Родинне свято «Моя родино, рідна сім’ я, ─ тут зростаю я»
Родинне свято «Моя родино, рідна сім’ я, ─ тут зростаю я»
Ведучий Сьогодні у цій залі свято,
Ми дуже раді всіх вітати!
І сподіваємось, що кожен
Для себе щось взяти зможе.
Хтось настрій добрий запозичить,
Бо посмішка усім нам личить.
Хтось слову доброму зрадіє,
Бо про добро усі ми мрієм.
Хлопчик. Одного ранку я прокинувся від ніжного дотику, повільно розплющив
очі й на своїй щоці відчув теплий промінь сонця. Я подумав: « Який добрий
Бог, що створив сонце, яке дає нам світло й тепло».
Дівчинка. Одного ранку я прокинулась від ніжного дотику, повільно розплющила
очі й побачила, що біля мене стоїть моя мама. І я подумала: «Який добрий Бог,
що дав мені маму , яка дарує мені тепло й любов свого серця».
Хлопчик. Який добрий Бог , що дав нам найбільший скарб на землі – наших матерів.
Дівчинка. Який добрий Бог , що дав нам мужніх і сильних батьків , братів , сестер,
бабусь і дідусів.
Хлопчик. Який добрий Бог , що дав нам сім’ю, родину , рідну землю.
Сім’я відіграє найважливішу роль у вихованні дитини. Сім’я – це святий вузол , яким пов’язані всі члени родини . І чим міцніша родина , тим міцніша дружба в сім’ї. А як же народилася сім’я ?
Мільйони років тому, коли Земля ще була зовсім юною , зустрілися двоє :
Чоловік і жінка. Вони покохали одне одного й вирішили жити разом.
Це – Адам і Єва.
« Хто народжуватиме дітей?» - запитав Адам Єву.
Єва відповіла : « Я».
« Хто доглядатиме й виховуватиме їх ?»
« Я»
« Хто берегтиме сімейне вогнище?»
«Я»
«А хто ділитиме зі мною радощі й розчарування ?»
« Я , я , я , я , я , я , я» , - промовила Єва.
Сім «я» прозвучало з вуст жінки. Так і народилася на землі перша сім’я.
Вистава «Розмова»
Д.— Запитати хочу в мами я, що то є таке сім’я?
Ти секретів не держи! Що таке сім’я, скажи!
М.— Сім осіб! Сім власних Я! Це і є одна сім’я!
Це батьки і діти їх, якщо дім єднає всіх.
Д.— Це коли живуть разом усі і бабусі, й дідусі?
А коли нема дітей, що тоді? Нема сімей?
М.— І дідусі, й бабусі до сім’ї належать всі,
Коли разом всі живуть. Їх тоді сім’єю звуть.
Д.— Ну, а що таке рідня? Знов запитую щодня.
Розібрать не можу я, де родина, де сім’я?
М.— То ж запам’ятай, синок, що рідня — це той зв’язок,
Що від предків наших йде і по крові рід веде.
— Дядечки й тітки усі, двоюрідні дідусі,
Їх жінки й чоловіки ще й племінники меткі.
— Рід історію веде, з глибини віків іде.
Родовід свій ти вивчай, древо роду пам’ятай!
Кл. керівник. Родина, сім’я ─ це найдорожче для кожної родини. Родина — це не тільки рідні родичі. Це — і школа, і весь наш народ український. Родина до родини — народ. Ми з вами — український народ, який складається з малих і великих, дружніх і працьовитих родин. Як могутня ріка бере свою силу з маленьких джерел, так і наша Україна збагачується маленькими родинами, сім'ями. І хочеться нам, щоб річка була повноводною, щоб велика родина наша була красивою, щасливою.
Учні
- Я з’явився на світ із любові та мрії.
Із щасливих татусевих й маминих снів.
Ще були в тата й мами високі надії.
Як же мама зраділа! Як тато зрадів!
- Народилось дитятко, маленька кровинка,
Що від тата і мами життя поведе.
Ще безпомічна, крихітна їхня дитинка,
Але виросте скоро, час швидко іде.
- От ми вже підросли. Ходим в школу щоднини.
Любим дуже книжки, ігри різні, свята.
Але дуже важливо ще те для дитини,
Коли тато є й мама, родина свята.
- Тоді легко і просто, завжди є порада,
Є підтримка і ласка, любов, доброта.
Пригорнутись до тата і мами є рада,
І тоді найскладніша проблема проста!
Учень. Розкажу вам, друзі, я
Що таке моя сім’я
Разом дружно проживаєм
І пісні про це співаєм.
Учениця Люба матінка моя
Як пишаюсь нею я.
В неї руки золотії
Серцем кожного зігріє.
Учень. Тато сильний і завзятий
Він – господар в нашій хаті.
Все майструє, все ладнає
Бо до всього хист він має.
Учень Дід і бабця у пошані –
Вони праці ветерани.
Всіх онуків ніжно люблять
І як пташенят голублять
Учениця Є у мене і брати
Кращих в світі не знайти.
Ось і вийшло: всіх сім «Я»
Це і є моя сім’я
Звучить пісня « Родина , родина…»
Кл. керівник. Батько, мати! Які дорогі для кожного з нас слова. Скільки в них тепла, щастя, радості, душі, милосердя і доброти! Спочатку батьківські очі дивляться на нас з любов’ю, потім з гордістю, а далі з надією. Зростають діти ─ стають старшими батьки. Це неминуче, як невблаганний час.
Хочеться, щоб кожен з вас шанував своїх батьків, розумів їхні мудрі поради, думав про них, був поруч у скрутну хвилину. Відгукувався на кожний поклик.
Учні 1 Як мені вас не любити.
Рідний батьку, нене!
Та ж ви мене згодували
І дбали про мене.
2. Та ж ви мене згодували
Щирими руками,
Ой нема то краще в світі.
Як в батька і мами.
3. Батько розуму навчає,
Мати приголубить.
Але ніхто так на світі,
Як вони не любить.
пісня «Мама й тато» .
Учень. Вистава Батьки «Чомучки»
Ну і мама! Ну і тато!
Наче справжні дошкільнята!
Нічогісінько не знають
Смішно і сказать комусь.
Бо щодня мене питають
Лиш одне: «Чому» й «Чому»?
Ти чому образив Віту?
А чому отримав двійку?
І чому прийшов так пізно?
Та чому в шкарпетках різних?
Ти чому такий непослух?
А чому не стелиш постіль?
Ти чому вірш не учиш?
А чому портфель без ручки?
І чому такий синець?
Ох, настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи
Хоч би дуже захотів…
Треба їх віддать до школи,
Хай питають вчителів.
ТАНЕЦЬ
Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і промінчиком сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідною рукою і вечірньою молитвою.
Мама, матуся ….Ніжна, ласкава, добра. Як ти потрібна усім: слухняним і пустотливим, сильним і слабим, добрим і байдужим.
Жінка – мати, дружина, берегиня сімейного вогнища. Вона завжди створювала затишок і лад у сім’ї.
Мама, матуся, ненька – скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 20 чи 50 – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.
І тільки з роками розуміємо, що найдорожча для нас людина ─ мама.
- Чи є в світі, що світліше, як мамині очі?
Які зорять за дітками вдень і серед ночі.
- Чи є в світі що світліше, як мама кохана,
Яка робить для дитини з вечора до рання.
- Чи є в світі що миліше, як мама кохана,
Яка робить для дитини з вечора до рання.
- А чуєш, як в грудях у нас б’ється серденько?
Бо серце дала нам також наша ненька.
- Я знаю тим серцем ми маємо жити.
І Бога і маму, і край свій любити.
- Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,
Ти мене ще змалку звичаю навчила
- І щодня навчаєш як любить родину,
Мову нашу гарну, рідну Україну.
- Скільки в мами сонця, щирого тепла
Скільки в мами радості, щедрого добра.
- Всі ночі не спала,сон наш берегла
Ніжне своє серце і тепло дала.
- Як нам не любити неньку дорогу?
У душі матусі почуттів глибінь,
- У руках матусі праця без кінця
А в устах матусі слово мудреця.
пісня «Тільки мама»
Конкурс для мам (Намалювати свою дитину з зав’язаними очима)
Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про маму.
- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
- Нема того краму, щоб купити маму.
- Матері ні купити, ні заслужити.
- Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.
- Добре й неньці, як дитина в славі.
- Мама одною рукою б'є, а другою гладить.
- Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині.
- Нема в світі ріднішого, як мати дитині.
- На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.
Кл. керівник. Батько в сім’ї захисник, годувальник. Батько в родині був прикладом для синів. Він виховував їх, слово його завжди було закон. Як скаже батько, так і буде, тому що він голова сім’ї, зразок для своїх дітей.
Кожна дитина хоче, щоб батько був людиною сильною, справедливою, щоб був мудрим і мужнім.
Ми добре розуміємо, що хоча батьківська любов більш стриманіша, але у душі батько любить свою дитину так ніжно, як мама. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така – батьківська любов.
- Дорогий, хороший, рідний тато,
Кращого від тебе не знайти.
- Дорогий, хороший, рідний тато,
Як чудово, що у нас є ти.
- Добре знає діло він своє.
Майструє все, подвір’я підмітає,
Вихідний матусі втомленій дає.
- Сад зелений, а у ньому
Гордий дуб шумить гілками.
Дім красивий, а у ньому
Любий тато наш із нами.
- Запитайте мене діти?
Хто рідніш мені на світі?
Безперечно та людина,
Яка любить свого сина.
- Сильна, мужня, що все знає
І мене цього навчає.
Вміє гарно майструвати
Це мій любий рідний тато.
- Силу і мужність беремо від тата
І до Вітчизни любов до батьків.
Віра, надія і мрія крилата ─
Все йде від тата до дочок й синів.
- Навчи мене тату,
Жити на світі.
Сонцю усміхатись,
Ранку радіти.
- Навчи мене тату,
Життя розуміти.
Щоб в радості й горі
Життя розуміти.
- Навчи мене тату,
Як друга шукати,
Щоб з ним ми могли
Всі біди здолати.
- Навчи мене тату,
Як дім збудувати,
Садок посадити,
Землю зорати.
12.Усе в житті міняється і в’яне,
Усе мине, відходить назавжди.
Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне.
Лиш татові слова зі мною назавжди.
- Усе що є в житті, то долі повеління,
А все, що є в мені, то батькове учіння.
Від батька в мене є терпіння і удача.
І розум, батьку мій, це твоя добра вдача.
- Люблю усе живе, що квітне і буяє.
Це батьку я також від тебе маю.
Ти передав мені усе, що сам умієш.
І наділив мене усім, що знаєш.
пісня «Ми мужчини тато й я»
Конкурс для тата і сина.
(Хто швидше надує кульку)
Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про батька.
- Яка хата – такий тин. Який батько – такий син.
- Як батька покинеш, то і сам загинеш.
- Що робить батько, те й його дитятко.
- Не навчив батько, то не навчить і дядько.
- Батько не той, хто породив, а той, хто спорядив.
- Батькова лайка дужча за материну бійку.
Вчитель Дідусь і бабуся… Це мудрі, досвідчені роками наставники.
Бабусі – це найвірніші подружки. Вони пестить онуків і все їм дозволяють. Заради онуків вони віддають усе, останньою крихтою поділяться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей: "Діти - це діти, а справжні діти - це онуки. Онуки удвічі дорожчі."
Дитина Ми їхні пташенятка, ластів'ятка, котенятка, сонечка, зайчики.
Чи сюди, чи туди, чи то хліба, чи води,
Чи сорочку, чи штанята -
Все до бабці, не до тата:
Там безпечно від біди.
І щасливо той живе,
в кого бабця люба є.
Той біди вже не зазнає,
бо бабусенька скрізь дбає.
Пісня про бабусю
Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно.
І ми, скажу вам з нею
В усьому заодно.
Така моя бабуся
Найкраща у житті.
А руки у бабусі ─
Ну просто золоті.
Дякую, бабусю, що ти у мене є,
Дякую за серце ласкаве твоє,
Що терпіння маєш і мене всього навчаєш.
Ми в роботі з бабусею разом,
Я - найперший її помічник.
Мені хочеться, щоб у бабусі
Гарний настрій ніколи не зник.
Танець бабусі -старенькі
Ваші внучата хочуть вас нагородити медалями за вашу турботу та розуміння
Вчитель Слово дідуся не таке суворе й вимогливе, як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи.
Дідусі завжди вміють заспокоїти й дати мудру пораду.
Дідусь—це справжня енциклопедія. Незабутні його розповіді, цікавинки надовго запам'ятовуються, тому що виховують любов до природи, вчать нас мудрості та краси, благородства і мужності.
Дідові слова,
То — святі скарби,
То — вода жива.
Чи мороз, чи віє завірюха,
Я нікого не боюсь.
Це тому, що маю друга.
Мій найкращий друг дідусь.
Свого дідуся знаю я з давніх - давніх пір,
Його обличчя любе, його ласкавий зір,
Замислиться дідусь мій, зажмуриться на мить,
І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить.
Та над усе найбільше сподобались мені
Його ласкаві руки, умілі та міцні.
Оцим рукам хорошим робота неважка,
Все вміє, все покаже дідусева рука.
До дідуся іду по науку:
Діду, дідусю, навчи в світі жить.
Він на голівку кладе свою руку,
Голос сріблястий струмочком біжить
У кожного дідуся турбот - не злічить!
Одному всю роботу нелегко зробить.
1 хочемо вам, рідні, таке усім сказать:
Разом
Ми будем дідусеві завжди допомагать
Любий, дорогий наш дідусю,
Ми – твої внучата,
Прибігаємо до тебе
Щастя побажати.
Хоч твоє волосся сивиною
Густо посріблилось,
Ти для нас, дітей маленьких,
Другом залишився.
Пісня ПРО ДІДУСЯ
Вчитель Дорогі бабусі та дідусі , ваші внучата хочуть вас нагородити медалями за вашу турботу та розуміння
Вчитель Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.
Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із вас. Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур – дідусі й бабусі. Відростки їхні брати і сестри. Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцніше росте дерево – тим більше є рід, у кожної гілочки або коріння є своє ім’я.
Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Потрібно вивчати «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим росте дерево.
Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять – це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу!
Нехай у царстві батьків наших і дітей передаються із покоління в покоління працелюбність і достаток, довіра й подяка, добрий звичай і спомин про славні діла.
Нехай наші славні родини примножуються і процвітають, зберігають свої традиції та передають їх від роду до роду, від покоління до покоління!
Танець Одна калина
Дорогі тата і мами,
Дідусі та бабусі!
Ріні наші й гості,
присутні усі!
Хай вам сонце дарує ясне проміння,
Земля — стиглий колос і щедрі плоди,
Воду — криниця, небо — зірниці,
А діти — усмішку завжди.
Здоров'я вам міцного,
Щастя земного,
Добра щоденного,
Настрою веселого,
Гумору здорового,
Життя вам довгого.
Хай Бог охороняє вас від злого,
Хай світить сонце і колосяться жита,
Щоб були ви щасливі і здорові
На многії-многії літа!
Пісня Многа літа
Вклоняємось всім вам доземно,
Як батьківській хаті з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно
Кладе на вкраїнський рушник!
Бо ж нашому роду – нема переводу!
Хай пісня єднає коріння святі.
Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду
На довгії роки, на вічні віки!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку