Сценарій ігрової програми для учнів 4-5 класу "З бабусиної скрині"

З бабусиної скрині

Ігрова  програма

Для дітей 8-9 років

Автор: Даценко Вікторія Володимирівна,

педагог-організатор

КЗ«Гуманітарнагімназія  №1

ім.  М.І. ПироговаВМР»

Ігрова програма для молодших школярів

«З бабусиної скрині»

Мета: розширити знання про минуле українського народу; ознайомити учнів з елементами традиційного українського одягу;  показати зразки традиційного народного посуду; розповісти про побутові речі, які використовувались в якості музичних інструментів; закріпити знання дітей про побут та звичаї українців; викликати почуття поваги до праці та відпочинку предків; поглибити у дітей усвідомлення того, що традиції тісно переплітаються з сучасністю, і тільки знаючи минуле, можна будувати майбутнє; сприяти загальному розвитку школярів; виховувати в учнів почуття патріотизму.

Реквізит: стіл зі скатертиною, скриня, кожух, віночок, намисто, глечик, горщик, близнята, 4 корзини, овочі для гри, картки з зображенням риби, рубель, качалка, дерев'яні макітра і макогін, кришка від каструлі і черпак, ємність з крупою, смартфон.

Мультимедійне забезпечення: презентація «Традиційний український одяг в поєднанні з сучасністю», презентація до пісні «Курка-чубатурка», відео-кліп «PulcinoPio», музичний супровід.

Біля сцени скриня з реквізитом (намисто, віночок, «музичні  інструменти») та стіл, на якому стоять близнята, глечик, горщик.На скрині кожух.

Звучить музика, виходять тітка Одарка та Катерина.

Т. Одарка - Привіт вам, мої любі горлички й соколики! На гостину до тітки Одарки завітали? От і мої племінники Катря з Миколою теж до мене приїхали. Ви такі хороші поставали! В дівчат коса майже до пояса, щічки зарум'яніли. А хлопчики як змужніли! Напевне, самі вже можуть коней запрягати і по два відра води з річки носити!

Катря – Тітко, та що ви таке кажете? Які коні? Вони зараз лише на іподромі і то, одні арабські скакуни! А вода – кран відкрий, і потече.

Т. Одарка – То що ж це, Микола не по воду до річки пішов? Точно на рибалку втік! Я ж йому… Я ж йому хоч кожуха винесу, так надворі холодно! (Бере кожух, вибігає)

Катря – Діти, а ви знаєте, що таке кожух?

Так, кожух – це традиційна частина одягу українців, зшита з овечих шкур. Носили його хутром всередину, а зовні вишивали шовковими або вовняними нитками.

(Заходить т. Одарка)

Т. Одарка – І кожуха принесла Миколці, і навіть кобеняка вдягнув.

Катря  - А що таке «кобеняк»?

Т. Одарка – То така накидка, яка захищає від вітру та дощу. По-вашому сучасному – плащ.  Катрусю, я тобі скажу, що все нове – це добре забуте старе.  Наприклад, зараз одягають жилетки, а колись – корсетки. Зараз ти сама все побачиш.  (Гра «Традиційни одяг».  На проекторі відображається презентація).

Пропоную разом з  нашими гостями пограти в таку гру:

На екрані ви побачите назву частини традиційного українського строю. Якщо ви вважаєте, що це жіночий одяг, встають всі дівчатка в залі і аплодують, якщо одяг чоловічий, піднімаються хлопчики і теж плескають в долоні. Потім ви побачите, що це за одяг і як його осучаснили. Ну що, перевіримо вашу обізнаність та інтуїцію?!

  Молодці, гарно справились із завданням. Дівчатка, поаплодуйте хлопчикам! А тепер хлопчики – дівчаткам!

Катря – Тітко Одарко, а що це у вас за ящик такий?

Т. Одарка – Це, Катрусю, скриня. Вона дісталася мені ще від моєї бабусі. В ній зберігалися найдорожчі речі.

Катря – Ті, які дорого коштували?

Т. Одарка – І ті, які коштували дорого, і ті , які були дорогі серцю. Ось це дороге намисто – коралі (показує), а ось віночок мій дівочий (показує, притискає до себе замріяно).

Т. Одарка – Ой, Катрю, та що ж це я?! Ти бачила, котра година? Скоро вже Микола з риболовлі повернеться, а в нас є де сісти, та нічого їсти!

Катря – То давайте мерщій кашу варити. Де у вас каструлі знаходяться?

Т. Одарка – Цур тобі, доню! Які каструлі? Наваримо борщику в полив'янім горщику, а в близнючках каші, щоб наїлися діти наші! Молочком із глечика зап'ємо,а потім ще й гарну пісню заведемо.

Катря – Тітко Одарко, а ви впевнені, що близнюкам не зашкодить висока температура? Та й де ви близнюків візьмете? (До дітей) В цьому залі близнюки є? А хоча б двійнята?

Т. Одарка – Катрю,  я тобі зараз все покажу. (Підходить до столу й показує по черзі кожен зразок посуду). Дивись, це – близнюки. Раніше жінки носили їсти чоловікам на поле у таких горшках: в один насипали борщ, а в другий - кашу чи вареники. Було, що й три горшки зліплював гончар докупи. То вже трійнята. Ну, а в той третій компот чи кисляк наливали – що вже було. Але нести такого незручно. А якось у дядька на базарі бачила аж чотири докупи зліплених горшки - чвірнята називаються.

Ось це – глечик. В ньому зберігали молоко та молочні продукти.

А це – горщик. Горщики були різних форм і розмірів. В них і готували їжу.

Катря – Так ми з мамою в таких горщиках картоплю запікаємо. Їх навіть в мікрохвильовку ставити можна. Нумо, тітко, борщ варити!

Т. Одарка – А наші гості теж, напевне, знають, як борщ варити. Знаєте? То які інгредієнти потрібні для смачного червоного борщику?(Діти перераховують овочі)

(Гра «Навари борщику». 2 помічниці стоять з пустими кошиками біля перших рядів, 2 помічниці стоять біля останніх рядів з кошиками, в яких – овочі (по 2 бурячка, 2 морквини, 5 картоплин, 2 цибулини). Помічниці по одному овочу передають дітям, які «змійкою» через кожного учасника команди кладуть овоч у кошик помічниці, яка стоїть біля першого ряду. Перемагає команда, яка першою всі овочі перекладе в другий кошик.)

Зараз разом з вами варитимемо борщ. Діти, які сидять по праву сторону залу – команда «Бурячок», команда «Картоплинка» - всі ті, хто сидить по ліву сторону залу.  Біля останнього ряду стоять помічниці, в кошиках яких є всі інгредієнти на борщик. Ви по одному овочу передаєте «змійкою» аж до першого ряду. Останній представник команди має овоч покласти в кошик помічниці, яка знаходиться біля першого ряду. Обов'язковою умовою є те, щоб овоч потрапив до рук кожного учасника команди. Перемагає команда, яка першою відправить всі складові нашого бурщу в горщик. 1,2,3, почали!

Першою борщ зварила команда «…» Привітаймо її оплесками. Також ваші гучні оплески команді «…».

Катря – Тітко Одарко, а чому Микола так довго на рибалці? Може, ми з дітьми допоможемо йому риби наловити?

Т. Одарка – То клич, Катрю, помічників, яким роздавали картки з рибкою. (Діти виходять на сцену).

(Гра «Вудка-риба-карасі». Гра починається в повільному темпі і поступово пришвидшується. Слова «вудка-риба-карасі» супроводжуються рухами.)

А що, друзі, як ви ловите рибу? Ось так закидаєте вудку (показує мах двома руками зверху вниз), витягуєте (показує мах двома руками знизу вгору) і кидаєте в відро (мах двома руками в сторону). Давайте всі разом потренуємось. (Декілька разів діти разом з Катрею виконують рухи). А тепер правила гри: всі рибаки стають в коло. Катруся закидає вудку, показуючи на одного з вас. Той, на кого показали, тягне вудку і каже «риба». Його сусіди кидають рибу в відро, вигукуючи «карасі

Гучні оплески нашим рибалкам. Проводжаємо їх на свої місця.

Микола (за сценою гукає) – Тітко Одарко, в мене тут сітка заплуталась. Беріть помічників та йдіть допомагати!

Т. Одарка – Кажеш, сітка заплуталась.  То може, туди якась Акула потрапила? Діти, піднесіть руку, чиє ім'я починається на літеру «А». Мерщій виходьте до нас, будемо сітку розплутувати.(Діти виходять на сцену.)Давайте будемо знайомитись, чи й справді у всіх імена починаються на букву «А». (Діти називають імена)

(Гра «Плутанина». Один учасник (той, хто буде розплутувати «сітку») відвертається.  Інші діти беруться за руки. Не розриваючи рук,  «заплутуються». Вищезгаданий учасник розплутує.)

Щоб утворити міцну довгу сітку, потрібно стати в коло і взятися за руки. Наша сітка дуже надійна, вона не рветься. Але, коли риби дуже багато, вона може заплутатись. Звісно, сітки розплутувати – справа непроста, тут ще й потрібен гострий розум. Хто із залу першим відгадає загадку, той і буде розправляти нашу сітку.

(Зачитується загадка на вибір. Хто відгадав, той виходить «розплутувати» сітку.)

Загадки

Водою їхали пани, на них срібні жупани,

Хоч жупани – лата на латі, панам раді в кожній хаті. (Риба)

***

 Ніг не має, а гуляє,

По землі не ходить і людей не знає.

Швець – не швець, кравець – не кравець,

Тримає в роті щетинку, а в руках ножиці. (Рак)

***

Хата - не хата, вікон багато,

Є куди влізти,

Та нікуди вилізти. (Сітка)

Т.Одарка – Отже, першим відгадав загадку…(До учасника) Зараз ти розвертаєшся обличчям до залу і ми всі разом рахуємо від 5 до 1, щоб сітка «заплуталась». (Всі разом рахують: 5, 4, 3, 2, 1, стоп!)А тепер швиденько розплутуй сітку!

(розплутує «сітку»)

Т. Одарка – Як же ми сітку швидко розплутали! Це тому, що рибаки наші розумні, а сітка міцна та надійна. Поаплодуємо справжнім умільцям!

Катря – Ми вже й стомилися трохи, бо ж їсти варили, рибу ловили ще й одяг сладали.

Т. Одарка – А якщо хочеш відпочити, Катрю, потрібно пісню заспівати, то відразу й сили з'являться, то ще й в танок підеш. Я якраз і пісню підходящу знаю. Таку, що розімнуться і ручки, і ніжки, і язик! Всі в цьому залі співати вміють? А хто з вас грає на музичних інструментах, піднімайте руку! Виходьте до нас!(Дістає зі скрині макітру з макогоном, залізну кришку з черпаком, рубель і качалку, банку з крупою, роздає учасникам «оркестру»)Моя скриня ще й багата всілякими «музикальностями».

Катря – Тітко Одарко, ми знов будемо їсти варити і співати? Тільки що це у вас за чудасія (показує на рубель)?

Т. Одарка – Це – рубель. Ним і качалкою прасували одяг. А коли одяг був непом'ятим, а настрій – гарним, його використовували як музичний інструмент. Отже, в нас є оркестр, який буде грати. А тепер завдання для хору: На екрані  ви бачите слова. Коли є слово «Гей!» вигукуєте всі разом і плескаєте в долоні. Спробуймо! Чудово, а тепер голосніше. Молодці! Ми з Катрусею співаємо куплет, ви викрикуєте «Гей», а наші музиканти відбивають ритм. Приспів співаємо всі разом. Тепер повторюйте за мною слова, які ви бачите на екрані: Теля – хвостом меля, індик-дик-дик-дик-дик, гуся-сюся-сюся, каця-цяця-цяця, курка-чубатурка по садочку ходить та й ходить, курчаточок водить, та й водить! А тепер швидше! Молодці! (Виходять 4 дитини на сцену. Їм роздають ємність з крупою, макогон і макітру, кришу і черпак, рубель і качалку, показується ритм, який вони відбивають під мелодію пісні «Курка-чубатурка». На екрані презентація зі словами пісні. Т. Одарка і Катря співають куплет. Зал співає приспів, вигукує «Гей!» )

Музики готові? Починаймо!

Пісня «Курка-чубатурка»

Як служив  я в пана

Та й першеє літо та й літо -

Заслужив я у пана

Курочку за літо.

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Як служив же я в пана

Та й другеє літо та й літо -

Заслужив я у пана

Качечку за літо.

А такаця-цяця-цяця,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Як служив же я в пана

Та й третєє літо та літо -

Заслужив я у пана

Гусочку за літо.

А те гуся суся-сюся,

А такаця-цяця-цяця,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Як служив же я в пана

Та й четверте літо та літо -

Заслужив я у пана

Індика за літо.

А той індик дик-дик, дик-дик,

А та гуся суся-сюся,

А такаця-цяц-цяця,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Ой служив же я в пана

Та й п'ятеє літо та й літо -

Заслужив же я у пана

Телятко за літо.

А те теля хвостом меля,

А той індик дик-дик, дик-дик,

А та гуся суся-сюся,

А такаця-цяця-цяця,

А та курка-чубатурка

По садочку ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить.

Т. Одарка – Оплески нам, ми їх заслужили!

Катря –  А й справді, тітко Одарко все нове – це добре забуте старе. Я ось і пісеньку на телефоні знайшла, дуже схожу на ту, яку ми щойно співали. Навіть можемо з дітьми потанцювати. Друзі, підіймайтеся зі своїх стільчиків та повторюйте рухи за нами і героями на екрані. (На проекторі відображається кліп «PulcinoPio». Катря і тітка Одарка показують рухи, діти повторюють).

Катря – Тітко Одарко, а приїжджайте і ви до нас на гостину. Ми вас піцою пригостимо, по-нашому танцювати навчимо, джинсики вам підберемо.

Т. Одарка – А планшетом навчите користуватись?

Катря – Звісно навчимо, ще й на рок-концерт поведем. 

Т. Одарка – Так,  і чужого треба научатись.

Катря – Але свого не цуратись! А зараз нам вже час додому, бо мама хвилюватиметься.

Т. Одарка – А я з нетерпінням чекатиму вас наступного разу! До побачення!

(Звучить музика, діти виходять)

Використана література:

1. Білан Майя Сергіївна.«Український стрій»

2. Воропай Олекса Іванович. «Звичаї нашого народу»

3. Ковальчук О. В. «Українське народознавство. Книга для вчителя»