Проект "Козаки - вільні люди"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інформаційний проект

      «Козаки – вільні люди»

 

                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета проекту:

•           Формувати в учнів цілісний духовний  світогляд, інтерес та шанобливе ставлення до української історії.
•      Виховувати  почуття патріотизму.
•       Розвивати в учнів допитливість, формувати бажання дізнаватися про історичне минуле своєї Батьківщини.

 

Завдання проекту:

• Поглибити знання дітей про звичаї, традиції та спосіб життя запорізьких козаків.

 

               Бо найкращі вояки

                               Запорозькі козаки!

                               І не буде переводу

                               Українському народу

                               Доки із глибин сторіч

                               Долина козацький клич.

 

Історія кожного народу має свої символи. З часом, такий символ стає ознакою нації. Скажімо, для Америки – це «ковбой», для Японії – «самурай». А нашої історії неможливо уявити без козаччини. Ми, українці, вважаємо запорізьких козаків своїми предками. Але що ми насправді знаємо про козаків?

 Із літописів відомо про славний період козаччини, який тривав майже триста років. Це Запорізька Січ. (Січ - це  розчищене серед лісу або степу укріплене частоколом місце, на якому козаки зводили селище.)

Вважається, що перша Січ була заснована першим козацьким гетьманом Дмитром Вишневецьким у 1556 р на о. Мала Хортиця.

    

 Останнім  кошовим отаманом  Запорозької Січі вважається  Петро Калнишевський , який прожив довге життя - 112 років. Рубежі трьох століть - XVII, XVIII і XIX - пройшли через його долю.

 

 

 

 

 

 

 

 

Ще однією постаттю українського козацтва є видатний гетьман Богдан Хмельницький.

 

 

 

 

Козак - вільна людина, вільний житель степу. Первісно, цим словом називали людей, які з тих чи інших причин поривали зв'язки з родоплемінною структурою степового суспільства часів Орди і починали життя у Полі на свій страх і ризик.

Фактично козаки були відомі як майстри на всі руки, бралися за будь-яку роботу, зокрема годувалися за рахунок мисливства, рибальства, землеробства, скотарства та різних ремесел. Лише деякі з них обирали військову справу справою всього свого життя, на жаль в часи Російської імперії лише вони та їх нащадки зберегли право офіційно в документах іменувати себе козаками.

 Таким чином ідея козацтва, спільноти вільних людей зіграла важливу роль у збереженні і розвитку українського люду після падіння Великого князівства Руського. Саме вона давала змогу зберігати власну самоідентифікацію в жорстоких умовах степу, де щоб вижити людям потрібно було жити вільно, на власний страх і розсуд, часто міняючи місце проживання, рід занять, переймаючи у навколишніх народів звички, способи поведінки, стиль одягу, елементи мови і т.д.             

 

Житло козаків було досить примітивним, жили вони в куренях – хатинах з очерету.

 

 

 

 

 

 

Одяг і зброя козаків:

 

Ще однією  невід’ємною  частиною  зовнішнього вигляду козака був оселедець.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Клейноди запорізької Січі

(клейноди – відзнаки, атрибути й символи влади)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Жінки не допускалися на Січ, тому козакам самим доводилось займатися  домашнім господарством, хоч вони і були з ним мало знайомі. Та все у них виходило добре, бо були вони кмітливими у домашньому побуті. А ще були дуже винахідливими. За відсутності металевого посуду примудрялися варити собі страву у дерев'яних корцях, підкидаючи безупинно, один за одним, у корець розжарені на вогні камені, доки не закипала залита в посудину вода. А взагалі козаки не були примхливими в їжі, тож цілком задовольнялися кашею приготованою з борошна, води та солі – ця страва називалася саламаха. Іншою повсякденною стравою для козаків була тетеря – суміш борошна, крупи та проса, до якої додавали слабеньке пиво або рибну юшку.

Про походи козаків на татар складались пісні та легенди , історії про них часто оповиті містикою, однак до наших днів дійшли й цілком правдиві цікаві факти про козаків  в яких розповідається про дивний козацький човен, який був прообразом … сучасного підводного човна! Він мав два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. Коли козаки наближались до ворога баласт викидався, човен несподівано піднімався на поверхню води, а козаки з’являлися ніби з морського дна.

Ними можна захоплюватись, їх можна зневажати, але факти про козаків говорять самі за себе – запорізькі козаки були по-справжньому вільними людьми!