Родинне свято "Моя родина, як зоря єдина."

Сценарій родинного свята «Моя родина, як зоря єдина!».

Мета:
Виховувати любов і повагу до найближчих і найрідніших людей – батька й матері, бажання допомагати їм, вчити бути чемними, уважними, завжди пам‘ятати місце, де народилися, рідну оселю. Формувати почуття обов’язку перед батьками, довести всім присутнім на святі, що батьки і діти – це Одне ціле.
Хід свята:

Ведуча: Родино, дорога родино!
Що може бути краще в світі цім?
Чим може більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
Де можна більше зачерпнуть любові?
Де взяти більше доброти?
Як в материнськім ніжнім слові,
Як з батька щедрої руки!
Отож зібралися ми нині
На святі нашім гомінкім,
Щоб поклонитися РОДИНІ
І побажати щастя всім!

Ведуча. Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського!

Діти виконують пісню «Україно, моя Україно»

«Україно, моя Україно».

 У краях, що дощами омиті

 простягнулася наша земля,

 де Карпати лісами покриті,

 де орел понад степом кружля.

 Там де батько Дніпро рукавами,

 обіймає поля і сади,

 де віками живемо ми з вами,

 і Господь, що нас любить завжди.

 ПРИСПІВ:

 Україно, моя Україно,

 ти в душі і у серці живеш,

 народила і доньку і сина,

 в майбуття за собою ведеш.

 І хай носить нас вітер по світу,

 хай часами суворе життя,

 я не зраджу мою Україну,

 не покину, як мати дитя.

 Лине пісня, дзвінка і привітна,

 де у полі дозріли хліба,

 там де прапор наш жовто-блакитний,

 де козацькая слава жива.

Д. Доброго ранку! Доброї днини!

Ми вас чекали на наші гостини,

Щоб вшанувати тат і матусь,

Сестричок, братів, дідусів і бабусь.

В. Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов’ю і миром.

Н.Для гостей відкрита

Хата наша біла.

Тільки б жодна кривда

В неї не влетіла.

Ведуча  Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще — мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, родовідних традицій, обрядів, святе ставлення до хліба.

Ще з давніх-давен із хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей. Усім, хто приходив із чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб – символізувало злагоду, пошану до тих, хто їх подавав.

Діти виносять коровай і ставлять на стіл.

Ведуча  Ой, любі діти, подивіться. На короваєві немає солі. А ви знаєте, що це прадавня традиція – ходити по сіль. І її діставали лише найсміливіші. Давайте зараз ми з вами пограємо і перевіремо, хто дістане для нас сіль.

(діти стають у коло, один учень стає в центр кола, плескає в долоні перед очима інших дітей, хто моргне, той програв).

Гра «Підемо до баби по сіль»

--Чим хата багата?

     --Хлібом та сіллю.

--Звідки сходить сонце?

--З хати.

     --А хліб?

     --З пікної діжі.

     --А є в хаті сіль?

     --Нема.

     --Підете до баби по сіль?

     --Підемо.

     --А не боїтеся її псів?

     --Ні!

     --Зараз перевіримо!

Переможець бере сіль у ведучих і кладе на коровай діти беруть його і підносять до гостей

А. Хліб підносим вам і сіль –

На біленькім рушничкові,

Р. До землі аж б’єм поклін

Щоб завжди були здорові.

Ведуча.  Шановні гості! Дорогі діти, наші рідні батьки, вітаю вас на родинному святі! Сьогодні ми зібралися у колі нашої дружної родини, адже школа – це теж сім’я.

М. Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле,

І не на день минущий – на віки!..

В. Яка хороша нині днина-

Зібралася уся родина,

Всі рідні – сестри і брати,

Дідусь, бабуся, батько й мати.

Від радості кортить нам заспівати.

(Виконують пісню «Батьки»

Ведуча. Мати й батько -- найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Вони нам дарують життя. Вони вчать нас правил життя між людей, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.

Притча про маму – відео.

За день до свого народження дитина запитала у Бога:

 - кажуть завтра нас відправляють на Землю. Я не знаю, навіщо я йду в цей світ. Що я повинна робити?

Бог відповів:

• Я подарую тобі Ангела, який завжди буде поруч з тобою, і буде піклуватися про тебе…

Дитина замислилась, а потім сказала знову:

• Тут на небесах я тільки співаю і сміюсь, цього достатньо мені для щастя.

Бог відповів:

• Твій ангел буде співати тобі і посміхатися для тебе. Ти відчуєш його любов і будеш щаслива…
• Але ж як я буду розуміти людей, адже я не знаю її мови? – спитала дитина, пильно дивлячись на Бога.

Бог посміхнувся і відповів:

• Твій Ангел буде говорити тобі самі прекрасні і солодкі слова, які ти коли-небудь чула…він спокійно та терпеливо буде навчати тебе своєї мови.
• Я чула на Землі є зло. Хто захистить мене від ноьго?

Бог ніжно торкнувся дитячої голівки і сказав:

• Твій Ангел захистить Тебе. Навіть ризикуючи власним життям…

В той час на небесах панувала тиша, та із землі почулися голоси, і дитина поспішаючи запитала:

• Боже, скажи мені, як же звати мого Ангела?
• Неважливо, як його звуть, у нього багато імен. Ти будеш називати його… МАМА.

Юл. Є немало мам у світі,

Мами добрі, мами світлі.

Та одна є наймиліша.

Хто така? Скажу вам я-

Рідна матінка моя.

Ал. Спасибі, рідні й любі мами,

Що ви сьогодні тут із нами.

До вас наше перше слово.

Матусі, будьте здорові!

С. Найдорожче в світі слово –            

Так звучить у рідній мові:              

Мати, матінка, матуся, -                  

Мама, мамочка, мамуся.  

 Ведуча: Є в Україні давній і забутий всіма звичай – закосичення. В родинні підростала дівчинка. Доки була маленька тільки й турботи, що радіти сонечку, матусиній ласці, рости здоровою і щасливою. І однією із ознак такого безтурботного життя було вільно розпущене волосся, прикрашене вінком. 
Йшли роки, дівчинка підростала і ставала помічницею. Їй доручали різну роботу, долучали до приготування родинних страв. Тож волосся заважало, його потрібно було підбирати, а точніше – заплітати. Та не міг наш народ не відзначити таку важливу подію в житті дівчини. Від цього і народився такий гарний обряд – закосичення. Цей обряд дуже важливий для духовного розвитку дівчаток 5 – ти річного віку. 
Вийдіть дівчатка і покажіться, які ви вже дорослі і гарні. А хто ж як не рідна мати благословляє на добре, щире життя у достатку, у праці, наставляє на добре ставлення до людей. Запитайте ж дівчатка у матусь дозволу і благословення косу заплітати… 

Ол.Благослови мати косу заплітати,

Косу заплітати у стрічку вбирати, 
Щоб виросла довга, густа і красива 
І раніш своїх годочків, щоб не була сива! 

Мами: Благословляємо! 

Ведуча: Тож ставайте мами біля своїх донечок і закосичуйте їх: 
- Плетись коса, розумнішай голова 
- Родися краса, добрішай душа! 
А тепер матусі, візьміться за руки і тричі обійдіть дівоче коло, щоб захистити своїх донечок від всякого лиха і напастей, щоб відвернути від них нудьгу і страждання. Немає нічого сильнішого за материнське благословення! 
 

А тепер поцілуйте своїх донечок, привітайте з важливою подією… погляньте, а наші дівчати ніби й справді подорослішали
 

Б.А. Пробач мені,

лелечко, мамо,

Провини дитячі мої,

Люблю я тебе, моя рідна,

Ласкаві очі твої.

Л. Пробач мені рідна, хороша.

За біль що тобі завдала,

Хай в косах не віє пороша,

А квітами квітне весна.

К.Як виросту, мамочко мила,

Дороги твої я встелю,

Квітками з весняного дива,

За ласку й турботу твою.

 Д. В нас мами всі чудові, молоденькі,

Красуні всі, чарівні, як весна.

Ми любимо усіх вас дорогенькі,

А зараз для вас пісня хай луна.

Пісня «                      » 
Ведуча: Дівчатка прийміть же привітання і від хлопчиків. 
С. Косички у дівчаток, щоб смикати за них

Так думав я спочатку, а виявилось - ні. 
Вони ростуть для того, щоб заплітатись довго, 
Щоб хтось про них сказав: Ах-ах, яка краса! 
А от мені косичок не треба, я - хлопчак! 
А що я теж красивий, то видно це і так! 
М. Розпустили кучері дівчата,

Підвели ще й брови для краси, 
Тільки ти ходи, як вчила мати, 
Не обрізуй русої коси. 
Хай вона росте густа та пишна 
Чорнобровим хлопцям на біду. 
Я тобі, моя чарівна вишня, 
Сам у них троянди заплету 

Ведуча Дедьо, батько, тато, татко, татусь! Чому татусь? Легенда розповідає так: “давно колись до молодої матері навідувалась лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на ім‘я Тато. Гарненький хлопчик привітно посміхався до лісової красуні, і та подарувала йому пісеньку “Татонько, татонько”. Виріс хлопчина у статного парубка. З‘явилися у нього свої діти, їх Леля навчила кликати свого батька: “тато, татусь, таточко”. Чи справді було так чи ні, але всі українські діти з давніх-давен кличуть батька татком, таточком, татусем.

М. Я до любого тата звертаюсь,
Хочу в словах передати тепло,
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
Щоб у душі його сонце цвіло!

Л. Татку, татусеньку, таточку, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Таточку, хочу тебе я обняти,
Ти мій порадник, заступник і друг!

Ведучий:

Батько; тато... Суворий, вимогливий, а його любов до нас, дітей, стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Стриманість батьківської любові відбилася у прислів‘ях.

С.  Батькова лайка – дужча за материну байку.

С Батько – не мати, не поцілує і не приголубить.

ЕдЗ батьком суд коротенький.

Ведуча:

Батьків приклад у родині мав велике значення. Діти, особливо хлопчики, намагалися наслідувати батька, бути такими ж як він.

 С. Зовсім не старенький

Любий мій татусь,

Ми з ним добрі друзі

І я цим горжусь.

Ол. Він такий розумний

Все на світі знає,

Бо книжок багато

Він завжди читає.

Ол.Мій татусю рідний

Завжди будь таким:

спритним і веселим, -

Вічно молодим!

(хлопчик):

К. Недарма вважає

Наша вся сім‘я,

Що на тата ззовні

Дуже схожий я.

Підросту ще трішки,

Усього навчусь

І таким завзятим

Стану, як татусь!

Р. Тату любий, тату милий,

Нинішньої днини

Ти від нас прийми щиренький

Дар на ці гостини.

Н.Батько розуму навчає.

Мати приголубить

Ніхто мене так у світі,

Як вони, не любить.

Ведучий:

Наша родина – це не тільки мама й тато. Що то за родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь і дідусів! Бабуся – берегиня роду, невгамовна трудівниця, її руки не знають спочину ніде і ніколи.

К.Моя бабуся люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас - дітей.

Ю Чому так багато навколо тепла?

Це ж моя бабусенька його принесла!

Скільки в бабусі сонця й тепла!

Скільки в неї радості, щедрого добра!

А У душі бабусі – почуттів глибінь,

А в очах у неї – неба ніжна синь.

У руках невтомних – праця без кінця,

А в устах ласкавих – мова мудреця!

Як же не любити бабусю дорогу?1

Я перед бабусею завжди в боргу.

Ведуча. Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини!

Р. Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся.

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

Д. Ти хороший і ласкавий,

Ти привітний, добрий, славний.

Будь здоровий, не хворій,

Мій дідусю дорогий!

В Ти вчиш нас, як на світі жить,

Як одне одного любить.

І твій розумний заповіт

Я пам’ятатиму повік.

С. Варт пошани сивий волос

І старий тихенький голос.

До тих зморшок придивіться,

Станьмо ближче, поклонімся!

Пісня «Дідусь і бабуся»

Ведучий:

Мабуть, у кожній родині люблять жартувати. Якою б засмученою не була людина, та, почувши дотепний жарт, вона обов’язково посміхнеться. Тож і ми трішки пожартуємо.

К.- Дідусю, купи мені барабан!

М. - Куди тобі барабана?! Від тебе і так багато галасу!

К - Але я обіцяю, що гратиму, коли ти спатимеш.

Ед.- У вас зуби є, дідусю?

Д. онучок питає. Дід журливо посміхнувся:

К..- Вже давно немає.

Д. Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:

Ед.Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

Ведуча. В народі з давніх-давен батьки навчали своїх дітей любити і шанувати батька й неньку, дідусів та бабусь – увесь свій рід! І тому було складено багато прислів’їв та приказок про батьків, про сім’ю,  про родину.

Діти, а ви знаєте такі народні приказки та прислівя?

Л.Без сім’ї немає щастя на землі.                                

Г.Найдорожчий клад, як в родині лад.                        

С. У дитини заболить пальчик, а у матері серце.      

Кр. Всякій матері свої діти милі.                                   

В. Які мама й татко, таке й дитятко.                       

С. . На сонці тепло, а біля мами добре.                      

Ведуча. А зараз скажіть любі дітки, чи знаєте ви, які в нас є родинні обереги? Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка, батькова криниця – усе це родовідна пам’ять, символи України, наші обереги.Ведуча.  Вишитий рушник був відомий і шанований здавна. Рушник – творіння талановитих рук українок. Рушник – символ єдності сім’ї, любові до рідної землі, до матусі, символ працелюбності.

Танок з рушниками.

Ведуча Ми всі – український народ, який складається з родин – малих і великих, дружних і працьовитих. Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і наша школа, і весь народ український. Родина до родини – народ. А щоб нашому українському роду не було переводу, потрібно берегти його, шанувати. Сьогоднішнє свято – це освідчення в любові до своєї сім’ї, бажання зробити для неї щось приємне.!

М. Ми готували вам сюрприз

Старанно і завзято.

Спасибі вам, що ви прийшли

На це родинне свято.

Ол. Спасибі вам за те, що ви

Веселі та привітні!

Спасибі вас за те, що ви…

Ви просто є на світі!

Ц.Свій рід потрібно пам’ятати:

Ч. Від діда й баби, мами й тата.

Г.Та родовід не тільки треба знати,

К. Їх цінувати й щиро поважати.

Учитель.Щиро дякую всім за те, що взяли участь у нашому святі. І хочу побажати всім – дорослим і дітям – завжди пам’ятати про тих, хто дав нам життя. Тож бережіть діти, батьків, бабусь та бідусів, будьте їхньою опорою та надією! Бажаю вам усім любові від батьків, поваги від дітей!