Проєктивні методики для визначення емоційного стану здобувачів освіти

За допомогою цієї діагностики можна з'ясувати інтенсивність і характер емоційних переживань у школярів

Проєктивні  методики для визначення емоційного стану здобувачів освіти

Підготувала: Придворська З.В.

1. Проєктивна методика «Дерево»

Автори – Джон і Дайан Лампени, англійські психологи.

Обладнання: аркуш з роздрукованим малюнком, олівці червоного і зеленого кольору.

Інструкція: Роздрукуйте аркуші із зображенням дерева та роздайте школярам. Поясніть дітям, що на цьому дереві живе спільнота лісових чоловічків, кожен з яких має свій настрій, займається своєю улюбленою справою та займає відповідне положення на дереві. Попросіть кожного учня обвести на своєму аркуші червоним кольором того чоловічка, з яким він ототожнює себе зараз, та зеленим – яким би йому хотілося бути. 

Бланк діагностування школярів:

При інтерпретації результатів варто звернути увагу не лише на те, яких саме чоловічків обрав учень, а також те, чи є між реальним і бажаним зображеннями розходження. Це свідчить про те, наскільки комфортно себе почуває школяр, перебуваючи у певному психологічному стані.

За допомогою цього простого і водночас інформативного тесту можна з'ясувати психологічний стан дитини, її рівень самооцінки та виявити причини проблем у спілкуванні з однолітками, однокласниками та дорослими.

Інтерпретація

№ 1, 3, 6, 7 характеризує установку на подолання труднощів та перешкод, частіше працьовиті, успішно проходять період адаптації, що не втрачають позитивного емоційного настрою, мотивовані на досягнення результатів;

№ 2, 19, 17, 18, 11, 12, – товариськість, доброзичлива підтримка, частіше мотивовані на спілкування, або – висока потреба в друзях, спілкуванні; важко переживають втрату дружніх відносин;

№ 16 – потреба в підтримці дорослих (батьків і вчителів), відчуває себе комфортно тільки коли в «полі зору» дорослих, мотивований на успіх за умови надання допомоги ззовні, частіше – роль того, ким керують, іноді нестійкість становища в колективі;

№ 4 – стійкість положення, відкритість, мотивований на успіх, не долаючи труднощів, високих навчальних результатів досягає рідко, необхідна підтримка в мотивації навчання і міжособистісних відносинах;

№ 5 – стомлюваність, загальна слабкість, невеликий запас сил, астенічність, потребує допомоги і підтримки;

№ 9 – мотивація на розваги, але успішно проходить період адаптації, вимагає постійного контролю (може пропускати уроки, хитрувати), завжди – позитивний;

№ 13, 21 – відособленість, замкнутість, тривожність, іноді – агресивність, частіше – дезадаптація, потребує допомоги та підтримки;

№ 8 –  відособленість від навчального процесу, втеча у себе, частіше відкинутий колективом; дезадаптація, потребує постійного психологічного супроводу;

№ 10 – комфортний стан, мотивація на успіх, частіше – порушення уваги, неуважність, забудькуватість, бажання будь – яким способом бути в центрі уваги, нормальна адаптація;

№ 15 – комфортний  стан, успішна адаптація, частіше – високий інтелектуальний рівень, нормальна соціалізація, хороші організатори, позитивне ставлення до світу;

 № 14 – кризовий  стан, «падіння у прірву», високий ступінь дезадаптації, потребує правильного спостереження, постійного психологічного супроводу;

№ 20 – завищена самооцінка, претендує на лідерство за всяку ціну, іноді можлива дезадаптація

2. Проєктивна методика «Мій клас»

Молодші школярі відчувають певні труднощі при роботі з шкалами, опитувальниками, тестами, що вивчають становище дитини в колективі, які традиційно використовуються в соціально-психологічній практиці. У такому випадку зручніше використовувати проєктивну методику «Мій клас».

Інструкція: «На цьому малюнку схематично зображений ваш клас. За столом сидить вчитель, учні зайняті своєю справою. Частина хлопців грається. Знайдіть і позначте хрестиком на малюнку себе, напишіть поруч свої ім’я та прізвище. Потім позначте (теж хрестиком) на малюнку свого товариша, напишіть поруч його ім’я і прізвище».

Психологу важливо знати:

З ким із учасників ситуації ототожнює себе досліджуваний?

Яке місце в класі він відводить ідентифікованому з собою персонажу (поруч з учителем, поза класною кімнатою, разом з хлопцями, один)?

Який зміст занять, емоційно значущих для школяра?

Інтерпретація:

На малюнку позначені позиції, що вказують на вираженість пізнавальних інтересів: вирішення завдання біля дошки, спільне читання книги, питання, що задаються вчителю. В цій ситуації ідентифікація щодо позиції буде свідчити про адекватність соціально-психологічного та навчального статусу молодшого школяра.

Позиція «один, далеко від вчителя» – емоційно небезпречна позиція дитини, яка вказує на труднощі адаптації до перебування в класному колективі.

Ототожнення себе з дітьми, що стоять у парі, разом грають, – доказ успішної соціально-психологічної позиції дитини.

Місце поряд з учителем: учитель є значущою особою для досліджуваного, а досліджуваний ототожнює себе з учнем, прийнятим вчителем.

Ігрова позиція: не відповідає навчальній позиції

3. Проєктивна методика «Вулкан»

Авторка – Ірина Вшивкова, сімейна психологиня. 

Інструкція: Попросіть дитину на аркуші намалювати кольоровими олівцями вулкан. Він може бути будь-якого розміру, кольорового забарвлення.

Приклад вулкана, який може намалювати школяр:

При інтерпретації малюнка зверніть увагу на такі параметри: 

• вигляд та розмір вулкана;
• наявність виверження;
• розміщення малюнка на аркуші;
• кольорова гама малюнка;
• наявність додаткових деталей (хмари, рослини, тварини та інше).

Також попросіть учня розказати про свій вулкан, давши відповіді на такі  запитання:

1. «Який це вулкан?». Відповідь на це запитання відображає, як дитина сприймає себе. Усі названі епітети можна безпосередньо перенести на особисті якості школяра. Якщо дитині важко відповісти на це запитання, то можна припустити, що у неї складності саморозуміння (однак лише за умови, якщо діагностування не викликає дискомфорту).
2. «Як допомогти вулкану?». Відповідь на це питання сигналізує, яким саме чином можна полегшити емоційний стан школяра. Існує декілька найбільш поширених відповідей на це запитання:
3. «Дозволити йому здійснити виверження». Дитина потребує, щоб накопичені емоції були виражені прямо і в повну міру, без стримання.
4. «Охолодити його (дощем, хмарами, додати поруч річку)». Дитина потребує, щоб їй допомогли знизити інтенсивність переживань, вона не хоче ділитися переживаннями, а прагне їх позбутися.
5. «Додати інші вулкани». Дитина почуває себе самотньо, потребує близьких психологічних стосунків і прагне підтримки.
6. «Подбати про нього». Пряма потреба в турботі та догляді.
7. «Перетворити вулкан в місце для розваги і радості». Дитина прагне змінитися, стати привабливою, подобатися, активно і позитивно взаємодіяти з іншими. Цей варіант особливо характерний для дітей, яким не вистачає радості та підтримки у родині.
8. «Йому ніяк не допомогти». Дитина чинить опір ідеям допомоги, не готова до психологічного втручання.

За допомогою цієї діагностики можна з'ясувати інтенсивність і характер емоційних переживань у школяра, а також вміння адекватно виражати власні емоції. Для діагностики психологічного стану школяра доцільно аналізувати малюнок разом із відповідями школяра на запитання про сам вулкан.