С Ц Е Н А Р І Й Випускного балу 4 класу

С  Ц  Е  Н  А  Р  І  Й

Випускного  балу  4 класу     

 

 

Свято відбувається в прикрашеній кульками залі.  На стіні плакат:

                Прямуй, дитино, в добру путь,

                У світ де вчаться і ростуть!

                Розумна і щаслива будь,

                А перші кроки не зебудь!

Вчитель.         Добрий день вам, всі наші гості!

                         Гарне свято прийшло до нас!

                         Так світло й урочисто в цьому залі,

                         Повсюди кульки яскраві висять!

                         Сьогодні тут ми з вами зібрались

                         В життя проводжати своїх журавлят.

1 вересня 2013 року наша школа прийняла до своєї  дружньої сім’ї поповнення. Серед них були й учні нашого класу. А нині вони випускники.

 То ж зустрічайте  винуватців цієї події.....

 

              Злинь же, музико, в небо гучніше,

              В добру пору лунай, в добрий час!

              Вище голови!  Йдіть веселіше,

              Ми ласкаво запрошуєм вас!

 

Під музику і оплески до зали заходять четвертокласники.

 

Вчитель.  Знайомтесь, якщо ви, звичайно, незнайомі.

 

Діти  (по черзі)

 – Веселий!

–       Дружній!

–       Пустотливий!

–       Галасливий!

-  Трішички смішливий!

-  Спортивний!

-  Грайливий!

-  Балакучий!

-  Дружелюбний!

-  Розумний!

-  Іноді неуважний!

-  Завжди позитивний!

–       І опанувавший усі науки початкової школи...

Всі:            4 – В клас.

 

Вірш «До школи»

Так сонячно-ясно довкола 
І тануть хмаринки вгорі.
До школи, 
До школи, 
До школи
Сьогодні ідуть школярі.
Врожаями ниви достигли, 
Багрець пломеніє з дібров.
До книги, 
До книги, 
До книги
Душа поривається знов.  
Дозріли калинові гронця,
Над ними ясніє блакить.
До сонця,
До сонця,
До сонця
Як спів, наша мрія летить.
Відколи, скажіть нам, відколи
Цей вересень з нами рідня?
До школи,
До школи,
До школи
Ведуть нас дороги щодня.

 

1. Добрий день, шановні гості!

Раді вас вітати!

Всі бажаємо здоров’я

й щастя повну хату!

 

2. Любі наші мами й тата

Найрідніші в світіі.          

Вас вітають у цій  залі     

          Милі ваші діти!  

 

     3.  Зібрались дружно ми на свято, 

          Схвильовані, як в перший раз,   

          Щоб про здобутки розказати

          І перейти у 5 клас!

 

     4. У нас у всіх святковий настрій

 Ми всі схвильовані украй

«Середня школо, - скажем, - здрастуй!                        

         А початкова – прощавай!»   

 

   5. Тож прощавай, четвертий клас!

       Ти замалий уже для нас!

       Та ми повернемось  не раз

       Думками в наш четвертий клас!

 

 

7.  Сьогодні ж свято це – для нас!

     Лунає музика – для нас!

     В садках бузок зацвів – для нас!

      І сонця промінь – теж для нас!

 

 8.  Хай музика лунає дзвінко,

     І тоне в квітах урочистий зал.

     Ми починаємо наш перший –

 Всі:     Випускний бал.

 

Хлопці саджають дівчат і вертаються на сцену.     Вихід джентельменів.

1.  Панове, невже у нас випускний?

2.  Так, сер, чотири роки – це не жарт!

3.  А пам’ятаєте, який бал у нас був на новий рік?

4.  А яке гарне було родинне свято?

5.  А як ми вчилися прибирати клас?

6. А пам’ятаєте, панове, якими малюками прийшли ми в перший клас, нічого не вміли.

7.  Так, сер, цілком вірно, я ось, наприклад, не вмів шнурки зав’язувати, я і зараз не вмію. Але нічого, у мене попереду ще сім шкільних років. Навчусь.

8.   О може і не сім, подивимось, що вирішить Верховна Рада.

9.   Тим паче все попереду.

10.   А от я довго сумував за дитячим садком.

11.   А тепер?

12.   А тепер довго буду сумувати за початковою школою.

13.   А яка у вас, панове, заповітна мрія?

14.   Я. Панове, навчився красиво малювати і мрію стати художником.

15.   А я буду закрійником.

16.   Що будеш відкривати і закривати двері?

17.   Ну що ви, сер, я мрію кроїти і шити зручний і модний одяг.

18.   А я хочу стати солістом.

19.   Невже, сер, ви співаєте, як Басков?

20.   Ну що ви, сер, я просто мрію солити огірки і помідори. Хочу створити свою фірму.

21.   А я вам чесно скажу: життя в школі нашій чудове, яскраве і дуже цікаве.

        І мрію я давно про життя таке зняти кіно.

Всі:  Кіно?

22.  А що, панове, цікава ідея. А чи можна?

23.  А чому б і ні.  В мене і назва є «Як підійшли ми до 5 класу».

24.  Отже, досить розмовляти.

       Увага! Час прийшов мотор включати!

                                              

 – Кадр перший. Дубль перший «Здрастуй, школо»

Презентація 1 клас

Учитель: Ви не ходили до школи. Яким життя тоді було?

( Інсценізація )

( Батько сидить, читає газету. Заходить дочка.)

Дочка. Тату, а чому іде дощ?

Тато. Підеш до школи – дізнаєшся.

Дочка. Тату, а у Баби Яги є бабенятка?

Тато. Звідки я можу знати.

Дочка. Тату, а навіщо коняці коси не плечах?

Тато. Запитай у коняки.

Дочка. Тату, а мотоцикл любить цукерки?

Тато. Не знаю, я його не запитував.

Дочка. Тату, а ти не сердишся, що я в тебе про все запитую?

Тато. Що ти, моя дитинко? Як можна? Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати.

( Дочка виходить)

Тато. От вже непосидюче. Хоч би швидше тебе до школи відправити!

 

Учитель: І ось – вже перший клас!

 

9.  Ми перегорнемо листки

     Життя шкільного враз.

      Вже зараз ми випускники,

     Але колись ішли до школи в 1 клас. 

 

10. Давно – давно, тому чотири роки,

      Коли осінні дні були,

      Почулись в школі тихі кроки:

      То ми у перший клас прийшли.

 

11. В той день світило сонце ясно.

      Навколо так було прекрасно.

      І вчителька промовила звертання:

     «Ну що, розпочнемо навчання?»

 

12. Ну що, згадаємо, дівчата і хлоп’ята

      Чотири роки нелегких?

      Нехай почують мами й тата,

      Що ми робили тут без них.     

    

13. Перший клас, наш перший клас!

      Скільки справ зустріло нас

      Треба фрукти рахувати,

      По складах книжки читати.

 

14. Ох мороки було з нами

      Вчительці багато ,  

      Як по 100 слів за хвилину

      Вчились ми читати.  

 

15. Ще довго літери вивчали

     І по складах ледь - ледь пливли…

     Колись на пальцях рахували

    І до мільйона аж дійшли.  

 

16. До успіхів було далеко, 

      Нам заважали балачки.

      І виявилось – ой, нелегко

      Писати палички й гачки.

 

17. Так, письмо – це справжні муки:

      Від напруги ниють руки.

      Але ж увесь час веди

      Знаки, літери, склади.

      В зошита задрались вуха,

      Ніби він уважно слуха.    

          

Художній номер

 

– Кадр другий. Дубль другий.

 

18.Другий клас – пішла таблиця

     І вночі вона нам сниться.

     Ми її вчимо, вчимо,

     На уроках  «горимо»!

 

19. Різні дії як насіли,

     Розібрати їх не сила.

     Додавання, віднімання,

     Жарти, мінімум старання.

     А от множити, ділити –

     Годі – браття говорити.

 

20.Потім крейдою писали –         

     Форми білі-білі стали стали!    

     Хтось під партою в кутку    

     Робить справу нелегку:

     Все на пальцях полічили,

     Бо без них лічить несила.

 

21. Стали вряд частини мови.

     Як багато, чесне  слово!

     Як би тут не розгубитись

     І хоча б чогось навчитись!

 

22. Ми всі засвоїли чудово:

      Прикметник, суфікс, дієслово.

       Диктантів море написали.

       Досвідченими трохи стали.

 

Художній номер

 

– Кадр третій. Дубль третій.

 

23. Ось і третій рік ми в школі

     А сюрпризів ще доволі.

 

24. Знову  множити, ділити.

     Як же тут не розгубитись?!

     Не питають тут, чи здібна –

     Всім наука ця потрібна.

 

25. Ми росли і вчились в колективі   жити.

     Набували вміння, навички й знання.

     Пізнавали світ ми, вчилися дружити,

     Нам було цікаво й весело щодня.

 

26. І кожен з нас намагався   зрозуміти,

     Що сам він  долі власної творець.

     Й щодня старатися, не лінитись,

     А лінь нестерпну проганяти геть.

 

 

 

На сцену вибігає Лінь, вона ловить учня, ще одного, пригортає до себе. Один хоче вирватись, а інший притулився до неї. Але Лінь не відпускає ні одного, ні другого.

 

Лінь. Ось ти, мій молодець! І ти йди до мене, мій постійний пацієнте. Як же я люблю таких діток, що одне говорять, але ніколи цього не виконують. Ну, це мої діточки — лінивчики-нещасливчики. Я їх так люблю!

 

1 хлопчик. Відчепись від мене, я не твій молодець, я ніколи з тобою не дружив! Геть від мене! Іди!

 

Лінивий хлопчик. А ти мене міцніше пригорни, з тобою так тепленько, так приємно...

 

Лінь. Ой, тебе я гарненько пригорнула, міцно затиснула. Ой, а як цей пручається! Ти подивись... Але і я не здамся, бо дуже хочу з тобою подружитися. Ну, побудь зі мною, хоч хвилиночку, а там і годиночку, і деньочок, і завжди...

 

                                                    Вибігає дівчинка.

Дівчинка. Геть від нього відійди!

 Іншу жертву десь знайди!

 Відпусти, погана Лінь,

 Хлопця доброго покинь!

 Мало ти дітей скосила,

 Що піднятись їм несила?

 Йди від нас за небокрай,

 Там лінивчиків шукай.

 За слова такі прости,

 Але хлопців — відпусти.

 

Лінь. А як ні? Що далі буде?

 Мене ж люблять усі люди!

 Не пущу і не чекай,

 Та так грізно не гукай!

 Ну, а цих я вподобала

 Й назавжди собі придбала!

 

Дівчинка. Ах! Не хочеш відпускати?

 Значить будем воювати!

 Друзів ми не залишаєм!

 А з біди їх виручаєм!

 Гей! Усі на допомогу,

 Вирушайте у дорогу!

 Зошити й книжки беріть

 Й Ліні дружно доведіть,

 Що навчання, праця й труд

 Лінь на порох розітруть!

 

Вибігають хлопчики і дівчатка з книжками і зошитами, біжать до Ліні. Хлопчикам, що їх зловила Лінь, дають теж зошити, книжки. Ті починають листати їх, щось вчити. Лінь їх потихеньку відпускає.

 

Лінь. Ой, та нате вже, беріть,

 Лиш від мене відійдіть.

 Все ще буде в іншім часі.

 Я знайду їх в п’ятім класі...

 Ні, не буду я у збитку,

 Ще навідаю їх влітку.

 Ти ж далеко не втікай

 

                       Звертається до лінивого хлопчика, якому було приємно з нею.

 І мене не забувай!

 

Лінивий хлопчик.  Ой не знаю, подивлюся,

 Друзів трохи я боюся....

 

Дівчинка. Лінь, іди, чому пристала?

 Ти й так довго заважала!

 А тепер іди від нас,

 Нам дорослішати час.

 За книжки ми всі взялися

 Й Ліні хитрої збулися!

                         Лінь неохоче з похнюпленою головою йде зі сцени. Діти свистять їй услід і сміються.

 

Дівчинка. Працьовитими всі стали,

 Лінь від нас тому й відстала.

 Тож і влітку всі читайте,

 Книжку й зошит не лишайте.

 

Художній номер

 

– Кадр четвертий. Дубль перший.

 

  27.  Далі йде 4 клас.

         До ДПА готують нас.

         Грізно потяги гудуть,

         Пароплави все пливуть...

         Треба шлях порахувати,

         Звідкись час і швидкість взяти.

         Розбери тут, яка дія!

 

         Їздимо ми по планеті 

         Шляхом, морем, на ракеті...

 

          28. Нелегкі завдання з мови:

               Скільки звуків, букв у слові,

               Підмет, присудок знайди,

               Вірно речення склади.

               І відмінювать навчись,

               З дієсловом розберись!

 

 

         Не задача – просто мрія:

            

          29. Дзвоник знову вже лунає

              Й до уроку закликає.

( Учень співає пісню на мотив пісні “Черемшина” )

 

Знов до класу вчителька заходить,

Ясними очима всіх обводить,

І мене до дошки викликає,

Про домашнє завдання питає.

Приспів:

Я книжки закинув, та й не вчився,

Телевізор цілий день дивився.

Ось стою, зітхаю, нічого не знаю,

Двійку заробив.

(Інсценізація)

• Оце лихо, Іване! А що ж у тебе вчителька таке запитала?
• Таблицю множення, скільки буде 9 х 8.
• Та й справді ти – дурень! Відповів би, що буде ” дев’яносто вісім”.
• Та я так і зробив, а потім все одно поставила “ двійку”.
• Не сумуй! Ось бачиш – відмінниця Наталка йде. Піди піддобрися до неї, може вона дасть тобі контрольну списати.

 

А я мила  дівчина красива,

З щирим серцем,  зовсім неспесива.

На “відмінно “ вчуся, контрольних не боюся!

Знаю я усе.

 

Всі науки добре  я вивчаю

І освіту швидко здобуваю,

В школу йду з бажанням, маю я старання

І міцні  знання.

 

• Добрий день, Наталко!
• А, це ти, Іване! Знову двійку заробив?
• Заробив...Слухай, Наталко! Сідай сьогодні зі мною за одну парту.
• Ні, не сяду! Я знаю чого тобі треба: списати у мене контрольну.

 

(Співають вдвох на мотив “Вареничків”)

 

Наталка. Ой, мій милий не ходить до школи,                                                      

  І домашні завдання він не вчить ніколи.

Іван. Буду вчитись, милая (2 р.)

Я не буду лінуватись, моя чорнобривая.

Наталка. А я дуже добре милого навчила:

Хворостину  зламала і його набила!

Буду тебе бити, буду тебе вчити,

Бо з тобою по вулиці соромно ходити!

 

Учитель: А тепер прозвітуйте , чого ви досягли за чотири роки.

 

1 учень .

За час навчання вивчено 33 літери українського алфавіту. Вивчили багато правил українського правопису, навчилися читати, писати, розв’язувати задачі, приклади, складати твори.

 

2 учень.

  Ми провчилися разом2448 уроків, сиділи за партами 1863 години і не враховуючи часу, витраченого на виконання домашнього завдання.

 

3 учень.

 Учнями нашого класу перечитано, недочитано, зачитано до дірок 578 художніх творів, книжок.

 Списано, не дописано, переписано 1820 зошитів, але не кожен із них був показаний батькам.

 

4. учень.

 Загублено 50 ручок, 60 олівців, і з десяток гумок, 50 гудзиків, багато копійок і 10 поганих звичок.

 Списано 3 кг крейди, стерто 12 штанів.

 

5 учень.

 За чотири  роки школа стала нашою другою домівкою, а вчителька – рідною мамою. 4 роки – це невеликий проміжок часу, але ми всі за цей час навчились гарно читати, красиво і грамотно писати, рахувати.

 

 

 

Художній номер

 

– Кадр п’ятий. Дубль перший.

 

30. Наш шкільний корабель помандрує 

      по хвилях

     Незнайомих до нині цікавих наук.

     Та місток капітанський спустіє на хвилю,

     Наша вчителька перша залишається тут.

 

31. Ми писати вчились, вчились малювати,

      З піснею дружити, друзів завели.

      Ми усі навчились з сонечком вставати,

      В початковій школі весело жили.

 

32. Хочем слово подяки сказати

      Тим, хто в школі працює для нас,

      Вчителів дорогих привітати,

      І на літо залишити клас.

 

 

34. У веселе полинемо літо

     В розмаїття трави і роси,

     В луки, квітами оповиті,

     В світ природи, здоров’я й краси.

 

Пісня

 

35. Ми радіємо всі безперечно,

    Що настав цей чудовий час.

    То ж спасибі усім вам сердечне,

    Найщиріша подяка від нас.

 

36. Вклоняємося вам до землі

     І ніжно тиснем руки

     Вам, дорогі учителі,

     Що ведете в науки

     І відкриваєте нам світ.

     Ведете в диво – казку,

     Знання даєте з юних літ,

     Й даруєте нам ласку.

 

37. Бібліотекарям шкільним

      Ми вдячні безперечно.

      За книги дякуємо вам

      Ми щиро і сердечно.

 

38. Ми дякуємо кухарям,

      Що борщик нам варили,

      Що смачно готували нам.

      Що випікали пиріжки

      Пухкенькі та смачненькі,

      Щоб ми росли швиденько.

 

39. Спасибі нашій медсестрі,

     Що йоду не жаліла,

     Як ми здирали у дворі

     Хто ліктя, хто коліно,

     Що так терпляче вчила нас

     І вуха й руки мити,

     Охайними приходить в клас,

     І в школі не смітити.

 

40. Спасибі техпрацівникам,

     Які щодня трудились,

     Щоб затишно було всім нам

    І всі ми добре вчились.

    Спасибі щиро скажем вам,

    Що класи чисто мили,

    Допомагали школярям

    Й до чистоти привчили.

 

Художній номер

 

– Кадр шостий. Дубль перший.  «Найрідніші дякуємо»

 

41.Ми до батьків сказати хочем слово

     І привітати хочем від душі!

     І подарувати усім пісні чудові,

     Найкращі прочитати всім вірші.

 

42. Чотири роки нас збирали вранці,

      Несли портфелі наші й ранці.

      І з нами ви уроки вчили,

      І малювали, і лічили.

 

43. Писали з нами твори вдома,

      І як встигали – невідомо.

      При цьому  готувати їсти,

      Білизну прати, місити тісто.

 

44. Нести домашнії турботи,

      Ходити на свою роботу,

      І залишатися на диво

      Красивими та молодими.

 

45. Наші тата і матусі!

     Наші дідусі й бабусі!

      Разом з нами вчились ви,

      Ми «спасибі» скажем щиро

      За турботу і терпіння,

      І вклоняємося низько Вам!

 

46. Любі !  

       Ми Вам обіцяєм: учитись, дружити,

       Гарні  оцінки  додому  носити,

       Щоб  дарувати  рідість  вам,

       Любесеньким   нашим  батькам !

 

47. В день оцей, святковий і чудовий,

      Нехай вам сонце ллє тепло до ніг!

Радості вам, щастя і здоров’я 

 На роки й на довгий, довгий вік.

Художній номер

 

– Кадр сьомий . Дубль перший.  «Зустріч».

48.  Швидко,  мов  птахи,  роки  пролетіли,

       Спогади  гарні  про  себе  лишили.

       Ми  не  забудемо  перший  дзвінок,

       Четвертого  класу  останній  урок.

       Ми  тепер  ідемо  в  п’ятий  клас,

       Цьому  більше  вже  не  повторитись.

 

    Вибігають  хлопчик і дівчинка

  Х.    Стійте,  стійте!  Ми  не  розуміємо,  що    робимо  !

  Д.   Не треба йти  до  п’ятого  класу !

  Х. Мені говорили, що там  стільки

  предметів!   Стільки  вчителів !

 Д.   У  кожного  свої  вимоги,  свій 

 характер!

Х.  А  ми  звикли  до  одного  вчителя!

Д.  А  там  все  треба  самому  робити!

Х.  Задачі,  важкі  теореми  щодня  дове- деться  учити!

Д. А  в  історії  так  багато  подій – зрозуміти і збагнути зумій!

Х.   Біологія,  хімія,  інформатика,  ДПЮ…

Д.    Та  що  там говорити,  давайте залишимося у початковій школі!

Х. Я з задоволенням, та хіба це можливо?

 

Учитель.    Це дійсно не можливо... Час швидко плине. Ви вже підросли. Стали самостійними. Чотири роки я вас опікала, в усьому допомагала, А тепер настала   пора з вами попрощатися. Не сумуйте, бо мені теж сумно. І жалко з вами розставатися, але час зупинити не можна. Ми будемо з вами зустрічатися в школі, посміхатися один одному, запитувати «як справи». Але я вже більше ніколи не зайду до вашого класу, як господарка.  Не бійтеся йти до старшої школи.  

          Всі  вчителі  у  нас

          Майстри – просто  вищий  клас.

          За  невміння  не  карають,

          Терпеливо  в  усьому  допомагають.

          У  вас  буде тепер нова мама.

           Зустрічайте___________________

 

49.    Шановна  вчителько нова!

           За  нас  ви  будьте  певні,

           Хоч  ми  рухливі  і  шумні,

           Зате  розумні  й  чемні!

 

        Та  ви  прийміть  нас  із  любов’ю тільки.

         І  заведіть  у  п’ятий  клас.

 

Вчитель: Я хочу передати в надійні руки класного керівника майбутнього 4 – В класу Путрашик Таїсії Василівні трішечки непосидючих , галасливих, проте щирих випускників 4 – В класу. Згідно акту передачі Ви отримуєте:

1 - Дітей – 14 дівчат і 19 хлопців.

2. Середній вік – 10 років.

3. Дата народження 1 вересня 2013 року

4. Знак зодіаку – Діва.

5. Улюблені уроки – трудова навчання та фізкультура.

6. Улюблений день тижня – неділя.

7. Загальний настрій – веселий.

До усього вищеперерахованого додається:

- Цукерки, щоб підсолодити важкі хвилини.

- Іграшка для заспокоєння плаксивих.

- Йод і зеленка для лікування розбитих носів і колінок.

- Корвалол для підтримки здоров’я вчителя.

- Різочка – на крайній випадок у вихованні.

 

    Увага, випускники, а зараз настав  час  дати  клятву   п’ятикласника.

Для виконання клятви стояти струнко.

 

Ми,  учні  4  класу,  що  переходимо  до  5 

класу,  клянемось:

–      Прибігати до школи на перший урок

 з очима, що горять від допитливості.

 

Клянемось !

 

–    З  вовчим  апетитом поглинати всі знання і переварювати їх до кінця, щоб

не  було  гальма. 

            

Клянемось !

 

 – Не  доводити  вчителів до температури кипіння – 100 С.  

    

Клянемося !

 

-Бути швидким.  Але  не  підвищувати 

швидкості до 60 км/год  при  пере-

суванні  по  шкільних  коридорах.

    

  Клянемося !   

 

   Витягувати  із  учителів  не  жили. 

  Витискувати  не  піт, а  міцні  знання

    і  навички.  

                         

Клянемося !

 

 Плавати  тільки  на  “добре”  і  “відмінно”  у  морі  знань,  пірнаючи до  самих 

 глибин.     

        

  Клянемося!

-     Із  гідністю донести високе звання “Учень НВК №2 м. Немирова»  до  закінчення  навчання! 

 

 

Клянемося!   Клянемося!    Клянемося!

 

Вчитель.   Ось  такі  вони,  наші  діти,  сьогоднішні  четверокласники.

                Чотири  роки  гріли  ми  їх  своїм  теплом,  вчили  розуму  і

                добру.  Тепер  настає  ваш  час. Прийміть  їх  під  свої  крила, 

                продовжуйте  плекати  і  розвивати  все  те  краще,  що  посі-

                яли  в  них  ми  з  батьками.  Ведіть  їх  далі  по  нелегкій

                шкільній  стежині.

 

Художній номер

 

– Кадр восьмий . Дубль перший.  «Пощання з дитинством».

До  дітей  підходить  маленька  дівчинка  з  повітряною  кулько в  руці. 

Учениця.    Ти  хто ?

Дівчинка.   Я  твоє  дитинство.  Сьогодні я залишаю тебе.

Учениця.    Почекай,  не  йди.  Залишись  ще  хоч  трохи.

Дівчинка.  Не  хвилюйся.  Я приходитиму до тебе у снах.

Учениця.    Я  тебе  ніколи  не  забуду !

Дівчинка.   Прощавай ! ! !

 

Дівчинка  віддає  кульку  учениці.  

 

 

51.    Як  добре,  що  сьогодні  з  нами

         Учителі,  і  тата,  й  мами.

        Ми  ж  не  дорослі,  ми  ще  діти,

        Хоч  нас  так  важко  зрозуміти.

                                         

52.   Стелися  нам,  дорого  ясна,

        Весела,  довга  і  прекрасна,

        В  здоров’ї  добрім,  в  мирі,  в  дружбі

        На  цій  шкільній  нелегкій  службі.

 

 

Художній номер

 

Учитель: Діти. Ви гарно та доступно розказали про свої шкільні роки. Тож тепер давайте переглянемо фільм, який у нас вийшов.

 

Вчитель. А зараз наші учні отримають свої перші дипломи випускників початкової школи. (Вручення дипломів)

 

Вчитель. Ось і завершується наше свято. Ви  підете у 5 клас. Хай буде щасливою  ваша дорога. Мені дуже жаль розлучатися з вами. Адже за ці 4 роки ми пізнали одне одного. Разом навчилися радіти успіхам та долати труднощі. Тож бажаю вам:

 

Хай  щедрою  буде  дорога  від  Бога,

Рівненько  стелиться  життєва  дорога,

А  десь  через  роки,  при  тихій  розмові,

Згадайте  хоч  словом  класи  початкові.

 

І на останок прийміть ось такі слова настанови.

 

А ви летіть собі, летіть…

Від болю і розлуки не впадіть!

Летіть та білих крилець не ламайте,

А, падаючи, знову підіймайтесь.

Зустрічному дозвольте обігріться.

На біль свій,втому усміхніться.

Хороших друзів завжди вибирайте,

Своїх батьків ніколи не цурайтесь.

З любові й болю зіткане життя…

Цьому, що є, не буде забуття,

А ви летіть…Додому повертайтесь,

Та на минуле часом оглядайтесь.