цього, у такій місцевості неможливо використовувати складні платформи для дистанційного навчання, оскільки відсутній Інтернет потрібної потужності.

У результаті співбесіди з учнями під час та після карантину визначено, що оцінка переходу на дистанційне навчання різна. Одні відносяться до цього позитивно, оскільки в них з’явився додатковий вільний час на хоббі, особисті справи та спілкування з батьками. Натомість іншим подобається навчання в школі, вони нудьгують за вчителями та друзями. Значна частина учнів жаліється на великий обсяг завдань, на те, що вони не встигають виконувати ці завдання в задані терміни, на незрозумілість при оцінюванні знань тощо.

Учні віднесли до недоліків дистанційного навчання ще такі, як:

• вчителі не завжди надають контент відповідної якості;
• інформація в більшості випадків була «в один бік»;
• не всі учні мали відповідне технічне забезпечення;
• Інтернет зв'язок відповідної якості мали не всі учні;
• відсутня чітка організація форми зворотного зв’язку, критеріїв оцінювання тощо.

Для батьків, особливо на початку, перехід на дистанційну форму навчання став складним етапом та навантаженням. Батькам було складно налаштовувати акант, організовувати свою роботу з запланованою платформою, особливо якщо в сім’ї не одна дитина, один комп’ютер, а самі вони під час онлайн-уроків працюють та не мають можливості контролювати процес навчання.

Перехід на дистанційну форму навчання зробив освіту «де-факто» платною, тому що для повноцінного навчання учням потрібні різноманітні цифрові девайси  підключені до швидкісного Інтернету. В зв’язку з цим виникає питання поділу учнів до якісної освіти залежно від рівня доходів їх батьків.

Загальні результати опитування вчителів і учнів показали, що, незважаючи на достатній рівень організації навчання, багато з напрямків роботи слід посилити та покращити. Для планування роботи в майбутньому доцільно провести аналіз діяльності навчального закладу у період переходу на дистанційну форму навчання, під час освітнього процесу та після його закінчення. Результатом такого аналізу має стати виявлення:

• позитивних та негативних аспектів організації діяльності;
• технічних можливостей педагогів і учнів, тобто наявності в них відповідних цифрових засобів;
• якості та потужності Інтернет - зв’язку, можливості проведення онлайн-уроків;
• можливостей різноманітних програмних засобів для створення навчального контенту, дидактичного матеріалу, засобів контролю. Головне – не потонути у такому різноманітті, не застосовувати все, а лише те, що найбільше підходить під конкретний предмет;
• ускладнення методичного характеру, рівень сприйняття навчального матеріалу учасниками освітнього процесу, перезавантаження завданнями учнів, причини негативного ставлення зі сторони батьків, учнів, вчителів.   

На основі такого аналізу кожен навчальний заклад має розробити план заходів з організації дистанційного навчання. Обов’язковими пунктами цього плану, на мою думку, мають стати:

• обрання, за її відсутності, єдиної централізованої системи управління електронним навчальним контентом;
• розробка якісного систематизованого освітнього контенту з дотриманням вимог до подання інформації у цифровому вигляді, адаптованого до сучасного рівня цифрових технологій;
• проведення цілеспрямованої роботи з підвищення рівня компетентності педагогів щодо володіння не тільки цифровими, а й педагогічними технологіями;
• організація постійного зв’язку з учасниками освітнього процесу;
• здійснення постійного контролю за дотриманням розкладу занять , планування занять з урахуванням онлайн-режиму, спілкування та надання матеріалу для самостійного опрацювання;
• налагодження «розумового» дедлайну для виконання завдань, завчасне попередження про дату та час проведення контрольних робіт, тестувань, конференцій.

Після розробки плану роботи школи на дистанційній формі навчання обов’язково необхідно даний план обговорити з батьками, дійти до єдиних правил, форм зв’язку, адже батьки в організації дистанційної форми навчання стоять поряд з адміністрацією та вчителями.  

Висновки. Незважаючи на обставини, які розкриті вище, сучасна українська освіта зробила великий крок вперед у напрямку онлайн навчання. Карантин став серйозним викликом для вчителів, перевірив їх професійну придатність, відкритість до сучасних викликів інформаційного суспільства, мобільність. Виграли ті, хто зміг швидко зорієнтуватися, використати цей час максимально продуктивно, експериментуючи з методами й методиками, засобами й формами організації роботи, використовуючи існуючі та створюючи нові.

Нестандартна ситуація з коронавірусом показала можливості електронного навчання при реалізації дистанційної форми здобуття освіти. Однак важливо виявити й проаналізувати недоліки, визначити можливості й способи їх виправлення, обрати правильний напрям на оптимізацію освітнього процесу із використанням електронних засобів і технологій навчання.

Список використаних джерел

1.                   Глобальна коаліція з питань освіти: сайт ЮНЕСКО з питань освіти. URL:https://ru.unesco.org/covid19/globaleducationcoalition/.
2.                   Дослідження стану реалізації дистанційного навчання в Україні (березень-квітень 2020). Центр інноваційної освіти «Про Світ». URL:https://nus.org.ua/wpcontent/uploads/2020/05/Research2020_ProSvit_MF1.pdf/
3.                   Литвин З. Чи став COVID-19 чорним лебедем для української освіти?  Cайт «Новое время». ТОВ «Видавничий дім «Медіа ДК»» (дата публікації: 17.04.2020).
4.                   Лотоцька А., Пасічник О. Організація дистанційного навчання в школі. Київ: ГО «Смарт освіта», 2020 с.71.
5.                   Навчайте з дому: САЙТ Інституту інформаційних технологій у освіті ЮНЕСКО. URL:https://teachfromhome.google/intl/uk/.
6.                   Положення про дистанційне навчання: наказ МОН України №466 від 25.04.2013 (остання редакція від 21.08.2015). URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13/stru#Stru/
7.                   Положення про електронний підручник: Наказ МОН України №440 від 02.05.2018. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0621-18#Text/
8.                   Положення про Національну освітню електронну платформу: Наказ МОН України № 523 від 22.05.2018. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0702-18#Text/
9.                   Про освіту: Закон України № 2145-VIII від 05.09.2017 (остання редакція від 24.06.2020). URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#top/