Розробка виховного заходу для учнів 5-го класу. "Люби рідну мову!"

Максімова О.А.,

учитель української мови і літератури

Вараської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст № 1

Виховна година для  учнів 5-го класу

Тема. Люби рідну мову!

Мета: сприяти вихованню любові  до рідної мови, інтересу до навчання

 

Ведуча. Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. „Мама, тато, баба, киця, льоля, жижа,” – лепече дитина. Які дивні ці перші слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає  за день десятки нових слів, звучних та красивих : сонечко, квітка, вода, трава... Світ – мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук.

 Отже словесність – початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.

  Адже, слово до слова – зложиться мова!..

Розпочнемо ж нашу виховну годину на тему: „Любіть рідну мову!” А допомагатимуть мені учні 5 класу.

Учень 1.

Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс-лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс.

Є іще  байрак.

Учень 2.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія.

Можна звідкіля і звідки,

Можна і звідкіль,

Є у ній хурделиця , віхола , завія,

Завірюха, хуга, заметіль...

Учень 3.

Та не в тому справа, що така багата.

Помагала слово нам у боротьбі,

Кликало на битву проти супостата,

То звучало сміхом на полях плаката...

І за все це, мово, дякуєм тобі.

Учень4.

Буду я навчатись мови золотої...

У трави- веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Учень 5.

Буду я навчатись мови блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В корневищі пружному ниви колоскової,

В леготі шовковому пісні колискової,

Учень 6.

Щоб людському щастю дбанок свій надбати;

Щоб раділа з мене Україна-мати;

Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,

В гніві – бився блисками, а в любові – рутою!

Учень7.

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

 

Учень 8.

Несеш барвінь гарячу, яру

В небесну синь пташиним граєм

І, спивши там від сонця жару,

Зеленим дихаєш розмаєм.

 Учень 9.

Плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове.

Хай квітне пломенить червоно

В сім”ї великій, вольній, новій.

Учень 10.

Мово моя українська ---

Батьківська, материнська,

Я тебе знаю не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану ,

Не з словників насмикану.

Учень11.

Ти у мене із кореня –

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована.

Учень 12.

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмокнута,

З кров”ю моєю змішана.

І аж до скону залишена

В серці моїм.

Учень 13.

Мова наша.  Мова ---

Мова кольорова.

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Учень 14.

Мова наша, мова ---

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

Учень 15.

Я без тебе, мово,

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

Учень 16.

Як вогонь у серці,

Я несу в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє.

Учень 17.

О рідне слово, хто без тебе я ?

Німий жебрак, старцюючий бродяга?

Мертв”як , оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам”я,

Моя ти – пісня, сила і відвага,

Моє вселюдське й мамине ім”я.

Учень 18.

Тобою палахтить душа моя,

Втішається тобою серця спрага.

Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за тебе на вогні.

Учень 19.

Так не засни в запиленому томі,

В нетканій коленкоровій труні –

Дзвени в моїм і правнуковім домі !

Учень 20.

Одною мовою одвік

Всі люди плачуть.

Одною мовою сміється

Всенький світ.

Та як любов і гнів

Улити в спів гарячий?

Лиш рідна мова дасть тобі одтвіт.

Учень 21.

Одною мовою смієшся

І плачеш мовою одною,

Коли дитя вві сні

Ім”я твоє назве.

Та сум чи радість

Не згасиш за наказом,

Як мови рідної,

Що у душі живе.

Ведуча. Ми пропонуємо Вам подивитись „Казку про Сергійка, Оксанку, букви Е та И, Наголос, дядечка Правило і Пані Помилку”. Надіємось, що в майбутньому з Вами не трапиться такої пригоди, як з героями казки.

 Отож, слухайте та дивіться.

Учень1.

Просим учнів до зубріння звичних;

Ви небійтесь правил граматичних.

Є у кожного до мови хист, --

Не зубріть, а розумійте зміст.

Як зумієм правила ми з вами

Виражати власними словами,

Знань одразу збільшиться запас ---

Вчитель просто не впізнає вас!

Учень 2.

Все важливе в нашій мові .

Ось, приміром, річ така:

Е чи И писати в слові –

Часто сумнів виника:

сЕло чи сИло ?

Якщо ясно, та не дуже –

Щоб уникнуть зайвих мук,

Ти під наголос , мій друже,

Зразу став сумнівний  звук:

селО—сЕла.

Звук виразно зазвучить ---

Як писать тебе навчить.

Дійові особи 

Сергійко                       Оксанка

буква Е                          буква  И

Наголос                         дядечко Правило

Пані Помилка

Сергійко.  Ой, ой... Я більше не можу, ці Е та И зовсім замучили. Знову через них двійка. Оксанко, Оксанко!

       Вбігає Оксанка.

Оксанка.  Чого тобі? Ти,Сергійку, плачеш7 Братику мій !

Сергійко . А як же мені не плакати? Я мамі обіцяв, я ушколі обіцяв, що більше двійок не матиму, а ці лукаві Е та И зову підвели ! Написав село, медовий, весна, зелений, жовтень через И, а димлять, криниця, крижаний з Е. От і

двійка !

Оксанка. Який жах! Вісім помилок! А ще не хочеш, щоб ятобі допомогла?! Це ж так просто: ненаголошений голосний перевіряй наголосом, наприклад: селО – сЕлище, медОвий – мЕд, веснА – вЕсни, зелЕний –зЕлень, димлЯть – дИм, крижанИй – крИга. А от у слові криниця И наголосом перевірити не можна. Це слово треба просто запам”ятати. У слові жовтень Е --- випадне, бо жовтня.

Сергійко. Еге, запам”ятати! Тобі добре, у тебе пам”ять хороша. А я з цими

Е , И  та наголосом ніяк впоратися не можу. І де вони взялися на мою голову ? (Плаче. Стукіт)

Оксанка. А хто там ? ( Входять Наголос, букви Е та И)

Буква Е. Добрий день. Нас тут тільки що згадували. Я звук і буква Е.

Буква И. А я звук і буква И. Здоровенькі були!

Наголос.  Я--- Наголос. Не розумію, Сергійку, чого ти на мене гніваєшся? Без мене б усе переплуталось... Я усім друг... Слухай: зелЕний --- зЕлень....

(Вбігає Пані Помилка)

Пані Помилка. Я---Помилка. Ти, Наголосе, мені не друг. А от Сергійко зі мною дружить. Правда ж, Сергійку, у тебе в зошиті я на кожній сторінці?

Сергійко ( обурено). Який ти мені друг? Просто я щось наплутаю, а ти вже й тут !

Наголос. Ти її , Сергійку, прожени. Зі мною, з Наголосом, подружи!

Пані Помилка. Ха-ха-ха! Ти, Наголосе, вже дуже задаєшся! (Передражнює) Без мене б усе переплуталось... Ха-ха-ха! А я от маю два наголоси і нічого: ПомИлка і Помилка.

Оксанка. Так на те ж ти і Пані Помилка.

Наголос. А от спробуй, Пані Помилко, скласти слово, яке я задумав, з букв Б,Р,А,Т,И.

Пані Помилка. Вже склала --- брАти.

Наголос. От і не вгадала, я задумав братИ. А як без мене, без Наголосу, ти прочитаєш слова зАмок чи замОк, мукА чи мУка, нАсип чи насИп?

Пані Помилка. Чого ти до мене причепився? Я, Пані Помилка, що хочу те й роблю. А що вам до мене?

Буква Е.  Як то що? Ти ж мені, букві Е. З буквою И дружити заважаєш!

Буква И. А я,И, у вимові поступаюсь перед ненаголошеним Е...

Буква Е. А я, Е , перед И, але на письмі нас плутати не можна.

Наголос. І в цьому я, Наголос, вам вірний помічник. А вам, Пані Помилко, я ворог!

Пані Помилка.  Ха-ха-ха.! Злякалась я тебе! На моє щастя є ще забудьки і неуважні, ледарі і неохайні. В їх зошитах для мене завжди місце знайдеться. От Сергійко мене ,Помилки, не лаяв, а на тебе, Наголосе, і на вас , букви Е та И скаржився.... ( Голосний стукіт.)

Оксанка. Хто там?

Дядечко Правило. Це я – дядечко Правило. Сидів я собі спокійно у підручнику, слухав і не витримав. Це вже занадто. Ця Помилка зовсім знахабніла. А чому? Бо з нею не борються як слід.

Буква Е. Це правда. От Сергійко вже вп”яте пише слово теля через И!

Сергійко. Так до нього ж не можа ніяк дібрати перевірне слово. В словах теля, телиця, телята наголос на другому складі, а тому скрізь чути И.

Наголос. Правда, це важке слово. А все ж і до нього є перевірне --- отелиться.

Сергійко. От спасибі! Зараз і запишу: отелиться – теля, телиця, телята. Після т, хоч і чуємо И, пишемо Е. Правильно?

Оксанка. Правильно, правильно!

( Всі разом) МОЛОДЕЦЬ!

Пані Помилка. Ха-ха-ха! Зраділи, що одне слово написав правильно. Побачимо, що далі буде...

Дядечко Правило. А ти не смійся ,гидка Пані Помилко! Я, дядечко Правило, твердо кажу, що далі тобі все гірше й гірше буде. Війну тобі оголосимо. Правда, Сергійку?

Сергійко. Я б з охотою. Тільки коли б мені хтось добирав перевірні слова.

Наголос. А ти навчися сам їх добирати.

Пані Помилка.  Бачиш, Сергійку, яке вонитобі життя готують. Всесам тасам. А я, Пані Помилка, охоче допоможу тобі робити помилки.

Оксанка. Забирайся звідси! Чого ти причепилася до мого братика? Знай, пані негідна, що я допоможу    Сергійкові.

Пані Помилка.  Це він  до мене причепився, а не я. Чого ви всі на мене нападаєте?

Дядечко Правило.  І будемо нападати. Сергійку, оголошуй війну Пані Помилці, а ми тобі допоможемо.

Наголос. Допоможемо!

Сергійко. А як же ту війну розпочати?

Дядечко Правило.  Дружи зі мною, з дядечком Правилом.

Наголос. І зі мною ---- Наголосом.

Буква Е.  Мене, Е, з буквою И не плутай.

Буква И. Пам”ятай, що не всі слова пишуться так, як вимовляються.

Наголос. Перевіряй наголосом, яку букву треба писати – Е чи И. Розумієш?

Оксанка. Про випадне Е не забудь, наприклад: велетень—велетня, хлопець—хлопця.

Дядечко Правило. Запам”ятай слова, які не перевіряються наголосом.

Сергійко. Зараз... Зараз.... Через Е пишемо такі слова: пшениця, червоний, ясен, керівник, бетон, ведмідь, календар, герой, летіти, черешня, четвер.  А в словах абрикос, криниця, тривога, кишеня, гриміти, арифметика пишеться И.

Пані Помилка. Ой, ой, Сергійку, ти ж у цих словах завжди помилки робив!

Сергійко. Робив, а тепер не буду. Я з дядечком Правилом дружу!

Наголос. І зі мною Наголосом!

Сергійко. І з Наголосом. І тебе, сестричко Оксаночко, прошу допомогти мені.

Оксанка. З охотою. Я тобі казатиму слова, в яких Е та И будуть ненаголошені, а ти добирай до них слова, в яких би наголос падав на слад з Е та И, наприклад: тихенький

Сергійко. Тихо.

Оксанка. Широкий

Сергійко. Широко.

Пані Помилка. Почекайте, що ви робите? Ой, ой,ой (бігає)

Дядечко Правило. Ага, злякалася, Пані Помилко!

Оксанка. Великий

Сергійко. Велич.

Пані Помилка (плаче). Ой, я більше не можу....

Букви Е та И. Браво! Браво!

Пані Помилка (стогне). Ой, ой... У цих же словах він завжди помилки робив.

Сергійко. Ану геть, Пані Помилко!

Пані Помилка (плаче). Нічого, нічого. Ще є дзвінкі  і глухі приголосні.

Сергійко. І їх я вивчу.

Пані Помилка.   А апостроф?

Сергійко. Постараюся --- і він мені не страшний!

Пані Помилка. А м”який знак? Подвоєні приголосні?

Сергійко. Та чого ти причепилася до мене? Геть з моїх зошитів!

Всі (разом). Геть! Геть!

Пані Помилка. Ой, ой, що мені робити? Піду пошукаю іншого Сергійка. (Зло). Прощавайте!

Дядечко Правило. Прощай. Добре було б, щоб ти, Пані Помилко, не знайшла собі  місця в жодному зошиті.

Всі (разом). От це б чудово було!!!

Пані Помилка (плаче). Ой, які ж ви, хочете моєї загибелі.

Всі (разом). Хочемо, хочемо!! Геть усі помилки!! Геть з усіх зошитів!!

Оксанка.

Якщо з українською мовою

В тебе,друже, не все гаразд

Не вважай її примусовою,

Полюби як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить:

Все,як пишеться в ній, вимовляється ,--

Все, як пісня, у ній звучить.

І журлива вона, й піднесена.

Тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова у ній душа.

( заспівують пісню)

Ведуча.

На цьому наша виховна година закінчена. Дякуємо Вам за увагу.