Сценарій"Бабусина скриня"

Сценарій свята «Бабусена скриня»

Мета: прищеплювати бажання дбати про бабусь , надавати допомогу в справах, вміти своїми вчинками приносити їм радість, виховувати шанобливе ставлення до літніх людей;
Вчитель: Добрий день, діти! Сьогодні ми зібралися на свято бабусиної скрині.

Наші бабусі були зберачами вікової мудрості,народних традицій,звичаїв, української пісні,укр. вишивки,кухні.

-Сьогодні ми з вами заглянемо у чарівну бабусину скриню, в якій зберігаються таємниці вашого роду та бабусиного вміння..А допоможете в цьому ви діти  розом із своїми мудрими, добрими, лагідними, ніжними, сивочолими бабусями.

Виступ учениці в укр. костюмі з хлібом-сіллю на вишитому рушнику.

Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати.

Привітним гожим словом вінчувати

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові-

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Кланяються гостям, кладуть хліб сіль на стіл і сідають разом зі всіма дітьми класу.

Вчитель :. В українській родині з давніх часів виробився звичай шанувати найстарших її членів – наших дорогих бабусь. Адже вони, маючи великий життєвий досвід, є завжди розважливими і стриманими у спілкуванні з іншими людьми. Бабусі найбільше знають місцеві звичаї та обряди.

Вони є доброю розрадою у складних життєвих ситуаціях для молодших членів родини, завжди готові прийти їм на допомогу. Вони-невтомні трудівниці, скарбниці мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі.

1. Бабусю, дай руки твої поцілую,

За шию тебе обійму

І щічки погладжу.

Ти знаєш, бабусю,

Як дуже тебе я люблю.

2. Свою бабусю знаю

Я з давніх-давніх пір,

Її обличчя любе,

Її ласкавий зір.

Замислиться бабуся,

Зажмуриться на мить,

І знов, дивись, сміється,

Ласкаво гомонить.

3. Та над усе найбільше

Сподобались мені

Її ласкаві ручки,

Умілі та міцні.

Оцій руці хорошій

Робота не важка,

Бо в’яже, варить, пише

Бабусина рука.

Буває, щось пошиє,

Ви скажете: - Краса!

Вона робити вміє

Ну просто чудеса.

4. І я бабусі руки цілую залюбки

Вони немов співають,

Розказують казки.

Я слухаю бабусю,

Я весь, мов уві сні,

Розумні, ніжні руки,

Умілі та міцні.

Вчитель: І от сьогодні на свято до своїх онучат білими невтомними голубками злетілися їхні бабусі. І як завжди, прийшли вони не з порожніми руками. Подивіться на цей зал, як змінився він, прибраний рушниками, серветками,короваєм, пирогами,варениками, які зробили невтомні руки ваших бабусь. А ще вони принесли ось цю скриню.

А чи знаєте ви, діти, що таке скриня? Колись у кожній хаті була скриня. І в них мами ваших бабусь, бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, СКРИНЯ - символ заможності, збереження сімейних і родинних традицій, поваги до праці й духу предків.

Скриня вчить: тільки зберігаючи й шануючи все родинне, духовні й матеріальні надбання попередніх поколінь, сучасне покоління зможе досягти злагоди, благополуччя, розквіту і примноження свого тлінного й нетлінного багатства.

а що саме зберігає наща скриня – ми сьогодні і подивимось.

                   Пісня *Бабуся , бабуся*

Вчитель--До скрині я запрошую Павлика, що ти дістав із скрині.

                                ( Слово Павлу)

А чи знаєте ви, що :

1.                            Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі, рушник – невід’ємна частина нашого побуту, його можна порівняти з піснею.
2.                            Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей. Ними витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.
3.                            Після закінчення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові.
4.                            В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі.
5.                            Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха.

 (Слово Вовці )який ти дістав скарб соєї бабусі з скрині

Вірш. «Вишивала мати…»

Вишивала мати, вишивала,

До листка листочок прикладала,

А між ними цвіт голубуватий –

Простягався барвінок хрещатий.

Виростав барвінок зелененький,

І дивились з нього очі неньки,

Усміхався цвіт їх рушникові

Світом материнської любові.

Віталій: А моя бабуся найкраще за всіх вишиває та мережить. Бабусенько, розкажіть нам, будь-ласка, про своє захоплення.

Вчитель: Сивина… Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сива волосина говорить про те, що бабуся це мудрість. Кожна бабуся особлива і любима своїми онуками. А щоб дізнатися, як і за що онуки вас люблять,До скрині я запрошую Катю- що ти дістала ?

                  (Слово  Каті )  Вареники

Учень: Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся.

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибі.

Вчитель: Бабуся… Чи є в світі людина краща? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона недоспала ночей, голублячи своїх дітей, онучат! Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі. У них не побачиш ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, але особливим блиском світилися її очі, коли приїжджали до неї її онучата. Найкраще для свого онука є бабусина пісня.

                                (Максим і бабуся )

Це невтомна бджілка, яка заради онуків віддасть усе, останньою краплиною води поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. І онучата віддячують їм тим самим. Чим можуть і як можуть допомагають бабусям.

                                      ( Слово Ані )

Учень: Багато в бабусі турбот – не злічить!

Одній всю роботу нелегко зробить:

І хочеться нам, друзі, таке усім сказать –

Ми будемо бабусі завжди допомагать.

Ліза: (підходить до бабусі): Я дуже люблю свою бабцю і хочу її щось попросити. Люба бабусю! Розкажіть,мені вірш ви так майстерно це вмієте  . Чи не важко вам це зробити?

ВЧИТЕЛЬ: Любі бабусі, ви завжди цікавитесь успіхами своїх онуків у школі, хочете, щоб вони зростали мудрими, добрими, здоровими. А здоров’я-це рух, гра. Ми завжди граємось на перервах. Вам, звичайно, цікаво, в які ігри грають ваші онуки. Отже, я пропоную трішки і вам пограти з нами і згадати дитинство.

Вчитель: Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків

 Діма :Коли я був маленьким, бабуся, колихаючи мене,  часто розповідама мені цікаві казки, вірші. Ще й за¬раз ми часто з бабусею згадуємо , як в дитинстві ми вчили з нею вірші.  У моєї бабусі дар разповідати цікаво казки та вірші. Я запрошую бабусю……..

Таміла: Моя бабця знає секрет випікання . Люба бабусю, розкажіть нашим учням, хто вас навчив так смачно  пекти.

Вчитель :Кожному з нас, чи нам 5, чи 25, чи й 45, хочеться до своєї бабусі. Біля неї добре, тепло, затишно і надійно. Дітки, уважно подивіться в очі своїх бабусь. Скільки в них ласки і тепла! Бабуся не має часу на спочинок, на слабкість, бо вічно живе турботами дітей та онуків.

Бажаєм вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров'я

На многії літа, і  назавжди!

 

За все найкраще у житті,

За ваші руки золоті,

За ваші лагідні серця

Внучата вдячні без кінця.

 ВЧИТЕЛЬ: Діти, немає на землі нічого вічного… Не вічні і наші рідні…

Приходить час, і ми прощаємося з ними. «На все Божа воля»- кажуть у народі. Але як часто не вистачає онукам ніжної, теплої, бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям мудрої поради. І не гоїться в серці рана .Лише притуплюється біль. Є у нашому класі діти, бабусі яких уже померли, пом’яньмо покійних добрим словом.

 1-й учень:

В серці не гоїться рана,

Душу біда напекла.

Бабцю, чого ж ти так рано

З дому навіки пішла?

в неділю,

Гляну-бабусі нема.

Двір наш неначе спустілий,

Хата неначе німа.

Йду за село, де калина

В ноги вклонюся тобі.

Спогад за спогадом лине,

Я коло тебе в журбі

Ти ж мене, бабцю, любила,

Більш, ніж себе, берегла.

Словом, слізьми освятила

Шлях мій в життя від села

Ласкою серце ти гріла,

Гріла і душу мою.

І в узголов’ї сиділа

Тихо, поки не засну.

Все забулося погане,

Кличуть нас дні і діла..

Бабцю, чого ж ти так рано

З дому навіки пішла?

ВЧИТЕЛЬ: Пом’яньмо покійних бабусь хвилиною мовчання… . Але життя продовжується, і , як говорять у народі, «Живі думають про живе»,

Тарас : А моя бабуся майстриня вирікати короваї.Жодне свято не відбувається без її короваїв . Я запрошую свою бабуся Надю  і ми причастуємо вас ним.

                     Діти: «Молитва до Богородиці»

1.                            Богородице-мати!

О, Пречиста діво!

Тобі дяку складати

Я беруся несміло.

2.                            Я молюся до тебе

За матусю і неньку –

Зачинательку роду,

За бабусю рідненьку.

3.                            Даруй, Матінко Божа,

Їй життя довге й миле,

Кожна днина пригожа

Додає їй хай сили.

4.                            Хай ніколи бабуся

Наша горя не знає.

Поможи їй, молюся,

Преподобна, благаю.

5.                            Любов наша до неї

Завжди світла і чиста.

Молю серцем, душею

Будь же з нею, Пречиста.

6.                            Побажаєм Вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многі літа, назавжди.

Вчитель: Ось і закінчилось наше свято, але не закривається ніколи бабусина скриня, з якої ми постійно будемо черпати мудрість, любов до рідної землі, до свого народу.
Слова вдячності читає мама учня Захарченко Н. В.
Милі наші матусі!

Ми вам шану складаємо

І признатися мусим,

Що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили,

Нам життя дарували

І безмежно любили,

Від біди захищали.

То ж «сьогодні я хочу

Вам «спасибі» сказати

За недоспані ночі,

На тривоги багаті,

За натруджені руки,

Що не знають утоми,

За хвилини розпуки,

Як не ладиться в домі.

Ви завжди у роботі,

На вас кинуті діти,

Повсякденні турботи,

Нема часу й хворіти.

Густі зморшки покрили

Ваше добре лице.

І все менше в вас сили -

Пам’ятати б про це!

Ми вас любимо щиро,

Любить вас і онуки.

Всім здоров’я вам, миру

І цілуємо вам руки!