Сценарій для учнів 1-4 класів " Моє село - найкраще місце на Землі"

Сценарій свята для учнів початкової школи

«Моє село – найкраще місце на Землі»

 

Добрий день, вам друзі,

В нашій світлій хаті.

Як гостей найкращих

Раді вас вітати.

          Хліб ясниться в хаті,

          Сяють очі щирі,

          Щоб жилось  по правді,

           Щоб жилось у мирі.

Пісня «Вітальна»

Любі друзі, хоч маленькі,

Ми вже добре про це знаєм,

Що звемося українці

Й українських предків маєм.

 

            Батько, мати, брат, сестричка

            І всі інші члени роду –

            Всі належать до одного

            Українського народу.

 

 Бо родитись українцем –

То велика честь і слава.

Рідний край свій полюбити –

Найважливіша з усіх справа.

 

                Та щоб землю свою рідну

                Міцно й щиро покохати,

                Треба все про неї

                Добре вивчити й пізнати.

     Вчитель.  Багато поетів, письменників, художників, композиторів, співаків прославляють свою Батьківщину. Хоча ви ще маленькі, та теж повинні вчитися любити свою Батьківщину, оберігати її природу та примножувати багатства. А любов до нашої Вітчизни найперше починається з любові до нашої малої батьківщини, до свого рідного села.

(Учень декламує вірш В. Вихруща)

 Яка чародійність,

Як вишила поле весна!

Село задивилося

 в дзеркало срібної Липи,

під куполом синім

стоїть у замрії сосна,

а птаство октави

крізь сито осонене сипле.

Уклін тобі, миле,

У світлих обновах село,

Уклін вам, берізки ,

І піснею виткані клени.

А сонце у плесі

Полоще спітніле весло,

Земного тяжіння

Величність вселяється в мене.

   О батьківська земле,

Без тебе згорів би до тла.

Упав би од вітру,

Як падає легко полова.

Твій син – припадаю я до джерела.

Про Урмань викохую слово.

   На шляху Бережани – Золочів, на 15-му кілометрі від Бережан розкинулось мальовниче село Урмань. Через село протікає річка Золота Липа, яка за селом розливається у широкий став.

      Вперше Урмань згадується в історичних документах під 1385 роком. Скоро ми будемо відзначати його 640-річччя. Це одне з найдавніших поселень на Бережанщині.

       Ймовірно, що назва села занесена сюди татарським родом Кердеїв, що переселився сюди з Сибіру до польсько-угорського короля Людвика І Великого. На землі, отриманій від короля , Кердеї збудували замок на березі ставу і дали назву «Урман», що тюркською мовою означає «ліс, тайга», котра нагадувала їм далеку сибірську батьківщину. В Україні це єдиний населений пункт із такою назвою.

      Село наше невелике, у ньому є лише кілька вулиць: Сонячна, Миру, Зелена та Набережна. Це офіційні назви, які фігурують у документах. У повсякденному житті жителі села  користуються прадавніми народними назвами :Потік, Загороди, Містечок, Закулик. Ось послухайте їсторію кожної вулиці.

1 учень.  Я живу на вулиці Миру, що у народі називають «Потік». Таку назву вулиця отримала тому, що вздовж неї протікає потічок. Колись цей потічок був найважливішим водним джерелом для людей. Потічок і сьогодні милує око. А як приємно влітку плюскатися з друзями у водичці! Звідси і починається моя Батьківщина!

2-й учень.  Я також живу недалеко цього потічка. Потічок в долині, а моя домівка за городами тих людей, що живуть на вулиці Потік. Тому її і називають у народі – «Загороди», хоча офіційна назва – вулиця Сонячна. Від моєї домівки видно половину села, ліси, горби, що його оточують. Найбільше люблю, коли навесні моє село потопає в цвітінні садів. Звідси починається моя Батьківщина.

3-й учень.  А я живу на початку села зі сторони Бережан. Коли виходжу на город, то можу милуватися нашим ставом. А як гарно відпочивати на його берегах влітку! Моя прабабуся розказувала, що з часу перших поселень наша вулиця була за містом, яке було споруджене недалеко. Тому і назву отримала –«Містечок». У документах вживається назва Зелена. Звідси починається моя Батьківщина.

Пісня «Урмань – старе село»

Я – маленька українка,

Ходжу у четвертий клас.

За селом біжить стежинка

Й манить мене повсякчас.

Там зустріну я ялину,

У травичці цвіркуна.

Ще й розкішную калину

І стрункого ясена.

На ромашку задивлюся,

Бджілка з неї п’є росу.

Ніжно сонечку всміхнуся

Й подякую за красу.

Все навколо таке гарне –

Батьківщина це моя.

Небо ніжне і безхмарне,

Тут зростаєм ти і я.

Пісня «Найщасливіша»

Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі, у нашій славній Україні.                                                                                                                                        Сьогодні ми дякуємо  Богові, що ми стали вільними і скинули з себе окови, які висіли над нами протягом багатьох віків.

 

Облітав журавель

Сто морів, сто земель,

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали в журавля:

• Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

• Краще рідної - немає!

 

Село! – і серце одпочине.

Село на нашій Україні –

Неначе писанка село,

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати.

А на горі стоять палати,

Неначе диво. А кругом

Широколистії тополі,

А там і ліс, і ліс, і поле,

І сині гори за Дніпром.

Сам Бог витає за селом.

       Наше село навкруг оточують ліси і поля, горби та долини. Біля села виблискує став, у якому водиться багато різної риби.

 

Ліс – багатство, слава краю,

Він могутній, він живий,

Він од посух заступає

Лан широкий степовий…

 

Блищить веселка крізь тумани,

І ніжно хвилі в берег б’ють,

І темна хмарка тихо тане,

І грому грізного не чуть.

Плюскоче риба і гуляє,

Алмазні бризки сипле скрізь,

І мрійний вітер засинає

В листках задумливих беріз.

 

             У нашому селі живуть завзяті, працьовиті люди. На кожному подвір’ї, біля кожної хати ростуть квіти. Вони  приваблюють око перехожих.

 

 Посаджу я айстри біля хати,

Буду поливати їх щодня.

Хай радіє моя рідна мати,

Бо ж труд любить її маленя.

Підростають айстри мої білі,

З тими квітами і я росту.

На квітучому подільському привіллі

Радість в праці я завжди знайду.

Посаджу ще мальви й чорнобривці.

Хай порадується мій татусь.

Гарно буде в Урмані моєму,

Селом своїм дуже я горджусь.

 

Пісня «Урманчаночка»

        Минуть роки. Ми станемо дорослими людьми. І де б ми не були, ми повинні любити свій край, свою землю і пам’ятати ту першу стежину, з якої пішли на широкий шлях життя.

Інсценізація « Яка стежка найкраща?»

Одного разу застеречалися діти, яка ж стежка найкраща?

• До крамниці, бо там  - цукерки!
• Ні, до школи, бо там є діти.
• Може, до річки, бо там можна скупатись?
• А може, в садочок, там яблука, груші?
• Ні, в поле, бо там просторо…

Аж тут прийшла мама. Діти й питають, яка ж стежка найкраща.

• Додому, дітки, до рідної хати!

 

Любіть свою хату,

Хоч і небагату.

Тут ви бігали до мами

Босими ногами.

Тут ви підростали,

Божий світ пізнали.

Звідси батько вас за руку

Вів до школи на науку.

 

Пісня «Любіть свою хату»

 

І повернусь я до свого села,

Де стежина мрій моїх пролягла.

І повернусь я до свого села,

Де дитинство й душа ожива.

 

Вчитель.  Як весело було колись на сільських вулицях ввечері або у свята. Хлопці та дівчата збирались на танці, на вечорниці. А жінкам найбільше заходилося побалакати біля криниць.

 

 Стоять жінки біля криниці,

Туманом тягне від ріки.

В садах шаліють різні птиці,

У відрах плавають зірки.

Розмова. Свіжість вечорова.

Весна у рідній стороні.

І українська рідна мова

Звучить, як музика мені.

 

Сценка «Біля криниці»

(виходять дві молодиці)

 

• Кумцю, скільки буду я казати, скільки дорікати, скільки будуть твої кури

мій буряк з’їдати?

 

• Ти мене не допікай, бо люди сміються. Я ж не суперечу, що курочки твої в мене в курнику несуться.

(підходить ще одна жіночка)

 

• Ви послухайте мене: бачила я вчора, де ото комора, дядька з трьома головами.
• Чи ти в своїм умі, Катре, щоб таке казати? Як же може один дядько три голови мати?
• Три. Так, так, кумцю, ти не віриш, бачу. Вкрав телячих дві в коморі, ще й одну свинячу.
• Отакої!
• Катре, а чому це ти з одним відром по воду прийшла?
• Дужка обламалась.
• В тебе ж чоловік тракторист. Техніку ремонтує, а відра не може?
• Так само як і твій, - не хоче. В руках двоє відер носиш, а коромисла не зробить.

 

• А чи давно ти, сусідонько, в місті була?
• О, вже з тиждень,.. хворіла, нездужала…
• А я , бач, ніяк не зрозумію, чому це на моїй грядці червоних помідорів так багато стало?
• Гріх тобі, сусідонько, не я їх збирала!

 

• Ой, сусідонько, чи не твоя це Галя по воду йде?
•  Моя.
• Як час летить… виросла. Гарна стала.
• А хто за моєю Галею йде? Чи не твій, сусідонько, Іван?
• Здається, що мій синок…

Пісня «Несе Галя воду»

 

        Криниці з давніх-давен символізують рідну домівку, Батьківщину, найщиріші почуття до батьків.

 

 Під вишневим тихим літнім садом,

Де п’янить бузку пахучий цвіт,

Де звисають грона винограду,

Там криниця мамина стоїть.

Мов життя, криниця та глибока,

Наче свідок тихий, мовчазний.

В ній усе: і радощі, й неспокій.

І мого дитинства світ ясний.

 

Наше дитинство пов’язане також зі школою.

Тут проходить більша частина нашого дитячого життя.

 

Є школа найкраща за всі на землі,

Одна у селі і у мене єдина.

Над нею у вирій летять журавлі,

За ними – дитинства щасливі години.

 

Школа, школа – наша берегиня,

Найрідніша стежка до мети.

Там, де двір широкий,

Там, де небо синє,

Час веселим дзвоником летить.

 

       Чимало дзвінків пролунало у стінах рідної школи. Чимало бачили шкільні стіни щасливих і сумних дитячих очей. Немало талановитих людей є випускниками нашої школи.

 

Вузенька стежечка до рідної школи

Мене над ставом щоранку веде.

І я цю дорогу, цю стежку ніколи

Повік не забуду й не зраджу ніде.

До тебе колись я знов повернуся

У дітях своїх, у онуках своїх.

Ти вічна і юна – мов серце матусі,

Мов небо і сонце – одна на усіх.

Спасибі тобі! Моя рідная школо!

І дай тобі,Боже, на тисячу літ!

Ти юність моя у цвітінні бузковім,

Ти стежка моя, що прямує у світ.

 

Я – маленький українець, не цураюсь роду,

Знаю мову, люблю пісню рідного народу.

Виростатиму швиденько, як у дощ грибочок,

Україна – моя ненька, я її синочок.

 

Знаю, бо казала мені моя ненька,

Що я українка правдива, маленька.

Знаю, Україна серцю мому мила,

Я по-українськи молитися вчилась.

А моя опора – то Божая Мати,

Мати Україна, повна благодати.

Ось мою молитву прийми, Отче Боже,

Нехай Україні вона допоможе.

 

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.

 

Пісня «А ми дівчата з України»

 

Ми гордимося тим, що ми – українці.

 

Ми обіцяємо любити свій рідний край, примножувати його багатства.

 

Ми просимо у Матері Божої заступництва для рідного краю.

 

Ми просимо заступництва і для нашої малої батьківщини – для нашого мальовничого села.

 

Ми обіцяємо, що завжди будемо пам’ятати, звідки походить наше коріння.

 

Ми клянемось, що ніколи не забудемо стежки до рідної хати.

 

Вчитель . Коли всі ми, українці, будемо єдині у думках і ділах, ми станемо найщасливішим народом на всій планеті!

 

Пісня «Де згода в сімействі»