Прощавай, початкова школо!

Прощавай, початкова школо!

Тріпочуть листочки тополі,

Берізка загляда в вікно.

Сьогодні свято в початковій школі,

Та сумно нам сьогодні все одно.

 

Ми раді, що гостей багато

Зібралося на наше свято.

Тож винуватців будем зустрічати

І оплесками їх  вітати.

 

Злинь, музико, в небо гучніше!

В добру пору лунай,  в добрий час.

Вище голови! Йдіть веселіше,

Бо всі вже чекають на вас!

 

Вчитель     Знайомтеся!

Учні             Веселі й кмітливі!

                     Кумедні, розумні, умілі!

                     Рухливі й галасливі!

                     Добрі, дружні, небайдужі!

Всі разом      Ми гарні друзі!

 ( Вітання першокласників)

 

Те, що  друзі – це правдиво!

Знаєм ми уже давно.

Раді ви нас всіх зустріли,

З нами чемно всі дружили.

 

Нам завжди допомагали,

Куртки й пальта застібали.

Нас маленьких опікали,

Що ми є – не забували!

За вами сумувать ми будем,

Для нас ви стали як сім’я.

Про вас ніколи не забудем,

Бо ви – опіка в нас була.

 

Ми хочемо, щоб ви нас пам’ятали.

І часто прибігали в клас.

Ми дуже  сильно вас любили,

Ця пісня – подарунок це від нас.

 

(Звучить пісня                                       )

 

 

Чотири поки -  наче одна мить.

Випробувань у нас було багато.

І ковід заважав у школу всім ходить

І горе принесла війна ця клята.

 

Ми так  боялись, що не доженем,

Відстанемо, прогавимо багато.

Тому і бігали у школу ми тихцем,

І вчилися за партами завзято.

 

Онлайн уроки в нас були.

Й сирени у підвал  гнали.

В години тиші ми за партами були.

Сміялись  і пісень співали.

( Звучить пісня                                           )

 

Хоча не бачили жахіття всі війни,

Але ми знали – лиха в нас багато.

Зруйновані міста і села від орди.

І плаче вся земля від ката.

 

А ми так мріяли про мир,

Про спокій, затишок у домі,

Щоб ворог у землі нашій поліг,

А воїн з перемогою прийшов додому.

 

Змінились просьби і бажання.

Найкращий подарунок – мир!

І на вустах одне прохання:

- Пошли нам, Господи, скоріше мир!

 

Вчитель

Мирне небо - це наш спокій , тихий і безпечний сон.

Це спокійний шелест в лісі, спів, не стогін всіх дібров.

Дбали ми про інші блага, думали, що радість це несе.

А тепер всі зрозуміли: мир – це є понад усе!

Це, коли спокійно пташці, і тваринка без страху.

Це, коли людина в щасті- ясно це, як на духу.

Мир потрібен всім на світі, щоб у радості нас жить.

Тож, давайте, його разом берегти і боронить!

Голубіла, щоб планета, чорних фарб, щоб не було!

Щоб добро запанувало, а от зло – все геть пішло!

( Звучить пісня                                                      )

 

Безмежна вдячність і низький уклін

Всім, хто на захист став держави.

І Вічна пам’ять, хто поліг,

Щоб ми у волі жили з вами.

 

Вчитель

Вони недожили, недолюбили – у юнім віці полягли.

А жити так іще хотіли, та боронити край пішли.

Ми не повинні їх забути, щоденно згадувать в думках.

Їх подвиг хай живе в віках, у пам’яті навічно мають бути!

( Фото воїнів. Хвилинка пам’яті)

Одягну барвисту я вишиванку,

Звечора співатиму аж до ранку.

Про свою квітучу Україну,

Я її любитиму до загину.

 

Я піду у поле з колоссям,

Заквітчаю вінком все волосся.

Свої коси у квіти вбираю,

Україну всім серцем кохаю!

 

Моя пісне, ти линь над степами

І луною стелись над горами!

Звеселяй, окриляй нашу  душу,

Я сміятись, не плакати мушу!

( Пісня про Україну)

 

І як не складно всім було,

Та все одно шкільне життя гуло!

Зустріли радо першачків,

Для них ми друзями всі стали

І щиро про маленьких дбали!

 

Були і будні,  та були і свята.

Нам є про  що усім згадати.

Не тільки вмієм ми пісень співати,

А хочем ще і, станцювати!

( Танець з віночками)

 

Ми хочем, щоб ви нас пізнали.

Хто ми такі, про це ось знали!

Хай вчителька про нас розповідає,

Кумедні віршики читає!

 

( Вірші про учнів)

Діток семеро до нас завітало в перший клас.

Хтось кудись вже переїхав, інший рік тому приїхав.

Вчиться зараз шестеро у класі,

Всі  гарненькі дітки наші.

Ось про них я кілька слів розкажу я  зараз всім.

Чотири фіалки  і два є нарциси

І мають всі свої лиш риси.

Всі різні і такі кумедні,

Звичайно, і бувають вредні.

Завзято вміють танцювати,

Та і пісень також співати.

У  LEGO – справжні молодці.

А от з таблицями – капці!

У вухо щось бува влітає,

Та голова все не тримає.

Бо мозок думати не хоче,

А лише скнюдить і регоче.

Пам’ять – це суцільний страм

Прірва й яма лише там.

Бджілки є в нас трудівниці.

Трутні є, оті лінивці.

У думках своїх літають,

На уроках не бувають.

Щоб чомусь – таки навчити,

Треба вчасно розбудити.

Буває хтось в нас вередує,

А хтось  - боїться і сумує.

Сльозу пуска і гірко плаче,

А хтось  сміється й тільки скаче.

Але до всіх – таки звикаю

І ключ до серця також маю.

Бо я  скрипаль, в руках смичок,

Цікавим  має бути в нас урок.

Із ніжністю струну торкаю,

Бо зіпсувати  звуку чистоту не маю.

Співати треба в унісон,

Тоді спокійний буде сон.

Бо діти  - різні це замки,

Потрібно вміло підібрать ключі.

 

Костик – хлопчик наш взірець.

У навчанні – молодець!

Та характер в нього є!

Він бурчанням знак дає.

 

Таня – наче тихе літо

І боїться  говорити.

Всі емоції в собі тримає,

Мало дуже розмовляє.

Зошит - наче та картина,

Дуже чемна це дитина.

 

А Емілія – артистка

І у співах – є солістка!

Тиха, скромна, беручка-

Ось у нас вона така.

Інколи бува і плаче,

Бережіть, серце дівчаче.

 

Маргарита – говірка

І бува не замовка.

Щедра дівчина душею,

Любить Таня дружить з нею.

 

А Алінка – господиня,

Любить чистоту тримати,

Хист у неї – прибирати!

Добра, щедра, всім поможе

Ще й співати гарно може.

 

Даня – хлопчик спокійненький,

Та в навчанні він слабенький.

Бо у нього лінь живе,

Він її не прожене.

 

Ось така в нас є картина.

Різний камінь – це дитина!

Він красу в собі хова, не відразу засія.

Тож його ви обробляйте,

А тоді вже результат чекайте!

 

Перша вчителько, тобі ми вдячні за тепло.

За те, що розуму нас вчила

І добротою всіх зігріла.

У пам’яті твоє добро!

 

Слово вчительці

Чотири роки – це не так багато,

Та, всеодно, достатній час,

Щоб всіх пізнати, полюбити,
Душею міцно прикипіти

І дуже звикнути до вас.

Для мене  - це тяжкі хвилини,

Були ви роки з вами,  не години.

Тому так жаль сьогодні розлучатись,

Хоч знаю, прийшов час прощатись.

Бажаю вам в здоров’ї бути,

Усе, що вчила не забути.

А головне ви не міняйтесь,

Такими добрими і щирими лишайтесь.

Як є за що, мене згадайте.

У клас до мене прибігайте!

 

 

Шановні наші тата й мами,

Бабусі милі й дідусі,

Зробили ви для нас багато,

За це ми вдячні від душі.

 

Батьки

Ви – наша надія й  опора ми наша.

Ви – плід наш кохання, ми – ваше зітхання.

Ви сонця промінчик, що нас зігріває.

А ми та хмаринка, що вас захищає.

Не бійтесь труднощі долати,

В житті ви вчіться лиш перемагати.

 

( Пісня мами                                            )

 Лесю Віталіївну ми вже пізнали.

Щиро і ніжно завжди обіймали.

Ми обіцяємо Вас полюбити,

Вашу опіку й повагу цінити.

 

Так жаль, але прощатись треба.

За літо відпочинем.

І знову, школо,  прийдемо  до тебе.

Початкову будем пам’ятати,

Думаю, нам є про що згадати.

( Звучить пісня                                                )