Реферування статті: «Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі» Сергія Сегеди""

Реферування

Стаття: «Первісне заселення Європи. Найдавніша

людність на теренах України та Польщі»

Сергій Сегеда

У статті «Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі» Сергія Сегеди розглядаються питання стосовно первісного заселення Європи, як це відбувалося, за яких обставин , Homo erectus  потрапив на наш континент, яким був характер розселення, які свідчення їхнього перебування можна навести в приклад,  коли з’явилася на території України та Польщі перша людяність. Крім цього, згадуються ашельська культура, її хронологічні межі, представники, та характерні риси цієї епохи. Також зазначається як «архаїчні сапієнси» освоїли Південь, Центр і Схід континенту, включаючи терени сучасної України і Польщі. До того ж, береться до уваги де саме на теренах України та Польщі були знайдені рештки людини ашельської доби, а саме Ноmo heidelbergis («гейдельберзька людини»), яку на думку багатьох вчених, вважають найдавнішим різновидом людини сучасного фізичного типу, є наведені факти з основ її життєдіяльності. Згадується і про представників мустьєрської культури творцями якої були люди, названі палеоантропами, або неандертальцями. На мій погляд, вибрана мною стаття, є надзвичайно цікавою і важливою, тому що дізнаватися про те, що на нашій території жили, перші людиноподібні істоти, і те, що їх вважають нашими предками, зацікавлює ще більше.

Щодо автора реферованої мною статті: український антрополог та етнолог, доктор історичних наук, професор - Сергій Сеґеда. Ця стаття з’явилася у  2008 р. після того, як він, головний науковий співробітник Центру етнологічних досліджень ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, прочитав лекцію у Європейському колегіумі польських і українських університетів, де навчаються в аспірантурі громадяни Польщі, України та інших країн, цикл лекцій з історії, етнології, антропології та археології Центрально-Східної Європи. Згодом вони були опубліковані польською, українською та англійською мовами в окремому виданні, але книга була видана невеликим тиражем. У зв’язку з цим редколегія часопису «Народна творчість та етнографія» ухвалила опублікувати її розділи у вигляді циклу статей, тематично пoв’язаних між сoбoю.

В обраній мною статті детально розповідається про первісне заселення теренів сучасної України та Польщі, але спочатку автор бере до відома те, що біологіч­

на історія людства розпочалась близько двох з половиною мільйонів років тому. На думку більшості вчених, найвірогіднішою прабатьківщиною роду «Ноmо», який включає викопних та сучасних людей, була Африка, а точніше —область Східноафриканського рифту — гігантського гірського розлому, який був ареалом для австралопітеків, яких вважають попередникамии людей, саме там виявлені рештки «Homo habilis» найдавнішої людини, і виготовлені нею знаряддя праці, які належать до олдувайської археологічної культури. Там же англійський палеоантрополог Льюїс Лікі знайшов рештки архантропів, також кісткові рештки архантропів перших «справжніх» людей, які належали до біологічного виду Homo erektus. Внаслідок похолодання в них змінилися фізіологічні характеристики, в середніх широтах північної півкулі утворилися гігантські льодовики, що скували понад понад 30% поверхні Євразії (250—100 тис. років тому). З наступом льодовиків рівень океану знизився, і це відкрило шлях для подальших міграцій представників виду Homo erektus. Згідно з даними археології перші люди у Європі з’явилися близько двох мільйонів років тому, про це свідчать нечисленні стоянки з примітивними знаряддями праці. Але подорожі людей в Європу тоді були епізодичними, а справжнє заселення континенту відбулося  близько мільйона років тому, за так званої ашельської археологічної культури, або доби раннього палеоліту. Вперше виявлені кам’яні вироби цієї історичної епохи у містечку Сент-Ашель у Франції, яка датується 1,5 мли. — 150 тис. років тому. Характерною рисою цієї культури, були  знаряддя мигдалеподібної форми, а творцями цієї культури вважають архантропи, або як їх ще називають «архаїчні сапієнси», які 5 0 0 — 200 тис. років тому загалом освоїли Південь, Центр і Схід континенту, включаючи терени сучасної України і Польщі. Найбільш відомі пам’ятки ашельської культури в Україні знаходять біля селища Королеве у Закарпатті; с. Лука Врублевецька у Подністров’ї; м. Житомира в Правобережному Поліссі; м. Амвросіївки в Донбасі, в Криму тощо. Що ж до Польщі, то найдавніші свідчення життєдіяльності першолюдей, які датуються близько 500-370 тис. років тому, виявлені в околицях с.Тжебніци і с.Руско поблизу м. Стжегом у передгір’ї Судетів. До сих пір, вважали що міграцій первісних людей на терени

Європи були здійснені через Кавказький регіон, проте на стоянці поблизу селища Королеве в Закарпатті, найнижчий шар якої датується близько 1 млн. років тому, змусили докорінно змінити ці уявлення. Всі дослідження, що були виконані під орудою археолога В. Гладиліна, переконливо свідчить про те, що заселення теренів України та Польщі відбувалося з Центральної Європи та Балкан. Знахідка решток ашельської доби неодмінно стає сенсацією, але на території України та Польці вони не були виявлені. Проте у Європі на основі знахідок, реконструйовують фізичні риси наших «прародичів», таких як : нижньої щелепи людини, яка жила близько 500 тис. років тому (біля м. Гейдельберг в Німеччині); черепа двадцятирічного мисливця, вбитого десь 400 тис. років тому (печера Араго в Східних І Ііренеях у Франції);фрагмента потиличної кістки, яка датується цим же часом (біля с. Вертешселлеш в Угорщині); гарної збереженості кістяк чоловіка, який помер близько 300 тис. років тому (печера Петралона біля м. Салоніки в Греції). Усі ці розрізнені знахідки мають одну спільну рису: мозаїчне переплетіння дуже архаїчних

і більш сучасних ознак морфологічної будови, що й дало підстави для виокремлення «архаїчних сапієнсів». Згідно із сучасними уявленнями, вони належали до біологічного виду Ноmo heidelbergis, який сформувався на теренах сучасної Африки близько 800-900 тис. років тому. Саме він, на думку багатьох вчених, був найдавнішим різновидом людини сучасного фізичного типу. Щодо способу життя «гейдельберзької людини», то займалися вони загінним полюванням на великих тварин, спільно з іншими членами первісних колективів, були наявні досконалі знаряддя праці, використовували вогонь, постійно переміщалися розшукуючи регіони з помірним кліматом, освоявали печери, коли настигали холоди. Орієнтовно 150 тис. років тому під час останнього міжльодовикового періоду на теренах Європи і в деяких інших регіонах Старого світу з’явилися пам’ятки мустьєрської культури творцями якої були люди, названі палеоантропами, або неандертальцями. В їхній зовнішності було багато рис, які стали результатом адаптації до суворих кліматичних умов. Вони остаточно оволоділи вогнем, навчилися будувати житло, виготовляли і застосовували різноманітні кам’яні, кістяні та дерев’яні знаряддя й успішно полювали на великого звіра — мамутів, носорогів, бізонів, ведмедів. Залишки одного з поселень виявив львівський археолог О. Черниш, поблизу села Молодово в Північній Буковині. За виробничими навичками та рівнем інтелекту неандертальці залишили далеко позаду своїх попередників, саме з ними пов’язано в добу мустьє перші поховання. З мустьєрською добою пов’язані і найдавніші витоки мистецтва. Одним із його зразків є профіль тварини, прокреслений крем’яним ножем на променевій кістці бізона, виявленій львівським археологом О. Ситником під час розкопок стоянки Пронятин. Тварина зображена на повний зріст з прямими ногами, запалим животом і вигнутою спиною. Якість зображення свідчить про високу художню майстерність первісного митця. У різних регіонах України сьогодні налі­

чується понад 50 неандертальських стоянок. Найбільше їх у Криму, де в гроті Киїк-Коба поблизу Сімферополя відкрито також поховання жінки і немовляти.Неандертальці освоїли і Південь Польщі: найдавніші знаряддя, виготовлені ними, виявлено на стоянках Рацібуж-Студзенна і Кроводза. Добре відома також стоянка мустьєрської доби в печері Темній в с.Ойцовє поблизу Кракова, яку нині мають змогу відвідувати туристи. У печері Рай біля м. Кельце збереглися знаряддя, подібні до тих, які знаходять на неандертальських стоянках середнього Дунаю. Тут же під час розкопок знайдено близько 300 рогів оленів, розташування яких нагадувало оборонну лінію, призначену для захисту входу до печери. Приблизно 40~ 35 тис. років тому розпочалася доба верхнього палеоліту, коли земну кулю населили неоантропи («нові люди»), або

кроманьйонці, так звані Homo sapiens sapiens, до яких належать всі сучасні люди. Згідно з гіпотезою американського генетика А. Уілсона («африканської Єви», «мітохондріальної Єви»).Все  сучасне людство

походить від однієї жінки, яка жила на Африканському континенті на Південь від Сахари 100—200 тис. років тому. Близько 100 тис. років тому перші колективи неоантропів з’явилися в Передній Азії, де вони співіснували з неандертальцями понад 60 тис. років,але в їхньому середовищі відбувся демографічний сплеск, тому колективи неоантропів стикнулися з неандертальцями, які не витримали конкуренції і вимерли. Під час доби верхнього палеоліту з’явилися нові технічні прийоми обробки кременю, значно різноманітнішим став кам’яний інвентар, який включав до 100 типів знарядь. Дедалі ширше для виготовлення знарядь використовувались кістка, ріг, бивень мамута. Поширились складені знаряддя, перші механізми — списометалки, що значно збільшували відстань, на якій мисливець міг уразити ціль. Справжньою науковою сенсацією стало відкриття в печері Облазовій поблизу м. Новий Тарг найдавнішого в світі бумеранга, виготовленого близько ЗО тис. років тому.
Основне заняття було полювання на великого звіря, проходила в умовах суворого клімату прильодовикової зони. Жили неоантропи в печерах та гротах і споруджували штучні житла(діаметром 5 —6 м). «Фундаментом» таких споруд слугували присипані землею черепи, лопатки і щелепи; каркасом — бивні мамутів та товсті жердини, вкриті шкурами тварин. Чимало таких жител виявлено на теренах України (поселення Мізин на р. Десна, Межиріч на р. Рось, Добраничівка в басейні р. Супонь, Радомишль на р. Тетерев тощо)14. Пересічна верхньопалеолітична стоянка налічувала 4 —6 жител, де мешкало близько 50 осіб. Багато верхньопалеолітичних пам’яток досліджено і на теренах Польщі.

Найдавніші з них виявлено в с. Джержислав’ю поблизу м. Глубчице, Кракові-Звежиньцу, Мамонтовій Пещері в Вежхов’є, печері Локетка в с. Ойцув, печері Облазовій біля м.Новий Тарг (ці пам’ятки датуються 4 0 —35 тис. років тому).18—12 тис. років тому люди вже досить густо заселили передгір’я Судет і Карпат, де в печері Машицкій біля м. Олькуш (Верхня Силезія) знайдено кам’яні предмети специфічної форми, які, на думку вчених, використовувались під час церемоній, пов’язаних з магічними діями. Там же було виявлено кісткові рештки 16 осіб: чоловіків, жінок, дітей.

Верхній палеоліт — епоха розквіту первісного мистецтва: печерного живопису, скульптури, гравіювання, які вражають своєю майстерністю, емоційним забарвленням, виразністю та динамізмом. Основу сюжетів складали зображення звірів, рідше — людей. Близько 20 фігурок «Венер» завбільшки переважно 5 —10 см було виявлено під час розкопок Мізинського поселення. На теренах України і Польщі, як і скрізь у Північній півкулі, поступово

склалася сучасна гідрофізична мережа й виникли ландшафтні структури помірної зони: ліс, лісостеп і степ, внаслідок загального потепління(12—10 тис. років тому). Настала нова геологічна епоха — голоцен, яка триває й нині. Початок голоцену збігся з початком нової історичної доби — мезоліту, або середнього кам’яного віку. В нових кліматично-географічних умовах первісні громади освоїли й нові форми господарювання. Зникли мамонти та інші великі тварини прильодовикової зони, а з ними й колективне загінне полювання. Мисливці мезолітичної доби були змушені перейти до індивідуального пошуку здобичі й винайшли лук — далекобійну дистанційну зброю, приручили собаку.

На теренах України сьогодні відомо понад 300 мезолітичних пам’яток. Серед них — і довгочасні поселення із залишками жител, де могли мешкати від 5 0 —60 до 100—150 осіб, і короткотривалі стоянки, і поодинокі поховання. З а підсумками краніологічних досліджень з’ясовано, що за мезолітичної доби на теренах України мешкали носії різних антропологічних варіантів, що мали як північне (могильники Василівка І, II), так і південне походження (могильник Волоське). Багато мезолітичних стоянок виявлено і на теренах Польщі, значну частину яких фахівці-археологи відносять до культури Коморниця. Типологічно вона близька до культури Кудлаївка, пам’ятки якої локалізуються на Українському Поліссі. У добу мезоліту значно зростає чисельність населення Європи, що спричинило розвиток нових форм господарства. Значні зміни в життєдіяльності людей мали місце в наступну історичну епоху — добу неоліту.

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що стаття Сергія Сеґеди чітко відповідає назві, немає нічого зайвого, того, що можна забути, або упустити. Особисто для мене, було важливо почерпнути нові знання, які знадобляться у майбутньому. Доробок цього автора є актуальним на сучасному етапі розвитку сфери антропології та етнології народів Центрально-Східної Європи, тому що він є першокласним фахівцем, який створив власну концепцію антропологічного складу українського народу. Ця його стаття, що була лекцією для аспірантів, стала хорошим джерелом знань, як для українців, так і для поляків, вона допомагає краще дізнатися про найдавнішу людяність на теренах України та Польщі, та що вони залишили по собі.

Список літератури:

Первісне заселення Європи. Найдавніша людність на теренах України та Польщі / С. Сегеда // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 1. — С. 107-113.

URL:

http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/43272/14-Segeda.pdf?sequence=1