Родинне свято зустрічі весни в Україні « Із чистого напившись джерела»

Родинне свято зустрічі весни в Україні

« Із чистого напившись джерела»

Діти заходять до зали і стають півкругом.

Разом. Просимо на хліб, на сіль, на наше свято.

Ведучий. Рідній матері нашій, неньці України, її славному минулому та напруженому сьогоденню, сонцесяйній весні, що несе із собою гожий день та прекрасні квіти, присвячуємо розповідь нашу про зустріч весни.

Учениця.

Ясне сонечко усміхається,

Зима лютая вже жахається.

Зима лютая з хуртовинами

За горами вже, за долинами.

Ясне сонечко зустрічаємо,

Весну красуню ми вітаємо.

Красну весноньку довгождану,

Любу гостоньку всім бажаємо.

Ведучий. Кожна пора року має свої природні особливості, свою красу, але жодна з них не оспівана так весело і ніжно, як весна. Весна – це сонце і тепло, весна – це радість усьому живому, що прокинулося від зимового сну, весна – це зеленцвіт і пахощі квітів, весна – це світлі надії трудівників.

Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, розпочинався цикл народних весняних свят, що супроводжувався іграми та хороводами. У нашого народу є багато весняних свят: « Обертеніє, Явдохи, Сорок Святих, Теплого Олекси, Блоговіщення, Вербна неділя, Великдень.»

Ой весна, весна та й весняночка

Ой рано-рано та й весняночка!

Де ж твоя дочка та й паняночка?

Ой рано, рано та й паняночка?

Погнала бичка за ворітечка,

Ой рано-рано за ворітечка.

Представлення

Щойно ви слухали весняночку, яку виконала бабуся учнів, людина закохана в пісню. Її сильний красивий голос завжди прикрашав художню самодіяльність. Пісня супроводжує її весь час. Коли ви почали співати? Які саме пісні найбільше сподобалися?

Ведучий. Веснянки – це пісні, які співають навесні, їх ще називають гаївками, гагілками, ягілками. Це пісні молодості  і краси, жива народна традиція.

Ми сьогодні з вами також спробуємо зустріти весну так, як зустрічали її наші далекі предки.

Давайте ж відразу вирушимо у мандрівку на багато років у минуле. Люди повністю залежали від природи – від сонця, від морозу, від дощу. Але вірили в те, що вони можуть вплинути на сили природи.

Учениця. Чим саме?

Ведучий. Словом, піснею, магічною ідеєю. Вірили, що весна прийде швидше, якщо її покликати.

Учень. Коли ж треба кликати весну?

Ведучий. Коли ще сніг, коли холодно. Це буває і на Явдоху, а іноді і напередодні Благовіщення. Час закликання весни залежав від місцевості і від погодних умов.

Учениця. Справді, ще подекуди лежав сніг, а природа вже пробуджувалась. І дівчата розпочинали обряд закликання весни. Збереглася найдавніша пісня.

Учні.

Благослови мати, весну зустрічати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимочка – в возочку, літечко в – човночку.

Благословіть, мати, весну зустрічати,

Весну зустрічати, щастя всім бажати:

Землі – дощу, мов з відерця,

Птиці – лісу та озерця.

Звірам, затишку, пашниці…

А усій малечі, молока глечик,

Грудочку кашки, кільце ковбаски,

Яєчка варені, вербички зелені,

Пампушки смаковиті, щоб росли всі великі.

Весни барвінкової, міцного здоров’я,

Нового врожаю побільше бажаємо

Всі (рухливі рухи)

А вже весна, а вже красна,

Із стріхи крапле (3),

Біжать струмки, біжать струмки,

Вже весною пахне (3).

Дзвенять пісні, дзвенять пісні,

Навкруги лунають (3).

Всюди весну, всюди красну

Люди зустрічають (3).

Ведучий. Після цього дівчата йшли на високу гору, за село, до річки чи до лісу, там відбувалися різні дії, які сприяли приходу весни. Що це були за дії? Насамперед влаштовували цікаві дитячі забави – заклики птахів.

Напередодні, матері й бабусі випікали з тіста фігурки птахів – жайворонків.

Мама учня. А називали пташок жайворонками тому, що за давніми легендами, ця пташка народилася із сонячного жанру. Вона прокидається із сонцем і своїм срібним голосом сповіщає: вже весна прийшла. Тож беріть, діти, жайворонків і промовки не забудьте.

Всі.

Пташок викликаємо із теплого краю:

Летіть, соловейки, на нашу земельку,

Спішіть ластівоньки, пасти корівоньки.

Представлення

Знайомтеся, на нашому святі присутня – бабуся учениці 4кл.              Справжня майстриня кулінарної справи. Це вона спекла такий чудовий запашний коровай. Які традиційні українські страви любите готувати?

Ведучий. А пізніше, коли папір вже не був рідкістю, діти робили із паперу, пташок. Вранці ними прикрашали двір і сад, а коли добре пригрівало сонечко, запускали їх, щоб швидше птахи прилітали.

Учениця.

Ой, жайворонку, рання пташко,

Чого так рано з вирію вийшов?

Учень.

• Не сам же я вийшов – Дажбог мене вислав.

В правую рученьку ключика видав.

З правої рученьки літо відмикати,

З лівої рученьки зиму замикати

Ведучий. Закликали діти птахів – і птахи прилітали. А тоді треба було звернутися до сонечка, як до божества, щоб воно вийшло; щоб краще гріло, щоб розтанули сніги, зазеленіла трава і зацвіли квіти.

Представлення.

Погляньте, який чудовий пейзаж. Допоміг виготовити це прекрасне панно – тато нашої учениці. Скажіть, будь ласка, що надихає вас на створення таких прекрасних картин? І чи передаєте свій досвід дітям?

Дівчата

Вийди, вийди наш Іванку,

Заспівай нам веснянку.

Зимували не співали,

Весну дожидали.

Весно, весно, наша весно,

Що ж ти нам, весно, принесла?

Усім хлопцям по кийочку,

А дівчата по віночку.

Ведучий. Вийшло сонечко, розтанули сніги, зазеленіла трава і зацвіли квіти. Квіти в природі, в душах людей, і на ось таких барвистих рушниках, що їх повсюдно вишивають.

Представлення.

Наше свято прикрашають вишивки родини – мами 2-х наших вихованців. Хто навчив вас вишивати? І чи є у вас послідовники?

Дівчата.

Ой виходьте дівчата

Та й на вулицю

Весну красну стрічати,

Весну красну вітати.

Будем весну стрічати

Та віночки сплітати,

А віночки сплетемо, хороводом підемо. (2р)

Ведучий. Зимо відступила, але треба її прогнати зовсім.

Учениця. А як прогнати зиму?

Ведучий. Треба її спалити, отоді вже не вернеться.

(заносять опудало зими)

Робили хлопці опудало зими із соломи, одягали в жіночий одяг, виносили за село до річки і спалювали. Для вогнища хлопці збирали усякі старі речі, всіляке сміття, що зібралося на зиму в оселі.

Учень. Ой летіло помело через наше село.

Стовпом дим, стовпом дим.

Учень. Сіло почивати на зиму пелехату,

Стовпом дим, стовпом дим.

Учень. А зима загорілася, та й горить, та й горить.

Голова її завалилася, та й курить, та й курить.

Учень. Превеселий був цей день,

Ми гуляли увесь день,

Побороли зиму, ось які ми сильні.

А зими розтала, і її не стало.

Представлення

Шановні гості. Ви звернули увагу в яких яскравих і красивих костюмах виступають наші учні. Ці костюми їм пошили їхні мами, а тата не лише допомогли зробити опудало зими, а й  допомагали у відродженні і поповненні експонатами народознавчої світлиці. То що ж надихало вас на це?

Спалили зиму, прогнали, а сонечко вже й стежки підсушило, вже й травка-муравка починає зеленіти. Тоді починалися хороводи. Подекуди до колеса, що символізує сонце, прив’язували різнокольорові стрічки. Навкруг колеса молодь у національних костюмах – утворюють коло і водять хороводи.

Мама учениці виконує пісню

Кроковеє колесо

Вище тину стояло.

Ного дива давало.

Туман таночок виводить.

Що веде, то й стане.

На дівочок погляне.

Усі дівочки в таночку,

Тільки рожі немає.

Представлення.

Виконала цю пісню мама учениці. Пісня це голос душі народу, вияв його працелюбності й співучої вдачі, образне втілення його історії, моралі, мрій і прагнень. Зароджувалась вона у праці й забавах, у календарних обрядах та дійствах наших далеких предків. Що для вас народна пісня?

Дівчата.

Дівчаточка-воробяточка, радьмося!

Та виходьмо на травичку, граймося!

Та виходьмо на травичку в добрий час

Нема таких співаночок, як у нас

Учениця. А де ж наші хлопці?

Учениця. А вони топчуть ряст

Хлопці.

Топчу, топчу ряст, ряст!

Бог здоровя дасть, дасть.

Дай, Боже, діждати,

Щоб і на той рік топтати.

Діти:

Да на нашу вулицю, на нашу та несіть пшоно та кашу.

Ой накладу вогник, та наварю кашки

Що ж у тій кашці?

Ложечка масла

Кому ж її їсти?

Дівчатонькам красним

Ой накладу вогник, та наварю кашки

Що ж у тій кашці?

Жаб’яча ніжка

Кому ж її їсти?

Хлопцям, хлопця.

Будемо кашу варити, будемо хлопців дурити!

Чи вже каша готова?

Готова

Виносімо її на вулицю

А тепер закопуймо!

Ми дівчата не ледачі, закопали горшик каші, ще й кілком прибили, щоб на нашу вулицю хлопці ходили.

Закопали горшик каші, ще й ракові клешні, щоб ходили до нас гості далекі й тутешні.

Ой, хлопці йдуть!

Що ж робити, ховатися?

Та ні, до танцю йти, заплутати сліди.

Всі разом дівчата

А в кривого танцю та не вивести кінця.

Треба його та виводити, лад йому та знаходити.

Ой вінку, мій вінку, хрещатий барвінку.

А я тебе плела вила, а я тобі кінець звила.

А в світлиці повісила на дубовому кілочку,

На дубовому кілочку, на шовковому шнурочку.

(заходять і стають півколом хлопці і говорять)

Чого, чого дівоньки красні?

Вони їли пиріжки в маслі, а сирочком посипаючи, сметанкою поливаючи.

Чого, чого хлопці білі?

На обідець кота з’їли, а попелом посипаючи, дьогтиком поливаючи.

Учениця. Ой ви хлопці безштаньки, зиму зимували, на штани не напряли

Хлопці. А ви що?

Учениця. А, ми дівоньки отцевські, гулять не гуляли – полотна напряли.

Учень. Ой-ой-ой. Торохтіла сорока, як діжка з горохом

Вихвалялася кума, що пироги пекла, бо й ворота в тісті.

Тринди-ринди, з маком борщ!

Народили на осиці кислиці, на вербі груши!

Їм кажеш ячмінь, а вони тобі гречка!

Нехай буде гречка, аби не суперечка! Згода, дівчата?

Всі дівчата. Та вже згода.

Учениця. Досить жартувати, нумо вінок вити.

(виконання хороводу « Вінок»)

Дівчата. Вінку мій, рожевий, де бував?

Хлопці. У Львові.

Дівчата. Що видав на торзі?

Хлопці. Камінців купку, грошей сумку. Стук, стук, брень по столі.

Дівчата. Ти мій милий вінку, бери собі квітку, котру хоч, то підскоч!

Ведучий. Іде весна, весна радості і надії нашої.

А Україні – рости та розквітати, і щедрою бути і розкішною бути, і ростити хлопців сміливих та дівчат красивих, дарувати їм вільне заможне життя.

Гей, Україно, ненько прекрасна,

Будь же до всіх справедлива.

Хай тобі світить сонечко ясне, хай будуть діти щасливі.

Будемо жити, землю любити.

Як з давнини повелося,

Щоб наша доля нас не цуралась.

Всі разом

Щоб краще в світі жилося.