Телесик

Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:

— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!

Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку... Положила баба ту деревинку в колисочку, колише й пісню співає:

Люлі-люлі, Телесику,
Наварила кулешику,
Буду тебе годувати.

Колихала-колихала, аж поки полягали вони увечері спати. Встають уранці — аж з тієї деревинки та став синок маленький. Вони так зраділи, що й не сказати! Та й назвали того сина Телесиком.

Гра «День і ніч»

Мета: розвиток спритності, швидкості та уваги.

Хід гри:

День – учні бігають, ніч – учні завмирають на місці. Хто поворушиться вибуває з гри.

Росте той синок й росте — і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього.

От як підріс він, то й каже:

— Зробіть мені, тату, золотий човник і срібнеє весельце, буду я рибку ловити та вас годувати!

От дід зробив золотий човник і срібнеє весельце, спустили на річку, він і поїхав. То оце він їздить по річці, ловить рибку та годує діда й бабу, наловить та віддасть — і знову поїде. А мати йому їсти носить. Та й каже:

— Гляди ж, сину, як я кликатиму, то пливи до бережка, а як хто чужий, то пливи далі!

От мати наварила йому снідати, принесла до берега та й кличе:

Івасику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!

Телесик почув.

— Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж моя матінка снідати принесла.

Пливе. Пристав до бережка, наївся, напився, відіпхнув золотий човник срібним весельцем і поплив далі рибку ловити.

А змія й підслухала, як мати кликала Телесика, та прийшла до берега і давай гукати товстим голосом:

Івасику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!

А він чує.

— То ж не моєї матінки голос! Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!

Махнув весельцем — човник і поплив.

Гра «Рибалки і рибки»

Мета: біг  врозтіч з ловінням, виховання витримки, уваги, пам’яті.

Хід гри:

Серед дітей обирають 2-3 рибалок, всі інші – рибки. Рибалки стають на одному місці, майданчику, рибки – на іншому. Між ними відбуваються такий діалог. –         Рибалки, рибалки, що в’яжете? –         Сітку! –         Кого будете ловити? –         Рибку. –         Яку? –         Карасів і щуку! –         То ловіть! Рибки розбігаються по всьому майданчику, кожний рибалка намагається піймати хоч одну рибку. 

Правила гри: 

1. Риба вважається пійманою, коли рибалка торкнувся її рукою. 2.
2. Коли рибалки спіймали хоч по одній рибці, вибирають інших рибалок. 

Змія бачить, що нічого не вдіє, та пішла до коваля:

— Ковалю, ковалю! Скуй мені такий тоненький голосок, як у Телесикової матері!

Коваль і скував. Вона пішла до бережка й стала кликати:

Івасику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!

А він думав, що то мати.

— Ближче, ближче, човнику, до бережка! То ж мені матінка їсти принесла!

Та й приплив до бережка. А змія його мерщій ухопила з човна та й понесла до своєї хати.

— Зміючко Оленко, відчини!

Оленка й відчинила, змія ввійшла в хату.

— Зміючко Оленко, натопи піч так, щоб аж каміння розпадалося, та спечи мені Телесика, а я піду гостей покличу, та будемо гуляти.

Та й полетіла кликати гостей.

Музична гра " Веселий потяг "

https://www.youtube.com/watch?v=Hapqr_tw9Y0

От Оленка натопила піч так, що аж каміння розпадається а тоді й каже:

— Сідай, Телесику, на лопату! А він каже:

— Коли ж я не вмію,— як його сідати?

— Та вже сідай! — каже Оленка. Він і положив на лопату руку.

— Так? — каже.

— Та ні-бо: сідай зовсім! Він положив голову:

— Отак, може?

— Та ні-бо, ні! Сідай увесь!

— А як же? Хіба так? — та й поклав ногу.

— Та ні-бо,— каже Оленка,— ні, не так!

— Ну, так покажи ж,— каже Телесик,— бо я не знаю як. Вона й стала показувати, та тільки сіла, а він схопив мотузку, звязав Оленці рукиі ноги тай приволочив її додому

— Зміючко Оленко, відчини!

Не чуть.

— Зміючко Оленко, відчини!

Не озивається.

— От вража Оленка, вже десь повіялась.

Музична Гра з хустиною

https://www.youtube.com/watch?v=9qR2O7pAPuc

От змія сама відчинила хату, а там нікого. Схопилася Змія тай біжить до Телесикової хати

Івасик Телесик заволочує Оленку до хати, і каже

•          Матінко, тату, затоплюйте піч, дивіться що я приніс на вечерю!
•          Ох батечку, ти диви!

Оленка проситься

•          Івасику Телесику, бабусю, дідусю, пробачте мені, я більше не буду злою такою, пожалійте мене, змилуйтесь над бідолашною Зміючкою… Зробіть милість, подаруйте мені життя, це ж Новий рік, Миколай скоро прийде, а подарунки…
•          Які подарунки? Ти думаєш що Миколай не бачив яка ти вредна і як ти капостиш? Він тобі хіба лише різочку під подушку покладе… Тату кладіть дрова у піч, і по-більше!

Прибігає Змія

•          Ой люди добрі, пожалійте мою Оленку, прошу вас, ми більше ніколи не будемо пакості робити, будемо чемними і добрими!
•          Що діти ви нам скажете, змилуємось, і відпустимо Змію з Оленкою?
•          ТАК

Заходить Миколай

•          Чую багато добрих вчинків ці діти робили, і добрими та чемними були! І зараз шляхетний вчинок зробили, відпустивши Оленку з матір’ю.  Тут у мене для вас є гостинці, але спершу ми пограємося!!!=-