Родинне свято "Батьку, мій лебедю білий"

Учениці(в українських костюмах з хлібом –сіллю вітають і запрошують гостей).

Дорогих гостей вітаємо!

1-ша ведуча. Хліб-сіль за доброю традицією вручаємо. До нашого дому щиро запрошуємо.

2-га ведуча. Шановні гості, дорога наша родино! Запрошуємо до нашої оселі, до батьківської хати на родинне свято «Батьку, мій лебедю білий».

( Пісня «Зеленеє жито»)

1-ша ведуча. Хрещата стежка від батьківської хати. Стежина життя. Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежок. А по них ідуть батьки і діти, діти ібатьки – людське нероздільне і одвічне коло. Кожен крокує своєю стежинкою – доріжкою життя. Та в усіх є спільна стежина – стежина до батьківської хати.

Де в вечірню годину,

Де в зорях долина,

Де вогником світиться дім,

Шумить під вікном молода тополина,

Неначе в серці моїм.

Там юність ходила

 У росах до хати,

І жевріла світом вона,

 Там батько не спить.

І зажурена мати.

Ота, що у світі одна.

(Пісня «Хата, моя біла хата»)

2-га ведуча. Батько не спить, і зажурена мати… Найрідніші, найдорожчі люди в хатині.

Це вони дали нам життя. Це вони раділи нашій посмішці, першому слову, першому кроку.

І ми їм вдячні. Але вже так сталося, що й пісні, й вірші неньці, і секрети їй…

1-ша ведуча. Батько… Стриманий на ласку, але такий люблячий і чуйний, ніжний і суворий і вимогливий. Про це свідчать приказки.

2- ведучий. 1.Батько – не мати, не поцілує і не приголубить. Але він тато.

2.З батьком суд коротенький. Але все одно, він же тато.

3.Батькова лайка дужча за материнську бійку. Це ж тато.

Мабуть, тому мало написано так званих батькових пісень. Та образ батька змальовано в героїчних козацьких, гайдамацьких, чумацьких, бурлацьких, рекрутських, солдатських піснях. А значить: в особі батька народ оспівав вірного захисника, оборонця, годувальника.

(Вірш «У мене є тато»)

(Пісня «Батько і мати»)

(Вірш В. Симоненка «Кривда»)

1-ша ведуча. Так хочеться мати тата завжди-завжди: і в дитинстві, і в20, і в 30, і в 60… Бо ж батьків приклад, батькове слово, наказ – це основа виховання, життя. Не дарма ж говорять: не навчив батько, то не навчить і дядько!

2-га ведуча. Шановні батьки, пам’ятайте: ваш приклад, ваша наука – це основне. Ваші діти – ваше дзеркало. Ваша наука – вчинки синів. Це влучно підмітив гуморист.

(виконуються гуморески)

1.Батько, переглядаючи щоденник сина, з докором питає:

- Чи буває хоч один день, коли ти не приніс додому двійку?

                    - Буває – у неділю.

2.- А ти, тату, в школі вчився?

                                               - Учився, Сергійку.

- А то правда, що ти теж одержав двійку?

- Та було таке…

- Тоді мама правду каже, що я в тебе вдався.

3.-Хто там, синку, в двері стукав?

- То якийсь дідок. Зовсім лисий, у фуфайці, у руках ціпок.

Він говорить, що приїхав із села до нас.

Що колись ходив з тобою у 4-й клас.

• Йди скажи: немає тата. То якесь тріпло.
• У 4-м нашім класі лисих не було.

2-га ведуча. Нерідко можна почути: ну й діти нині неслухняні! А чи замислювалися ми, старші, який приклад подаємо самі і чи не наша, насамперед, у цьому провина? Погляди й переконання дитини, навички і звички поведінки закладаються в сім’ї, дитина наслідує дорослих.

У народі кажуть:

• Яка хата -  такий тин, який батько – такий син.
• Яка гребля – такий млин, який батько – такий син.
• Ледащо син – батьків гріх
• Який кущ - така й хворостина, який батько – така й дитина.
• Який дуб – такий тин, який батько – такий син.
• У сокола і діти соколята.
• Яка сім’я – такий я.
• Який кущ – така й калина, яка мати – така й дитина.
• Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – батькам кінець.
• Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
• За науку цілуй батька й матір в руку.
• Коли в сім’ї лад – кожен тому рад.

1-ша ведуча. Як рослинам для гарного росту потрібне сонечко, так дітям для нормального розвитку потрібне світло батьківської любові.

2-га ведуча. Юні мої друзі, а за що ви любите своїх татусів?

1-й учень. Я люблю свого тата за його щире серце. Роботящі руки, за повагу до мами, за батьківську ніжність і ласку, за вимогливість і діловитість.

1-ша учениця. Свого батька я люблю за його мудрість і доброту, чесність і порядність, за його піклування про маму і про мене.

2-й учень. А я люблю мого тата за те, що він мій тато.

(Пісня «Папа может»)

Вірш «Батько»

У батька руки в чорних мозолях,

Порепані від праці, як земля.

Світанок він стрічає на полях,

Де сонно мліє зоряна рілля.

Обличчя грубе, вигорілий чуб,

В міцних долонях струменить зерно.

Його він завжди пробує на зуб,

Жартує: щоб вагомішим було.

У батька руки в чорних мозолях,

Вітрами він колючими пропах,

Здається, небо на його плечах

Присіло відпочити, ніби птах.

Іде сівба. Пошерхлі, як земля,

Він руки потира собі. Мовчить,

Очима батька радість промовля,

Весняна усміхається блакить.

1-й ведучий. Роль батька в сім’ї величезна. Він виховує риси мужності, почуття відповідальності, привчає брати на себе важку роботу, піклуватися про інших.

2-га ведуча. Любі Хлопці! У недалекому майбутньому ви будете татами. Якими ви хочете бути батьк ами?

1-й хлопець. Я хочу приносити в дім тільки радість, щастя, спокій.

2-й хлопець. Я не заводитиму дружбу із «зеленим змієм», щоб мої діти і дружина ніколи не відчували його наслідків.

 3-й хлопець. Я любитиму своїх дітей, як нас любить тато. Навчу їх поважати бабусю та дідуся, тоді буду впевнений, що вони поважатимуть пам’ятатимуть мене.

4-й хлопець. Мій тато завжди допомагає мамі. Я буду допомагати своїй дружині і цьому навчатиму своїх дітей.

5-й хлопець. Я мрію стати таким батьком, з яким завжди легко і просто порозумітися, розв’язати найскладніші проблеми.

1-ша ведуча. Молодці! Ваші мрії світлі, чисті! Хай вони здійсняться в дітях. На жаль, три нещастя є у людини: смерть, старість і лихі діти. Старість – неминуча, смерть – невблаганна, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого будинку. А ось від лихих дітей двері будинку можна вберегти, як і від вогню. І це залежить не лише від батьків, а й від вас, діти. Як ви думаєте, що значить бути добрим сином?

(Відповіді учнів)

2-га ведуча. Шанування батьків – один з найсвятіших обов’язків родини і неоплатний борг ваш, діти.Батьки ростять вас, голублять і люблять вас, виховують, навчають добра. То ж віддячуйте їм пошаною і любов’ю.