Сценарій екологічного свята “Бережіть природу!”

Учитель: наше довкілля, рідна природа чарує нас в усі пори року. Ми, українці, маємо гордитися тим, що доля подарувала нам це диво – чарівну й неповторну красу природи. Та багатства природи небезмежні. Маємо їх дбайливо оберігати, як порядні господарі. Так роблять в усьому світі, бо проблеми екології, охорони природи нині найважливіші, адже природа – це наше життя, наше здоров’я.

1.Сьогодні свято наше від душі

Присвячуємо Тобі, Природо рідна.

Відкрий нам двері в Храм свій чарівний,

Й нехай увійде у нього той, хто цього гідний.

Пісня «Послухай музику Землі»

2.Ми у природі – в ріднім домі, А в домі має бути лад,

Щоб гуготів вогонь у домні І плодом радувався сад.

3.Клади розумно зерно в ложе Тай будь щасливий на віку, – Природа  мати допоможе Сягнути сонця колоску.

4.А як покличе – озовися І не скажи природі: ні.

Тоді усі здолаєш висі – Космічні висі і земні.

5..Природо рідна, всі ми твої діти, Про тебе дбати мусимо весь час, Щоб все жило, щоб все цвіло довкола Й не соромно тобі було за нас.

6.Природо! Ти – наш другий дім, Колиско мила, берегине славна.

Щоб нам у ньому затишно було,

Зусиль прикласти треба нам немало.

7.Весна прийде, і нас вона позве Світанки сині в поле зустрічати.

Та правило святе повинні знати ми:

Що треба все садить, а не ламати.

8.Коли зустрінеш ти комашку десь – Ступай легенько, щоб її не затоптати.

Якщо ж не ми, то хто ж у цім житті Малих істот цих буде захищати?

9.Калину посади ти під вікном своїм, До неї птахи будуть прилітати. Повір, мій друже, з вдячністю вони Для тебе будуть весело співати.

Пісня на мотив «Два півники»

Виходить дівчина Природа, одягнена у зелену сукню, з вікном на голові.

10.Природа:

Жила спокійно я у своїм царстві, Усе навколо так цвіло, манило. Раділа сонцю, щебетанню птахів, І кожен день давав все нові сили.

Була веселою я у житті своєму.

І з кожним днем добрішою ставала

Я щедро дарувала всім дарунки,

Всю свою душу людям віддавала.

І хтось порушив мирне існування

Заметушились птахи, звірі, квіти:

Чи доживемо ми ще до світання?

Живуть вони, але життя згасає Благаю люди, нас ви захистіть.

Бо ми всі гинем, чуєте, ми гинем!

Чому? За що? Хоч ви мені скажіть.

(Звучить пісня на мелодію “Если с другом вышел в путь”.)

11.Від образ природа – мати Починає нас лякати.

В руках в неї сили грізні,

Схаменіться ще не пізно.

12.Дерева, кущі, лугові, польові й лісові квіти ростуть не для того, щоб ми їх ламали, топтали, рвали, нищили.

13.Навіть дикі звірі тихо поводяться в лісі – невже ми виховані гірше за них? Не лякаймо птахів своїм вереском: вони ж звикли до мелодійного співу й щебетання.

14.Вогонь – страшний ворог лісу, природи й усього живого. Тож не грайтеся в лісі з вогнем. Обривки газет, поліетиленові торбинки, пляшки, банки з-під консервів – свідчення, що на природі побував її губитель. Невже ним є саме ти? Вирізавши на дереві своє ім’я, ти увічнюєш своє дикунство.

15.Залишаючи місце відпочинку на лоні природи, подбай, щоб воно було не в гіршому, а в кращому стані, ніж ти застав.

16.Злетіла в небо біла птиця На землю глянуть з висоти.

Не цілься, опусти рушницю Лебідку не осироти.

17.Природу брать на глум не можна – Усе караюча вона

В ній кожна птаха, брунька кожна – Не зайвина, не зайвина.

18.На захист природи стають не тільки дорослі, але і діти – юні любителі природи або  ще їх звуть юннатами. Ось і учні нашого класу відвідують гурток «Юні друзі природи». Ми знайомимося з природою рідного краю, ходимо на екскурсії, вчимося правил поведінки в природі, як її берегти і охороняти.

19.Ми веселі та завзяті Вчимось природу захищати.

Допоможемо усім:

І великим, і малим.

20.Коли потраплю на пташиний збір, То інтереси їх я буду захищати. Права їм дам найкращі на землі, Щоб високо вони могли літати.

21.Від соловейка виступлю і я .

Ми знаєм, як чудово він співає.

Пора йому присвоїти звання,

Нехай чарує нас й ніколи не зникає.

22.А я лелеку буду захищать,

Що в’є гніздо біля моєї хати.

Нехай ніхто ніколи у житті

В них не посміє хоча б раз стріляти.

Ці птахи милі спокій бережуть, Дарують мир і злагоду в родині.

Не смійте, люди, їх сполохати хоч раз,

Щоб не накликати журби в свою країну.

23.Синичку буду захищать і снігурів,

Цих птахів мусим взимку накормити.

Як важко їм в цю пору – голод, сніг, Повинні ми їх захищати і любити.

24.Ще слово я за лебедів скажу,

Вони цінують вірність і кохання.

Нехай у парі проживуть життя,

Щоб браконьєр не вбив їх на світанні.

Ці птахи ніжні, наче білий цвіт, Милують око щирою красою.

Нехай живуть, не знаючи журби,

Людей дивуючи всіх вірністю й любов’ю.

(Слайд «Лебеді на Ужі»)

Сцена збоку застелена голубим покривалом, що символізує озеро. У ньому плавають лебеді – діти, вдягнені в білі плаття та костюми.

На сцені з’являється Браконьєр.

25.Браконьєр:

От, не даром, вийшов з дому, хоч і відчуваю втому.

Думав: де це здобич взяти?

А тут стільки лебедяток! Зараз стрельну раз чи два, аж хмеліє голова.

Таке щастя, і так швидко – тут і лебеді, й лебідки.

(Витягає рушницю і хоче стріляти)

Вибігає дівчина – Фауна і падає перед ним на коліна.

26.Фауна:

Не вбивайте, не чіпайте, Я благаю вас, благаю.

З кожним днем моє все царство Гине й просто вимирає.

27.Браконьєр:

Звідки ти, красуне мила?

Чому так заголосила? 

28.Фауна (піднімається з колін):

Я – Фауна, донька Природи,

Тварин і птахів захищаю,

Коли їм весело – сміюся,

А в горі сльози проливаю.

Дарунок цей матуся дала, Щоб їх усіх я захищала.

Але не зможу захистити, Коли всі будуть так чинити.

29.Браконьєр:

То що, тобі цих птахів шкода?

Яка ж тобі від них вигода?

30.Фауна:

Усі ці мешканці – то діти,

Тож як мені без них радіти?

Коли б у вас дитя забрати

Чи не було б для вас утрати? Подумайте, бо ви ж – людина, Де совість й розум воєдині.

І що загубиш у житті, Ніколи не повернеш, ні!

31.Браконьєр:

Коли ти так, красуне, просиш, Не можу я відмовить, ні. Нехай ростуть ці дивні птахи І тішать нас всіх на Землі!

32.Повірте, друзі, птахів ми усіх Повинні захищати і любити.

Без них життя немає на землі,

Скажіть-бо, люди, як без птахів жити?

Звучить мелодія на мотив пісні “Листья жёлтые над городом кружатся” – “Нам без птахів не прожити”.

32.Надзвичайно багата, чарівна й прекрасна природа Закарпаття, де владарює смілива й прекрасна, мила й великодушна її величність Флора. Всю чистоту світанків, красу й надзвичайну вроду ніжно-білих лілей увібрала в себе ця чарівна фея. Вона на  завітала до нас на наше свято.

33.Флора:

Природа – матінка мені

В дарунок дала світ рослинний,

Який люблю я й бережу

Як найціннішу із святиней. Радію, коли все гаразд,

Коли усі веселі та щасливі, Я коли гірко комусь в світі цім, То пережить усе мені не сила. Я гірко плачу, як образили рослину, Вас закликаю: не чиніть біди. Нехай у царстві Флори сонце сяє І буйний цвіт квітує назавжди.

34.Але, на жаль, це не завжди так. Ми забуваємо, хто ми в цьому світі, забуваємо про найсвятіше, що є в нашому житті й часто стаємо свідками жахливого поводження з природою, коли серце, здається, саме кричить від болю, але, на жаль, до наших слів не завжди прислуховуються ті, хто не розуміє, чи не хоче розуміти болю цих беззахисних перед нами рослин. Ось послухайте розповідь про понівечену вербу.

35.Верба

Росла я самотньо  над тихою водою, Купала у воді свої зелені віти.

Та якось йшов дорогою прохожий

І тут мене – красуню  він помітив.

Чи, може, в нього настрою не було,

Був мовчазний і надто вже ворожий.

Він обламав з десяток гарних гілок І кинув тут недбало при дорозі.

Заплакала я і заридала гірко,

Із страху вся трусилась, як билинка: “Навіщо ж стільки завдавати болю? ж так одна, немов та сиротинка”.

А він пішов, не озирнувся навіть, Не думаючи про жорстокий вчинок.

Із острахом живу  я й досі:

“А раптом він вернеться і я загину?”

36.Ось такі необдумані жорстокі вчинки завдають найбільшої шкоди рослинам. Ми повинні зупиняти таких людей, карати їх, заставляти їх більше думати над невиправданими злочинами перед природою.