РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ

РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ

Одним з актуальних питань сьогодення є проблема розвитку креативності. Актуальність зумовлена необхідністю виховувати покоління, яке здатне бачити проблеми, аналізувати їх та знаходити нестандартні ефективні рішення. Саме майбутнє креативне покоління спроможне подолати бар’єри шаблонності.

З давніх-давен творча активність людини несе в собі не просто особистісний розвиток, але й прогрес, створює культуру всього людства в цілому. Творчість – це, перш за все, відображення сутності людини, її ставлення до навколишнього світу, її бажання, мрії, почуття, які й рухають людство вперед, не дивлячись ні на що. В основі творчості лежить відкритість до можливостей світу. Творчо спрямована особистість більш відкрита для отримання зовнішньої інформації, вона переживає проблеми миру, як свої, її енергія не терпить смирення, шукає вихід та шляхи вирішення. 

Креативність – це здатність до творчості, спроможність породжувати незвичайні речі, придумувати, знаходити, сприймати світ по-особливому. Це творчість, яка корисна і на роботі, і в житті. Креативна людина – це вигадник. Це той, хто придумує й фантазує, роблячи життя яскравішим і цікавішим, перетворюючи все в щось нове, неповторне. 

Зараз саме той час, коли суспільство усвідомило це, і прагне розвивати в людині творчу нитку. Недаремно сучасні керівники, роботодавці, педагоги вимагають від своїх колег, співробітників, учнів творчого підходу, винахідливості, різнобічності, оригінального новаторства, тобто креативності. І не дарма зараз на наших очах іде не просто розвиток прогресу, а його стрімкий біг. Тільки і встигаєш стежити, як на сторінках газет миготять заголовки: «новий винахід», «рішення проблеми знайдено», «новітні моделі ...» тощо. 

Актуальність креативності в наш час очевидна, вона всюди: і в анкеті з працевлаштування, і в реалізації ваших планів, і в кар'єрному зростанні, і у творчій самореалізації, і в культурі цивілізації, і в нестримному русі прогресу.  Отже, я вважаю, що цій темі варто приділити вагому частку нашої уваги.

Осмисленням теми «Креативність як особистісна здатність до творчості» займалися багато дослідників як вітчизняні (тобто Російського й Радянського громадянства), так і закордонні (тобто іноземці). Мені найбільше сподобалися такі вчені: С. Л. Рубінштейн, А. Маслоу, Б. М. Теплов, Д. Б. Богоявленська, В.Ф. Вишнякова, Р. Мей. 

У зарубіжній психології науковці першими почали цілеспрямоване вивчення «творчості-creativity». До середини ХХ століття було отримано великий теоретико-експериментальний матеріал. Вивчалися різні аспекти творчості та фактори, умови, особистісні характеристики творця, що їй сприяють, зокрема: 1) уява, символізація та метафоризація (Ф. Баррон, Р. Стернберг); 2) отримані людиною знання та її емоційний стан (Дж. Гілфорд, Ф. Дзенасні); 3) здатність до рефлексії й цілеспрямованість дій (Е. Торранс); 4) компонент несвідомого в акті інсайту (П. Ленглі); 5) чотири етапи творчого процесу – підготовка, інкубація, осяяння (інсайт), розробка (Е. Де Боно, А. Осборн); 6) спроможність до нестереотипізованих асоціацій (С. Мідник); 7) зовнішні стимули й навколишнє середовище (Т. Любарт, Р. Стернберг); 8) чотири аспекти для аналізу: творча особистість, процес творчості, кінцевий продукт, творче середовище (М. Родес); 9) у гуманістичній психології «творчість-creativity» вивчалася як спосіб/шлях саморозвитку на когнітивному, вольовому, моральному й поведінковому рівні (К. Роджерс, Р. Мей, П. Вайнцвайг, А. Адлер, А. Маслоу, Г. Оллпорт, К. Негус, М. Пікерінг); 10) психоаналітики торкалися феномену creativity побічно: вивчали внутрішню силу, духовно-моральну енергію, акт творення самого себе як особистості, «колективне несвідоме» (З. Фрейд, А. Адлер, К. Юнг); 11) у когнітивній психології creativity розглядалася як обдарованість (в IQ), як пізнавально-інтелектуальна діяльність (швидкість, гнучкість, оригінальність, розробленість проблеми); аналізувався вплив спадковості та внутрішній стан (Ф. Гальтон, Л. Терман, Е. Торранс, Дж. Гілфорд, Ф. Баррон, Л. Тьорстоун). Серед усіх робіт особливо важливими є дослідження так званого «потокового стану», що створює у внутрішньому самопочутті людини відчуття оптимальної гармонії з дійсністю та виконуваною роботою (M. Чіксентміхайі). З середини ХХ століття «творчість-creativity» вивчається в радянській психології: 1) як здібність інтелекту (Д. Богоявленська, В. Дружинін, М. Каган, Н. Лейтес, Е. Тунік); 2) як потреба перетворення, інтегральна властивість і потреба особистості (О. Матюшкін, Я. Пономарьов, В. Рибалка, Н. Хазратова, В. Клименко, О. Яковлева); 3) як творчо-перетворювальні функції свідомості й генетико- соціальний потенціал саморозвитку (Л. Анциферова, С. Максименко, В. Моляко). Виділено такі фактори стимуляції творчості: здатність особистості до прояву нешаблонності (Л. Єрмолаєва-Томіна); наявність проблемної ситуації й змістовної сторони творчого процесу (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, О. Матюшкін, В. Моляко, Я. Пономарьов, О. Тіхоміров); нерегламентуючі збагачуючі умови середовища й особистісні духовно-екзистенційні начала (В. Дружинин, О. Завгородня); єдність актів інтуїтивного й рефлексивного у творчому процесі (Я. Пономарьов, І. Семьонов, О. Тіхоміров, С. Степанов, О. Науменко); пошуковий характер, здібність до експериментування, наявність уяви й фантазії творця (Л. Виготський, Я. Пономарьов, В. Давидов); факт прояву своєї індивідуальності (О. Яковлева).

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє говорити про те, що творчий потенціал властивий кожній дитині й дає можливість визначити шляхи його розвитку. Творчість – це звичайна природна функція мозку, що проявляється під час наявності спеціальних умов і можливостей до того чи іншого виду діяльності. Вона може виявлятися в будь-якій діяльності – науковій, викладацькій, спортивній, у побуті, торгівлі, кулінарії, тому вона й розглядається не як якийсь особливий вид, а як специфічний стиль діяльності. Більше того, на думку багатьох дослідників, креативність – це не єдиний фактор, а сукупність різних здібностей, кожна з яких може бути представлена по-різному в тієї чи іншої людини. Мова йде про те, що в одному виді діяльності особистість може проявляти надзвичайні творчі можливості, а в іншому – виявитися зовсім нетворчою, що легко пояснити відсутністю здібностей до цієї діяльності. Це положення має важливе значення для практичної педагогіки, бо допомагає педагогу побачити своєрідну індивідуальну креативність кожної дитини. Творчі здібності легше й частіше проявляються в тій діяльності, до якої в дитини є певні схильності й інтерес. Визначити її та відповідно розвивати в ній креативність можна, залучаючи дитину до різних видів діяльності з дитинства, спонукаючи до самостійного мислення, до радості власних відкриттів, а далі – до постановки проблем і комбінації набутих знань.

Навчання в загальноосвітньому закладі не завжди може сприяти розвитку необхідних якостей, адже серед педагогів не так вже й багато творчих особистостей. Слід враховувати те, що навчальна програма може навіть придушити креативний потенціал дитини, і в шкільні роки вона буде переживати критичний період креативності, так як школа суворо обмежує творчість: дитина повинна створювати тільки те, що говорить учитель. У такому випадку їй необхідна допомога і підтримка для того, щоб зберегти можливість самореалізовуватися і виражати свою індивідуальність.

Перш за все, необхідно створити сприятливу атмосферу. Дитині важливо розуміти, що будь-які нестандартні рішення, які вона знайде, будуть прийняті адекватно й належно оцінені. Потрібно намагатися навчати креативно дивитися на життя, довіряти своїм припущенням й інтуїції, уміти оцінювати об'єкт з різних сторін. Буде краще створити умови для «розумової розминки»: часто обговорювати з дитиною парадокси, протиріччя й аналогії. Діти повинні тренуватися висувати кілька ідей у рамках однієї теми, оцінювати, деталізувати й вибирати найбільш вдалу й оригінальну ідею.

Дитину необхідно навчити змінювати точку зору на звичайні речі за допомогою конкретних умов. Сформувати здатність фантазувати й перетворювати властивості об'єкта за допомогою заданих прийомів. Крім цього, треба постаратися переконати в тому, що знання приходять із досвідом, а всі нововведення й зміни повинні легко сприйматися. З раннього віку краще пояснити дитині, що слід бути обережним із критикою власних дій: необхідно цінувати свою роботу й не занижувати результати. Дорослі, у свою чергу, повинні проявляти увагу до дитячої творчості й повністю відмовитися від критики. Тільки  тоді, коли в дитини зміцниться впевненість і довіра до дорослого, можна починати адекватно оцінювати й порівнювати виконану роботу із заданим раніше креативним планом.

До основних характеристик креативності відносять вигадку, дар передбачення, ініціативність, настирливість, високу самоорганізацію, працездатність, оригінальність. За даними досліджень, з оригінальністю поєднані такі характеристики особистості як домінантність, чутливість до емоцій, здатність до ідентифікації себе з іншими людьми та легкої зміни ролей. Особистість, яка володіє цими якостями, знаходить задоволення не тільки в досягненні мети, а, перш за все, у самому процесі творчості. П. Торренс зазначає, що оскільки спадковість не є основним показником майбутніх творчих досягнень, то основну увагу потрібно звертати на фактори зовнішнього середовища, що можуть чинити як позитивний, так і негативний вплив на розвиток здібностей . Він вважає, що для виявлення й розвитку творчих здібностей дитини важлива підтримка оточення.

На щастя, у нашому закладі є така можливість, бо діти в нас знаходяться цілодобово. Проектування розвивального освітнього середовища навчального закладу – це головне завдання школи-інтернату, а розвиток креативності – невід’ємна частина цього процесу.

Працюючи вихователем, я розумію, яке велике поле для діяльності з питання розвитку креативності відкривається перед нами. Я наведу приклади своєї роботи в цьому напрямі.

Вправи можна виконувати в ігровій формі кожен день: під час прогулянок, на самопідготовці, у вільні години.

Вправа «Хто більше?»

Вправа на гнучкість і продуктивність мислення. Виберіть будь-який предмет. Необхідно придумати якомога більше варіантів застосування цього предмету. Учасники по черзі називатимуть варіанти, на роздуми дається не більше 5 сек. Якщо в учасника немає ідей він вибуває, гра триває доки не залишиться один – переможець. Приймаються всі варіанти відповіді, окрім відверто безглуздих.

Вежа

Побудувати найвищу структуру, що вільно стоїть, тобто вона не повинна ні на що спиратися, окрім як стояти на столі. Довжина вимірюватиметься від столу до кінчика будови. Угорі має бути цілий зефір – не можна його відкушувати чи ділити на частини. Використайте стільки, скільки вам треба з виданого набору – спагетті, мотузок, стрічку можна згинати й різати на власний розсуд. На все це в команди є 18 хвилин. Ця вправа має кілька варіантів використання матеріалів для будівництва. Така гра корисна для тих, хто хоче навчитися знаходити нестандартні рішення і працювати в команді. Тут важливі згуртованість і взаєморозуміння.

Гра "Пошук спільних властивостей"

Пропонуються два слова, які мало пов’язані між собою. Наприклад: тарілка та човен, олівець і вугілля,  консервна банка й літак. Завдання полягає в тому, щоб знайти спільні властивості.  Порівняння як логічна операція одночасно виконує дві функції: виявляє подібність, тобто допомагає виявити спільне в порівнюваних об’єктах та явищах, і розбіжності між ними — за істотними чи неістотними ознаками. Інтелектуальна здатність — знайти нові невідомі зв’язки між предметами й явищами зовнішнього й внутрішнього світу, виявити глибинну подібність «різнорідних» об’єктів, що є творчою здатністю.

Фотоконкурс у соцмережі

Об’явити конкурс у мережі «Незвичайне в звичайному» (теми можна варіювати), першу світлину виставляє педагог. Це може бути фото якогось предмету чи ситуації. Щоразу, коли вашу увагу привертає що-небудь, уявіть, що бачите це на картині. А тепер придумайте цій картині відповідну назву. Можна коротку й хльостку, можна розгорнуту й ґрунтовну – головне, щоб вона сподобалася вам.

Наприклад: візерунок на шторах при найближчому розгляді нагадав паркан з дроту, звідси назва «Замурували»; неїстівні гриби незвичайної форми виросли навколо пенька – «Жабо» і т.ін.

Малюємо картину «Наш день»

У приміщені, де більшість часу проводять діти, вішаємо лист ватману. Починаючи зранку й до вечора діти можуть малювати на ньому свої враження, події, почуття олівцем, фарбами, ручкою тощо. Педагог теж приймає в цьому участь. При цьому діти розвивають асоціативне мислення. Особлива цінність асоціацій зумовлена тим, що творча діяльність завжди характеризується дефіцитом вихідної інформації, а додаткову інформацію у творчому пошуку необхідно не тільки знаходити, а й творити, наприклад, шляхом генерування й комбінування асоціацій.

Створення відеофільмів

До будь-яких свят діти знімають фільми, де вони виступають у ролі режисерів, операторів та акторів, чим продукують безліч ідей. Фільми можуть бути присвячені різній тематиці. Використовуючи відео, учитель може зробити щось більше, чого ніколи не зміг би зробити за допомогою традиційних підходів, унаслідок чого полегшується процес навчання та виховання дітей. Якщо вчитель хоче швидше досягти конкретної мети навчання, то не варто забувати, що включення учнів у підготовку уроків із використанням відео буде більш корисним.

Висновки

Фор­мування креативного мислення стимулює мотива­ційний компонент; розвиває пошукову самостійність і здатність долати труднощі; сприяє прагненню до до­сягнення кінцевого результату; забезпечує самореалізацію, самоствердження особистості й готує до успіш­ного життя в новому демократичному суспільстві.

Щоб успішно розвивати креативність школярів, сучасний учитель повинен бути креативною особистістю, прагнути до подолання в собі сили шаблону та формальності. «Особистість виховує особистість» - це азбука виховного процесу.

Важливо, щоб за роки навчання у школі дитина навчилася вирішувати навчальні та життєві задачі творчо, "пізнала себе" – оцінила свої слабкі та сильні сторони для прийняття найголовнішого рішення в житті – ким та яким бути. 

У своїй роботі прагну, щоб виховний процес був цікавим.

Отже, розвиток креативного мислення можливий за таких умов:

1. Перш за все – це створення необхідної  атмосфери. На творчих заняттях неприпустимим є підвищення голосу вчителем, педагогічний натиск, застосування погроз.
2. Бачення кожної дитини.
3. Але, коли ми говоримо про зовнішні умови, які сприяють створенню креативної атмосфери заняття, то не можна забувати про його зміст, оскільки це головне, що повинне спонукати дитину до творчості. Це може бути незвичайний поворот сюжету, елементи новизни, сумісне емоційне переживання тощо.
4. Одним із шляхів розв'язання проблеми розвитку креативних здібностей є застосування творчих ігор і вправ. Навіть звичайні буденні вправи можна перетворити на такі, що спонукають до творчого мислення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Позняк Т. М. Розвиток креативних здібностей особистості. – Режим доступу до статті: http://visnyk.chnpu.edu.ua/?wpfb_dl=1202
2. Шрагіна Л. Технологія розвитку креативності / Лариса Шрагіна. – Київ: Шкільний світ, 2010. – Режим доступу:

http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/7053/1/texRozvKreat.pdf

3. Іванченко А. О. Психологія креативності особистості: теоретико-методологічний та прикладний аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. докт. псих. наук. – Режим доступу:

http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/13368/5/Психологія%20креативності%20особистості%20-%20теоретико-методологічний%20та%20прикладний%20аспекти%20%28автореф.%20докт.%20дис.%29.PDF