Сценарій музично-фольклорного свята

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій музично-фольклорного свята

«Калино чарівна, калино барвиста»

(для учнів початкових класів)

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель початкових класів Опорного закладу Михальчанського ліцею Кам’янської ОТГ Чернівецької області
Харик Інна Богданівна

1-й учень. Ось калина над рікою

                     Віти стелить по воді.

                     Хто це щедрою рукою

                     Їй намистечко надів?

 

2-й учень. Червонясте,променисте

                     Розквітає,як вогні…

                     Дай хоч трішечки намиста,

                     Калинонько, і мені!

 

3-й учень. А калина біля броду

                    Білі квіти розпускає.

                    На свою чарівну вроду,

                    Соловейка виглядає.

 

4-й учень. Цвіте калина в нашому саду.

                     Її просту одежу вінча вінок, як ніжну молоду.

                     Віночок із малесеньких квіточок,

                     Непишних,некрикливих, непримітних.

 

5-й учень. Вона отак,як наша доля квітне,

                    Вона Вкраїни рідної вінок.

                     А восени,як ватра, спалахне!

                     Своїм осіннім кетягом сяйне

                     І зеленить осінні тихі долі.

 

6-й учень. Червоні кетяги калини

                    Горять вогнями усіма

                    Без калини нема України,

                    Без народу Вкраїни нема.

 

Ведуча. Істину говорить прислів’я: «Без верби і калини нема України», бо калина-це особлива рослина в Україні. Вона -своєрідна ознака оселі українського народу. Кущі калини милують око навесні білосніжним цвітом,а восени червоними кетягами. Ця рослина зігріває кожному душу.  Тішить усіх - від малого до старого. Калина- символ України.

 

(Пісня «Ой у лузі червона калина…»)

 

Ведуча. В народі кажуть:»Любуйся калиною,коли цвіте, а дитиною,коли росте».

Раніше на селі матері колихали своїх маленьких діточок, сидячи під калиною і наспівуючи колискову пісню, в якій калина символізувала красу, силу, здоров’я дитини.

7-й учень. Люлі, люлі, мій синочку,

                    Зроблю тобі колисочку,

                     Малинові бильця,

                     Срібні коло кільця.

 

8-й учень. Та новую колисоньку,

                     Повішу на калиночку.

                    Будуть гулі прилітати,

                    Дитиночку колихати.

 

9-й учень. Будуть вітри повівати,

                   Колисоньку колихати,

                   Колишися, колисонько,

                   Засни, моя дитинонько.

 

Ведуча. Калина є символом рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб та нагадувала козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову. Калина-символ безсмертя.

 

10-й учень. Похилилася на воду червона калина.

                   Виглядає з походу мати свого сина.

                   А той син у злого ворога кулею влучає,

                   Ще й клятого чужинця скрізь перемагає.

 

11-й учень. Підеш ти,сину, по Україні,

                   То ж не журися,

                    А як зустрінеш в лузі калину,

                    То прихилися.

 

12-й учень. А як зустрінеш в лузі калиноньку,

                   То пригорнись,

                   Бо я любила,моя дитино,

                    Її колись.

(Пісня «Зацвіла в долині»)

 

Ведуча. Кетяги калини вишивали на рушниках,сорочках та скатертинах. Дівчата квітами та ягідками прикрашали свої віночки, а господині –свої оселі. Якщо під стріхою, над входом у хату висіли кетяги калини, то це означало, що в цій родині є дівчина на видання. Чарівними і барвистими ягідками калини прикрашали весільний коровай.  Калина – символ дівочої краси, щастя і добробуту.

 

13-й учень. А у нас на селі новина:

                  Зацвіла у лузі калина!

                  Не так у лузі,як на селі,

                  У молодої на столі.

 

Ведуча. Про калину написано багато віршів. Великий український поет Тарас Григорович Шевченко дуже шанував цей кущ. Слово «калина» у «Кобзарі» зустрічається аж 385 разів.

 

14-й учень. Тече вода з-під явора,яром на долину,

                      Пишається над водою червона калина.

 

15-й учень. Над Дніпровою сагою стоїть явір між лозою,

                   Між лозою з ялинкою,з червоною калиною.

 

16-й учень. Три явори посадила сестра при долині,

                   А дівчина заручена-червону калину.

 

17-й учень. Защебече соловейко в лузі на калині-

                     Заспіває козаченько, ходячи  по долині.

(Пісня «Ой є в лісі калина»)

 

(Входить дівчинка Калинка)

Калинка. Я –дівчинка Калинка. Цим іменем мене назвали дідусь і бабуся.

 

Ведуча. Ми на тебе,Калинко,давно чекали. Ми знаємо,що ти вмієш шити і вишивати гарні рушники,а ще співати і танцювати.

 

Калинка. Я принесла дітям цілий кошик подарунків .Перший –це мої загадки.

Ведуча. Що ж,діти,відгадаємо Калинчині загадки?

 

(Калинка загадує загадки)

1.   За хатою у садочку

У зеленому віночку,

 У червоному намисті

 Дівчинонька чепурненька.

 І збігаються всі діти,

 Щоб на неї поглядіти

 За намисто кожен смик,

 Та й укине на язик. (Калина)

 

2.У вінку зеленолистім,

   У червоному намисті,

   Видивляється у воду

   На свою хорошу вроду. (Калина)

 

3.І не дівка, а червоні стрічки має. (Калина)

 

4. Навесні білим цвітом,

    А восени – червоним плодом. (Калина)

 

5. Стоїть дід над водою

    З червоною бородою.

    Хто йде-

    За борідку вщипне. (Калина)

 

Калинка. Молодці, дітки, відгадали усі мої загадки .А тепер мій другий подарунок – калинова сопілка.

(Входить хлопчик Іванко)

Іванко. Як пішов у зелений гайочок,

               Виламав я гілочку

               І зробив я файну

               Калинову сопілочку.

               Вирізав сім дірочок,

               Став я вигравати,

               Та сопілонька співає

               Як рідненька мати.

               Грай, моя сопілонько,

               Грай, не затихаючи,

               Всіх я буду звеселяти,

               Усім посміхаючись.

 

Калинка. А третій мій подарунок – це веселий і завзятий калиновий таночок.

(Діти виконують танець)

(До зали входить бабуся)

Бабуся. Добрий день, діти! Які ви гарні та рум’яні! Напевно зачекалися мене, стару оповідачку?

 

Діти. Так, бабусенько!

 

Калинка. Бабусю Дарино,ти знаєш багато приказок,прислів’їв та легенд про калину. Розкажи нам,розкажи!

 

Бабуся. Добре, я розкажу вам одну історію про калину, а ви, дітки, мені свої приказки . Я знаю, що ви приготували багато цікавого.

 

(Діти розповідають прислів’я та приказки)

 

1.Молода дівчина така гарна, як калина в лузі.

2.Пишна та корисна, мов червона калина.

3.Калина хвалилась, що медом солодка.

4.Вбралася в біле платтячко, як калина в білий цвіт.

5.Щоки червоні, як кетяги калинові.

6.Україна, мов калина.

 

Бабуся. Молодці, дітки, ви дійсно знаєте багато приказок та примовок про калину . А тепер я вам розповім таку історію про калину, яку мені розповіла ще моя бабуся. Бо було це дуже і дуже давно…

 

(Співає пісню «При долині кущ калини»)

 

Бабуся. Ось така сумна історія. Знайте, що калина, як і верба, дуже полюбляє воду і росте найкраще біля річки, криниці, ставу. Але ж у нас сьогодні свято і не годиться сумувати.

Калина – це така рослина, яка зцілює від багатьох недуг!  Її вживають при застуді: як квіти, так і ягідки, а ще при кашлі та серцево-судинних захворюваннях. Соком калини очищають обличчя, щоб було рум’яним. А який з неї запашний та духмяний чай, напитися не можна!

 

18-й учень. Посадіть калину коло школи,

                   Щоб на цілий білий світ

                   Усміхнулась щира доля,

                   Материнський ніжний цвіт.

 

19-й учень. Посадіть калину коло хати,

                  Щоб щасливим було життя!

                  Стане кожен ранок святом,

                  Дітям буде вороття.

 

20-й учень. Посадіть калину біля тину,

                  Щоби злагода цвіла!

                  Буде щирою родина-

                  Буде честь їй і хвала.

 

21-й учень. А щоб цвіт її не стерся,

                  Не зав’янув в старині,

                  Посадіте коло серця,

                  Щоб цвіла вона в душі.

 

Ведуча.  Дорогі наші діти, батьки і гості! Ось і прийшов час прощатись. Ми раді були вас бачити в нашій світлиці.  До нових зустрічей!